Організація міжнародних лізингових операцій

В українській мові немає еквівалента терміну «лізинг». Будь-яке визначення терміну не вичерпує і не враховує всіх форм про­яву цього гнучкого кредитного інструмента.

Термін «лізинг» походить від англійського дієслова to lease, що означає «орендувати», «брати під оренду».

У загальному розумінні лізинг являє собою договір, що передба­чає надання лізингодавцем лізингоотримувачеві належних йому устаткування, машин, комп'ютерної та оргтехніки, транспортних за­собів, споруджень виробничого, торгівельного і складського призна­чення у виключне користування на певний термін за визначену вина­городу — орендну плату, що включає відсоткову ставку, яка покри­ває вартість залучення засобів лізингодавцем на грошовому ринку з урахуванням необхідного прибутку банку та амортизації майна.

Згідно з Законом України «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р., лізинг визначається як підприємницьку діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на певний строк лізингоодержувачеві майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням із лізингоодержувачем у відповідного продавця майна за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законо­давства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємс­твами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду). В Україні майно, яке є в державній власнос­ті, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном у порядку, встановленому Кабіне­том Міністрів України. Не можуть бути об'єктами лізингу:

♦ об'єкти оренди державного майна, визначені в статті 4 Закону України «Про оренду державного майна», крім окремого індивідуально визначеного майна державних підприємств;

♦ земельні ділянки та інші природні об'єкти.

Лізингодавець і лізингоотримувач оперують капіталом в грошовій, а у виробничій формі, що зближує лізинг з інвесту­ванням.

Лізингові операції близькі до кредитних операцій із усіма пра­вами, що випливають із цього, і нормами державного регулюван­ня. Проте лізинг відрізняється від кредиту тим, що після закінчен­ня терміну лізингу і виплати всієї обумовленої суми договору об'єкт лізингу залишається власністю лізингодавця (якщо угодою не передбачений викуп суб'єкта лізингу за залишковою вартістю або передача у власність лізингоотримувачеві). При кредиті ж банк лишає за собою право власності на об'єкт як заставу позики.

Економічна сутність лізингу робить його застосування найефек­тивнішим у галузях, що випускають продукцію високого ступеня готовності, збут якої багато в чому зазначається її конкурентоспро­можністю і наявністю засобів у користувача цієї продукції.

Форми організації лізингових операцій

Оперативний лізинг— це лізингові контракти, що уклада­ються на короткий і середній термін (коротший від амортизацій­ного періоду), відповідно до яких орендарю надається (при до­триманні визначеного терміну) право в будь-який інший час розірвати договір. Як правило, це об'єкт лізингу, при якому оре­ндарі швидко змінюють один одного. Орендодавець тут несе під­вищений ризик. А орендарі, що швидко змінюються, змушують лізингову компанію виявляти особливий інтерес до гарного утримання предмету лізингу. Часто лізингова компанія бере на себе технічне обслуговування об'єкта лізингу, тобто регламент­ний ремонт, страхування, здійснюючи тим самим повносервісний лізинг або частково сервісний лізинг (у контракті визначається поділ зобов'язань). Після завершення терміна дії договору лізин­гу предмет договору може бути повернутий власникові або знову зданий в оренду.

Фінансовий лізинг характеризується тривалим терміном контракту (5—10 років) та амортизацією всієї або більшої частини вартості устаткування. Фактично фінансовий лізинг являє собою форму дов­гострокового кредитування купівлі. Після закінчення терміну дії фі­нансового лізингового контракту орендар може повернути об'єкт оренди, продовжити угоду або укласти нову, а також купити об'єкт лізингу за залишковою вартістю (вона чисто символічна).

При майновому лізингу розрізняють лізинг нового майна (із перших рук) і лізинг майна, яке було в користуванні (з других рук), тобто підприємець продає майно, власником якого він є і ним уже користується.

За об'єктами угод розрізняють лізинг рухомого (дорожній, по­вітряний і морський транспорт, вагони, контейнери, техніка зв'язку) і нерухомого майна (торгові й конторські будинки, виро­бничі помешкання, склади та ін.).

