Моральний збиток- це збиток від незадоволення людей якістю навколи­шнього природного середовища. Він поділяється на два різновиди: психологі­чний і морально-етичний

До соціальних збитківналежать патологічні зміни в організмі людей. Коли з певною точністю у вартісних одиницях можна вимірювати соціаль­ні збитки, вони називаються соціально-економічними.

До них належать:

- втрати внаслідок міграції населення, викликаної різким погіршенням на­вколишнього середовища, наприклад, відселення людей з території, де є небез­пека сходу лавин чи затоплення, скажімо в районі Карпат;

- додаткові витрати на охорону здоров'я, соціальне забезпечення і відпо­чинок у зв'язку із збільшенням захворювань серед людей, наприклад, усіх кате­горій населення, що одержали статус чорнобильця;

- витрати на збереження місцевих рекреаційних ресурсів, наприклад, Кримського узбережжя Чорного моря.

Естетичний збиток узагалі не можна будь-яким чином оцінити, це збиток від деградації ландшафтів.

Через багатоманітність збитків, які завдаються людям, суспільству, приро­ді (досить часто вони викликаються марнотратством у природокористуванні), визначити їх розмір неможливо. Тому залежно від цілей дослідження, яке про­водиться, і особливостей аспекту, що розглядається, збиток щодо природи ви­ражають за допомогою вартісних, натуральних і умовно-бальних показників.

4. Механізм формування економічного збитку

З найбільшою достовірністю оцінці та обліку піддається економічний зби­ток, під яким розуміють виражені у грошовій формі можливі або фактичні втрати природних ресурсів і негативні зміни у природному середовищі, що від­буваються в результаті активної діяльності людини, а також трудові й матеріа­льні витрати, необхідні для ліквідації антропогенних наслідків.

Існує велика кількість різновидів економічних збитків: втрата сировинних матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів при їх добуванні, збагаченні й споживанні; недоодержання промислової та сільськогосподарської продукції від погіршення якості землі і природних ресурсів, кліматичних умов тощо; від зниження продуктивності праці та невиходу на роботу при захворюванні з еко­логічних причин; витрати на ліквідацію наслідків забруднення, нераціонально­го природокористування, на відбудову зруйнованих екосистем і підтримку в них рівноваги; витрати на ремонт і відбудову будівель і споруд або будування нових замість зруйнованих чи пошкоджених.

Економічні збитки можуть бути прямими й непрямими (побічними). Прямі економічні збитки - безпосередні втрати природного середовища чи виду природного ресурсу та витрати на ліквідацію негативних наслідків у вартісних одиницях. До прямих економічних збитків можна віднести закриття родовищ корисних копалин через їх вичерпання, втрата того чи іншого природ­ного ресурсу, вирощування лісів на місцях знищених, у зв'язку із забрудненням водних ресурсів треба додатково їх очищувати перед використанням.

Непрямі - відображення у вартісних показниках опосередкованих збитків та втрат, які викликані погіршенням навколишнього природного середовища. Непрямі економічні збитки виникають у вигляді погіршення здоров'я населен­ня та скорочення тривалості життя українців, зменшення врожайності рослин унаслідок погіршення якості сільськогосподарських земель.

Формування економічних збитків можна розглядати на двох рівнях:

- у джерелах викидів - як додаткові витрати на запобігання негативним

наслідкам;

- на об'єктах - як втрати, збитки чи негативні зміни.

Для проведення розрахунків певної економічної ефективності треба вміти визначати економічні збитки з обчисленням усіх витрат і необхідним ступенем точності. Це може бути досягнуто при повному обліку усіх факторів, від яких залежить величина збитку (рис. 7.2).

До таких факторів належать:

- фактори впливу - характеризують ступінь забруднення навколишнього природного середовища;

- фактори сприйняття - характеризують кількість об'єктів, на які поши­рюється негативний вплив забруднення;

- фактори стану, вони характеризуються за допомогою нормативних еко­номічних показників, що відображають збитки.

До факторів впливу належить концентрація, токсичність і кількість шкідливих речовин у навколишньому природному середовищі району, який розглядається.

