Поняття і теоретичні основи криміналістичної трасології. Класифікація слідів

9.1.

ТРАСОЛОГІЯ

Тема 9.

Трасологія (від фр. tгасе — слід і грецьк. logos — учення) — розділ криміналістики, який вивчає теоретичні основи слідоутворення, за­кономірності виникнення слідів, що відображають механізм вчинен­ня злочину, а також розробляє рекомендації щодо застосування ме­тодів і засобів вивчення слідів, їх вилучення та дослідження з метою визначення обставин, суттєвих для розкриття, розслідування та попе­редження злочинів.

У криміналістиці в широкому значенні поняття "слід" розуміють як будь-яке відображення, зміну, зникнення, появу будь-чого на місці події; у вузькому розумінні — як відображення зовнішньої будови одного об'єкта на другому внаслідок їх взаємодії. Тому вчення про сліди в широкому значенні слова називають слідознавством, а у вузь­кому — власне трасологією.

Теоретичною основою трасології є філософські концепції матеріа­лістичної діалектики:

* у світі немає двох однакових речей, тобто кожний об'єкт мате­ріального світу індивідуальний;

* слід-відображення не може існувати без явища, речі, предмета, який він відображає, тобто якщо є слід, то є й об'єкт, що його залишив;

* під час дії твердих тіл слід-відображення є конформним до об'єкта, з яким контактує тіло.

Індивідуальність матеріальних об'єктів і конформність слідів-відображень дають змогу ототожнювати об'єкт за його слідом (паль­ця, взуття, каналу ствола на кулі тощо).

У трасології слід — це матеріальний об'єкт, який відображає зов­нішню будову об'єкта взаємодії. Він є відображенням одного предмета на іншому, що виникає внаслідок їх взаємодії. У механізмі взає­модії беруть участь два об'єкти: той, що утворює слід, і той, що його сприймає. Взаємодія може бути контактною та безконтактною, тому й сліди поділяють відповідно на контрактні (локальні), що утворю­ються в місці контакту (наприклад, слід пальця, взуття, знаряддя зло­му), і безконтактні (периферичні) (пиловий слід від склянки, сліди кіптю поверхні навколо предмета, що був на підлозі в кімнаті під час пожежі).

Причиною взаємодії є будь-яка енергія — механічна, термічна, хімічна, біологічна. Під дією механічної енергії сліди утворюються внаслідок переміщення об'єктів у просторі, відокремлення частини від цілого, поділу цілого на частини, залишкової деформації. Під дією термічної енергії сліди утворюються унаслідок закопчування, обвуглювання, спопеління. Хімічна енергія сприяє утворенню слідів через окислення, розкладання та сполучення. Під дією біологічної енергії сліди виникають внаслідок розмноження, відмирання, розкла­дання, гниття тканин біооб'єктів.

У криміналістичній літературі наводиться кілька класифікацій слідів, найзагальніша з яких — поділ слідів на три групи:

* сліди-відображення передають зовнішню будову тієї частини слідоутворюючого об'єкта, яка контактує з матеріалом, що сприймає сліди;

* сліди-предмети — матеріальні об'єкти особистого, побутового, виробничого призначення, залишені на місці події чи винесені звідти;

* сліди-речовини — частинки лакофарбових покриттів, потожирової речовини, сипких, рідких та газоподібних тіл, які залиша­ються на предметах на місці події чи зникають звідти.

За видом об’єктів, що утворюють сліди, розрізняють сліди люди­ни, зброї, знарядь, інструментів, виробничих механізмів, транспорт­них засобів; за механізмом утворення — сліди нашарування, відшару­вання, локальні, периферичні, об'ємні та поверхневі. Слід нашарування утворюється в результаті відокремлення частинок від об'єкта, утворює сліди та нашарування їх на об'єкті, який сприймає сліди. Слід відшарування утворюється внаслідок відокремлення частинок від об'єкта, що сприймає сліди.

За зоною взаємодії (контакту) об’єктів сліди поділяють на ло­кальні та периферичні. Локальний слід утворюється в місці контакту, периферичний— за його межами.

За ступенем деформації поверхні, що сприймає сліди, розрізняють сліди поверхневі та об'ємні. Об’ємні сліди утворюються в разі руй­нування об'єкта або його пластичної деформації. Поверхневі сліди поділяються на забарвлені та безбарвні. Забарвлені можуть бути на несені барвником; вони бувають слідами нашарування та відшарування. Безбарвні сліди утворюються безбарвною речовиною (на­приклад, потожировою).

Безбарвні сліди, у свою чергу, поділяються на видимі, маловидимі (слабовидимі), тобто такі, що спостерігаються за певних умов (на­приклад, на просвіт при боковому освітленні), і невидимі, тобто такі, які неможливо виявити не тільки візуально, а й за допомогою оптичних засобів (лупи, мікроскопа). Маловидимі сліди виникають на по­лірованій поверхні (склі, нікельованому металі, полірованому дереві тощо), невидимі — на шорсткій (папері, картоні, фанері, струганому дереві, пофарбованих стінах тощо).

Матеріальні сліди виявляють, фіксують і вилучають під час огля­ду місця події. Методи та засоби виявлення і фіксації слідів залежать від виду поверхні та матеріалу об'єкта, що сприймає їх. Для виявлен­ня слідів застосовують візуальні прийоми огляду — на просвіт, у ко­сому, розсіяному, затемненому світлі; інструментальні прийоми вияв­лення слідів — огляд у концентрованих променях світла, з лупою, мікроскопом та іншими приладами; спеціальні засоби для виявлення невидимих слідів — магнітні та феромагнітні порошки, хімічні препа­рати, випромінювання — ультрафіолетових, інфрачервоних, рентге­нівських, радіоактивних, лазерних джерел тощо.

Сліди формуються під час контакту об'єкта, що сприймає слід, з об'єктом, що утворює його, під впливом кількох різноспрямованих сил. У разі статичного контакту об'єкт, що утворює сліди, діє пер­пендикулярно до поверхні того, що сприймає сліди, а в разі дінамичного контакту об'єкт, що утворює сліди, ковзає по поверхні того, що сприймає їх. Унаслідок статичного контакту утворюються статичні сліди (наприклад, сліди рук), а внаслідок динамічного — динамічні (сліди розрізу, розпилу, розрубу, транспортних засобів тощо). Отже, залежно від відносного руху об'єктів під час слідоутворення сліди розподіляються на статичні і дінамичні.

Засобами фіксації слідів, виявлених на місці події, є протоколювання, фотографування, копіювання, моделювання, вилучення предмета разом зі слідом.

Оглядаючи предмет з метою виявлення слідів, необ­хідно дотримуватись такої послідовності:

· першими фіксувати сліди запаху та мікрочастинок;

· виявляти та фіксувати невидимі сліди пальців рук, сліди кон­такту;

· останніми фіксувати видимі сліди;

· забороняється наносити сторонні сліди на об'єкт, що утворює сліди;

· якщо фіксація сліду пов'язана з ризиком його пошкодження, предмет вилучають разом зі слідами;

· забезпечувати збереження слідів та їх копій від пошкоджень.

Дата добавления: 2014-01-07