Врегулювання торговельних суперечок шляхом консультацій, переговорів і т.д

Отже, сучасне світове господарство є складною системою національних господарств окремих країн та їхніх угруповань, що взаємопов’язані міжнародними економічними відносинами на основі міжнародного поділу праці.

2. Міжнародна торгівля товарами і послугами. Торгівельні бар’єри. СОТ і ГАТТ

Міжнародна торгівля - обмін товарами і послугами між державами. При цьому в якості покупців й продавців можуть виступати окремі особи, приватні, акціонерні та кооперативні підприємства, державні структури.

Товари, що ввозяться до крани, утворюють її імпорт, а ті, що вивозяться, – її експорт. При підрахунку ефективності зовнішньої торгівлі визначають такий економічний виграш, який отримує країна завдяки швидкому задоволенню своїх потреб у визначених товарах за рахунок імпорту і вивільненню ресурсів, що затрачувалися на виробництво подібних товарів у себе. Ріст експортних замовлень країни означає збільшення зайнятості й доходів, а ріст імпорту є рівносильним за своїм ефектом росту збережень, так як гроші йдуть за кордон і загальний попит скорочується.

Міжнародна торгівля (МТ) являє собою найбільш загальну традиційну форму розвитку міжнародних економічних відносин. У процесі міжнародної торгівлі між суб'єктами світового господарства складаються відносини в області обміну, купівлі-продажу товарів, капіталу, робочої сили і послуг.

Існують чотири групи показників МТ. Перша з них - це показники обсягу МТ.

Основними показниками обсягу МТ є:

- експорт, тобто вивезення товару з країни;

- імпорт, тобто ввезення товару в країну;

- зовнішньоторговельний оборот, тобто сукупний обсяг експорта-імпорта за певний період часу (звичайно, за рік);

- фізичний обсяг міжнародної торгівлі, тобто оцінка обсягу експорту й імпорту в постійних цінах в межах одного періоду (року);

- генеральна торгівля, тобто вартість зовнішньоторговельного обороту й вартість транзитних товарів;

- спеціальна торгівля, тобто чистий зовнішньоторговельний оборот (продукція, завезена в країну чи вивезена з неї);

- реекспорт, тобто вивіз раніше ввезеного товару, не підданого переробці;

- реімпорт, тобто ввіз раніше вивезених товарів, не підданих переробці.

Другої групою показників є такі, що характеризують міжнародну торгівлю за критерієм її структури. До них належать:

- показники по критерію товарної структури, тобто показники поділу експорту й імпорту по основних товарних позиціях;

- показники по критерію географічної структури, які показують розподіл міжнародної торгівлі по групах країн і регіонах;

- показники по критерію інституціональної структури, які показують розподіл міжнародної торгівлі по суб'єктах і методах товарного обміну.

Третю групу показників становлять показники динаміки МТ, які, в свою чергу, поділяються на дві категорії: 1.показники темпів зростання МТ та 2.показники темпів приросту МТ.

Нарешті, четверту групу показників МТ складають показники результативності МТ:

- сальдо торговельного балансу (різниця між вартісним обсягом експорту й імпорту товарів окремої країни);

- сальдо балансу послуг (різниця між вартістю послуг, які надає країна, й вартістю послуг, які вона імпортує);

- сальдо некомерційних операцій (різниця між доходами від інвестицій, грошових переказів, внесків, переміщення грошових коштів у спадщину, при вирішенні сімейних проблем);

- сальдо балансу поточних операцій (сума сальдо торгового балансу, балансу послуг, некомерційних операцій);

- експорт на душу населення;

- імпорт на душу населення;

- зовнішньоторговельний оборот на душу населення;

- експортна квота (відношення експорту до ВВП);

- імпортна квота (відношення імпорту до ВВП);

- квота зовнішньоторговельного обороту.