Ці фактори залежать від первинних параметрів і характеристик. Напри­клад, для забрудненого повітряного басейну первинними параметрами є: об'єм, структура і токсичність технологічних газів, які викидаються; технічні особли­вості джерел викидів (концентрація, швидкість і температура газів на виході, висота труби тощо); кліматичні й топографічні характеристики. Останні знач­ною мірою в певні періоди часу можуть бути причиною появи аномально значних рівнів забруднення (наприклад, у період стійких антициклонів у Західному і Східному Сибіру).

Фактори впливу можуть мати специфічний характер, якщо форма забруд­нення відрізняється від традиційної. Наприклад, при акустичному забрудненні повітря і термальному забрудненні води факторами впливу в першому випадку є рівень і частота звуку, а в другому - температурні зміни води.

Фактори сприйняття - це кількість основних об'єктів, які входять у зону забруднення: чисельність населення, вартість житлово-комунального господар­ства, розмір сільськогосподарських і лісових площ, кількість основних фондів промисловості, транспорту, зв'язку.

До факторів розвитку належать розмір національного доходу, що виробля­ється протягом одного дня одним працівником; виплати за листком непрацезда­тності та витрати на медичне обслуговування протягом одного дня на одного хворого; вартість різноманітних робіт щодо утримання об'єктів житлово-комунального господарства і міського громадського транспорту, потрібних на 1000 чоловік; вартість виробництва одиниці продукції і середня продуктивність сільського господарства; сума витрат, пов'язаних із виробництвом одиниці лі­сового господарства, а також із вирощуванням та утриманням 1 га лісових площ; вартість різноманітних робіт щодо утримання 1 млн. грн. основних фон­дів промисловості, транспорту, зв'язку, а також вартість одиниці утилізованої цінної сировини.

Усі розглянуті фактори враховуються при формуванні сумарного економі­чного збитку.

5. Методика розрахунку економічного збитку

Сумарний розмір економічного збитку, який щорічно завдається суспільс­тву в результаті нераціонального природокористування та недостатньо ефекти­вної охорони природного середовища, залежить від рівня уже існуючого забру­днення навколишнього природного середовища, кількості залучених у госпо­дарський обіг природних ресурсів, обсягів відходів, які утворюються у вироб­ництві, невикористаних побічних і попутних продуктів, токсичності технологі­чних викидів та концентрації шкідливих для біосфери речовин. Економічний збиток визначають як суму економічних збитків, заподіяних різними господар­ськими галузями в даному регіоні, у вартісному виразі:

У = У₁+ У₂ + У₃ + У₄ + У₅ + У⁶+У₇, (1)

де У- загальний розмір економічного збитку, який завдано суспільству в ре­зультаті нераціонального природокористування;

У ₁, У₂, У₃, У₄, У₅, У₆, У₇ - економічні збитки відповідно населенню, сільському господарству, водному, лісовому, рибному, комунально-побутовому господарству, іншим господарствам.

Розрахунки економічних збитків, спричинених нераціональним природо­користуванням, проводяться як під час планування (прогнозування) й проектування різних заходів, пов'язаних з використанням природних ресурсів навко­лишнього середовища, так і під час аналізу вже вжитих заходів або під час оці­нювання кінцевих результатів будь-якої господарської діяльності. Тому треба розрізняти можливі (У_м), відвернуті (У_в) й фактичні (У_ф) економічні збитки.

Найважливішою умовою дозволу на будівництво будь-якого виробничого об'єкта або на виробництво нової продукції є мінімум можливих економічних збитків (У_м), що визначаються як сума додаткових витрат, необхідних для від­творення або відновлення втраченої якості природного середовища.

У_м = Ц + П_м , (2)

де

Ц - ціна (вартість) залучених у господарський обіг природних ресурсів, тис. грн.;

П_м - можливі втрати природокористувача в результаті недовикористаних природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища, тис. грн.

Аналогічно рахуються фактичні економічні збитки - У_ф. Різниця полягає лише в тому, що, замість можливих втрат природокористувача П_м, у формулу підставляють їх фактичне значення П_ф.

