Модель національної відкритої економіки

Відкрита національна економіка – це економіка країни, що пов'язана з іншими країнами інтенсивним рухом товарів і капіталів, тобто економіка, яка експортує та імпортує товари та послуги. Для закритої економіки характерна відсутність зовнішньоекономічних зв'язків. Відкрита економіка у своєму розвитку спирається не тільки на національні можливості, а й активно використовує переваги міжнародного поділу праці та переваги інших факторів виробництва.

Відкрита економіка, як особливий стан національної економічної системи, має ряд ознак і властивостей.

На макрорівні:

· Стійка зовнішньоекономічна спеціалізація країн, при якій обмін зі світовим господарством відбувається не в силу дефіцитів або надлишків продукції всередині країни, а на основі порівняльних витрат виробництва та якості товарів;

· Порівнянність пропорцій національних і світових цін на основні товари;

· Участь у міжнародних ринках праці, капіталу, фінансових ринках, а також інших формах макроекономічної діяльності;

· Міжнародна оборотність національної валюти.

На мікрорівні:

· Вихід підприємств усіх форм власності на зовнішні ринків товарів, послуг і капіталу;

· Свобода вибору економічними всіма суб'єктами вітчизняних і закордонних партнерів і ринків при здійсненні господарських операцій;

· Перетворення зовнішньоекономічної діяльності в органічну складову частину господарської діяльності підприємств.

У діяльності держави:

· Відкриття внутрішнього ринку для іноземної конкуренції у поєднанні із гнучким захистом вітчизняних виробників;

· Забезпечення правових і економічних гарантій господарського функціонування іноземного капіталу;

· Зближення національного законодавства у галузі економіки, пріоритет міжнародних договірних зобов'язань над нормами вітчизняного права;

· Застосування загальноприйнятого у світовій практиці арсеналу засобів і методів регулювання зовнішньоекономічних зв'язків;

· Забезпечення участі держави у всіх найважливіших міжнародних економічних організаціях;

· Підтримка вітчизняних експортерів на зовнішніх ринках.

У сучасній економічній літературі поняття «відкри­тість» національної економіки пов'язується з відносинами, що визна­чають умови розширення та межі можливостей економічної системи у розвитку міжнародного співробітництва. З позицій економічних теорій неолібералізму «відкритість» – це вільний рух товарів, капіталу, людських ресурсів та знань, які передають технології і веде до економічного зростання в усіх країнах.

Відкрита економіка, тобто національна економіка з високим ступенем включеності в міжнародні економічні відносини, сприяє поглибленню міжнародної спеціалізації й кооперування виробництва; раціональному розподілу ресурсів залежно від ступеня її ефективності; поширенню світового досвіду через систему зовнішньоекономічних відносин; зросту конкуренції на внутрішньому ринку, який стимулюється конкуренцією на світовому ринку.

З іншого боку, із зростаючою «відкритістю» економіки пов'язані нові небезпеки макроекономічного характеру, оскільки національні господарства, все більш інтегруючись у світову економіку, стають легко вразливими щодо всі­ляких зовнішніх негараздів. Стихійна відкритість, особливо для країн з перехідною економікою, не тільки не сприяє економічному розвитку, але, і є погрозою економічної безпеки.

Ідентифікація рівня відкритості продовжує залишатися до­сить дискусійним питанням у комплексі суспільно-економічних та по­літичних наук. До кількісних індикаторів відкритості можна віднести питому вагу експорту та імпорту у валовому внутрішньому продукті (ВВП). Їх комбінація дає уявлення про масштаби зв'язків окремих національних економік зі світовим ринком. До числа більше комплексних показників відкритості звичайно відносять зовнішньоторговельну квоту, яка представляє собою питому вагу зовнішньоторговельного обігу у ВВП. Україна належить до країн з високою експортною (до 60%) і імпортною (більш 50%) квотами у валовому внутрішньому продукті і цей показник має тенденцію до збільшення.

