Загальні вимоги до заходів із забезпечення протирадіаційного захисту в умовах практичної діяльності

Необхідний рівень протирадіаційного захисту персоналу підприємств забезпечується:

· радіаційно-гігієнічними та організаційно-технічними заходами для забезпечення умов праці, що відповідають вимогам чинного законодавства України, норм радіаційної безпеки та Правил;

· обмеженням у встановленому порядку допуску до роботи з ДІВ осіб у залежності від їхнього віку, статі та стану здоров'я;

· достатністю захисних бар'єрів, включаючи фактори, що лімітують відстань до джерела і час роботи з ним;

· достатньою надійністю і безвідмовністю конструкцій, механізмів, інших засобів та систем, що забезпечують низькі проектні рівні ймовірності критичних подій, щодо джерел потенційно опромінюючих;

· системою підготовки і підтримки досить високої кваліфікації персоналу і дотриманням правил роботи з джерелом;

· забезпеченням персоналу лікувально-профілактичними засобами захисту від опромінення;

· організацією системи інформування про радіаційний стан;

· установленням контрольних рівнів;

· організацією і здійсненням радіаційного контролю, що відповідає вимогам Правил та інших профільних санітарних правил;

· плануванням і проведенням ефективних заходів щодо захисту персоналу у випадку загрози і під час виникнення радіаційної аварії.

Залежно від ступеню потенційної небезпеки для населення в проектному режимі та у випадку виникнення радіаційної аварії установлюються три категорії підприємств і об'єктів.

I - підприємства, на яких під час їх роботи чи аварії є можливим радіаційний вплив на населення (АЕС, установи, що мають промислові та дослідницькі ядерні реактори, транспортні ядерні установки, критичні складання, підприємства з видобутку і переробки уранових руд, а також радіохімічні виробництва, підприємства з переробки ядерних матеріалів, підприємства з переробки і захоронення радіоактивних відходів).

II - підприємства та об'єкти, на яких радіаційний вплив обмежується СЗЗ (установи, що мають прискорювачі протонів і ін. важких частинок, а також електронів з енергією більше 25 МеВ, потужні гамма-установки, підприємства з виробництва виробів із незбагаченого урану, пункти захоронення і переробки низькоактивних відходів, підприємства з видобутку і переробки кольорових і рідкісних металів, видобутку нафти і газу, деякі підприємства з виробництва мінеральних добрив).

III - підприємства та об'єкти, на яких радіаційний вплив обмежується територією або приміщенням, де проводяться роботи з ДІВ (установи, що мають гамма-терапевтичні установки, лабораторії та відділення радіонуклідної діагностики і терапії, стаціонарні гамма-дефектоскопічні установки, прискорювачі електронів з енергією менше 25 МеВ, а також лабораторії радіонуклідної діагностики, радонові лабораторії, рентгенотерапевтичні та рентгенодіагностичні кабінети, включаючи флюорографічні, відділення радонотерапії).

Практична діяльність на підприємстві повинна здійснюватись відповідно до інструкцій з радіаційної безпеки, у яких викладаються:

· порядок проведення робіт, обліку, зберігання, видачі та транспортування джерел, збору і видалення радіоактивних відходів, утримання приміщень;

· заходи і засоби індивідуального захисту;

· заходи радіаційної безпеки під час робіт із джерелами;

· заходи попередження, виявлення і ліквідації радіаційних аварій;

· організація здійснення радіаційного контролю.

Підприємство зобов'язане: отримати Санітарний паспорт; отримати ліцензії на проведення робіт із джерелом; забезпечити отримання висновку санітарно-епідеміологічної експертизи на технічні умови виготовлення продукції, яка містить джерела випромінювання, та саму продукцію, що виготовляється; забезпечити порядок допуску до робіт із джерелом; підготувати та здійснити технічні, організаційні, гігієнічні заходи, необхідні для забезпечення протирадіаційного захисту персоналу, населення і фізичного захисту джерел; проводити навчання, інструктаж і перевірку знань з радіаційної безпеки, охорони праці, виробничої санітарії та інших правил і постійно контролювати дотримання їх персоналом; організовувати своєчасне проходження персоналом категорії А медичних оглядів; щорічно у встановлені терміни подавати до територіальних закладів державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України Щорічний ЗВСЗ.

До роботи з джерелами іонізуючих випромінювань допускаються особи не молодші 18 років. Особи з персоналу, що віднесені до категорії А, у тому числі тимчасово залучені до робіт із джерелами, проходять попередній медичний огляд до прийняття на роботу, а також періодичні медичні огляди (не рідше 1 разу на рік). До роботи допускаються особи, що не мають медичних протипоказань.

3.1. Вимоги до організації і проведення робіт із закритими радіонуклідними джерелами і пристроями, що генерують іонізуючі випромінювання. Пристрій, у якому вміщено радіонуклідне джерело, повинен бути: герметичним; стійким до механічних, хімічних, температурних та інших впливів; забезпечувати захист відповідно до вимог санітарного законодавства України; мати знак радіаційної небезпеки; відповідати умовам його використання.