У_Ф=Ц + П_ф, (3)

Знаючи можливі П_м і фактичні Пф економічні збитки, не важко підрахувати і розмір відвернутого в ході реалізації природоохоронних заходів економічного збитку У_в.

У_в = У_м -У_Ф (4)

Таким чином, загальна оцінка економічної ефективності природокористу­вання визначається за допомогою відвернутого економічного збитку, що дає змогу визначити економічний ефект від проведення заходів щодо ліквідації й обмеження негативного впливу господарської діяльності людей на навколишнє природне середовище.

За наявності джерела забруднення, яке впливає одночасно на всі або кілька видів природних ресурсів - атмосферу, гідросферу чи літосферу - необхідно проводити оцінку комплексного народногосподарського збитку (У_к), оцінюва­ного як сума усіх локальних витрат від різноманітних видів природопорушувальних впливів на реципієнтів (У_ij).

, (5)

де і - вид збитку (і = 1, 2,... n);

j - вид реципієнта (j = 1, 2,...m).

Розмір відвернутого річного економічного збитку при здійсненні природо­охоронних заходів являє собою різницю між фактичним (розрахунковим) роз­міром комплексного народногосподарського збитку до виконання захисних за­ходів (У _к ¹) і залишковим збитком після проведення цих заходів (У_к²).

У_в = У _к ¹ - У_к². (6)

На підприємствах розмір відвернутого річного економічного збитку в ре­зультаті припинення (зменшення) викидів шкідливих речовин в навколишнє середовище щодо кожного джерела забруднення визначається за формулою:

Ув =γ ∙σ∙ f ∙ΔM (7)

де

γ - константа, тобто постійне числове значення, яке для атмосфери дорів­нює грн./умовних т, для водного середовища - грн./умовних т;

σ - безрозмірний показник відносної безпеки забруднення, який прийма­ється за спеціальними таблицями для атмосфери та водного середовища;

f - коефіцієнт, що враховує розсіювання забруднених викидів, який при­ймається для атмосфери за спеціальними таблицями, а для водного середовища f = 1,0;

ΔM - зниження наведеної маси викидів (скидів) за всіма видами шкідли­вих забруднюючих речовин в навколишнє середовище, умовних т/рік.

Величина зниження наведеної маси викиду (скиду) забруднюючих речовин у навколишнє середовище розраховується за формулою:

ΔM =М¹-М², (8)

де

М¹ і М² - наведені маси викиду (скиду) речовин забруднюючим джере­лом до і після уведення в дію очисних споруд, умовних т/рік.

Розмір наведених мас викиду (скиду) забруднюючих речовин визначається за допомогою формул:

М¹ , (9)

М² = ΔA¹m_i², (10)

де А_і - показник відносної агресивності і-ї забруднюючої речовини в умов­них тоннах/тонну, який визначається для кожної речовини за спеціальними таблицями окремо для атмосфери і водного середовища;

m_i¹, m_i² -маси викиду (скиду) і-ї забруднюючої речовини до та після вве­дення в дію природоохоронного заходу, т/рік;

n - кількість видів забруднюючих речовин.

Для більш повного і точного розрахунку локальних відвернутих економіч­них збитків існує ціла низка формул та методик, які на практиці не завжди ви­користовують через складність отримання достовірної статистики.

6. Економічна ефективність природоохоронних заходів

Як показує сучасний досвід наукових досліджень, для підвищення ефекти­вності природокористування явно недостатньо здійснити лише розрахунок від­вернутого економічного збитку. Частка продуктів господарювання може бути вловлена, зібрана у спеціальні відвали чи поховання або утилізована. Тому, ви­значаючи економічний ефект, отриманий під час інтенсивного природокорис­тування у виробничих системах, не слід відокремлювати економічні результати природозахисних заходів від економічних результатів раціонального ресурсо­збереження й використання побічних, попутних і залишкових продуктів вироб­ництва. Тим більше, що ці два напрями в інтенсивному природокористуванні дуже тісно переплітаються один з одним. З розвитком маловідхідних і безвідхі­дних ресурсозберігаючих технологій, а надалі - комбінованих безвідхідних підприємств і територіально-виробничих комплексів вони взагалі зіллються. Із цього виходить, що економічний результат інтенсивного природокористування (Е_р) в межах єдиних виробничих систем може бути визначений як сума еконо­мічних результатів двох його найважливіших напрямів - комплексного ресур-совживання (Е_к) і природоохоронної діяльності (Е_п):

