Сліди рук

9.2.

Шкіра на долонях рук і підошвах ніг має особливу будову. Вона складається з двох шарів: верхнього — епідермісу і нижнього — дер­ми, тобто власне шкіри.

У верхній частині дерми розташовані сосочки (від лат. papilla), які утворюють ряди (лінії). Покриті епідермісом, вони є основою вали­ків, що називаються папілярними лініями. Останні мають три основні види узорів: дугові, пельові та завиткові, які належать до загальних ознак. Кожна папілярна лінія має певні особливості будови (розриви, роздвоєння, потовщення, крапки тощо); їх розташування і форма — окремі ознаки папілярних узорів. Поєднання загальних та окремих індивідуальних ознак становить неповторний папілярний узор, його індивідуальність.

Індивідуальність папілярних узолрів — основна їх властивість. Ще однією їх властивістю є відносна незмінність. Узори на пальцях рук формуються до шести місяців внутрішньоутробного життя зародка людини і майже не змінюються до повного розкладу тканин після смерті людини. Папілярні узори на пальцях мають властивість від­новлюватися, якщо ушкодження не торкається власне шкіри, тобто сосочкового шару. Ушкодження сосочкового шару залишає рубці на папілярному узорі. У похилому віці на папілярному узорі з'являють­ся зморшки, складки, "білі лінії", побутові ушкодження, але загаль­на форма та окремі індивідуальні ознаки залишаються незмінними, що дає змогу ідентифікувати людину за слідами рук будь-коли.

Нарівні з папілярними лініями на долоні руки існують інші озна­ки будови шкіри: флексорні лінії (лінії згинання), складки-зморшки та пори.

Флексорні лінії — це найбільші лінії згинання на поверхи) долоні та між фалангами пальців.

Складки-зморшки розташовані на всій поверхні долоні, їх поява та зникнення залежать від еластичності шкіри.

Пори — воронкоподібні заглиблення на папілярних лініях — при­значені для виходу вивідних протоків потових залоз, розташованих у сосочках. Сукупність виходів потових протоків, тобто пор, вик­лючно індивідуальна й використовується для пороскопічної іденти­фікації.

Сліди пальців рук залишаються на всіх предметах, яких торкаєть­ся людина: пластичних (наприклад, пластилін, віск, глина, масло, ро­зігрітий сургуч, стеарин) і сипких (наприклад, крейда, борошно, тальк, цемент).

На сипких і пластичних об'єктах залишаються об'ємні сліди паль­ців рук, а на твердих — поверхневі. Поверхневі сліди утворюються за рахунок сторонньої речовини, яка нашаровується на об'єкті, що сприймає їх, або зноситься з нього. Тому вони поділяються відпові­дно на сліди нашарування та відшарування. Якщо на слід нанесено кольорову речовину (наприклад, кров, фарбу, порошок, бруд), його називають забарвленим, а якщо речовина безколірна, то утворений слід буде невидимим (безбарвним).

Більшість слідів пальців рук безбарвні (невидимі); вони утворю­ються потожировою речовиною, яка виділяється на поверхню папі­лярних ліній. Якщо пальцем торкнутися предмета, залишається пото­вий (але не потожировий) слід, бо на долонях рук і підошвах ніг, на відміну від інших частин шкіри, жирових залоз немає. Жирова речо­вина може потрапити на долоні рук від дотику до інших частин шкіри, обличчя, шиї, волосся, які сильно змащені жировою речови­ною. Якщо палець торкається предмета кілька раз, слід стає не таким насиченим. Спітнілі руки залишають насичені сліди.

Існують різні методи й засоби виявлення потожирових слідів пальців рук: на предметах, витягнутих з води; на предметах, що пе­ребувають під впливом високої температури; на текстильних і синте­тичних тканинах із дрібною структурою поверхні; на тілі людини.

Способи виявлення слідів пальців рук поділяють на дві групи: для виявлення видимих і невидимих слідів.

Видимі сліди пальців рук — це об'ємні та забарвлені поверхневі сліди. Для їх виявлення достатньо візуального спостереження при звичайному освітленні чи з кишеньковим ліхтариком для створення косо спрямованого освітлення. Виявлені сліди фотографують масш­табним способом із застосуванням світлофільтрів, якщо забарвлений слід малоконтрастний. Об'ємні сліди фіксують за допомогою виго­товлення зліпків, використовуючи для цього гіпс, пасту К, сієласт та інші полімерні пасти. Однак найчастіше об'ємні та забарвлені сліди необхідно вилучати разом із предметом.

Розрізняють фізичні, хімічні та радіографічний методи виявлення невидимих слідів пальців рук.

Основу фізичних методів становлять адгезія, змочування, конден­сація, гальваностегія та люмінесценція.

Адгезія — це прилипання, зчеплення поверхонь різних тіл. Якщо на невидимий слід (нашарування потожирової речовини, яке певний час залишається липким) потрапляють частинки будь-якої речовини, то вони прилипають і слід стає видимим. Тому до свіжих слідів по­рошки прилипають добре, а внаслідок висихання потожирової речо­вини через деякий час можливість виявлення сліду адгезійними мето­дами та засобами зменшується. Застосування цього методу виявлен­ня слідів передбачає такі умови:

* невидимий слід можна виявити доти, поки потожирова речови­на не висохла;

* можна використати будь-який сухий дрібний кольоровий поро­шок (сажу, окис цинку, порошок заліза, окис міді тощо);

* якщо слід неможливо виявити за допомогою порошку, то це не означає, що його немає. У цьому разі треба застосувати інші методи.

