Загальна характеристика міжнародного кредиту

Тема. МІЖНАРОДНІ КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ

Лекція 8-9

Як економічна категорія, міжнародний кредит виражає відно­сини між кредиторами і позичальниками різних країн із приводу надання, використання і погашення залучених коштів.

На міжнародний кредит впливають багато чинників: платіж­ний баланс країн, розмір відсоткової ставки, вид валюти, валют­ний курс, цільове призначення та рівень рентабельності кредит­них операцій тощо.

Крім загальних ознак (повернення, терміновість, платність, забезпеченість) міжнародному кредиту властиві і певні специфі­чні риси, обумовлені функціонуванням міжнародного фінансово­го механізму (недотримання валюти,кредиту і валюти його пога­шення; трансфертні ризики; втрати, пов'язані зі зміною курсу валют тощо), тобто підвищений кредитний ризик.

У зовнішньоекономічних операціях міжнародний кредит ви­конує такі функції:

1) сприяє процесу накопичення капіталів в рамках усього сві­тового господарства;

2)прискорює процес реалізації товарів, послуг, інтелектуальної власності у всесвітньому масштабі, розсуваючи тим самим рамки розширеного відтворення;

3)забезпечує перерозподіл фінансових ресурсів між сторонами-учасницями;

4)сприяє економії витрат обертання в сфері міжнародних розрахунків;

5)здійснює регулювання економіки.

Значення функцій міжнародного кредиту нерівноцінне і змі­нюється у міру розвитку національного та світового господарства. Об'єктивна потреба у міжнародному кредиті пов'язана з:

■ необхідністю одночасних великих капіталовкладень для розширення виробництва;

■ кругообігом засобів у світовому господарстві;

■ особливостями міжнародного виробництва і реалізації;

■ розходженнями в обсязі і термінах міжнародних угод.

Джерела міжнародного кредиту є: частина капіталу що тимча­сово вивільняється в підприємства в процесі кругообігу в грошо­вій формі; грошові нагромадження держави й особистого сектора що мобілізуються банками. Міжнародний кредит відрізняється від внутрішнього міждержавною міграцією й укрупненням цих традиційних джерел за рахунок їхнього залучення з ряду країн.

Міжнародні кредити мають різні види й форми, різноманітні варіанти механізмів кредитування.

За формою міжнародні кредити будуть фінансові та комерційні.

Фінансовий кредит — це грошовий кредит, наданий банками на умовах повернення, терміновості, платності і забезпеченості.

Багато держав, використовуючи створені системи кредитування експорту і страхування експортних кредитів, здійснюють фінансо­ву підтримку своїм банкам-кредиторам і фірмам-експортерам

У міжнародному бізнесі поширена практика надання синдико­ваних кредитів.

Синдиковані (консорціальні) (від лат. consortium— участь) кредити— це кредити, надані двома і більше кредиторами, тоб­то синдикатами (консорціумами) банків одному позичальникові. Для надання синдикованого кредиту група банків-кредиторів об'єднує на визначений термін свої тимчасово вільні кошти.

Кожен банк установлює свій порядок видачі кредитів, перелік обов'язкових документів, наданих позичальником банку. Пере­важно це установчі документи; ліцензія, якщо діяльність, для здійснення якої береться кредит, підлягає ліцензуванню; баланс позичальника; документи, що підтверджують забезпечення пове­рнення кредиту (договір поручництва, гарантія, договір про за­ставу, договір страхування); економічне обгрунтування одержан­ня прибутку, достатнього для своєчасного погашення кредиту; документи, що підтверджують повноваження особи, яка підписа­ла кредитний договір та інші документи.

Комерційний кредит— це кредит як різновид розрахунків, тобто розрахунків із розстрочкою платежів.

Основні види комерційного кредиту:

• фірмовий кредит;

• вексельний кредит;

• обліковий кредит;

кредит за відкритим рахункомнком;

• овердрафт;

• акцептний кредит;

• факторинг;

• форфейтування;

• лізинг.

Фірмовий кредит — це традиційна форма кредитування екс­порту, при якій експортер надає кредит іноземному покупцеві (імпортеру) у формі відстрочки платежу. Різновидом фірмового кредиту є аванс покупця (імпортера), який виплачується експор­теру після підписання контракту.

