Розділ 2. Сім'я традиційно-етичного права

ВСТУП

ВСТУП

План

ВИСНОВКИ

Навчальна мета: ознайомити студентів з розвитком та становлення далекосхідної правової сім'ї.

Виховна мета: підвищення рівня правової культури та ерудованості студентів, ознайомлення з найкращими правовими здобутками людства, прищеплення поваги до загальносвітових цінностей – поваги до людини, її життя, здоров’я та законних інтересів.

Зв'язок з іншими темами, навчальними дисциплінами: міжнародним публічним правам, із загальною теорією держави і права, державним правом зарубіжних країн.

Зв'язок з практикою: значення лекції для підготовки юриста обумовлене необхідністю знати, як позитивний так і негативний юридичний досвід накопичений зарубіжними країнами.

Література

1. Бехруз Х. Введение в сравнительное правоведение: Учебное пособие. – Одесса: Юрид.літ., 2002. – С.249-276.

2. Голяк Л.В., Мацко А.С., Тюріна О.В. Порівняльне правознавство.– К.: МАУП, 2004. – 200с.

3. Дмитрієв А.І., Шепель А.О. Порівняльне правознавство: Навчальний посібник/ Відп. редактор В.Н.Денисов. – К.: Юстиніан, 2003. – С.123-127.

4. Еремин В.Н. К вопросу о типологической характеристике современного японского права// Сов.государство и право. – 1977. - № 3.

5. Еремин В.Н. Классификация права японскими юристами// Правоведение. – 1977. - № 1.

6. Имамов Э.З. Китайское право: единство традиций и законодательной нормы// Проблемы Дальнего Востока. – 1989. - № 6.

7. Инако Ц. Современное право Японии. – М.: Прогресс, 1981. – 270с.

8. Куманин Е.В. Юридическая политика и правовая система Китайской Народной Республики. – М.: Наука, 1990. – 157 с.

9. Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник/ Отв. ред. А.Я.Сухарев. – М.: НОРМА, 2000. –

Загальні положення

Найважливіша специфіка правових систем, що дозволяє об'єднати їх в дану правову сім'ю, полягає в особливому під-ході до права як регулятора суспільних відносин, заснованого на конфуціанських філософських переконаннях і конфуціанській моралі. Право в цих суспільствах не вважається головним за¬собом забезпечення справедливості і порядку та займає підлегле становище стосовно ідеального порядку, забезпеченого вищою силою, незалежною від волі людини. Призначення права полягає в тому, щоб відповідати цьому ідеальному порядку і прагнути до його забезпечення.

Згідно з традиційно-етичною доктриною права, у своїй по-ведінці людина повинна керуватися не юридичними мотивами, а прагненням до гармонії, злагоди і миру. У випадках, коли вини¬кала необхідність вирішення майнового або іншого побутового спору, в силу вступали погоджувальні процедури. Саме вони в очах конфліктуючих сторін були більш справедливими й ефектив¬ними засобами у вирішенні виникаючих конфліктних ситуацій, ніж юридичні процедури.

Іншими словами, специфіка праворозуміння є головним кри¬терієм віднесення даних правових систем до сім'ї традиційно-етичного права, незважаючи на наявні суттєві відмінності між ними.

Таким чином, на думку більшості компаративістів, одною з най¬важливіших рис, що дозволяють об'єднати правові системи даних держав у далекосхідну правову сім'ю, є своєрідне розуміння права і те місце, яке йому відводиться в суспільному житті.

Із цього приводу Р. Давид відзначав: «На відміну від Заходу, народи цих країн не схильні вірити в право як засіб забезпе¬чення соціального порядку і справедливості. Зрозуміло, у них існує право, але воно наділене субсидіарною функцією і відіграє незначну роль. До судів тут звертаються і право знаходить за¬стосування лише тоді, коли вичерпані всі інші способи вирішити конфлікт і відновити порядок. Чітко окреслені рішення, які дає право, пов’язаний з ним примус — усе це зустрічає крайнє несхвалення, тут виходять із того, що соціальний порядок повинен охоронятися, переважно, методами переконання, тех-нікою посередництва, самокритичними оцінками поведінки, духом помірності і згоди».

Конфуціанська концепція як підґрунтя праворозуміння, ха-рактерна для всього далекосхідного права, зумовлює поведінку кожного індивіда в конкретній ситуації на користь соціальної ієрархії.

Унаслідок таких поглядів народи Далекого Сходу з насторо¬женістю ставляться до ідеї права взагалі і позитивного права зокрема, з його суворістю й абстрактністю. В основу їх правової культури і праворозуміння покладено не концепцію суб'єктивних прав, а ідею колективізму.

І незважаючи на те, що на сучасному етапі розвитку дані правові системи запозичили багато правових положень у романо-германського і загального права, традиційне мислення продовжує виконувати роль «фільтру» при адаптації запозичень і, зрештою, визначає їх реалізацію.

Гармонія виступає стрижнем, що забезпечує природний по-рядок, який досягається в цих суспільствах у результаті взаємодії людини, суспільства і природи. Для її досягнення необхідна згода, компроміс, переконання, відчуття помірності, а не індивідуалі¬зація особи.

Традиційно-етичне право тісно пов'язане з конфуціанською мораллю, у рамках якої не перебільшується роль релігійного чин¬ника. Етичні норми забезпечують правомірну поведінку членів суспільства шляхом виховання в них високоморальних стандартів, і сприяють тому, що окремий член суспільства відчуває себе час¬тиною великої сім'ї, колективу, держави і суспільства.

Таким чином, традиційно-етична концепція праворозуміння, за¬снована на конфуціанських філософських переконаннях, не запе¬речує право і його значення в суспільстві але відводить йому дру¬горядне значення, і полягає в тому, що людина у своїй поведінці повинна дотримуватися, у першу чергу, не права, а згоди і гармонії, і, відповідно, право повинне служити засобом забезпечення такої згоди і гармонії в суспільстві.

До сім'ї традиційно-етичного права входять правові системи таких держав, як Китай, Японія, Корея, Малайзія, М'янма (до 1989 р. — Бірма), Монголія та ін. Держави Далекого Сходу мають різне історичне коріння суспільного розвитку, що позначається на їх сучасному політичному, економічному і культурному розвитку.

Глава 1. Китайське право

Дата добавления: 2014-01-07