Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Конституційне забезпечення ґендерної рівності в Україні




Сучасна ґендерна свідомість в Україні бере коріння з радянських часів. Вважалося, що в СРСР жіноче питання вирішене і суто жіночі проблеми, відмінні від проблем робітничого класу загалом відсутні.

Рівність чоловіків та жінок у політичних, економічних та громадянських правах було закріплено першою радянською конституцією 1918 р., де особливо підкреслювалось право вибирати та бути обраними для обох статей. В радянському суспільстві жінка розглядалась виключно як мати та трудівниця. Таке поєднання було стандартом і обов’язком для жінки, тому що в державі всі повинні були працювати. Хоча радянські конституції 1936 р. та 1977 р. і проголосили закріплення рівних прав між жінками та чоловіками, але навіть поверховий аналіз свідчіть про глибинні патріархальні стереотипи, закладені в них, тому що чоловік розглядався як еталон у суспільстві, а проблеми сім’ї пов’язувалися виключно із жінкою; чоловік із сфери сім’ї був вилучений.

Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки 1978 р., як і 1937 р., також містила положення про рівність громадян, за своїм змістом аналогічні положенням Конституції СРСР, що було закономірним для законодавства республіки колишнього СРСР.

Офіційна ідеологія рівноправності маскувала фактичну дискримінацію жінок у всіх сферах життя і патріархальну ідеологію щодо їх сімейного призначення. Тобто, рівноправ’я було лише задеклароване, але не реалізоване.

З прийняттям Основного Закону – Конституції України 1996 р. було проголошено пріоритет людини та визнаний міжнародним співтовариством принцип рівності прав і свобод жінки й чоловіка. Конституційно закріплено, що незалежна Україна є демократичною державою.

Стаття 24 Конституції України, проголошує рівноправність всіх громадян незалежно від статі:

«Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній та культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям».

Конституція України увібрала сучасний світовий рівень розуміння прав і свобод громадянина (Додаток В).

Правові основи Конституції України – положення, затверджені в документах:

- Загальна декларація прав людини (ООН, 1948 р.),

- Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права,

- Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (ООН, 1966 р.),

- Декларація соціального розвитку (ООН, 1986 р.),

- Конвенція про права дитини (ООН, 1989 р.).

Підписавши Загальну декларацію прав людини, Конвенцію ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок» (1979), ратифікувавши міжнародні договори про права то свободи особистості, підсумкові документи IV Всесвітньої конференції про становище жінок (Пекін, 1995), Верховна Рада України 12 липня 1995 р. прийняла постанову «Про рекомендації учасників парламентських слухань щодо реалізації в Україні Конвенції ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок», у якій зазначається, що Україна зобов’язується:

- проводити політику щодо включення жінок у всі процеси сучасного суспільства,

- залучати їх до розробки і прийняття економічних, політичних, соціальних і правових рішень,

- підвищувати роль жінки у національному, культурному, соціально-економічному, духовному розвитку суспільства та в процесах державотворення.

Проте задекларованість питань ґендерної рівності в Україні не означала їх вирішення Лише через 10 років Верховна Рада України організувала чергові парламентські слухання, які сприяли уваленню 8 вересня 2005 року Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (Додаток Г).

Мета Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»:

- досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків,

- ліквідація дискримінації за ознакою статі,

- застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України.

Законодавство України з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків складається з Конституції України, Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (2005)та інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Досягнення рівності між жінками і чоловіками є однією з передумов забезпечення стабільного розвитку українського суспільства на засадах демократії. Україна підписала міжнародні документи, в яких визнається ґендерна дискримінація, і взяла зобов'язання щодо її подолання. Дискримінація за ознакою статі спостерігається в усіх сферах життя українського суспільства.

Так, в органах законодавчої влади жінки становлять 8,5 %, серед голів обласних державних адміністрацій лише три жінки, у великому промисловому бізнесі жінки обіймають лише два відсотки посад, серед власників середнього і малого бізнесу – 20 %. Заробітна плата жінок майже на третину менша, ніж чоловіків, безробітних жінок значно більше, ніж безробітних чоловіків, пенсія жінок, за прогнозом, через 20-30 років становитиме у середньому 40-45 % пенсії чоловіків. Жінка працює фактично на 4-6 годин більше, ніж чоловік.