Е_Р=Е_к + Е_п. (11)

Таким чином, економічні результати раціонального природокористування виявляються у господарській практиці у вигляді збільшення виробництва про­дукції при відносно постійному або навіть скороченому обсязі використання природних ресурсів, зменшенні питомих матеріальних витрат, а в ряді випадків і капітальних витрат, одержанні додаткового прибутку.

Крім цього, у грошових одиницях можна обчислювати ще й деякі соціальні результати раціонального природокористування. До них, наприклад, належить відносне скорочення відповідних витрат при захворюванні.

Використання природних ресурсів у виробництві продукції, ліквідація на­слідків цього, охорона навколишнього природного середовища вимагає нині від природокористувачів дуже значних і постійно зростаючих витрат. До них на­лежать:

1) витрати на право користування природними ресурсами, видобування не­обхідної сировини, переробку й виробниче використання корисних копалин;

2) запобігання шкідливим впливам матеріального виробництва на навко­лишнє середовище й утворення нових виробничих відходів;

3) утилізація раніше утворених відходів;

4) усунення негативних наслідків господарської діяльності;

5) відновлення використаних природних ресурсів;

6)ліквідація порушень у природному середовищі і повернення втраченої природи.

Витрати природокористування, що виникають у виробничому процесі, не­зважаючи на їх загальну спрямованість, ні за своїм кінцевим призначенням, ні за джерелами формування, ні за характером здійснення не є однорідними, тому що іноді вони відіграють роль платежів за природні ресурси, а іноді - виступають як поточні виробничі витрати або як капіталовкладення.

Тому часто критерієм економічної ефективності природокористування слід вважати мінімум наведених витрат (З_пр), які включають не тільки відповідні по­точні й одноразові (капітальні) витрати, але й вартість залучених у виробництво природних ресурсів:

З_пр = С_ед+Е_п-К_уд=>min, (12)

де

С_ед - собівартість продукції (поточні виробничі витрати з урахуванням платежів за природні ресурси);

Е_н - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень у приро­доохоронні заходи;

К_уд - капіталовкладення у природоохоронні заходи.

При цьому однією з обов'язкових умов проведення попередніх розрахунків щодо порівняльної економічної ефективності різних варіантів природокористу­вання та розроблених природоохоронних заходів є здійснення запланованих заходів у межах однієї й тієї ж території, на якій планується досягти заданий рівень якості навколишнього природного середовища.

Іноді проведення розрахунків щодо порівняльної економічної ефективності кількох варіантів неможливе, бо немає загальної бази для порівняння варіантів за їх впливом на природу або за параметрами об'єктів, на які поширюється дія намічених заходів. У цьому випадку критерієм вибору варіантів, які розгляда­ються, може бути максимум очікуваного від них економічного ефекту.

Існує показник чистого економічного ефекту природоохоронних заходів - Ч_е. Він визначається як різниця між наведеними з урахуванням фактора часу до однакової розмірності економічними результатами цих заходів (Е_і) і витратами на їх здійснення (B_i):

Ч_е =∑ ( Е_і - B_i ) (13)

Економічно найліпший варіант природоохоронних заходів, який відповідає максимальній величині одержаного чистого економічного ефекту, вибирається в тих випадках, коли порівняльні варіанти заходів неоднакові за своїми соціа­льними й економічними результатами, а одночасне здійснення усіх необхідних природоохоронних заходів неможливе через обмеженість матеріальних, трудо­вих і фінансових ресурсів.

Чистий економічний ефект природоохоронних заходів розраховують за фактичними й очікуваними (плановими, проектними, прогнозованими) резуль­татами. Під час розробки та вибору варіанта природоохоронного заходу необ­хідно вибирати той, що забезпечить досягнення максимального розміру чистого економічного ефекту при дотримані встановлених вимог до якості навколиш­нього природного середовища.

Дата добавления: 2014-01-07