Для XX сторіччя стала характерною зміна структури зовнішньої торгівлі, а саме: суттєво зросла доля промислових товарів, особливо машин і обладнання; збільшився продаж комплектуючих виробів та запасних частин; зріс реекспорт; розширилася торгівля ліцензіями, новими технологіями, інтелектуальною продукцією. На початку ХХІ століття, зазначені тенденції ще більше поширились. І відповідно, у світовій торгівлі все більшу роль починають грати «нові індустріальні країни»

Оскільки національні господарства всіх країн в тій чи іншій мірі залежать від зовнішньої торгівлі, то держави в законодавчому порядку встановлюють визначені правила (в т.ч. торгівельні бар’єри) та умови зовнішньоторговельної політики. Історично склалися два підходи такої політики: протекціонізм й вільна торгівля.

Протекціонізм - це система обмежень імпорту, яка включає введення високих мит, заборон на ввіз окремих продуктів й інші дії, що перешкоджають конкуренції імпортних товарів з місцевим виробництвом. Політика протекціонізму, захищаючи національну промисловість і сільське господарство, стимулюючи тим самим розвиток суспільного виробництва, з іншого боку може шкодити йому. Вона виводить національне господарство з жорсткої конкуренції, послаблює стимули до зниження витрат на виробництво продукції й підвищення її якості.

Вільна торгівля - це зовнішньоторгова політика, при якій органи таможні виконують тільки реєстраційні функції. Таку політику можуть проводити країни, національна економіка яких є високоефективною, і за якої місцевим підприємцям не можуть загрожувати іноземні конкуренти.

В більшості випадків країни проводять гнучку зовнішньоторгову політику й часто йдуть на різноманітні торгові угоди.

Та світовий ринок - це арена гострої конкурентної боротьби між експортерами аналогічних чи взаємозамінних товарів, а також зіткнення інтересів експортерів та імпортерів. На світовому ринку нерідко трапляються своєрідні «автомобільні», «комп'ютерні», «м’ясні», «помідорні» та інші війни. І все ж існують фіксовані «правила гри» і контролюючі організації.

Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) (Тhе General Аgreement on Tariffs and Trade – GATT) – міжнародна економічна організація, що у 1948-1994 рр. регулювала правила міжнародної торгівлі згідно принципів лібералізму, попередниця СОТ. Організація діяла на базі міжурядового багатостороннього договору, в якому містилися принципи і правила міжнародної торгівлі, обов'язкові для країн-учасниць. Наприклад, стаття І містила правило режиму найбільшого сприяння, що носило безумовний характер; стаття III - принцип національного режиму (рівні умови конкуренції імпортних і місцевих товарів); стаття V - свобода транзиту через територію кожної з країн-учасниць і звільнення транзитних товарів від мит і транзитних зборів. Основною формою роботи ГАТТ було проведення учасниками угоди багатосторонніх торгових переговорів. Такі переговори могли тривати не один рік, тому вони отримали назву «раундів».

Вихідним положенням, на якому будувалася договірна система ГАТТ, було прагнення країн-членів розвивати міжнародну торгівлю і забезпечувати економічний розвиток шляхом взаємної лібералізації доступу на ринки, передбачуваності умов діяльності підприємців на іноземних ринках та мінімізації регламентуючих дій урядів по регулюванню зовнішньоекономічної сфери. Для досягнення цих цілей необхідним вважається виконання ряду принципів й норм, що лежать в основі Генеральної угоди:

1) рівноправ'я в торгівлі, яке забезпечується взаємним представленням, з одного боку, режиму найбільшого сприяння стосовно експортних, імпортних й транзитних операцій і пов'язаних із ними таможених мит і зборів, а з іншого - національного режиму, тобто рівного підходу до імпортним й вітчизняних товарів з точки зору внутрішніх податків й зборів, а також правил, що регулюють внутрішню торгівлю;

2) використання переважно тарифних засобів захисту національного ринку, а не кількісних обмежень або аналогічних адміністративних важелів;

3) поступове зниження таможених тарифів у ході раундів багатосторонніх торгових переговорів, що періодично проводяться, і їх юридично оформлене закріплення на погодженому рівні;

4) взаємність у наданні торгово-політичних поступок;

5) вирішення торгових суперечок шляхом проведення консультацій і переговорів, а у випадку неможливості досягнення згоди - шляхом розгляду суперечок у спеціально створених третейських групах, рішення яких обов'язкові для сторін ГАТТ, які домовляються.

