Функції конфліктів

Поняття конфлікту, його соціальна природа та функції у суспільстві

Конфлікт і пов’язана з ним проблематика є об’єктом багатьох гуманітарних наук, серед яких наприкінці ХХ ст. поступово сформувалася окрема соціологічна теорія – соціологія конфлікту.

Соціологія конфлікту – галузь соціології, яка вивчає сутність, зумовленість, наслідки та управління конфліктом як соціальним явищем. Соціологія конфлікту зосереджує свою увагу на таких проблемах: сутність конфлікту, з’ясування джерел, природи та ступеня конфліктності суспільства; специфіка власне соціального підходу до аналізу конфліктів; мотивація конфлікту; взаємозв’язок конфліктів на макро- та мікрорівнях; управління конфліктами.

Соціологія конфлікту найчастіше оперує такими категоріями, як „конфлікт”, „соціальний конфлікт”, „гострота конфлікту”, „тривалість конфлікту”, „межі конфлікту”,,,конфліктанти”. Найуживанішою є категорія „конфлікт”. Термін „конфлікт” (від латинського conflictus) буквально означає „зіткнення”. Тому під конфліктом традиційно розуміють певні протиріччя, антагонізми, колізії, що пов’язані із суперечливим перетином прагнень, інтересів, поглядів окремих людей чи соціальних груп. Конфлікт виникає тоді, коли люди починають усвідомлювати, що їхні інтереси, потреби, цілі не можуть бути задоволеними у разі збереження існуючої системи соціальних відносин і починають діяти так, щоб змінити ситуацію. Залежно від змісту, характеру та спрямованості таких дій конфлікт може наростати, послаблюватися, або розв’язуватись.

Отже, конфлікт – це зіткнення протилежних цілей, позицій, поглядів суб’єктів соціальної взаємодії, які усвідомлюють суперечливість своїх інтересів.

За своєю природою конфлікт є соціальним явищем, породженим особливостями суспільного життя, соціальних систем, зіткненням, противоборством суб’єктів соціуму. Стан конфлікту – далеко нерідкісне явище, тому проблема конфлікту є однією з актуальних у соціології.

За своєю природою конфлікт може бути носієм як конструктивних, так і деструктивних тенденцій, що зумовлює його позитивні та негативні функції. До позитивних функцій відносять:

- сигналізування про осередки соціальної напруги – конфлікт дає змогу не тільки з’ясувати невирішені проблеми, а й сприяє відкритому вираженню позицій та інтересів;

- інноваційна – сприяє розвиткові суспільства завдяки трансформації сталих форм, руйнування нежиттєздатних структур;

- консолідуюча(інтегративна) – полягає в об’єднанні людей, що захищають власні інтереси, у виникненні інтересу до співпраці;

- активізація соціальних зв’язків – конфлікт інтенсифікує, динамізує взаємодію людей, що позитивно позначається на темпах розвитку суспільства;

- комунікаційна – їй передує усвідомлення учасниками конфлікту власних та чужих інтересів, реалізується вона через пошук компромісу, взаємопристосування учасників конфліктної ситуації;

- зняття психологічної напруги – часто саме конфлікт є найефективнішим засобом нейтралізації психологічної напруги між його учасниками, стимулом до пошуку компромісів.

Попри те, будь-який конфлікт таїть у собі загрозу стабільності соціальної системи, нормальному функціонуванню суспільства, нерідко призводить і до деградації його учасників. Все це дає підстави для висновків і про негативні функції конфлікту як соціального явища, найсуттєвішими з яких є:

- дестабілізуюча – проявляється в порушенні соціального клімату, єдності, стабільності суспільства, окремих його сфер, спільнот, колективів;

- дезінтегруюча – спричиняє послаблення соціальних зв’язків у суспільстві, роз’єднаність, віддаленість його сфер, а також ускладнення пошуку компромісів;

- аксіологічна – втілюється у загостреному сприйнятті, оцінці цінностей, щодо яких спалахнула конфліктна ситуація, намаганні змінити систему пріоритетів тощо.

Дата добавления: 2014-01-07