Чинники, що впливають на витрати

II

Поточні витрати, що відносять на собівартість продукції класифікуються по багатьом ознакам:

1. По економічним елементам:

а) матеріальні витрати. До них відносяться витрати пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції; з придбанням сировини, матеріалів, енергії, інструментів і ін. предметів праці з проведенням поточного ремонту і обслуговування основних фондів; із забезпеченням працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям, обмундируванням, фірмовим одягом, спеціальним живленням, у випадках передбачених законодавством.

б) витрати на оплату праці - основною заробітною платою і додатковою.

в) відрахування на соціальні заходи - відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи відрахування на обов'язкове медичне страхування; відрахування до фонду сприяння зайнятості населення.

г) амортизація основних фондів і нематеріальних активів. До них відносяться витрати на повне відновлення основних фондів і капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих
фондів. Виражаються вони за їх балансовою вартістю відповідно до встановлених норм.

д) інші витрати - це витрати, пов'язані з управлінням виробництва (службові відрядження, оплата послуг за консультацію і інформацію, оплата за використання і обслуговування технічних засобів, оплата
придбаних ліцензій, витрати на оплату відсотка по грошових кредитах і послуг комерційних банків, витрати на транспорт, що привозить працівників до місця роботи, витрати на рекламу і передсвяткову підготовку товарів до їх продажу).

2. По місцю виникнення витрат на виробництво:

- по цехах;

- ділянкам;

- іншим окремим відособленим структурним підрозділам.

Залежно від характеру і призначення виконуваних процесів виробництво ділиться на:

1. Основне - до нього відносяться цехи і ділянки, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції.

2. Допоміжні - призначено для обслуговування цехів основного виробництва (виконання робот по ремонту основних фондів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, транспортними і іншими послугами). До нього відносяться ремонтні цехи, експериментальні, транспортні, інші підрозділи.

До невиробничого господарства або до невиробничої інфраструктури підприємства відносяться: невиробничий транспорт; житлово-комунальне господарство; інші підрозділи, які не беруть участі у виробництві товарної
продукції.

3. За способами перенесення вартості на продукцію, витрати підрозділяються на:

- непрямі - до них відносяться витрати, пов'язані з виробництвом декількох видів продукції (витрати на зміст і експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати, що включаються в собівартість шляхом спеціальних розрахунків).

- прямі – до них відносяться витрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, купувальні вироби і напівфабрикати), які можуть бити безпосередньо включені в собівартість.

4. По ступеню впливу об’єму виробництва на рівень витрат, діляться:

- умовно-змінні - відносяться до них витрати, абсолютна величина яких залежить від зміни об'єму виробництва продукції (витрати на сировину і матеріали, що купувальні комплектують, технічне паливо, оплата праці працівників).

- умовно-постійні - витрати, абсолютна величина яких із зміною об'єму випуску продукції, істотно не зменшиться (оренда, амортизаційні відрахування, витрати на управління виробництвом).

5. По калькуляційних статтях: сировина і матеріали, енергія технологічна, основна і додаткова заробітна плата працівників, зміст і експлуатація машин і механізмів, загальновиробничі витрати, підготовка і освоєння виробництва, позавиробничі витрати.

ІІІ

Процес управління поточними витратами на підприємстві пов'язаний з вивченням чинників, що впливають на формування собівартості продукції. Їх прийнято підрозділяти на 2 групи:

1. Залежні від діяльності підприємства (внутрішні).

2. Незалежні від діяльності підприємства (зовнішні).

1. Внутрішні - в системі чинників залежних від діяльності підприємства виділяють:

- зміни об'єму виробництва продукції - цей чинник викликає відносна зміна величини умовно-постійних витрат на одиницю продукції із зростанням об'єму виробництва продукції, рівень її собівартості знижується (т.к. сума умовно-постійних витрат при цьому не збільшується) і навпаки - зниження об'єму виробництва продукції викликає зростання рівня її собівартості;

- зміна складу (номенклатури і асортименту продукції). Під зміну складу продукції розуміється зміна питомої ваги, її видів в загальному об'ємі виробництва, пов'язаного з освоєнням нових і припиненням виробництва застарілих виробів;

зміна відносних розмірів амортизаційних відмінностей, пов'язаних із зміною величини, використовуваних основних фондів і нематеріальних активів;

зміна технічного рівня виробництва;

зміна організації виробництва і умов праці.

Дані цього обліку використовуються для виявлення резервів зниження собівартості продукції.

Попередільний метод - передбачає облік витрат, по окремих технологічних циклах виробництва продукції. Кожен виробничий процес розглядається при цьому як окремий самостійний "переділ"

(фаза, стадія) виробництва.

Позаказний метод - передбачає облік витрат в розрізі окремих виробничих замовлень, що відкриваються на одне або декілька однорідних виробів (масових), які передбачено випустити в перебігу місяця або на кожен виріб, виготовлений в процесі індивідуального (разового) замовлення.

При цьому на кожен раз відкривається карта аналітичного обліку витрат, в якій указується найменування, тип і якість виробу, замовник, термін виконання замовлення, ціна - виконання і шифру замовлення.

Фактична собівартість одиниці виробів або роботи визначається після виконання замовлення, шляхом ділення суми витрат на кількість виготовленої по цьому замовленню продукції.

Дата добавления: 2014-01-07