Влияние международных финансовых рынков на финансовую систему Украины

Міжнародний валютний ринок поділяється на міжнарод­ний валютний спот-ринок та міжнародний ринок строкових ва­лютних контрактів. Спот-ринок передбачає укладан­ня валютних угод з терміном виконання на другий робочий банківський день, а строкові контракти передбачають поста­вку валюти через три та більше днів.

Строковий ринок України розвивається повільно, він має багато недоліків на сьогоднішній момент. Першою спробою започаткувати цей ринок вважають організацію торгівлі ф'ючерсами на Українській фондовій біржі. Наступну спробу було здійснено в 1996 p., коли Київська універсальна біржа (КУБ) також почала торгівлю валютними ф'ючерсними контракта­ми з базовим активом — американським доларом, і терміном виконання — 6 місяців. Спочатку інтерес до нових фінансових інструментів був досить високий: на КУБ за 9 місяців було продано і куплено 650 контрактів на суму 650 тис. американських доларів. Але згодом ринок занепав саме через від­сутність зацікавленості в ньому основних учасників — хеджерів. Ринок строкових валютних контрактів розвивається лише за умов необхідного балансу між хеджерами та спеку­лянтами, а в Україні такі угоди укладаються лише дрібними спекулянтами. З кінця 1997 р. знову почалася торгівля ф'ючерсами на секції строкового ринку Української міжбанківської валютної біржі (УМВБ): відбулися торги ф'ючерсними контрактами з різними термінами виконання на курс укра­їнської гривні відносно американського долара, німецької марки та російського карбованця. Торгівля здійснювалася без поставки базового активу. Розрахунковим центром і гаран­том виконання угод, що укладаються на секції строкового ринку УМВБ, є банк "Кліринговий Дім". Він відкриває маржеві рахунки учасників торгів, робить перерахунок пози­цій наприкінці кожного торговельного дня та перераховує суму виграшу з рахунку сторони, що програла, на рахунок стропи, що виграла. На цьому ринку можуть працювати як юридичні, так і фізичні особи.

Міжнародний ринок облігацій відіграє важливу роль у світових фінансах як джерело середньо- та довгострокового капіталу.

Ринок міжнародних облігацій складається з трьох основних і лементів, а саме ринків іноземних облігацій, єврооблігацій та глобальних облігацій (рис. 2.3). До початку 60-х років випуск міжнародних облігацій був обмежений випусками лише інозем­них облігацій у СІЛА, Швейцарії, Західній Німеччині та Вели­кій Британії. У 60-х роках виник новий компонент міжнарод­ного ринку облігацій — єврооблігації. І тільки останнім часом, наприкінці 90-х років XX ст., виникли глобальні облігації.

Одними з перших українських облігацій були облігації зо­внішньої позики України, які були випущені у 1995 р. з ме­тою розрахунку перед ВАТ "Газпром" за поставки газу (за цей взаємозв'язок облігації отримали назву "газпромовки"). Загальна емісія даних облігацій становила 1,4 млрд. дол., номінал - 5000 дол. США, форма випуску - паперова на пред'явника. Єврооблігації були випущені на термін погашення у 2004—2007 pp. Дохід за облігаціями виплачується розміром 8,5 % річних щоквартально. За своїми параметрами ці цінні папери претендували зайняти гідне місце на світовому ринку єврооблігацій, але на практиці все склалось інакше. Не одер­жав розвитку також вторинний ринок цих облігацій.

Класичними єврооблігаціями, випущеними Україною, також слід вважати облігації, розміщені на початку 1998 р. і) німецьких марках і євро. Єврооблігації в німецьких марках були розміщені в лютому 1998 р. з первинною емісією 750 млн. марок з терміном обігу 3 роки. За облігаціями випла­чується щорічний купон розміром 16 % річних. Лід-менеджерами цих облігацій стали Commerzbank і Merril Linch. На мо­мент випуску даних єврооблігацій рейтингове агентство Moody's присвоїло їм рейтинг В2. На той час аналогічний рівень рейтингу мали такі країни, як Індонезія і Туркменістан, тоді як Росія і Молдова мали рейтинг Ва2, що значно пише рейтингу України. Низький рівень рейтингу вимагав розміщати наші єврооблігації за високою ставкою доходу. Адже ставки дохідності кредитів у Німеччині на той час становили не вище 5 % річних. Але на цьому емісія цих єврооблігацій не завершилась. У 1999 р. виникли проблеми з погашенням єв­рооблігацій, випущених через ING Baring і Merril Linch. За формою ці цінні папери були аналогічні депозитарним роз­пискам, які свого часу випускала Nomura, але в момент їх випуску ситуація була дещо іншою, оскільки потрібно було ліквідувати негативні наслідки після оголошення дефолту Росією. Криза виявилася суттєвою і в 1999 р. не було можли­вості погасити десятимісячні облігації ING Baring і річні об­лігації Merril Linch. У цій ситуації власникам названих облі­гацій було запропоновано обміняти їх на єврооблігації 2001 р. погашення, деноміновані в німецьких марках. У результаті такої реструктуризації загальна емісія наших єврооблігацій у німецьких марках зросла до 1,5 млрд. марок.