Конструкція пристрою закритого радіонуклідного джерела погоджується закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України. У неробочому положенні всі радіонуклідні джерела повинні знаходитися в захисних пристроях, а пристрої, що генерують іонізуючі випромінювання, повинні бути знеструмленими. Щоб вилучити радіонуклідне джерело з контейнера, слід користуватися дистанційним інструментом або спеціальними пристроями. Під час роботи з джерелами, які вийняті із захисних контейнерів, повинні використовуватися відповідні захисні екрани і маніпулятори.

Приміщення, де проводяться роботи на стаціонарних установках із радіонуклідними джерелами випромінювання, повинні бути обладнані незалежними одна від одної системами блокування і сигналізації про стан джерела і про перевищення заданої потужності дози випромінювання, а також системою телевізійного контролю над джерелом.

У разі, коли стаціонарна установка з радіонуклідним джерелом знаходиться не у стані зберігання або перевищено задану потужність дози, вхід до приміщення, де розміщена установка, повинен блокуватися. Необхідно передбачити наявність пристрою для швидкого примусового дистанційного переміщення установки до місця зберігання на випадок відключення електроенергії або виникнення яких-небудь несправностей. Під час використання приладів із закритими радіонуклідними джерелами і пристроїв, що генерують іонізуючі випромінювання, поза приміщеннями або в загальних виробничих приміщеннях необхідно:

· забезпечити фізичний захист джерела;

· направляти випромінювання переважно в бік землі або в бік, де немає людей;

· розміщувати джерела якнайдалі від обслуговуючого персоналу та інших осіб;

· обмежувати час перебування людей поблизу джерел;

· застосовувати пересувні огородження, захисні екрани і засоби індивідуального захисту;

· вивішувати плакати, які попереджатимуть про небезпеку і будуть чітко помітні на відстані не менше 3 м.

Вентиляція в приміщеннях для потужних гамма-установок і прискорювачів обладнується відповідно до вимог санітарного законодавства та відповідних державних будівельних норм. Під час використання і зберігання закритих радіонуклідних джерел у кількостях, що призводять до накопичення в повітрі робочих приміщень озону та окислів азоту, а також інших токсичних речовин, які утворюються, зокрема, при роботі медичних електрорентгенографічних апаратів у кількостях, що перевищують нормативні концентрації, повинна передбачатися постійно діюча система вентиляції відповідно до вимог будівельних норм і правил. У решті випадків під час використання закритих радіонуклідних джерел і пристроїв, що генерують іонізуючі випромінювання, необхідно передбачати загальнообмінну припливно-витяжну вентиляцію.

Робоча частина стаціонарних апаратів і установок із необмеженим за напрямком пучком випромінювання повинна розміщуватися в окремому приміщенні (окремому будинку або крилі будинку); матеріал і товщина стін, підлоги, стелі цього приміщення повинні забезпечувати ослаблення первинного і розсіяного випромінювання в суміжних приміщеннях і на території підприємства до допустимих значень. На прискорювачах електронів з енергією вище 15 МеВ повинно бути також забезпечено захист від потоків фотонейтронів.

Пульт управління апаратом (установкою) слід розміщувати в окремому від ДІВ приміщенні. Для радіоізотопних приладів, що використовуються у виробничих умовах, потужність поглиненої у повітрі дози біля поверхні блока ДІВ не повинна перевищувати 100 мкГр/год, на відстані 1 м від нього - 3 мкГр/год. Потужність поглиненої у повітрі дози від переносних, пересувних, стаціонарних дефектоскопічних, терапевтичних апаратів з радіонуклідними джерелами не повинна перевищувати 20 мкГр/год на відстані 1 м від поверхні блока захисту джерела випромінювання. Потужність поглиненої дози в повітрі від стаціонарних дефектоскопічних і терапевтичних апаратів із радіонуклідними джерелами, що проектуються, не повинна перевищувати 10 мкГр/год на відстані 1 м від поверхні блока захисту апарата з ДІВ.

У разі підводного зберігання радіоактивних джерел повинна бути передбачена наявність систем автоматичної підтримки необхідного рівня води в басейні, сигналізації про зміну рівня води і про підвищення потужності дози в робочому приміщенні.

Завдання на самопідготовку

1. Конспект лекції.

2. Геврик Є.О. Охорона праці: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. –К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. -280 с.

3. ДСН 3.3.6.042-99 Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.

4. Державний реєстр міжгалузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП) Держнаглядохоронпраці. Київ, Основа, 1995. – 223 с.

Текст лекції розробив:

к.т.н., ст. викладач кафедри ПБ та ОП О.В. Станіславчук

Лекція розглянута і обговорена на навчально-методичних зборах кафедри ПБ та ОП

Протокол № _ від _____________ 20__ р.

Дата добавления: 2014-01-07