Оборотних коштів

Власні джерела формування

Джерела формування оборотних коштів

По темі:ОБОРОТНІ КОШТИ ТА ЇХ ОРГАНІЗАЦІЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Лекція №10

3. Джерела формування оборотних коштів

3.1. Власні джерела формування

оборотних коштів

3.2. Використання банківських кредитів для формування оборотних коштів

3.3. Інші джерела формування оборотних коштів

4. Визначення наявності й ефективності використання оборотних коштів

4.1. Визначення наявності власних оборотних коштів

Реформування, реструктуризація економіки на ринко­вих засадах супроводжується зменшенням впливу держави та ко- мандно-адміністративних важелів у структурі власності та дже­релах фінансування підприємницької діяльності.

З'ясування джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою фінансової роботи на підприємстві.

Недостатність таких джерел призводить до недостатнього фі­нансування господарської діяльності та до фінансових усклад­нень. Натомість надлишок оборотних коштів на підприємстві спричинює створення наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволікання оборотних коштів з господарсь­кого обороту, зниження відповідальності за цільове й раціональ­не використання як власних, так і позичених (залучених) коштів.

Власний оборотний капітал багато важить в організації кругообігу грошових коштів, забезпечує майнову й оперативну самостійність, фінансову стійкість підприємства.

Підприємства, що вводяться в дію, залежно від їхніх організацій­но-правових форм створюють власні оборотні кошти за рахунок па­йових внесків членів-засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходжень від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються в статутний фонд новоствореного підприємства.

На діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних коштів є чистий прибуток підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також сталі зобов'язання.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних обо­ротних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нор­мативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливо­го обсягу залучення позичкових коштів та інших факторів.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі зобов'язання. Це кошти цільового призначення, які в результаті певної системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обороті підприємств, однак йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприєм­ства.

Сталі зобов 'язання — це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове держав­не пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв май­бутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгал­терському балансі не виокремлюються сталі зобов'язання, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновку, що сталі зо­бов'язання взагалі зникли. Річ у тім, що нова методика визначення власних оборотних коштів підприємства не розмежовує сталих і короткотермінових зобов'язань. Відображаються вони в І розділі пасиву балансу.

З метою повнішого залучення фінансових ресурсів і якісно­го керування ними підприємства мають змогу планувати ста­лі зобов'язання, тобто це джерело, по суті, є планованою кре­диторською Заборгованістю. Залежно від виду сталих зобо­в'язань можуть застосовуватись різні методики їхнього розра­хунку.

Розмір мінімальної заборгованості із заробітної плати зале­жить від часу її виплати і терміну, за який вона виплачується. Що більший розрив між терміном виплати заробітної плати і кінце­вою датою періоду, за який вона сплачується, то вища заборго­ваність і то більше коштів підприємство може використати в гос­подарському обороті. Так, якщо виплата заробітної плати здійс­нюється за першу половину місяця 19-го числа кожного місяця, а за другу половину — 4-го числа наступного місяця, то в обо­роті підприємства завжди перебуває триденна сума заробітної плати.

Величина мінімальної заборгованості робітникам та службов­цям із заробітної плати визначається за формулою:

3м = Ф*(Д/90)

де 3м — мінімальна заборгованість із заробітної плати, грн; Ф — плановий фонд оплати праці за квартал, грн; Д — кількість днів з початку місяця до дня виплати заробітної плати.

Мінімальна заборгованість щодо резерву майбутніх платежів створюється переважно через нарахування на оплату відпусток. Належна заробітна плата за чергову відпустку списується на ви­трати виробництва не тоді, коли робітник іде у відпустку, а рів­ними частинами. Ці суми, що відносяться на собівартість продук­ції щомісяця, резервуються в порядку нарахувань на рахунок майбутніх платежів. Вони виплачуються робітникам, коли ті йдуть у відпустку, а потім списуються з цього рахунка. Однак на рахунку майбутніх платежів згідно з графіком відпусток завжди є кошти, які використовуються в господарському обороті. У зв'яз­ку з цим мінімальні залишки коштів на рахунку майбутніх плате­жів є джерелом формування власних оборотних коштів. Резерв майбутніх платежів визначається в сумі мінімального залишку за звітними даними за 12 місяців, що передують плановому року, з урахуванням змін фонду заробітної плати в плановому році.

Сума мінімальної заборгованості із заробітної плати і резерву майбутніх платежів може визначатись і спрощеним методом, ви­ходячи із суми мінімальної заборгованості за планом базового року й відсотка зростання фонду заробітної плати в плановому році.

Мінімальна заборгованість кредиторам з оплати продукції за частковою готовністю обчислюється в галузях промисловості з тривалим циклом виробництва. Проміжні платежі замовників за етапами готовності продукції, що є джерелом покриття витрат незавершеного виробництва, ураховуються як сталі зобов'язання і можуть бути прирівняні до власних оборотних коштів. Сума за цим видом сталих зобов'язань визначається відповідно до про­грами виробництва, умов здавання продукції і порядку розрахунків.

На покриття приросту нормативу оборотних коштів слід пла­нувати не всю суму сталих зобов'язань, а тільки приріст її в пла­новому році, оскільки базову суму вже враховано в попередні роки.

Дата добавления: 2014-01-07