Основні законодавчі акти

1.Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”, прийнятий постановою ВР від 26.06.91 № 1268-12 // Відомості Верховної ради України. – 1991. - №41. – С. 547.

2.Інструкція про порядок нарахування і сплати платежів за використання надр для видобутку корисних копалин, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПАУ, Міністерства економіки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного комітету України з питань геології та використання надр від 30.12.97 р. №207/472/51/157.

3.Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, затверджений постановою КМУ від 01.03.98р. №303 із змінами та доповненнями.

Ключові слова

Забруднення навколишнього середовища. Оцінка економічної ефективності природоохоронних заходів. Економічний збиток, Екологічний збиток. Еколого-економічний збиток. Відвернутий збиток. Соціальні збитки. Прямі та непрямі економічні збитки.

1. Основні природоохоронні заходи

Одним із найважливіших шляхів гармонізації взаємодії суспільства з при­родою є формування у кожної людини розуміння, що природа має величезне значення для її власного житія, здоров'я, фізичного й духовного вдосконален­ня. Від ступеня моральної зрілості вченого, інженера, бізнесмена, керівника підприємства, від усіх причетних до науково-технічного прогресу залежить, на що акцентуватиметься уваги під час прийняття управлінських рішень, пов'язаних з природоохоронними заходами.

Проблеми екології необхідно вирішувати в постійному взаємозв'язку з економікою, бо за допомогою економічних показників можна зацікавити про­мислові підприємства та інші організації у комплексному підході до освоєння й використання мінеральних ресурсів, створення безвідхідних технологій, розро­бки ресурсозберігаючих технологій і техніки тощо. На це спрямовані розрахун­ки економічної ефективності природоохоронних заходів.

Яскравим прикладом, який показує необхідність здійснення таких заходів, є українська металургія, що характеризується технологічною відсталістю та витратністю виробництва. Так, 45,3% сталевого виробництва в країні працює за витратною і енергоємною мартенівською технологією, тоді як у світі її давно замінив конвертерний спосіб (винайдений в Україні). За даними Мінекономіки України, енерговитратність випуску української сталі на 20-25% вища від зага­льносвітового рівня.

Зростаючі технічні можливості людини ускладнюють її стосунки з приро­дою. Сучасна господарська діяльність, обсяг якої подвоюється приблизно через кожні 12-15 років, зумовлює різкі зміни в природному середовищі. Щорічно світові запаси природних ресурсів скорочуються більше ніж на 100 млрд. тонн. Відбувається забруднення навколишнього середовища викидами пилу, окислів азоту, двоокису сірки та інших речовин.

Підзабрудненням навколишнього середовища розуміють зміни його вла­стивостей (хімічних, механічних, фізичних і пов'язаних з ними інформаційних), які відбуваються в результаті природних або штучних процесів і призводять до погіршення функцій довкілля стосовно будь-якого біологічного, технологічного об'єкта чи людського середовища.

Забруднення навколишнього природного середовища має негативний вплив на всі сфери господарської діяльності: сільське господарство, промисло­вість, рибне господарство та інші. Забруднення природного середовища впли­ває на зростання захворювань серед населення, негативно позначається на жит­лово-комунальному господарстві, спричиняючи зниження довговічності буді­вельних конструкцій, зменшення природного освітлення промислових майдан­чиків і міських територій, збільшення витрат на прибирання територій тощо.

Актуальною стала проблема негативного впливу промислових викидів на погіршення якості природи, прискорення корозії основних фондів, недовикористання сировини й палива, зростання відходів.

На охорону навколишнього природного середовища і раціональне його ви­користання потрібні чималі витрати. Ці витрати необхідні для розробки й реалі­зації заходів, спрямованих на:

- усунення або зниження викидів до гранично допустимих норм;

- нейтралізацію шкідливих факторів забруднення;

- зменшення шкідливого впливу забруднення на реципієнтів. До першої групи заходів належать:

- удосконалення технологічних процесів у напрямі зменшення викидів у навколишнє середовище;

- перехід у всіх видах виробництва на ресурсозберігаючі, маловідхідні технології;

- постійне поліпшення якості використовуваного природного ресурсу;

- установка та вдосконалення очисних споруд з наступною утилізацією відходів;

