Львів 2011

Лекція 7.2.2. Загальні вимоги до заходів із забезпечення протирадіаційного захисту в умовах практичної діяльності

Тема 7. ВИРОБНИЧІ ВИПРОМІНЮВАННЯ

ЛЕКЦІЯ

з дисципліни

“Виробнича санітарія ”

Питання, що вивчаються на лекції:

1. Вимоги до організації та проведення робіт із відкритими джерелами іонізуючих випромінювань.

2. Опромінення персоналу джерелами природного походження.

3. Опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження працівників, не віднесених до категорії "персонал".

Час: 2 години.

Місце проведення: лекційний зал.

Матеріальне забезпечення: слайди, кодоскоп, мультимедійний проектор.

Література

1. Конституція України. – К., 1996.

2. Закон України «Про охорону праці». К., 1992. – 129 с.

3. Закон України “Про пожежну безпеку”. – К., 1993.

4. Правила безпеки праці в Державній пожежній охороні МВС України. Наказ МВС України від 07.05.07 р. № 312.

5. Геврик Є.О. Охорона праці: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. –К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. -280 с.

6. Зотов Б.И. Безопасность жизнедеятельности на производстве: Учебник для студентов вузов, обучающихся по специальностям 311300, 311500, 311900/ В.И. Курдюмов, - 2-издание, переработанное и дополненное. – М.: Колос, 2003. - 432 с: ил.

7. Державний реєстр міжгалузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП) Держнаглядохоронпраці. Київ, Основа, 1995. – 223 с.

8. Постанова Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.97 № 62 "Про введення в дію Державних гігієнічних нормативів "Норми радіаційної безпеки України" (далі - НРБУ-97).

9. Постанова Головного державного санітарного лікаря України від 12.07.2000 № 116 "Про затвердження значень гігієнічних нормативів "Норми радіаційної безпеки України, доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення" (далі - НРБУ-97/Д-2000).

3.2. Вимоги до організації та проведення робіт із відкритими джерелами іонізуючих випромінювань. Під час роботи з відкритими ДІВ повинен бути передбачений комплекс заходів безпеки, що запобігають забрудненню повітря робочої зони, поверхонь робочих приміщень і обладнання, розташованого в них, шкіри і спецодягу персоналу, а також об'єктів навколишнього середовища при експлуатаційному і ремонтному режимах роботи, під час виведення з експлуатації та під час ліквідації наслідків радіаційної аварії.

Залежно від величини мінімально значущої активності на робочому місці (МЗА) радіонукліди підрозділяють на чотири групи радіаційної небезпеки:

група А - радіонукліди з мінімально значущою активністю на робочому місці 1 кБк;

група Б - радіонукліди з мінімально значущою активністю на робочому місці 10 кБк;

група В - радіонукліди з мінімально значущою активністю на робочому місці 100 кБк;

група Г - радіонукліди з мінімально значущою активністю на робочому місці 1000 кБк (і більше).

Короткоіснуючі радіонукліди з періодом напіврозпаду менше 24 годин, що не внесені до переліку, належать до групи Г.

Усі роботи з використанням відкритих джерел підрозділяють на три класи. Клас робіт установлюється установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України відповідно до класифікації (таблиця 1).

Таблиця 1. Класи робіт під час виробничого контакту з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді

Група радіаційної небезпеки радіонуклідів	Мінімально значуща активність (МЗА), кБк	Активність на робочому місці, кБк
клас робіт
I	II	III
А		10^5 і більше	Від 100 до 10^5	Від 1 до 100
Б		10^6 і більше	Від 10^3 до 10^6	Від 10 до 10^3
В		10^7 і більше	Від 10^4 до 10^7	Від 100 до 10^4
Г	10^3і більше	10^8 і більше	Від 10^5 до 10^8	Від 10^3 до 10^5

У випадках, коли на робочому місці використовуються радіонукліди, що належать до різних груп радіаційної небезпеки, їхня активність прирівнюється до групи А радіаційної небезпеки за формулою:

а = а_А + 0,1 а_Б + 0,01 а_В + 0,001 а_Г,

де а - сумарна активність, приведена до групи А, Бк; а_А, а_Б, а_В, а_Г - активність на робочому місці (Бк) радіонуклідів груп А, Б, В і Г відповідно.

