Підприємництво ж насамперед - це діяльність суб'єктів

Як пише Шумпетер, кожна інновація викликає хвилю наслідувань, що розходиться в усі сторони. Безліч таких хвиль розходиться одночасно, вони накладаються один на одного й такий рух (при підсумовуванні всіх хвиль) не може бути плавним і рівномірним. Воно породжує періоди загального підйому, які можуть перемінятися періодами загального спаду. У цьому суть підходу Шумпетера до аналізу економічних циклів.

Розглядаючи мотиви господарської діяльності в статичному стані, Шумпетер виділяє мотив задоволення потреб на основі раціональної поведінки (максимізації корисності або вигоди).

Розглядаючи ж динамічну модель, Шумпетер уважає, що мотиви підприємницької діяльності ірраціональні, тому що головними мотивами стають саморозвиток особистості, успіх, радість творчості. Підприємцем рухає спрага діяльності й воля до перемоги.

Капіталістичне виробництво, по Шумпетеру, не може існувати без постійних революційних змін у техніку й технології виробництва, освоєння нових ринків, реорганізації ринкових структур.

Такі постійні інновації, здійснювані у виробничому процесі, є головним джерелом прибутку, що не існує в ситуації простого відтворення (або, по вираженню Шумпетера, господарського кругообігу). Прибуток має місце лише тоді, коли економіка перебуває в постійному русі, у процесі динамічного розвитку.

Нововведення відкривають можливість змінювати не тільки технологію й продукцію, але й впливають на структуру попиту, умови формування витрат і цін. І конкуренцію, стимулируемую прагненням до одержання прибутку за рахунок переваг у витратах виробництва і якості самого продукту, Шумпетер назвав "ефективною конкуренцією".

З новаторською діяльністю Шумпетер зв'язує й циклічну форму розвитку економіки. Дослідженню цієї проблеми він присвячує роботу "Економічні цикли" (1939 р.) Виділивши й встановивши зв'язок між трьома типами циклів (тривалих, класичних і коротких), Шумпетер виводить існування економічних циклів з періодів впровадження винаходів. Останні здійснюються ривками, коли один винахід "тягне" за собою гроно нововведень.

Наступний етап розвитку теорії підприємництва - роботи Найта й Тло Тюнена. Їхня заслуга полягає в докладній характеристиці самого підприємця, як власника особливих якостей. Крім того, вони проаналізували підприємницький ризик і підприємницький дохід. Ці ж питання розглядалися Мизесом, Хайеком і Кришнером.

У сучасних трактуваннях підприємництва виділяються наступні моменти:

- уміння організувати й управляти виробництвом;

- ініціативна, новаторська діяльність;

- ризикова діяльність.

Найбільш повне сучасне визначення підприємництва дають Хизреч і Питерс у своїй книзі "Підприємництво". Аналогічне визначення підприємництва дане в Стаддарта в книзі "Ключі до світу бізнесу". У цілому, скомпоноване визначення виглядає так: "Підприємництво - це новаторська ініціативна діяльність суб'єктів власності, спрямована на створення економічних і організаційних умов з метою виробництва матеріальних благ і послуг і одержання прибутку".

Таким чином, основними рисами підприємництва є:

1. Ініціативна діяльність.

2. Новаторська діяльність.

3. Діяльність по організації й керуванню виробництвом.

4. Ризикова діяльність.

5. Одержання підприємницького доходу.

У процесі викладу матеріалу багатьма авторами здійснюється ототожнення понять "бізнес" і "підприємництво". Таке ототожнення із практичної точки зору виправдано, однак з погляду наукової концепції між цими поняттями існує розходження:

"Бізнес" - це середовище підприємницької діяльності, сфера, у якій діють підприємці. Бізнес не організовує, не управляє, не приймає рішень.

Якими рисами, якостями повинен володіти підприємець?

1. Умінням приймати новаторські рішення в стандартні й нестандарт- ных ситуаціях.

2. Умінням генерувати ідеї, перетворювати їх у нові технології з метою одержання доходу.

3. Оперативно оцінювати всі форми інновацій.

4. Не боятися ризикувати, уміти управляти ризиком, бути готовим прийняти відповідальність.

Дані здатність підприємця повинні забезпечувати йому виконання основних підприємницьких функцій:

1. Своєчасне й правильне визначення потреб покупців і їхньої платоспроможності.

2. Визначення потрібного типу товару, обсягу його виробництва, ринку й способу збуту.

3. Визначення оптимальних потреб у сировині, матеріалах, основ- ном і оборотному капіталі й пошук кращих їхніх джерел.

4. Визначення й реалізація оптимальної технології виробництва, що дозволяє мінімізувати витрати й максимізувати прибуток.

5. Визначення оптимальної (для виконання виробничих функцій) організаційної структури керування (ОСУ) фірми.

Дата добавления: 2014-01-07