Мотиви обирання шлюбу

Чинники стабільності шлюбу

Соціальні наслідки розлучення

Типи неблагополучних сімей:

Конфліктні, коли між чоловіком та дружиною є сфера, де їхні інтереси, потреби, наміри й бажання постійно суперечать.

Кризові - протистояння інтересів і потреб чоловіка та дружини носять різкий характер, захоплюючи важливі сфери життєдіяльності, сім'ї.

Проблемні - особливо важкі життєві ситуації, відсутність житла й засобів, важка хвороба, засудження на тривалий термін і ін.

Зовнішні об'єктивні чинники - загальний рівень життя, стабільність економічної, політичної та соціальної системи суспільства.

Зовнішні суб'єктивні чинники: сила соціального контролю (ефективність правових і моральних норм, культурні й національні традиції),

Внутрішні об'єктивні чинники: житлові й матеріальні умови життя конкретної сім'ї.

Внутрішні суб'єктивні чинники: міжособистісні почуття членів сім'ї, психофізична сумісність, функціонально-рольова узгодженість, задоволеність шлюбом.

Дослідження соціологів показує, що люди одружуються не лише за любовною мотивацією, друге місце посідає спільність інтересів і поглядів, третє – приємне проведення часу, четверте - прагнення до отримання задоволення, п'яте - орієнтація на шлюб.

Стадії сімейно-шлюбних відносин (за В.Зацепіним):

- глибока, жагуча закоханість, коли один із подружжя займає велику частину уваги, а його образ, лише спогад про нього викликає тільки позитивні емоції;

- деяке охолодження, образ іншого рідше випливає у свідомості і його відсутність не гнітить, він у спогадах не завжди викликає позитивні емоції, але його поява піднімає настрій;

- відбувається подальше охолодження. Настрій не піднімається при приході іншого, потрібна увага іншого, щоб підняти настрій;

- присутність іншого викликає роздратування, і інший розглядається вже не через призму гідностей, а недоліків. Виникає негативна настанова, шукається і знаходиться злий намір;

- негативна настанова цілком опановує людиною.

5. Основні тенденції розвитку інституту сім'ї

За невеличкий історичний проміжок відбулося чотири трансформації парадигм сім'ї, і цей процес триває й нині.

Якщо на рубежі XX століття суспільство потерпало руйнацію так званої патріархальної моделі сім'ї, що збереглася сьогодні в більш-менш ортодоксальному вигляді тільки в деяких районах Італії, то на початку століття почала інтенсивно руйнуватися суспільна мораль у тій її частині, що регламентує сімейно-шлюбні відносини. Це було пов'язано із загальною кризою релігійної християнської етики, з явищем релігійного нігілізму, тому що саме християнська етика складала основу суспільної моралі Європи.

Третім етапом трансформації інституту сім'ї є зростання так званих неповних сімей, що обумовлюється активізацією феміністських рухів, з одного боку, і зростанням матеріального добробуту "середнього європейця" – з іншого.

Четвертим етапом, що відбувається сьогодні, є повернення до культивування цінностей сім'ї та її класичного розуміння, пропаганда міцної стабільної сім'ї як фундаменту суспільства. Практично в усіх країнах Західної Європи й у США чинник добропорядного сім'янина розглядається як домінуючий при оцінці перспектив кар'єри в політиці або бізнесі.

Сучасна сім'я відрізняється від традиційної соціально-демографічними характеристиками, соціокультурними проблемами, психологічними особливостями. Нові кількісні і якісні параметри сім'ї зумовлюють і специфіку виконуваних сім'єю функцій, особливо репродуктивної та виховної.

Тенденції розвитку української сім'ї:

- зростання кількості молоді шлюбного віку, що шлюб не обрали;

- зростання неповних сімей;

- збільшення кількості малодітних сімей;

- перерозподіл традиційних ролей у сім'ї;

- збільшення кількості розлучень.