- перехід на комплексне використання сировини;

- постійний жорсткий контроль за забрудненням і зменшенням викидів. Друга група заходів:

- зменшення концентрації шкідливих речовин та їх агресивності при роз­бавленні промислових викидів і стічних вод;

- суворе дотримання вимог щодо встановлення санітарних охоронних зон навколо промислових виробництв, проведення та збереження озеленення міст і селищ;

- максимально можлива нейтралізація викидів, їх захоронения або консервація;

- вибір оптимального розташування промислових виробництв і транспорт­них магістралей з точки зору збереження навколишнього середовища;

- здійснення раціонального планування міських споруд і будинків з метою провітрювання, зниження шумового навантаження;

- створення системи охорони природних територій та доцільне викорис­тання фізико-хімічних процесів впливу на природне середовище, наприклад, виклик штучних опадів.

До третьої групи заходів слід віднести:

- створення умов для доочистки елементів навколишнього середовища перед їх використанням;

- установка кондиціонерів у приміщеннях;

- здійснення доочистки води перед використанням;

- застосування під час будівництва, реконструкції і модернізації нових, більш стійких матеріалів;

- виведення нових сортів і видів сільськогосподарських культур, тварин, більш стійких до забруднення навколишнього природного середовища;

- проведення профілактичних заходів, спрямованих на зниження шкідли­вого впливу забруднення середовища на сільськогосподарські угіддя, культури й тварин.

Останнім часом витрати на попередження забруднення навколишнього природного середовища і ліквідацію його негативних наслідків значно зросли в усіх економічно розвинутих країнах, тенденції зростання будуть зберігатись і в майбутньому (чого не відбувається, на жаль, в Україні). Усе це потребує дуже зваженого підходу до проблем збереження природи.

Сучасні дослідження свідчать, що витрати на природоохоронну діяльність у кожен поточний момент знижують темпи економічного зростання і тому змушують вишукувати резерви для підвищення ефективності суспільного ви­робництва. Але якщо говорити про майбутнє, то в кінцевому підсумку економі­чно обґрунтовані вкладення в збереження природного середовища не будуть перешкоджати прискоренню економічного зростання, бо створюватиметься можливість раціонального використання ресурсів природи для більш повного відтворення робочої сили в навколишньому середовищі, стан якого поліпшува­тиметься. Для цього, безумовно, треба створювати всі необхідні умови, й дер­жава та міжнародна спільнота повинні це постійно робити.

2. Особливості оцінки економічної ефективності природоохоронних заходів

Оскільки інтенсифікація природокористування нерозривно пов'язана з на­уково-технічним прогресом, її проведення потребує зростаючих капітальних витрат. А це, в свою чергу, зумовлює об'єктивну необхідність розробляти ме­тоди визначення ефективності таких витрат.

В умовах формування та розвитку ринкових відносин за користування природними ресурсами вносяться платежі до державного бюджету, встанов­люються гранично допустимі рівні забруднень навколишнього середовища, створюється ціла низка законів щодо охорони природного середовища та його раціонального використання. Треба створити такий механізм функціонування ринку, коли постійно здійснюються природоохоронні заходи, удосконалюються виробництва в напрямі ресурсозберігаючих і безвідхідних технологій, віднов­люється навколишнє середовище. Такі дії самостійно бізнесмени робити не бу­дуть, бо економічна доцільність природоохоронних заходів та отримання еко­номічного результату не є достатньо привабливими. У цей сфері без продума­ного втручання держави не обійтися.

Чому природоохоронні дії не мають такої привабливості, як інші організа­ційно-технічні заходи? Дослідження показали, що оцінка економічної ефектив­ності капітальних вкладень, спрямованих на проведення заходів щодо інтенсивного природокористування, пов'язана з неадекватністю їх кінцевих результатів. Так, якщо економічний ефект від економного ресурсокористування та встанов­лення техніки, яка більш повно переробляє природний ресурс, може бути ви­значений у вигляді приросту прибутку, одержаного за рахунок виробництва до­даткової продукції або економії матеріальних ресурсів, то економічний ефект від здійснення заходів щодо обмеження й запобігання впливу господарської діяльності на навколишнє середовище - формально непомітний.