При лізингу нерухомості орендодавець будує або купує неру­хомість за дорученням орендаря і надає йому для використання в економічних і виробничих цілях. Так само, як і в угодах із рухо­мим майном, контракт укладається на термін, менший або рівний амортизаційному періоду об'єкта; орендам несе всі ризики, ви­трати і податки під час дії контракту.

При зворотному лізингові укладаєтеся договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому в лізинг.

При пайовому лізингові здійснення лізингових операцій відбу­вається за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатосто­роннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти.

Міжнародний лізинг передбачає укладання договору лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрис­дикцією різних держав, або в разі коли майно чи платежів пере­тинають державні кордони.

Як уже було відзначено, лізинг поділяється на оперативний і фінансовий. Наприклад, при оперативному лізингу автотранспо­ртних засобів від орендаря потрібна гарантія того, що після за­кінчення терміну оренди машина матиме певну залишкову вар­тість. Оренда з такою гарантією називається орендою відкритого типу (open-end), а без неї — закритого типу (closed-end).

Оскільки лізинговій компанії часто не вистачає власних кош­тів для здійснення лізингових операцій, вона може залучати по­зички. Така операція одержала назву лізингу з додатковим залученням коштів. Часто лізинг здійснюється не прямо, а через посередника.

Основний орендодавець одержує переважне право на одержан­ня орендних платежів. У договорі зазвичай обумовлюється, що у випадку банкрутства третьої ланки орендна плата буде надходити основному орендодавцю. Подібні угоди одержали назву сублізнг.

Останнім часом поширена практика укладання угоди між ви­робниками устаткування і лізинговими компаніями. Відповідно до цих угод, виробник від імені лізингової компанії пропонує клієнтам фінансування своєї продукції за допомогою лізингу. Та­ким чином, лізингова компанія використовує торгову мережу по­стачальника, а постачальник розширює межі збуту своєї продук­ції. Ці угоди, що одержали назву «допомога в продажу», застосовуються зазвичай для устаткування низької вартос­ті — від 5 до 20 тис. дол.

При постійному й тісному співробітництві підприємств із лі­зинговими компаніями можливе укладання угод з надання лізин­гової лінії (lease-line). Ці угоди аналогічні банківським кредит­ним лініям; вони дозволяють орендареві брати додаткове устаткування в лізинг без укладання щоразу нового контракту.

Лізинг відзначається досить складною організацією. У бага­тьох угодах мають місце, як мінімум, три контракти:

1) між орен­дарем і орендодавцем;

2) між постачальником, і орендодавцем;

3) між орендодавцем і банком.

Зазвичай перед початком угоди проводиться ретельний аналіз фінансового стану клієнта. У лізингу дуже важлива гарантія того, що до кінця контракту устаткування матиме визначену залишкову вартість. Для цього існує система страхування залишкової вартос­ті. Орендар за свій рахунок страхує предмет лізингу від усіх випа­дків ризику (пожежі, крадіжки і т. д.) і протягом 15 днів із початку лізингу подає орендодавцеві засвідчену копію страхового полісу.

У сфері лізингу рухомого майна були вироблені стандартні типи контрактів, у той час як у сфері лізингу нерухомого майна окремі пункти контрактів складаються в індивідуальному порядку з ура­хуванням розміру об'єктів і триваліших термінів дії контрактів.

Строки договору лізингу визначаються за домовленістю сто­рін відповідно до Закону «Про лізинг».

У разі якщо об'єктом лізингу є державне майно або договір пайового лізингу передбачає залучення державних коштів чи для забезпечення виконання лізингового договору надаються держа­вні гарантії, договір лізингу підлягає обов'язковій реєстрації у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Договори, не зареєстровані у встановленому порядку, визнаються недійс­ними.

Переваги і недоліки лізингу

На нашу думку, причиною значного поширення лізингу є ряд його переваг порівняно зі звичайною позичкою.