Економічні реформи, свобода індивідуальної діяльності змінюють суспільство. І появляються багаті, бідні, жебраки, безробітні. І якщо для колишнього суспільства характерні були такі типи сімей, як сім'я робітника, сім'я колгоспника, сім'я інтелігента, то в сучасному суспільстві можна виділити багато нових типів: сім'я мільйонера, бізнесмена, вуличного торгівця, безробітного.

У своєму розвитку сім'я стрімко йде від багатодітності до малодітності. Після 1987 року народжуваність стала падати, смертність населення збільшилася. Появилося багато бездітних сімей. В Україні переважає однодітна сім'я.

З початку 70-х років спостерігається чітка тенденція збільшення числа дітей, народжених поза зареєстрованим шлюбом. В 1970 року кожне 10 немовля появлялося поза шлюбом.

Нова структура сім'ї обумовлюється чітко виявленим процесом, її нуклеаризацією. Від 50% до 10% молодих сімей хочуть жити окремо від батьків. Нуклеаризація характерна для розвитку сім'ї у всьому світі. Появилися й інші (альтернативні) сім'ї. Це сім'я, де чоловік, маючи дружину й дітей і підтримуючи їх, у той самий чиє має ще й коханку й так само її утримує. Обидві сім'ї знають про існування одна однієї. Така форма сім'ї отримала назву сім'ї - конкубінат. Нерідко появляються сім'ї, де чоловік і дружина живуть в окремих квартирах. Це так званий годвії-шлюб.

Хоча в сучасній сім'ї відносини між чоловіком і дружиною будуються за принципом взаємозамінності, де відсутня жорстка закріпленість обов'язків, у ній намічається тенденція традиціонолізації сімейних ролей у патріархальному їх вигляді.

Відзначається деяка формалізація сімейних відносин, коли сімейне життя будується на виконанні обов'язків без особливих душевних витрат, коли акцентуються в сім'ї матеріальні проблеми, коли в спілкуванні сім'ї немає тепла, турбота, уваги.

У нашій країні сім'я сьогодні перетирпає період, що давно пройдений у країнах Європи, - період нігілізму стосовно ролі інститутів сім'ї й шлюбу в суспільстві. При цьому ми не спостерігаємо ні активізації феміністських рухів, ані тим більше зростання матеріального добробуту громадян країни, що є прихованим мотивом тенденцій, які описуються на Заході. Тим часом статистика свідчить про стійку тенденцію до руйнації цього соціального інституту. З одного боку, майже третина шлюбних відносин мають характер так званих «цивільних шлюбів», з іншого – до 50% шлюбів розпадаються в середньому на 3-й рік свого існування. Очевидно, соціальні чинники деградації інституту сім'ї в нашій країні, мають цілком відмінні корені, хоча за формою й повторюють начебто західний досвід. Деякі вчені припускають, що основною з причин деградації інституту сім'ї в нашій країні є чинник масових соціальних очікувань людей, котрі створюють сім'ю.

З одного боку, ідеальні уявлення людей про шлюб в умовах України входять у суперечність із стійкою традиційною для нашого менталітету практикою сімейно-шлюбних відносин. З іншого боку, спроби уникнути негативних закономірностей, які властиві для вітчизняної соціальної практики, приходять до пошуку нових соціальних стратегій створення сім'ї, що, відтворюючись масово, стають уже новою суспільною нормою й у подальшому можуть привести до появи інших соціальних інститутів сім'ї.

Загальна характеристика студентської сім'ї:

Більш ніж 50 % студентських сімей мешкають із батьками, 1/3 мають кімнату в гуртожитку; 6,5% винаймають квартиру; 10% мешкають окремо один від одного. Допомогу від батьків отримують 90% студентських сімей, інші 10% утримують себе самостійно.

Стан розвитку сім'ї в Україні вимагає виваженої державної соціальної політики, що зорієнтована на підтримку сім'ї, і передбачає об’єднання зусиль державних структур, соціальних інститутів та громадськості.

Дата добавления: 2014-01-07