Зумовлено це двома обставинами. По-перше, мета проведення природо­охоронних заходів у другому випадку полягає не стільки в одержанні додатко­вого прибутку, скільки в досягненні необхідних для життєдіяльності людей і нормального функціонування виробництва стандартних параметрів навколиш­нього природного середовища, а також у запобіганні можливому виснаженню поновлюваних природних ресурсів. По-друге, результати таких заходів виявля­ються, як правило, не одразу і не в повному обсязі, а лише з часом і поступово.

Вивчення проблеми оцінки економічної ефективності природоохоронних заходів дає змогу виділити ряд особливостей:

1) природоохоронні заходи не завжди дають можливість отримати конкре­тний прибуток;

2) результат цих заходів часто проявляється не одразу, а через досить три­валий період часу;

3) нерідко позитивний результат або його частку отримує не той, хто впро­вадив природоохоронний захід;

4) ефект у природі, як правило, має властивість накопичуватись.

Під час розробки методики оцінки економічної ефективності природоохо­ронних заходів виникають певні труднощі, бо необхідно враховувати вище пе­релічені особливості. Часто ефектом від проведення природоохоронних заходів прийнято вважати відвернутий збиток.

3. Класифікація збитків та їх характеристика

Відвернутий збиток - це розмір тих втрат суспільства, яких удалося уни­кнути в результаті цілеспрямованого поліпшення якості навколишнього приро­дного середовища.

Загалом під збитками розуміють можливі або фактичні втрати, які вини­кають у результаті яких-небудь подій чи явищ, зокрема, як негативні зміни у природному середовищі внаслідок антропогенного впливу.

Розрізняють такі види збитків (рис. 7.1):

- економічні;

- екологічні;

- еколого-економічні;

- соціальні;

- соціально-економічні;

- психологічні;

- морально-етичні;

- естетичні.

Під економічним збитком, завданим навколишньому середовищу, необ­хідно розуміти виражені у вартісній формі фактичні або можливі втрати, запо­діяні господарству, суспільству, чи додаткові витрати на компенсацію такої шкоди.

Екологічні збитки - це необоротне руйнування унікальних екосистем, зникнення різноманітних видів тварин і рослин, генетичні зміни в біосфері.

Еколого-економічні збитки - це поєднання економічних та екологічних збитків, коли є можливість конкретно підрахувати екологічні втрати у грошо­вому виразі, дати їм економічну оцінку.

Оскільки екологічний збиток - це зміна корисності навколишнього середо­вища внаслідок його забруднення, то такий збиток можна оцінити як витрати суспільства, пов'язані зі змінами навколишнього середовища. Екологічний зби­ток складається з таких витрат:

- додаткові витрати суспільства, пов'язані із змінами в навколишньому се­редовищі;

- витрати на повернення навколишнього середовища до колишнього стану;

- додаткові витрати майбутнього суспільства на відновлення втраченої ча­стини дефіцитних природних ресурсів.

Збитки суспільства від забруднення навколишнього середовища познача­ються на діяльності окремих об'єктів, а саме:

- об'єктах житлово-комунального й промислового господарства;

- сільськогосподарських угіддях;

- водних ресурсах;

- лісових ресурсах;

Також негативного впливу від забруднення навколишнього середовища зазнає населення.

Вплив на кожен об'єкт аналізується і враховуються елементи додаткових

витрат (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Елементи додаткових витрат через забруднення навколишнього природного середовища

Об'єкти впливу	Елементи додаткових витрат
Населення	Медичне обслуговування, оплата відпусток на ліку­вання, компенсація невиходу на роботу, страхування життя людей, транспортні витрати на доставку в без­печні зони
Житлово-комунальне господарство	Ремонт і утримання будинків, прибирання територій, знос робочого одягу, утримання зелених насаджень, знос транспорту, ремонт та обслуговування металоконструкцій
Сільськогосподарські угіддя	Втрати (потенційно можливого) врожаю, транспортні витрати на доставку врожаю
Водні ресурси	Збитки (потенційно можливого) вилову риби; забезпечення населення водою
Лісові ресурси	Збитки продуктивності лісу (деревина, ягоди, трави, гриби тощо), гасіння пожеж

Дата добавления: 2014-01-07