Вексельний кредит — це кредит, що оформлюється шляхом виставлення переказного векселя на імпортера, який акцептує йо­го після одержання товаросупровідних і платіжних документів. Строк вексельного кредиту залежить від виду товару. Постачання машин та устаткування зазвичай кредитуються на строк до 3—7 років. При експорті сировини І матеріалів даються короткостро­кові вексельні, кредити.

Обліковий кредит — це купівля векселя банком до настання терміну оплати по ньому. Купівля такого векселя супроводжу­ється індосаментом власника векселя (векселетримача), внаслі­док чого вексель, а разом із щм і право вимоги платежу за ним цілком переходять від векселедавця в* розпорядження банку. Век­сель, пред'явлений до обліку в банк, негайно ним оплачується, тобто векселетримач одержує кредит від банку.

Таким чином, обліковий кредит — це кредит, наданий банком векселетримачеві шляхом купівлі векселя до настання терміну платежу по ньому. Облік векселя проводиться банком за плату. Плата, стягнута банком за авансування грошей при дисконті век­селя, називається обліковою ставкою.

Банки, здійснюючи операції з векселями, можуть одночасно застосовувати декілька облікових ставок. Ці дисконтні ставки на­зиваються приватними обліковими ставками. Облікова ставка, яку застосовує центральний банк в операціях із кредитними установами, називається офіційною обліковою ставкою. Рівень її звичайно нижчий від рівня приватних облікових ставок.

На додаток до відсоткових і акцептних платежів банки Можуть стягувати премію за ризик із номінальної вартості переказного векселя, поданого для обліку. Така премія називається лодинг (loading). Ставка лодингу варіюється у залежності від репутації, престижу і кредитоспроможності платника за векселем та індосантів, а в ряді випадків —і від операції, що була підставою для оформлення векселя.

Кредит за відкритим рахунком надається в розрахунках між постійними контрагентами особливо при періодичних постачан­нях партій однорідних товарів. Це те саме, що й розрахунки за відкритим рахунком.

Експортер відносить вартість відвантаженої продукції в дебет рахунка, відкритого цим іноземному покупцеві, що погашає свою заборгованість в обумовлені контрактом терміни (один раз на мі­сяць, квартал і т. д.).

Овердрафт являє собою негативний баланс на поточному рахунку клієнта банку. Овердрафт — це форма короткострокового кредиту, надання якого здійснюється списанням банком коштів з рахунка клієнта понад його залишок. У. резуль­таті такої операції утворюється негативний баланс, тобто дебе­тове сальдо — заборгованість клієнта перед банком. Банк і клі­єнт укладають між собою угоду, в якій встановлюється максимальна сума овердрафта, умови надання та порядок;д6га-шення; кредиту, розмір відсотка тощо.

У погашенні заборгованості при овердрафті направляються всі суми, що зараховуються на поточний рахунок клієнта. Внаслідок цього обсяг кредиту змінюється в міру надходження коштів що відрізняє овердрафт від звичайного кредиту. Відсотки стягуються за узгодженими або чинними ставками. Для окремих зарубіжних банків, які мають у них рахунок тривалий час, овердрафт може надаватися безкоштовно.

Форма кредиту «овердрафт» вперше виникла в Англії і в да­ний час практикується в більшості розвинутих країн.

Акцептний кредит— це кредит, наданий банком у формі ак­цепту переказного векселя (тратти), що виставляється на банк експортерами й імпортерами. При цій формі кредиту, експортер одержує можливість виставляти на банк векселі на визначену су­му в рамках кредитного ліміту. Банк акцептує ці векселі, гаран­туючи тим самим їхню оплату боржником у встановлений тер­мін. При реалізації товару в кредит експортери зацікавлені, в акцепті векселя авторитетним банком. Такий вексель у будь-який час може бути облікований або проданий. При акцентному, кредиті формально кредит надає експортер, але, на відміну від век­сельного кредиту, акцептантом векселя виступає банк. Видаючи акцепт, банк не надає кредиту і не вкладає в операцію свої кошти, але зобов'язується оплатити тратту при настанні терміна плате­жу. У тих випадках, коли експортер вимагає платежу готівкою, проводяться операції рефінансування, тобто банк імпортера ак­цептує тратту, виставлену на нього імпортером, обліковує її і сплачує експортерові готівку. Вартість акцептного кредиту скла­дається з двох елементів: комісії за акцепт і дисконтної ставки, яка зазвичай нижче ставки по обліку векселя.