Сумарна активність радіонуклідів на робочому місці встановлюється за величиною максимальної активності радіонукліда, що може одноразово бути на такому робочому місці.

Роботи III класу повинні здійснюватись в окремих приміщеннях, що відповідають вимогам, які застосовуються до хімічних лабораторій; з обладнанням у них душової та припливно-витяжної вентиляції. Роботи, пов'язані з можливим радіоактивним забрудненням повітря (операції з порошками, упарювання розчинів, робота з екрануючими та летючими речовинами), повинні здійснюватись у витяжних шафах.

Роботи II класу повинні здійснюватись у приміщеннях, розташованих в окремій частині будинку (ізольовано від інших приміщень). Планування виробничих приміщень для робіт II класу повинне бути одно- або двозональним (забезпечує відмежування "зони обладнання та ремонту" (1 зона - приміщення періодичного обслуговування, в яких немає робочих місць з постійним перебуванням персоналу) від "зони обслуговування" (2 зона - приміщення постійного обслуговування і перебування персоналу протягом усієї робочої зміни)). У зоні обслуговування повинні бути розміщені санітарний шлюз, санпропускник (або душова), а на виході - пункт радіаційного контролю. У зоні обладнання та ремонту повинні бути обладнані шафи або бокси.

У разі здійснення на одному підприємстві робіт II і III класів, пов'язаних єдиною технологією, необхідно виділити загальний (окремий) блок приміщень, обладнаних у відповідності до вимог, які висуваються до робіт II класу.

Роботи I класу повинні здійснюватись в окремій будівлі або надійно ізольованій частині будівлі з окремим входом через санпропускник. Робочі приміщення повинні бути обладнані герметичними боксами, камерами, каньйонами та іншим подібного типу герметичним обладнанням. Виробничі приміщення для робіт I класу підрозділяються, як правило, на три зони.

Перша зона - приміщення, що не обслуговуються і де розміщені технологічне обладнання та комунікації, які можуть бути основними джерелами випромінювання та радіоактивного забруднення. Перебування персоналу в приміщеннях цієї зони під час роботи технологічного обладнання не допускається. З цією метою приміщення 1 зони відокремлюються від приміщень 2 і 3 зон дверима спеціальної конструкції (або іншими додатковими системами фізичного захисту, які надійно запобігають несанкціонованому доступу в 1 зону). У виняткових випадках допускається вхід персоналу в необслуговувані приміщення 1 зони під час роботи технологічного обладнання за спеціальними допусками для огляду (ремонту) обладнання в строгій відповідності до типових програм та інструкцій, затверджених адміністрацією підприємства, а також з урахуванням додаткових протирадіаційних організаційно-технічних захисних заходів.

Друга зона - приміщення періодичного обслуговування персоналом, призначені для ремонту забрудненого обладнання, інших робіт, пов'язаних із розкриттям технологічного обладнання (вузлів завантаження та розвантаження радіоактивних матеріалів), а також тимчасового зберігання сировини, радіоактивних відходів та готової продукції.

Третя зона - приміщення постійного перебування персоналу протягом усієї зміни (операторські, пульти управління). У цій зоні повинні (можуть) розташовуватись адміністративні та службові приміщення, медпункт, майстерні з ремонту незабрудненого обладнання та апаратури, складські приміщення нерадіоактивних матеріалів, центральний пульт управління, приміщення для електротехнічного обладнання, системи припливної вентиляції та вентиляційні агрегати витяжної системи. Для виключення можливого виносу радіоактивних забруднень з приміщень 2 зони в приміщення 3 зони між ними обладнується санітарний шлюз.