Праця у домашньому господарстві не враховується як продуктивна. Разом з тим у країні дуже загострились проблеми чоловіків. Чоловіче безробіття зростає швидшими темпами, ніж жіноче. Чоловіки йдуть на пенсію на п'ять років пізніше, ніж жінки, хоча тривалість їх життя на 12 років менша. Такі хвороби, як туберкульоз, алкоголізм, наркоманія, і таке явище, як суїцид, панують переважно в чоловічому середовищі. Надзвичайно гострою є проблема збереження репродуктивного здоров'я чоловіків.

Базовий для освітньої галузі Закон України «Про вищу освіту», який ґрунтується на Конституції України, у ст.3 «Право громадян України на освіту» згадує про забезпечення ґендерної рівності, закріплює право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду, характеру занять, належності до партій, ставлення до релігії, стану здоров’я та інших обставин.

Для виконання Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (2866-15), досягнення цілей розвитку, проголошених Декларацією тисячоліття ООН (995-621), необхідно здійснити комплекс заходів для розв'язання ґендерних проблем в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

За даними соціологічних досліджень Південного ґендерного центру, понад 50 % як жінок, так і чоловіків вважають, що права людини в Україні не дотримуються, 56 % і 52 % відповідно – що незабезпечені права людини на достатній рівень для себе і своєї родини. Тобто ці показники відбивають негативні процеси, пов’язані з трансформацією суспільства: спад виробництва, безробіття, зниження рівня заробітної плати, скорочення асигнувань на соціальні програми та інше.

Із багатьох порушень особистих прав як чоловіків, так і жінок, виокремлюються такі:

- відмова в наданні медичної допомоги;

- відмова в зустрічі з посадовими особами;

- примусова робота в позаробочий час, у вихідні дні, під час планової відпустки;

- відмова у можливості отримати соціальні виплати;

- примусове притягнення до роботи, не пов’язаної з професійними обов‘язками;

- відмова в працевлаштуванні, несвоєчасна виплата заробітної плати.

Значна частина як жінок, так і чоловіків (60 %) вважають, що в Україні суспільстві існує багато проблем, але їх недоречно поділяти на жіночі та чоловічі. Щодо наявності суто жіночих проблем, то серед жінок таку думку поділяє лише третина з них, серед чоловіків – 10 %.

Потребує розробки механізм залучення жінок до керівних посад на всіх рівнях: державному, регіональному, місцевому. Крім того, з метою забезпечення рівних прав та можливостей для жінок та чоловіків треба створити та гарантувати середовище, у якому права людини розглядатимуться як головні й такі, що практично реалізуються. Якщо цього не зробити, то всі проголошені права і формальні механізми їх ефективності не знайдуть реального втілення.

Питання для самоконтролю

1. Які міжнародні документи визначають ґендерну рівність як необхідну умову демократичного розвитку суспільства?

2. Назвіть основні положення Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації відносно жінок, прийнятої ООН у 1979 р.

3. Які завдання закріплені у Конвенції МОП (1981) «Про рівне відношення і рівні можливості для працюючих жінок і чоловіків із сімейними обов'язками»?

4. Чому Четверта Всесвітня конференція зі становища жінок (1995 р.) і її документи ознаменували новий етап в осмисленні проблеми рівноправності статей?

5. Назвіть основні документи ООН про заборону насильства над жінками.

6. У чому полягає суть конституційного забезпечення ґендерної рівності в Україні.

7. Дайте характеристику основних положень Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (2005). Які заходи передбачені для його виконання?

ТЕМА 6. ДЕРЖАВНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛІТИКИ РІВНИХ ПРАВ І МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ

 

6.1. Ґендерна політика, її сутність та соціальні основи.

6.2. Комплексний підхід до вирішення проблем ґендерної рівності: міжнародний досвід та вітчизняні перспективи.

6.3. Ґендерний компонент у громадсько-політичній сфері.

Основні поняття: ґендерна політика, ґендерна чутливість, ґендерний вимір, ґендерні особливості рівня життя, ґендерний індекс людського розвитку (ҐІЛР), ґендерні квоти, забезпечення ґендерної рівності.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 1613; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.007 сек.