Під відкритою національною економікою розуміється таке господарство, напрямок розвитку якого визначається тенденціями, що діють у світовому господарстві, а зовнішньоекономічні зв'язки посилюються, при цьому зовнішньоторговельний обіг досягає такого рівня, коли він починає стимулювати загальний економічний зріст. Вважається, що він починає робити стимулюючий і гальмуючий вплив на господарство з того моменту, коли він досягає рівня близько 25% до валового внутрішнього продукту. Прив'язування у світовій практиці «від­критості» економіки до 25% частки зовнішньоторговельного сектору у структурі ВВП більш обґрунтоване для застосування у розвинутих країнах світу, але обмежене щодо перехідних країн, де «відкритість економіки» пояснюється лише високим ступенем енергозалежності, наявністю відсталих енер­гоємних та матеріалоємних технологій.

Для всебічної оцінки відкритості економіки і її наслідків важливо враховувати наступні складові: зовнішньоторговельну, фінансову та інвестиційну, технологічну, комунікаційну та політичну складові.

Зовнішньоторговельна складова – характеризує залученість країни у міжнародну торгівлю і рівень лібералізації торгівлі. Україна належить до країн з високою експортною (до 60%) і імпортною квотою (більш 50%). Але, незважаючи на високий показник включення України в міжнародну торгівлю, сировинна орієнтація експорту і висока імпортна квота свідчить про неефективну міжнародну спеціалізацію України.

Фінансова складова виражається у збільшенні міжнародних капіталопотоків у формі прямих та портфельних інвестицій, зростанні обсягів торгівлі на валютних бір-жах, формуванні регіональних валютних угруповань, розвитку платіжних систем та безготівкових розрахунків тощо. Особливої уваги заслуговує інвестиційна складова – характеризує фактичний рівень залучення ПІІ та розраховується як питома вага ПІІ в ВВП. Так, в Україні вона складає всього 2%. Підвищення рівня інвестиційної складової відкритості економіки слугує фактором розвитку внутрішнього ринку України і виражається в позитивному впливі припливу іноземного капіталу по лінії реструктуризації економіки, стримуванні інфляції внаслідок розширення виробництва, створення нових робочих місць, впровадження новітніх технологій та ефективних методів управління тощо.

Одне з ключових питань цивілізаційної перспективи України становить обґрунтована і послідовна орієнтація країни на залучення до процесів техноглобалізму. Це зумовлює важливість оцінки технологічної складової відкритості економіки. Вона характеризує рівень розвитку інформаційних комп’ютерних технологій (ІКТ) в країні; відображає потенціал технологічного розвитку внутрішнього ринку, інноваційної діяльності українських підприємств та формування високотехнологічного типу конкурентоспроможності українських товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках. пошто­вих відправлень та переказів.

Політична складова – характеризує рівень включеності країни у глобальні політичні процеси, зокрема членство у міжнародних організаціях і участь у міжнародних угодах і програмах. Активна міжнародна політична позиція дозволить Україні підтримувати вітчизняних товаровиробників на основі використання можливостей міжнародно-правового механізму захисту їхніх інтересів на внутрішньому та зовнішньому ринках; прискорити економічну трансформацію шляхом гармонізації українського законодавства до міжнародних стандартів; сприяти підвищенню ефективності зовнішньоекономічної діяльності на конкурентній основі шляхом взаємного зменшення торгових бар’єрів з провідними торгівельними партнерами України.

Для комплексної оцінки залучення країн світу до процесів глобалізації консалтинговою компанією A.T.Kearney та журналом Foreign Policy публікується Індекс Глобалізації, який слугує індикатором відкритості економіки. Індекс Глобалізації синтезує чотири показники:

– економіч­на інтеграція - обсяг міжнародної торгівлі, інвестицій та різного роду виплат (у т.ч. зарплат), що здійснюються з перетинанням державних кордонів;

– персональні контракти, зокрема, міжнародні поїздки і туризм, обсяг міжнарод-них телефонних переговорів, пошто­вих відправлень та переказів;

– розвиток глобальних технологій, а саме кількість користувачів Інтернету та кількість інтернет-сайтів;

– включення в глобальні політичні процеси, зокрема членст­во у міжнародних організаціях, участь у миротворчих місіях, міжнародні угоди та кількість по­сольств.