Світова організація торгівлі (СОТ), що є спадкоємицею ГАТТ, почала свою діяльність з 1 січня 1995 р. СОТ покликана регулювати торгово-політичні відносини учасників Організації на основі пакета угод Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів (1986-1994 рр.). Дані документи є правовим базисом сучасної міжнародної торгівлі.

Угода про заснування СОТ передбачає створення постійно діючого форуму країн-членів для врегулювання проблем, які впливають на їх багатосторонні торговельні відносини, і контролю за реалізацією угод і домовленостей Уругвайського раунду. СОТ функціонує багато в чому так само, як і ГАТТ, але при цьому здійснює контроль за більш широким спектром торговельних угод (включаючи торгівлю послугами і питання торговельних аспектів прав інтелектуальної власності) і має значно більші повноваження у зв'язку з удосконалюванням процедур прийняття рішень і їхнього виконання членами організації.

Невід'ємною частиною СОТ є унікальний механізм врегулювання торговельних суперечок. Основними принципами і правилами СОТ, як і ГАТТ, є:

- торгівля без дискримінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі і взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження;

- регулювання торгівлі переважно тарифними методами;

- відмова від використання кількісних і інших обмежень;

- транспарентність торговельної політики;

Найважливішими функціями СОТ є:

- контроль за виконанням угод і домовленостей пакета документів Уругвайського раунду;

- проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами;

- технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, що стосується компетенції СОТ;

- співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями.

Усі країни-члени СОТ приймають зобов'язання щодо виконання основних угод і юридичних документів, об'єднаних терміном «Багатосторонні торговельні угоди» (БТУ). Таким чином, із правової точки зору система СОТ являє собою своєрідний багатосторонній контракт (пакет угод), нормами і правилами якого регулюється приблизно 97% усієї світової торгівлі товарами і послугами.

Пакет угод Уругвайського раунду поєднує за сукупністю більш 50 БТУ і інших правових документів, основними з який є Угода про створення СОТ і додані до неї БТУ. Наприклад, «Угода про сільське господарство», «Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи», «Угода про процедури ліцензування імпорту», тощо.

Існують також так звані секторальні тарифні ініціативи («нульовий варіант», «гармонізація торгівлі хімічними товарами», «інформаційні технології»), у яких на добровільний основі бере участь лише частина країн-членів СОТ (в основному це розвинені держави).

Пакет документів Уругвайського раунду не є догмою, у рамках СОТ постійно йде робота з удосконалювання угод з урахуванням практичного досвіду їхньої імплементації і тенденцій розвитку світової торгівлі з метою вирішення проблем, що виникають.

СОТ постійно еволюціонує і у її діяльність включаються нові актуальні питання.

Відповідно до Угоди про створення СОТ, країнами-засновниками організації стали всі договірні сторони - учасники ГАТТ (128 держав).

В даний час повноправними учасниками СОТ є 145 держав, причому тільки 17 з них стали новими членами - Еквадор, Болгарія, Монголія, Панама, Киргизія, Латвія, Естонія, Йорданія, Грузія, Албанія, Оман, Хорватія, Литва, Молдова, Китай, Тайвань, Македонія.

3.Міжнародна міграція капіталу і робочої сили. Злиття та поглинення економічних суб’єктів ринку

. Міжнародний рух капіталу - це переміщення капіталу між країнами у пошуку більш вигідної сфери застосування. Зауважимо, що інвестиції являються однією з форм руху капіталу. Цілі вивозу капіталу можна звести до таких чотирьох груп:

- прагнення контролювати діяльність підприємств, частину місцевого ринку;

- отримання підприємницького прибутку;

- отримання процентів за позичковий капітал;

- прагнення на довгий період забезпечити задоволення своїх економічних, політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни.

Користь від імпорту капіталу:

Дата добавления: 2014-01-07