Термін акцептний кредит застосовується зазвичай у тих ви­падках, коли банки акцептують тратти експортерів тільки своєї країни. Різновидом акцептного кредиту є акцептно-рамбурсний кредит.

Рамбурс (франц. rembourser) у міжнародній торгівлі означає оплату купленого товару за посередництвом банку у формі акце­пту банком імпортера тратт, виставлених експортером.

Термін акцептно-рамбурсний кредит застосовується в тих випадках, коли банки акцептують тратти, що виставляються на них іноземними комерційними фірмами. У цьому випадку в опе­рацію по акцепту тратти включаються банки інших країн, які відграють допоміжну роль і приймають на себе відповідальність перед банками-акцептантами за своєчасний переказ (рамбурсування) на їхні рахунки валютних коштів необхідних для оплати акцептованих тратт.

Факторинг (англ. factor— посередник) являє собою торгово-комісійні і посередницькі послуги банку чи спеціалізованої фак-тор-фірми. Він є специфічним різновидом короткострокового кредитування експорту і посередницької комерційної діяльності.

Форфейтування (франц. a forfait -— цілком, загальна сума) являє собою форму кредитування експорту банком або фінансо­вою компанією шляхом купівлі ними без обороту на продавця векселів і інших боргових вимог по зовнішньоторговельних опе­раціях. Форфейтування як правило, застосовується при поста­чаннях машин, устаткування на значні суми з тривалою розстро­чкою платежу (до 5—7 років).

Особливу роль у сучасних міжнародних економічно-фінансових відносинах відіграє лізинг. Це особлива форма руху пози­кового капіталу, який надається насамперед у формі кредиту з наступним Правом купівлі товару. Серед інших форм лізингу найбільш поширеним є фінансовий лізинг як різновид довгостро­кового кредитування, що за своїми результатами рівнозначний продажу товару в розстрочку. При цьому обладнання здається на термін, який близький або дорівнює строку амортизації.

Тривалість кредиту визначається, з одного боку, залежно від стадії руху товару, шо покривається кредитом. Так, кредити, пов'язані з процесом обороту, як правило, короткострокові, а кредити, призначені для використання імпортного товару в про­цесі виробництва, надаються на більш тривалий строк. З іншого боку, на тривалість кредиту прямо впливає характер товару, який постачається. Традиційно склалася практика, коли короткостро­кові кредити надаються при поставках товарів народного споживання, продуктів харчування з відносно тривалим строком використання, побутової техніки, приладів, серійного обладнання. При поставках складнішого і дорожчого обладнання строк кредиту частіше обмежується 5 роками. Довгострокові кредити на­даються при поставках комплектного, складного і дуже коштов­ного обладнання (судна, авіатехніка) і зазвичай гарантуються урядовими органами або банками країни-продавця.

Конкретний строк кредиту залежить також від величини угоди, фінансового стану покупця і постачальним ціни кредиту, на­явності усталених зв'язків між постачальниками і покупцями, го­строти конкуренції між постачальниками, якості товару, який пропонується різними постачальниками, тощо.

Дослідження використання різних платіжних умов у міжнаро­дній торговій практиці дозволяє виявити такі тенденції. Почина­ючи з 60-х років, при заключенні торгових угод у цілому світі іс­нує стійка тенденція використання оплати в розстрочку. Це обумовлено рядом: факторів. З одного боку, у більшості товарів до того часу уже сформувався стійкий ринок покупця і постача­льники змушені все більше прислухатися до думки покупців від­носно умов платежу. Таким чином, розстрочку платежу стали ви­користовуватися постачальники для підвищення своєї конкурентоспроможності і залучення покупців. З іншого боку, у біль­шості випадків товари закуповуються посередницькими фірма-ми-імпортерами, які не володіють достатніми засобами для аван­сового або негайного платежу. У зв'язку з цим імпортер може або взяти кредит у банку, або наполягати на комерційному кре­диті, що дозволить йому погасити заборгованість перед постача­льниками після реалізації товару своїм власним покупцям. У результаті зараз понад 40 % світової торгівлі відбувається на умовах комерційного кредиту, а по ряду товарів угоди здійсню­ються виключно на умовах розстрочки платежу.

Дата добавления: 2014-01-07