Під час проектування і експлуатації приміщень для робіт I класу великомасштабних виробництв ядерно-паливного циклу в залежності від призначення ядерної установки, кількості, токсичності та якості утримання наявних у ній речовин може бути використаний дво- або тризональний принцип планування робочих приміщень.

У разі зонального планування приміщень для робіт I класу повинні бути передбачені санітарні шлюзи і пропускники для забезпечення необхідного санітарного режиму. Рух персоналу через шлюзові приміщення повинен бути організований так, щоб запобігти перенесенню радіоактивних забруднень з "брудної" до "чистої" зони.

Під час експлуатації приміщень, де здійснюються роботи I класу, повинен бути забезпечений високий ступінь ефективності утримання активності в цих приміщеннях, що забезпечується системою статичних (обладнання, стіни, перекриття) і динамічних (вентиляція і газоочистка) бар'єрів. Технологічне обладнання, що використовується для ізоляції активності, повинне мати заданий проектом ступінь герметичності.

Першими ізоляційними бар'єрами під час робіт з рідкими радіоактивними речовинами повинні бути герметичне обладнання (ємності, трубопроводи) і пов'язане з ними обладнання збору і обробки скидних рідин та газів. Під час робіт з твердими радіоактивними речовинами - рукавичний бокс, камера або контейнер для зберігання.

Другий бар'єр створюється стінками боксів або камери і зв'язаними з ними системами вентиляції.

Третім бар'єром утримання є конструкції приміщень 2 і 3 зон, пов'язані з ними будівлі та системи вентиляції.

Щодо робіт I і II класів - управління спільними системами опалення, газопостачання, стисненого повітря, водопостачання і групові електричні щитки повинні знаходитись поза приміщеннями, де виконуються ці роботи. Приміщення для здійснення робіт, що належать до різних класів і зон, рекомендується фарбувати в різні кольори. Краї покриттів підлог повинні бути піднятими на висоту біля 10 см і закріпленими на стінах. За наявності трапів підлоги повинні мати нахили. Кути приміщень повинні бути заокруглені. Полотна дверей та переплетення вікон повинні мати прості профілі. Висота приміщень повинна відповідати чинним для приміщень хімічних лабораторій нормативним вимогам. Площа приміщень для робіт I і II класів у розрахунку на одного працівника повинна становити не менше 10м². Обладнання і робочі меблі повинні мати гладеньку поверхню, просту конструкцію і слабкосорбційні покриття, що полегшуватимуть видалення радіоактивних забруднень. Обладнання, інструменти і меблі повинні бути закріплені за приміщеннями кожного класу (зони) і відповідно марковані. Передача їх з приміщення одного класу (зони) до інших може бути дозволена тільки після радіаційного контролю з обов'язковою заміною маркування.

Вентиляція, пилогазоочистка, опалення та освітлення. Потоки повітря повинні бути направлені з приміщень із меншим до приміщень із більшим можливим забрудненням, для запобігання зворотній течії повітря слід установлювати клапани надмірного тиску. У необхідних випадках, а для підприємств з роботами I класу - в обов'язковому порядку, встановлюється допустимий викид радіоактивних речовин в атмосферу. Радіаційно-гігієнічний регламент підприємства "Допустимий викид радіоактивних речовин" підготовлюється у відповідності до вимог НРБУ-97 і підлягає узгодженню із закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України. Забороняється в приміщеннях для робіт I і II класів використання системи рециркуляції повітря без очищення від радіоактивних і токсичних речовин та аерації.

