Модель креативності Т. Амабайл

Теорія DIFI

Розвиваючи системне уявлення про креативність, Чикзентміхайлі в 1988 р. запропонував модель організаційної креативності, згідно з якою креативність залежить від людини, процесів, продуктів і місця (чотирьох П за Портером). З цієї точки зору креативність виступає як соціальне утворення, що використовується для опису дій, що відбуваються в певному контексті (1988).

Модель DIFI включає системи, що інкорпорують окремих працівників і певні соціальні і культурні фактори організаційного середовища, важливі для прояву креативності і створення креативного продукту.

Згідно з моделлю DIFI креативність визначається як результат взаємодії (Interaction) трьох підсистем - домену знань (Domain), особистості (Iindividual) і середовища (Field).

Домен знань являє собою структуровану систему знань, якою повинна оволодіти особистість, щоб стати в ньому експертом- професіоналом. Тільки людина, наділена глибокими професійними знаннями, здатна до змін правил в цій системі знань і до створення нового знання.

Ступінь новизни і цінності нового знання визначається іншими експертами, що належать до середовища, в якому працює креативна особистість. Нове знання може бути ними визнаним, або відхиленим. Середовище виступає важливим і необхідним компонентом, який гарантує, що ідеї чи продукти, які не являються креативними, не кваліфікуються як такі. З іншого боку, середовище може мати і стримуючий ефект на креативність особистості, якщо, наприклад, воно є занадто консервативним і не здатне сприйняти занадто радикальні нові ідеї. В цьому випадку середовище виступає фактором, що гальмує процес організаційного розвитку і зростання. Отже, сфера знань і середовище повинні відповідати одне одному, щоб виявляти цінні для організації нові ідеї і заохочувати їх перетворення в інноваційні продукти.

Функція третьої підсистеми, особистості, полягає в тому, щоб продукувати нові ідеї і пропонувати зміни в середовищі.

Спираючись на інтенсивні дослідження проектних груп, що працювали в різних компаніях і галузях, Т. Амабайл визначила креативність як комбінацію ментальної гнучкості, релевантного досвіду і внутрішньої мотивації (Амабайл 1988, 1996).

За її думкою креативність може бути представлена як результат взаємодії трьох компонентів (рис. 2.5):

1) компетентність, під якою слід розуміти суму знань (загальних, спеціальних, технічних та методичних), якими володіє працівник;

2) творче мислення, яке визначає гнучкість, винахідливість та наполегливість при пошуку рішень, використання методів креативного мислення;

3) мотивація: внутрішня — особиста зацікавленість у вирішенні проблем, прагнення до самореалізації та застосування своїх знань, а також зовнішня — матеріальні заохочення та просування по службі.

Рисунок 3.3. Складові креативності за Т. Амабайл [Амабайл 1996]

Зупинимось на цих складових детальніше.

Дата добавления: 2014-01-07