1. Лізинг припускає відразу 100% кредитування і не потребує негайного початку платежів. При використанні звичайного довго­строкового кредиту для купівлі устаткування підприємство повинне близько 15—-20 % оплачувати авансом власними коштами. При лі­зингу контракт укладається на позву вартість майна. Орендні пла­тежі починаються після постачання майна орендарю або пізніше.

2.: Дрібним і середнім підприємствам простіше одержати кон­тракт за лізингом, ніж позичку. Деякі лізингові компанії навіть не вимагають від орендаря ніяких додаткових гарантій, оскільки пе­редбачається, що забезпеченням угоди є саме устаткування. При невиконанні орендарем своїх зобов'язань лізингова компанія від­разу ж забирає своє майно.

3. Лізингова угода більш гнучка, ніж позичка, тому що надає можливість виробити зручну для покупця схему фінансування. Позичка завжди припускає обмежені терміни і розміри погашення. Лізингові платежі за домовленістю сторін бувають щомісячними, щоквартальними і т. д., а суми платежів можуть відрізнятися один від одного. Ставка може бути фіксованою або плаваючою. Іноді погашення здійснюється після одержання виторгу від реалізації товарів, зроблених на устаткуванні, узятому в лізинг, або може бути компенсоване зустрічною послугою, що дозволяє підприємствам без різкого фінансового напруження поновлювати виробничі фонди. Орендна плата відноситься на витрати виробництва і знижує в лізингоотримувача оподаткований прибуток.

4. Ризик старіння устаткування цілком полягає на лізингодавця. Орендар може постійно поновлювати свій парк устаткування.

5. Переваги обліку орендованого майна. Основними принципами Євролізу по обліку лізингових операцій є опублікування орендарем своїх фінансових зобов'язань, що випливають із лізингових угод, а також те, що облік та амортизація лізингового майна здійснюється за даними балансу підприємства. При цьому варто відобразити такі моменти: суму орендних платежів у даному фінансовому році, загальну суму орендних платежів за період контракту та їхньої поточної вартості на дату складання балансу. У багатьох країнах законодавство встановлює для підприємств обов'язкове співвідношення власного і позикового капіталу. Оскільки майно за лізинговою угодою буде враховуватися поза балансом орендодавця, то орендар може розширити свої вироб­ничі потужності, не змінюючи структури капіталу.

6.Платежі за лізингом здійснюють із суми прибутку від використовуваного устаткування, вони не підлягають оподатковуванню, тому що є орендною платою. Банк може змінювати розмір внесків, щоб поліпшити використання фінансових ресурсів орендаря. Сума платежів за лізингом фіксується під час підписання договору і не залежить від коливань валютного курсу та змін банківського відсотка по довгостроковому кредитуванню.

7.При міжнародних лізингових операціях орендар одержує податкові пільги країни-орендодавця, що досягається зниженням виплат, а також додаткові послуги (головним чином у разі оперативного лізингу) орендодавця або його представників (наприклад, технічне обслуговування і ремонт орендованого устаткування, консультації по його експлуатації, передача ноу-хау, постачання запчастин та ін.).

8.Міжнародний валютний фонд не враховує суми лізингових угод і підрахунку національної заборгованості, тобто є можливість перевищити ліміти кредитної заборгованості, установленої Фондом за окремими країнами.

Однак лізингу притаманні й недоліки:

• орендар не виграє на підвищенні залишкової вартості устаткування (зокрема, через інфляцію);

• якщо це фінансовий лізинг, то орендні платежі не припиняються до кінця контракту, незважаючи на моральне старіння обладнання через науково-технічний прогрес;

• складність організації,

• вартість лізингу більше позички, але не слід забувати, що ризик застарілого обладнання покладається на лізингодавця, а тому він бере велику комісію для компенсації;

• віднесення лізингових платежів на валові витрати лізингоодержувача;

• оподатковування прибутку лізингодавця;

• якщо лізингодавцем є нерезидент України, він може потрапити під дію положення про 15 % репатріації прибутків.

Дата добавления: 2014-01-07