У будівлях, де для робіт з радіоактивними речовинами відводиться тільки частина загальної площі, необхідно передбачати окремі системи вентиляції для приміщень, в яких ведуться роботи з радіоактивними речовинами, і приміщень, не пов'язаних з використанням радіоактивних речовин. Входи до приміщень, де змонтоване обладнання для припливної вентиляції, мають знаходитись іззовні будівлі або в зоні постійного перебування персоналу. Забруднене повітря, що видаляється з укриттів, боксів, камер, шаф та іншого обладнання, повинне підлягати очищенню перед викидом в атмосферу. На підприємствах, де здійснюються роботи I і II класів, слід передбачати витяжні труби, висота яких повинна забезпечувати зниження об'ємної активності радіоактивних речовин в атмосферному повітрі в місці приземлення факела за межами СЗЗ до значень, що забезпечують відповідність встановленій квоті ліміту дози для населення.

Розрахункова швидкість руху повітря в робочих отворах витяжних шаф та укриттів повинна прийматися рівною 1,5 м/с. Камери і бокси повинні бути обладнані приладами контролю ступеня розрідження. Повітроводи витяжної вентиляції та фільтри розраховуються на можливість забезпечення швидкості руху повітряного потоку 1 м/с в отворах боксів і камер, що періодично відкриваються.

Вентилятори, що обслуговують витяжні шафи, бокси і камери, слід розташовувати в спеціальних окремих приміщеннях. У приміщеннях для робіт I класу витяжна камера повинна входити до складу приміщень 2 зони. Вентиляційні системи, що обслуговують приміщення для робіт I класу, повинні мати резервні агрегати. Пускачі двигунів повинні мати світлову сигналізацію і їх слід розміщувати в приміщеннях 3 зони.

Для робіт з екрануючими та летючими радіоактивними речовинами повинна передбачатися постійно діюча система витяжної вентиляції сховищ, робочих приміщень та боксів. Система повинна мати резервний витяжний агрегат продуктивністю не менше 1/3 від повної розрахункової.

У приміщеннях для робіт I і II класів при зональному розміщенні обладнання необхідні пристрої для підключення шлангів ізоляційних засобів індивідуального захисту персоналу та пересувних витяжних установок до спеціальної вакуумної системи витяжної вентиляції для забезпечення можливості проведення зварювальних робіт у зоні розміщення обладнання і в ремонтно-транспортній зоні. Використання з цією метою вентиляційних систем не допускається.

При роботах, пов'язаних з різанням, зварюванням, очисткою обладнання, забрудненого радіоактивними речовинами, необхідно використовувати пересувні фільтровентиляційні установки, які забезпечують локальне видалення і очистку токсичних та радіоактивних речовин, що утворюються.

Фільтри і апарати для очищення повітря слід установлювати за можливістю безпосередньо біля боксів, камер, шаф, укриттів з тим, щоб максимально знизити забруднення систем магістральних повітроводів. Забруднення фільтрів не повинне перевищувати допустимого рівня загального радіоактивного забруднення робочих поверхонь приміщень постійного перебування персоналу та розміщеного в них обладнання. Приміщення, де розміщене пилогазоочисне обладнання, мають бути ізольовані і не сполучатися в повітрі з основними виробничими приміщеннями і зонами. Вхід і вихід в них повинен здійснюватись через окремий санітарний шлюз. Транспортування відпрацьованих фільтрів слід здійснювати з використанням контейнерів з біологічним захистом у відповідності до правил транспортування радіоактивних вантажів.

При централізованому розміщенні пилогазоочисного обладнання на ділянках для робіт I класу в основу планування комплексу пилогазоочищення повинен бути покладений принцип зональності. Для робіт I класу в приміщеннях 1 та 2 зон необхідно передбачити систему постачання повітря з концентрацією радіонуклідів не вище допустимої до шлангових засобів індивідуального захисту (пневмокостюмів, пневмошлемів, шлангових протигазів), яка повинна мати повітророзподільні пристрої для одночасного підключення до них не менше 2-х шлангових засобів індивідуального захисту. Для постачання повітря до шлангових засобів індивідуального захисту слід установлювати окрему пневмолінію чи окрему припливну камеру, оснащену аерозольними фільтрами тонкої очистки, чи окремі вентилятори.