У фізичних методах виявлення слідів застосовують порошок від­новленого воднем заліза, газову сажу, окис кобальту, окис свинцю, гаму кольорових порошків на феромагнітній основі: білі (опал, то­паз), червоно-жовті (рубін, гранат) та темні (агат, сапфір, малахіт). В аерозольній упаковці застосовують немагнітні порошки: "Дактозоль" — алюмінієву пудру, "Дактозоль-С" — газову сажу, "Дактозоль-Т" — тальк, "Дактозоль-ОЦ" — окис цинку. Як замінники по­рошків використовують й інші речовини. Важливо, щоб вони були сухими і ретельно подрібненими. Зокрема, широко застосовують порошки рослинного походження (наприклад, подрібнену певну траву).

Змочування — це фізичне явище, яке виникає в разі контакту ріди­ни з твердим тілом. Існують змочувані та незмочувані тіла. Наприк­лад, жирова речовина — незмочувана. На цьому принципі базують­ся методи виявлення слідів жирової речовини на папері фарбуванням у водному розчині анілінового барвника (фіолетового, синього тощо). Якщо занурити аркуш паперу в розчин барвника, то фон його зафарбується, а слід потожирової речовини залишиться білим. Цим методом виявляють сліди на чистих аркушах паперу.

Конденсація — перехід речовини з газоподібного стану в рідкий або твердий кристалічний. Це явище лежить в основі методів вияв­лення слідів парами йоду та вакуумного напилювання. Метод ваку­умного напилювання досить складний і тому його застосовують у ла­бораторних умовах.

Поширенішим є метод виявлення слідів парами йоду. Для одер­жання парів йоду існують різні йодні трубки. Для підігрівання вико­ристовують, наприклад, термос. Перед виїздом на місце події в ньо­го наливають гарячу воду. Для виявлення слідів у колбу термоса за­нурюють йодну трубку і обкурюють поверхню звичайним способом. Такий субліматор парів йоду дає змогу одержати струмінь з темпера­турою 60 °С, необхідний для виявлення слідів рук на тканинах.

Для виявлення потожирових слідів застосовують і таку суміш: одна частина йоду на 10 частин крохмалю. Для її приготування кристалики йоду розтирають у ступці і змішують із крохмалем. На ткани­ну порошок наносять щіточкою чи посипають. Через 7-8 хв порошок струшують, а виявлений слід закріплюють порошком заліза, віднов­леного воднем. У такий спосіб виявляють сліди папілярних узорів на тканинах давністю до 3-5 днів.

Гальваностегія — нанесення на поверхню предмета частинок ме­талу, металічних плівок методом електролітичного осадження. Якщо предмет зі слідом занурити в електролітичну ванну, уся його поверх­ня покриється металом, а папілярні лінії як незмочувані залишаться чистими.

Потожирові сліди можна виявити і за допомогою лкмнмесцемцй, яка спостерігається переважно в ультрафіолетовій та інфрачервоній ділянках спектра. Нині як джерела збудження люмінесценції застосо вують лазери.

Суть хімічних методів виявлення невидимих потожирових слідів пальців рук полягає в тому, що хімічна речовина, яку наносять на слід, реагує з потожировою речовиною сліду. Утворюється забарвле­на сполука, яка відрізняється від фону паперу чи предмета.

До хімічних засобів виявлення слідів пальців рук належить розчин азотнокислого срібла, марганцевокислого калію із сірчаною кисло­тою (на 100 мл³ води 1 г марганцевокислого калію, 0,2-0,3 мл сірча­ної кислоти). Для виявлення слідів на склі, полімерних плівках, фа­янсі, папері достатньо занурити предмет у розчин, а потім сполосну­ти його водою.

Досить поширені такі хімічні засоби виявлення слідів пальців рук, як розчини нінгідрину або алоксану в ацетоні. Розчин наносять на об'єкт пульверизатором або тампоном і залишають на світлі. Через 7-9 годин на об'єкті з'являється фіолетове (нінгідринове) або оранже­ве (алоксанове) зображення сліду.

Хімічні розчини застосовують у лабораторних умовах для вияв­лення старих слідів на папері, картоні, дереві давністю до 10 років.

Суть радіографічного методу полягає в тому, що об'єкт зі слідами пальців опромінюють потоком нейтронів, унаслідок чого окремі еле­менти (натрій, калій, фосфор, магній тощо), які входять до складу потожирової речовини, перетворюються на радіоактивні ізотопи. Потім до об'єкта в місці розташування папілярних ліній сліду при­тискають фотоплівку, і вона засвічується. Якщо плівку проявити, то на прозорому фоні буде слід пальця. Цей метод застосовують тоді, коли слід нанесений на друкованому тексті, кольоровому малюнку, від впливу яких звичайним фотографуванням позбавитися майже не­можливо. Крім того, радіографічний метод дає змогу виявити сліди давністю до 50 років.

У потожирових слідах пальців рук на гладких полірованих по­верхнях, якісному папері та інших подібних об'єктах відбиваються пори, розташування яких на папілярних лініях суто індивідуальне. Комплекс пор можна використовувати для ідентифікації людини, бо він індивідуальний.

У пороскопічному дослідженні для ототожнення достатньо мати ділянки папілярного узору розміром 5x5 мм. При цьому важливо, щоб у сліді були чітко відображені пори. Експериментальні зразки пороскопічних слідів спеціаліст відбирає, як правило, на склі, глад­ких полірованих об'єктах. Пороскопічне дослідження здійснюють в експертних підрозділах.

Дата добавления: 2014-01-07