Стеценко Ю.В. Гуманістичні засади використання допомоги психолога у кримінальному судочинстві

Консультування на досудовому слідстві.

Юридична психологія у 21 столітті.

Юридична психологія

3. Консультування на досудовому слідстві. Судово-психологічна експертиза: цілі та завдання. Судово-психологічна експертиза емоційних станів.

Під досудовим порядком врегулювання спорів розуміється одна із форм захисту прав, котра полягає у вирішенні спірних питань із зобов’язань сторін до передання справи у судові інстанції. Участь кваліфікованого фахівця у досудовому врегулюванні спорів може багато в чому вирішити їх результат.

Останнім часом в Україні розпочато роботу щодо гуманізації сфери кримінального судочинства. Ні для кого не секрет, що вказана сфера юридичної діяльності до сьогодні зберігає багато ознак репресивної діяльності державних органів минулого, які порушують права громадян. Такий стан кримінального судочинства потребує реформування. Однак на сучасному етапі розбудови України як демократичної держави активне впровадження нових стандартів кримінального судочинства уже неможливе без врахування гуманістичних засад, за якими саме людина, її права та інтереси є центром уваги держави, її органів та посадових осіб. Значний внесок у розуміння таких засад та їх практичне застосування у кримінальному судочинстві може зробити психологія.

Варто відзначити, що на сьогодні у юридичній та психологічній літературі активно обговорюється питання стосовно можливостей використання допомоги психолога під час розслідування злочинів. Цій проблемі присвячено роботи В.Г. Андросюка, В.Л. Васильєва, Ю.В. Ідашкіна, Л.П. Конишевої, Я.Ю. Кондратьєва, М.В. Костицького, В.В. Кощинця, С.Ю. Михайлової, А.Р. Ратінова, О.А. Гаврилова та інших вчених. Однак не можна не звернути увагу, що переважна більшість робіт присвячено можливостям залучення психолога до кримінального судочинства саме органами дізнання та досудового слідства.

Зокрема, Я.Ю. Кондратьєв вважає, що використання допомоги психолога слідчим та органом дізнання є доцільним щодо надання консультацій при підготовці до реалізації окремих заходів та при впровадженні до злочинного середовища1. А. Старушкевич пропонує використовувати допомогу психолога на початковому етапі розслідування для складання психологічних профілів для виявлення осіб, які вчинили злочин2. Аналогічних поглядів дотримуються російські вчені Л.Н. Іванов і С.А. Полунін, які пропонують залучати психолога при огляді місця пригоди, приміщення, в якому проживає підозрюваний, документів, текстів, малюнків, огляді трупа на місці його виявлення для виявлення додаткових джерел інформації про вчинений злочин3.

В.Л. Васильєв вважає за можливе участь психолога за ініціативою слідчого під час досудового слідства як консультанта по справі, спеціаліста, експерта. При цьому російський дослідник відмічає, що чим вищою є професійна компетентність слідчого, тим ефективнішою буде його співпраця з психологом.

Варто відзначити, що до цього часу поза увагою дослідників залишається розгляд питання щодо можливості використання допомоги психолога адвокатом під час досудового та судового слідства. Так, Л.Е. Орбан-Лембрик і В.В. Кощинець зазначають, що однією з важливих і невід’ємних форм використання спеціальних психологічних знань в юридичній діяльності є залучення психологів для надання консультацій із питань, що знаходяться в межах їх компетенції. Хоча адвокат і згадується серед осіб, які можуть отримати психологічну консультацію, проте основні напрямки використання психологічних знань у захисті підозрюваного, обвинуваченого, підсудного вказані автори не називають.

Саме тому завданням, поставленим автором при написанні лекції, є дослідження питання щодо доцільності та можливості участі психолога у кримінальному судочинстві за ініціативою адвоката-захисника прав підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Розгляд зазначеного питання є актуальним на даний час саме із позицій гуманізації сфери кримінального судочинства в Україні.

На початку варто відзначити, що питання гуманізації юридичної діяльності загалом та діяльності адвоката зокрема, вже давно обговорюється західними вченими-юристами та психологами. Зокрема, Марк І. Сатін (Mark I. Satin), аналізуючи роботи американських дослідників у галузі права та психології, відмічає спільність їх поглядів щодо розвитку напрямів діяльності юридичних фірм. Одним із них є клієнт-центрована спрямованість діяльності адвокатів, що розглядається як поширення ідей гуманістичної психології у сфері юриспруденції6.