Опалення приміщень для робіт із застосуванням радіоактивних речовин повинне бути водяним або повітряним згідно з вимогами будівельних норм і правил. У приміщеннях для робіт I і II класів необхідно передбачати повітряне опалення, поєднане з припливними системами вентиляції, та автономне аварійне освітлення.

Водопостачання і каналізація. Підприємства, де здійснюються роботи з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді будь-якого класу, повинні мати холодне та гаряче водопостачання і каналізацію. Обладнання водопостачання для персоналу, яке призначене для обполіскування обличчя, очей, порожнини рота при потраплянні відкритих радіоактивних речовин у зоні суворого режиму, дозволяється у вигляді фонтанчиків або сатураторних установок, віддалених від місць виділення радіоактивних речовин. Вони повинні відкриватися за допомогою педалі для ніг або ліктя. На підприємствах, де здійснюються роботи з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді, необхідно обладнати душові із запасом води та мийних засобів.

На підприємствах, де щоденно утворюються рідкі радіоактивні відходи об'ємом більше 100 л з питомою активністю вище РС, слід обладнати спеціальну каналізацію з очисними спорудами. Система спецканалізації повинна бути забезпечена засобами контролю за кількістю та активністю стічних вод і пристроями для відбору проб на радіохімічні дослідження. Перед ремонтом і очищенням каналізаційних систем, призначених для видалення та знешкодження рідких радіоактивних відходів, з метою уникнення переопромінення персоналу перевіряються рівні гамма-випромінювання в оглядових колодязях та інших місцях, де планується здійснення зазначених робіт. Ці роботи здійснюються з використанням додаткових ЗІЗ.

В усіх приміщеннях з постійним перебуванням персоналу, призначених для робіт із джерелами іонізуючих випромінювань у відкритому вигляді, повинне здійснюватись щоденне прибирання вологим способом. Періодично, але не рідше одного разу на місяць, здійснюється генеральне прибирання з дезактивацією стін, підлог, дверей та зовнішніх поверхонь обладнання. Прибирання здійснюється з максимальним застосуванням засобів механізації.

Засоби та способи індивідуального захисту та особистої гігієни. Усі особи, які працюють або відвідують ділянки робіт з відкритими радіоактивними джерелами, повинні бути забезпечені ЗІЗ у залежності від виду і класу робіт. Усі ЗІЗ для робіт з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді мають виготовлятися з матеріалів, що добре дезактивуються, або бути одноразового використання.

До комплекту спецодягу персоналу категорії А, який виконує роботи I класу та окремі роботи II класу, повинні входити основні та додаткові ЗІЗ у залежності від рівня і характеру можливого радіоактивного забруднення. Основний комплект ЗІЗ складається з комбінезона або костюма, шапочки, спецбілизни, шкарпеток, легкого взуття або черевиків, рукавичок, паперового рушника та носової хустинки разового використання, за необхідності - зимового спецодягу (ватної тілогрійки, брюк), а також ЗІЗ органів дихання в залежності від характеру можливого радіоактивного забруднення повітря.

Під час робіт II класу і окремих робіт III класу персонал категорії А повинен бути забезпечений халатами, шапочками, рукавицями, легким взуттям і за необхідності - засобами захисту органів дихання. Найбільш доцільним є застосування білого бавовняного спецодягу з мінімальною кількістю швів, клапанів, застібок, кишень, що накопичують радіоактивні речовини і утруднюють дезактивацію всього виробу.

Під час робіт з радіоактивними розчинами, а також в умовах можливого забруднення повітря і поверхонь приміщень радіоактивними аерозолями, крім комплекту основних ЗІЗ необхідно застосовувати додаткові ЗІЗ органів зору, обличчя, рук і тіла:

окуляри відкритого і закритого типів, що захищають від пилу, твердих частинок, бризок рідин, слабкопроникаючого іонізуючого випромінювання, УФ-випромінювання і засліплюючої яскравості видимого випромінювання;

щитки для рук, голови та універсальні щитки, що захищають очі і все обличчя. Перед їх використанням необхідно переконатися в тому, що скло за своїм маркуванням відповідає необхідним для даної операції захисним вимогам;

