Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері соціального захисту: реалії і перспективи в українському суспільстві

ТЕМА 8. ҐЕНДЕРНА ПОЛІТИКА У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

8.1. Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері соціального захисту: реалії і перспективи в українському суспільстві.

8.2. Ґендерні проблеми демографічної ситуації в Україні.

Основні поняття: ґендернастатистика,індекс розвитку з урахуванням ґендерного фактора, індикатор ґендерної рівності, демографічна криза, репродуктивне здоров’я, здоровий спосіб життя.

Ґендерна проблема сьогодні є невід’ємною складовою забезпечення соціального прогресу та утвердження людського виміру сучасного розвитку цивілізації. У зв’язку з цим слід підкреслити, що ґендерна соціально-економічна нерівність — це соціальні, а не біологічні чинники відмінностей у можливостях людей залежно від статі. Ґендерна дискримінація — довільне, необґрунтоване, невиправдане обмеження прав як жінок, так і чоловіків, що зменшує для них можливості у трудовій та соціальній сфері. Прояви ґендерної нерівності у соціальній сфері суперечать настановам демократії та принципу справедливості щодо однакового ставлення до особи незалежно від статі, а також спричинюють негативні наслідки для добробуту та соціального розвитку всього суспільства, оскільки знижують можливості економічного зростання на основі ефективного використання людського потенціалу.

Ґендерний чинник має безпосередній вплив на формування соціальної політики, соціальних і економічних відносин, розвиток громадянського суспільства в Україні. Для розробки ефективних заходів велике значення має комплексна оцінка ґендерної ситуації. З цією метою ПРООН використовує і щорічно розраховує для багатьох країн два основні інтегральні показники: індекс розвитку з урахуванням ґендерного фактора (ІРҐФ) і показник розширення можливостей жінок (ПРМЖ).

За допомогою індексу розвитку з урахуванням ґендерного фактора корегується показник індексу людського розвитку для визначення ґендерної рівності за основними його вимірами: тривалістю життя, рівнем освіченості і рівнем матеріального добробуту. Ці показники спершу розраховуються окремо для жінок і чоловіків певної країни, потім розраховуються рівнорозподілені індекси за кожним виміром. ІРҐФ розраховується як середнє арифметичне значення трьох рівнорозподілених індексів. В Україні загалом сприятливі потенційні можливості супроводжуються значними ґендерними диспропорціями у політиці та сфері державного управління, в можливостях доступу до гідної роботи та економічних ресурсів.

Серед важливих соціальних проблем українського суспільства актуальними є зайнятість, охорона здоров’я, проблеми освіти, соціально-економічні проблеми сільських жінок, насильство стосовно жінок, проблема торгівлі жінками, становище громадян з особливими потребами, а також тих, які виховують дітей-інвалідів. Існуючі проблеми визначають реальне становище жінок і чоловіків у країні, оскільки будь-яке порушення ґендерної рівності та забезпечення прав накладає негативний відбиток на їх становище у суспільстві.

Ґендерні диспропорції визначаються як об’єктивними чинниками (нижчі доходи, економічна залежність жінок від чоловіків, нерівний розподіл домашніх обов’язків), так і традиційною системою ґендерних норм, що спрямовують соціалізацію жінок на виконання переважно сімейних, допоміжних ролей, а політичне життя проголошують прерогативою чоловіків. Проте недостатнє представництво жінок на вищих щаблях державного управління ускладнює формування ґендерно-чутливої політики, обмежує просування ґендерної рівності до інших сфер суспільного життя. Однакова участь жінок і чоловіків у політичному житті є також необхідною умовою суспільного розвитку, оскільки міжрегіональні порівняння доводять, що на рівні окремих країн вищі показники участі жінок у державних структурах супроводжуються нижчими рівнями корупції та сприяють посиленню соціальної орієнтації державної політики.

Жіноча зайнятість традиційно переважає у сферах діяльності з найнижчими рівнями середньої заробітної плати — сфері соціального забезпечення, освіті, охороні здоров’я, побутовому обслуговуванні та культурі, в яких жінки становлять понад 70 % працівників. Водночас «чоловічими» видами діяльності залишаються високооплачувані галузі важкої промисловості, транспорт, сфера підприємництва.

Визначальне значення для забезпечення ґендерного паритету у суспільстві має можливість збалансованого поєднання професійної діяльності та сімейних обов’язків як жінок, так і чоловіків, шляхом трансформації сталих стереотипів щодо традиційних ґендерних ролей, більшого залучення чоловіків до виконання сімейних і батьківських обов’язків, заохочення чоловіків до використання відпустки з догляду за дітьми, можливість надання якої визначається чинним законодавством.

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» 2005 р. передбачає врахування органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями врахування інтересів жінок і чоловіків під час здійснення заходів щодо їх соціального захисту. Погіршення становища осіб будь-якої статі в разі застосування системи соціального страхування, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги вважається неприпустимим.

Стаття 20 Закону України гласить: Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації рівною мірою враховують інтереси жінок і чоловіків під час здійснення заходів щодо їх соціального захисту (Додаток Г).

Погіршення становища осіб будь-якої статі в разі застосування системи соціального страхування, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги є неприпустимим.

Державна політика стосовно жінок в Україні передбачає:

захист жінок, сім’ї, дітей,

поліпшення становища жінок у суспільстві;

дотримання прав жінок, підвищення їх статусу у суспільстві; сприяння ґендерній рівності (Додатки Г – Є).

Дата добавления: 2014-01-07