За індексом глобалізації у 2003 р. Україна серед 62 країн посіла 43-є місце одразу перед Росією (44-е місце). Показник включення у глобальні політичні процеси також включає в себе членство у міжнародних організаціях, за яким Україна займає 48-ме місце, у той час, коли Польща займає 18-те, Російська федерація – 12-те, а США – 3-тє місце. За ступенем включення до міжнародної торгівлі Україна займає 12-те місце (Польща – 42-ге, а РФ – 46-те), а за залученням ПІІ (портфельних іноземних інвестицій) – 41-е місце (Польща – 38-ме, РФ – 38-ме, США – 39-те). Це свідчить про те, що економіка України характеризується високим ступенем включення до міжнародної торгівлі і, водночас, характеризується не дуже сприятливим інвестиційним кліматом. З іншого боку, аналізуючи стан зовнішньої торгівлі України, всі дослідники відмічають її неефективну товарну структу­ру, що «базується переважно на ціновій конкуренції у сфері напівфабрикатів та продукції з невисоким рівнем доданої вартості, незначним рівнем технологічності». Найбільш глобалізованою країною світу четвертий рік поспіль визнається Ірландія. У першу п'ятірку увійшли також Сінгапур, Швейцарія, Голландія та Фінляндія.

Конференція ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD) розраховує фактичний та потенційний індекси залучення прямих іноземних інвестицій. Україна у 2004 р. за індексом залучення прямих іноземних інвестицій (Inward FDI Performance Index) посідає 73-є місце зі 140 країн. Показово, що вже на 3-є місце піднявся Азербайджан, на 8-е – Казахстан, а 10-ту сходинку посідає Естонія.

За методологією західних рейтингів участь Украї­ни у системі світового поділу праці визначаєть­ся як недостатня навіть порівняно з результа­тами колишніх постсоціалістичних країн. Така негативна оцінка пов’язана з тим, що рівень розвитку глобальних технологій, комунікаційних систем, включення України в глобальні політичні процеси залишаються на досить низькому рівні, але саме розвиток цих систем відповідає за умови розширення і можливості економічної системи у розвитку міжнародного співробітництва.

Таким чином, можна зробити висновок, що незважаючи на високі показники залучення України у міжнародну торгівлю, за своїми структурними параметрами економіка України поки що не відповідає сучасним тенденціям глобального розвитку. Свідченням цього є:

– деформованість внутрішнього ринку, що зумовлює спрямування на експорт до 60 % ВВП при одночасному імпорті до 50% ВВП;

– практичне виключення національної економіки зі світових потоків прямих іноземних інвестицій(ПІІ): їх частка у ВВП країни становить лише 2%, а за індексом потенціалу залучення ПІІ Україна перемістилась на 94-те місце серед 140 країн;

– мізерність частки високотехнологічних товарів у структурі експорту: частка офісного та телеко­мунікаційного обладнання становить 0,6%;

– неготовність країни брати активну участь у глобальних процесах інформатизації: за індексом готовності суспільства до функціонування у глобальних інформаційних мережах ( The Networked Readiness Index Rankings 2004) Україна посіла в 2004 році 82-те місце серед 104 країн світу [5].

На основі аналізу міжнародних рейтингових оцінок можна зробити висновок, що відкритість економіки України носить однобічний характер: при високій частці експорту та імпорту у ВВП, що свідчить про досить високий рівень лібералізації торгівлі, інші показники розвитку зовнішньоеко­номічних зв'язків залишаються низькими. Іншими словами, оцінка відкритості економіки України як високої означає високий рівень участі країни у міжнародній торгівлі, що відображає лише одну складову відкритості економіки.

Складається ситуація, коли Україна, з одного боку, дійсно є країною з високою відкритістю економіки і світогосподарські зв'язки відіграють помітну роль у національній економіці, суттєво впливаючи на темпи і пропор­ції економічного зростання. Але така відкритість внаслідок високої лібералізації торгівлі робить країну залежною від світової кон’юнктури вразливою до фінансових криз.

Дата добавления: 2014-01-07