захисні рукавички, фартухи, напівхалати, нарукавники, екрани для захисту рук і органів тіла, спецвзуття. Засоби захисту рук і тіла під час роботи з радіоактивними речовинами повинні мати високі захисні властивості:

· бути непроникними щодо радіоактивних речовин в рідкому стані та у вигляді пилу;

· бути хімічно стійкими до агресивних середовищ;

· захисні рукавички - міцними, еластичними і легко очищатися від радіоактивного забруднення;

· конструкція манжетів рукавичок, призначених для ізоляційних костюмів, повинна забезпечувати їх герметичне приєднання до рукавів костюма.

Під час робіт із можливим забрудненням повітря приміщень радіоактивними речовинами, газами чи парами (робота з порошками, випарювання розчинів, ліквідація аварій, ремонтні роботи) слід застосовувати фільтрувальні чи ізоляційні ЗІЗ органів дихання. Якщо застосування фільтрувальних засобів не забезпечує радіаційну безпеку працюючих, слід застосовувати ізоляційні захисні засоби (пневмошлеми, пневмокостюми, а в окремих випадках - автономні ізоляційні апарати). Спецодяг і ЗІЗ підлягають дозиметричному контролю. Під час переходів з приміщень, де здійснюються роботи більш високого класу, до приміщень для робіт більш низького класу необхідно контролювати рівні радіоактивного забруднення ЗІЗ, особливо спецвзуття і рук. Під час переходу з 2 до 3 зони необхідно знімати додаткові засоби індивідуального захисту.

Основний спецодяг і білизна персоналу категорії А повинні регулярно направлятися на дезактивацію до спецпральні. Заміна основного спецодягу та білизни повинна здійснюватись персоналом не рідше 1 разу на 10 днів. Якщо забруднення ЗІЗ зумовлене радіонуклідами з періодом напіврозпаду до 15 діб, яке не знімається в результаті дезактивації в спецпральні, такі ЗІЗ слід тримати в спеціально відведених місцях на підприємстві до зниження рівня забруднення до допустимих величин. Забруднення особистого одягу та взуття не допускається. У разі забруднення радіоактивними речовинами особистий одяг та взуття підлягають дезактивації під контролем служби радіаційної безпеки, а у разі неможливості його очищення - захороненню.

На підприємствах, де робота з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді може призводити до радіоактивного забруднення шкіри у осіб персоналу категорії А, повинні використовуватись дезактиваційні препарати (миючі засоби), що ефективно видаляють забруднення і не збільшують надходження радіонуклідів через шкіру до організму.

3.3. Опромінення персоналу джерелами природного походження у виробничих умовах належить до професійного, а працівники, зайняті на такого виду виробництвах, кваліфікуються як персонал, якщо роботи з цими джерелами є невід'ємною частиною радіаційно-ядерних технологій:

· добування уранових і торієвих руд як частина ядерно-енергетичного циклу;

· збагачення та первинна переробка уранових і торієвих руд;

· добування та вироблення металевих урану і торію з рудних концентратів;

· промислове добування і концентрування природних радіонуклідів уранового і торієвого рядів.

Якщо у виробничих умовах річна ефективна доза опромінення персоналу техногенно-підсиленими джерелами природного походження (без урахування дози фонового опромінення) не перевищує 1 мЗв, то контроль і облік природної компоненти опромінення персоналу не є обов'язковим. При ефективних дозах опромінення персоналу від 1 до 5 мЗв у рік вводиться система періодичного радіаційного контролю цього радіаційного фактора, а значення самих доз додаткового опромінення додаються до компоненти професійного опромінення персоналу. Отримана таким чином у виробничих умовах сумарна доза опромінення розглядається далі як доза опромінення персоналу, яка обмежується лімітами доз. Якщо природна компонента опромінення персоналу перевищує 5 мЗв у рік, необхідно вживати заходів для зниження величини виробничого опромінення від природних джерел, після чого набирає чинності вимога щодо застосування процедури підсумовування.

