КД з постійними магнітами

З погляду контролера керування відмінність між ними відсутня. Двигуни з постійними магнітами звичайно мають дві незалежні обмотки, у яких може бути присутнім або відсутній серединний відвід.

Рис. 7.37. Уніполярний КД із постійними магнітами.

Двигуни з постійними магнітами складаються зі статора, який має обмотки, і ротора, що містить постійні магніти (рис. 7.37). полюси, що чергуються, ротора мають прямолінійну форму й розташовані паралельно осі двигуна. Завдяки намагніченості ротора в таких двигунах забезпечується більший магнітний потік і, як наслідок, більший момент, чому у двигунів зі змінним магнітним опором.

Показаний на малюнку двигун має 3 пари полюсів ротора й 2 пари полюсів статора. КД має 2 незалежні обмотки, кожна з яких намотана на двох протилежних полюсах статора. Такий двигун, як і розглянутий раніше двигун зі змінним магнітним опором, має величину кроку 30°. При включеному струмі в одній з котушок, ротор прагне зайняти таке положення, коли різнойменні полюси ротора й статора перебувають друг напроти друга. Для здійснення безперервного обертання потрібно включати фази поперемінно. На практиці двигуни з постійними магнітами звичайно мають 48-24 кроку на оберт (кут кроку 7,5-15°).

Розріз реального КД з постійними магнітами показаний на рис. 7.38.

Рис. 7.38. Розріз крокового двигуна з постійними магнітами.

Для здешевлення конструкції двигуна магнітопровід статора виконаний у вигляді штампованого склянки. Усередині перебувають полюсні наконечники у вигляді ламелі. Обмотки фаз розміщені на двох різних магнітопроводах, які встановлені друг на другу. Ротор являє собою циліндричний багатополюсний постійний магніт.

Двигуни з постійними магнітами піддаються впливу зворотної ЕРС із боку ротора, котра обмежує максимальну швидкість. Для роботи на високих швидкостях використовуються двигуни зі змінним магнітним опором.

Дата добавления: 2014-01-07