У юридичній психології до цього часу українськими та російськими вченими психологічне консультування розглядається як консультування процесуальних учасників досудового слідства (слідчого, адвоката, прокурора) для роз’яснення їм значущих для справи обставин та фактів. Проте необхідно зазначити про особливість такого застосування психологічних знань. Перш за все варто відзначити побічність такого виду діяльності психолога у порівнянні із наданням ним власне психологічної допомоги здоровим людям-клієнтам у ситуаціях різного роду психологічних утруднень. Адже якщо говорити, що розслідування злочину породжує у слідчого чи прокурора проблеми або труднощі психологічного характеру, то цим самим ми переводимо питання участі психолога у кримінальному судочинстві на рівень професійної підготовки вказаних осіб. Теж саме можна сказати і стосовно адвоката.

У зв’язку із цим В.Л. Васильєв зазначає, що співробітництво слідчого з психологом не обмежується їх взаємодією у процесі слідства. Специфіка діяльності слідчого встановлює підвищені вимоги до стресовитривалості, саморегуляції психічного стану, працездатності. На думку російського вченого, грамотний психолог може допомогти слідчому визначити оптимальний індивідуальний ритм діяльності, подолати негативний емоційний стан, попередити розвиток професійної деформації7.

Однак якраз клієнт-центрований підхід у роботі адвоката, про який пише Марк І. Сатін (Mark I. Satin), дозволяє визначити спрямованість використання допомоги психолога у кримінальному судочинстві з метою надання психологічної допомоги тому, хто її дійсно потребує – підозрюваному, обвинуваченому, підсудному. У цьому випадку психологічне консультування і буде тим видом психологічної допомоги, що у психології розглядається як процес, спрямований на допомогу людині у вирішенні (у пошуку шляхів вирішення) проблем і труднощів психологічного характеру, що виникають у неї8.

Разом із тим, поставлене автором завдання потребує з’ясування змісту доцільності та можливості участі психолога у сфері кримінального судочинства, як консультанта підозрюваного, обвинуваченого, підсудного саме із позиції подолання негативних життєвих ситуацій, пов’язаних із залученням особи до сфери кримінального судочинства (проведення слідчих дій за участі особи, перебування у слідчому ізоляторі тощо).

Обґрунтування доцільності надання психологічного консультування підозрюваному, обвинуваченому, підсудному випливає із самого змісту такого виду психологічної допомоги. Адже діяльність психолога спрямована на підтримання психічного здоров’я людини (клієнта), підвищення стійкості до негативних зовнішніх впливів на її психіку та підсилення внутрішніх захисних можливостей клієнта. При цьому наголос робиться на застосуванні психологом гуманістичних, а не медичних (фармакологічних) засобах відновлення душевної рівноваги. Перебування особи у статусі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного у кримінальному судочинстві, як правило, переживається нею як перебування у конфліктній ситуації. Такі переживання здатні викликати емоційний стрес, тривожно-депресивні розлади, фрустрацію. Особа може відчувати напругу, тривожність, гнів, відчай, інші патогенні стани, які самотужки не в змозі подолати. При цьому така особа або сама може усвідомлювати нестачу психологічного ресурсу для їх подолання, або необхідність психологічної допомоги клієнту буде очевидною для її адвоката. Тому психологічне консультування підозрюваного, обвинуваченого, підсудного варто розглядати як засіб підтримання та збереження психічного здоров’я. А отже саме особа, щодо якої проводиться розслідування, буде справжнім клієнтом у розумінні психологічної науки при наданні їй психологічної допомоги.

Питання можливості участі психолога у сфері кримінального судочинства як консультанта підозрюваного, обвинуваченого, підсудного фактично зводиться до правового врегулювання цього питання. Варто відзначити, що відмінними є правові засади, які надають сторонам обвинувачення та захисту можливість використовувати допомогу психолога під час розслідування злочину. Так, Я.Ю. Кондратьєв пише про можливість залучення психолога слідчим чи оперативним працівником на підставі статті 128 Кримінально-процесуального кодексу України як спеціаліста.

Натомість можливість надання допомоги психологом особі, щодо якої проводиться досудове розслідування, буде значно ускладнена у випадку застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. У такому випадку вирішення питання щодо можливості побачення психолога із заарештованим покладається на особу або орган, які провадять справу. Однак побачення один раз на місяць, як це зазначено у статті 162 Кримінально-процесуального кодексу України, навряд чи можна назвати ефективним у випадку проведення психологічного консультування. Кількість та тривалість зустрічей психолога із клієнтом повинна визначатись самим психологом.

Дата добавления: 2014-01-07