Додаткове опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження на виробництві може бути пов'язане з:

· підвищеною концентрацією природних радіонуклідів у будівельних і облицювальних матеріалах стін і перекриттів виробничих приміщень;

· підвищеною еквівалентною рівноважною об'ємною активністю (ЕРОА) радону і торону в повітрі;

· підвищеним вмістом природних радіонуклідів у матеріалах, що використовуються у технологічних процесах (спеціальні фарби та покриття, цирконієві вироби, торовані електроди).

Установлюються середні протягом року - значення радіаційних характеристик виробничого середовища, зумовлені природними джерелами випромінювання, що забезпечують неперевищення ефективної дози 5 мЗв у рік, у припущенні опромінення одним джерелом, що складають:

· потужність поглиненої дози у повітрі робочих приміщень 4 мкГр/год;

· значення еквівалентної рівноважної об'ємної активності (ЕРОА) радону-222 у повітрі 300 Бк/м³;

· значення ЕРОА радону-220 (торону) - 60 Бк/м^-3.

Установлюються нижні рівні дії для ЕРОА у повітрі функціонуючих виробничих приміщень, що дорівнюють 60 Бк/м^-3 радону-222 і 10 Бк/м^-3 радону-220 (торону). На виробництвах, де має місце перевищення цих рівнів, уводиться спеціальна система періодичного радіаційного контролю і рекомендується здійснення заходів щодо зниження об'ємної активності радону та його дочірніх радіонуклідів у повітрі цих приміщень.

3.4. Опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження працівників, не віднесених до категорії "персонал". До виробництв, на яких може мати місце підвищене опромінення від джерел природного походження працівників, не віднесених до категорії "персонал", належать:

· добування корисних копалин (неуранових) у підземних рудниках і шахтах;

· добування корисних копалин і мінеральної сировини в наземних умовах (кар'єри, нафторозробка);

· переробка корисних копалин та мінеральної сировини з підвищеним вмістом природних радіонуклідів (чорних, кольорових і рідкісних металів, нафти);

· фарфоро-фаянсове виробництво;

· виробництво фосфорних добрив;

· технології, що використовують цирконієві піски;

· виробництво тугоплавких матеріалів;

· виготовлення, використання промислових матеріалів і виробів із сполуками, що містять торій;

· технології, пов'язані з виробництвом та/або застосуванням титан-діоксидних фарбників;

· використання в будівельній індустрії таких відходів як зола, шлаки, в яких під час згоряння твердого палива зростає концентрація природних радіонуклідів;

· виробництва, розміщені в підвалах, напівпідвалах і перших поверхах багатоповерхових будинків, де працюють люди за наймом та знаходяться там не менше 50% робочого часу.

Якщо перевищує 1 мЗв у рік, радіаційний контроль повинен здійснюватись не рідше ніж 2 рази на рік. Якщо доза опромінення працівників перевищує 5 мЗв у рік, адміністрація підприємства повинна вжити всіх необхідних заходів щодо зниження виробничого опромінення. Такі роботи мають бути переведені адміністрацією підприємства до категорії "практична діяльність з індустріальними джерелами іонізуючих випромінювань", а самі працівники мають бути віднесені до персоналу категорії А.

Завдання на самопідготовку

1. Конспект лекції.

2. Геврик Є.О. Охорона праці: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. –К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. -280 с.

3. ДСН 3.3.6.042-99 Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.

4. Державний реєстр міжгалузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП) Держнаглядохоронпраці. Київ, Основа, 1995. – 223 с.

Текст лекції розробив:

к.т.н., ст. викладач кафедри ПБ та ОП О.В. Станіславчук

Лекція розглянута і обговорена на навчально-методичних зборах кафедри ПБ та ОП

Протокол № _ від _____________ 20__ р.

Дата добавления: 2014-01-07