У березні 1998 р. були випущені єврооблігації, деноміновані п екю, які потім були конвертовані в євро. Ці облігації випу­скалися терміном на 2 роки зі ставкою дохідності 14,75 % річних, які сплачуються щорічно. Загальна сума емісії цих облігацій становила 500 млн. євро. Лід-менеджером даних об­лігацій став SBC Warburg. Проте і їх випуск був не дуже вда­лим. Коли в березні 2000 р. настав час погашати ці цінні папе­ри, уряд України вирішив здійснити глобальну реструктуризацію своїх зовнішніх боргів і запропонував власникам єврооблігацій обміняти їх на нові єврооблігації. Нові єврооблігації були випущенні з терміном обігу 7 років, але з частковим погашенням через 4 роки. Нові єврооблігації деноміновані в доларах СІЛА, за якими буде виплачуватися дохід 11 %; і в євро, за якими буде виплачуватися дохід розміром 10 % річних. Дохід по всіх єврооблігаціях буде сплачуватися що­квартально за винятком першого платежу. Лід-менеджером нових єврооблігацій призначено банк ING Baring.

Загальна сума надходжень до бюджету від названих євро-операцій становила близько 3,2 млрд. грн. (у доларовому екві­валенті — понад 1,22 млрд. дол.).

Наміри України щодо збільшення запозичень на євроринках не реалізувалися через пірамідальні труднощі на внутрі­шньому ринку ОВДП і світову фінансову кризу. Після вве­дення конверсійних схем реструктуризації боргу за ОВДП у вересні 1998 p. Moody's знизило рейтинг України за валют­ними облігаціями з В2 до ВЗ, а в лютому — до Са. Це одна з найнижчих оцінок у світі, що відповідно відображається на перспективі нових позичок і на котируванні старих боргів. Такі характеристики є швидше пересторогою стосовно мож­ливих збитків, а не рекомендаціями щодо інвестування. Для попередження кредиторів та інвесторів Moody's у січні 1999 р. ввело новий рейтинговий рівень — SD (selected default — ви­бірковий дефолт). Хоча наприкінці лютого 1999 р. Україна здій­снила виплати в рахунок погашення першого купона траншу трирічних єврооблігацій 1998 р.14 А в кінці 2002 р. Україна знову мала рейтинг Moody's B2.

Особливості внутрішнього законодавства країни позича­льника визначають вибір між "прямим" випуском єврооблі­гацій (коли сам позичальник є емітентом відповідних цін­них паперів) і так званою опосередкованою структурою випуску. Незважаючи на те що прямий випуск є кращим варіантом і використовується емітентами більшості західно­європейських країн, нюанси українського законодавства уне­можливлюють застосування цього способу вітчизняними ком­паніями. Так, у Законі України "Про цінні папери і фондову біржу" установлена вимога емітувати облігації, деноміновані тільки в українській валюті. Отже, вихід з такими паперами на євроринок не є можливим. Крім того, акціонерні товариства (основні потенційні емітенти боргових зобов'язань) не мають права випускати облігації в обсязі, що перевищує 5 % розміру їхнього статутного фонду. Ці, а також податкові й деякі інші нюанси українського законодавства визнача­ють вибір на користь опосередкованої структури випуску.

При опосередкованій структурі "емітентом" єврооблігацій виступає банк або спеціально створена дочірня компанія позичальника з місцезнаходженням в одній із західноєвропейських країн. Позичальник же отримує кошти, "зібрані" у результаті випуску й розміщення боргових цінних паперів, v вигляді фідуціарної позики, що надається таким банком чи компанією відповідно до кредитного договору (рис. 2.4). Вартість послуг "емітента" — 1—1,5 % від обсягу позики. При цьому основні умови надання кредиту майже дзеркально відобража­нні, умови випуску, обслуговування й погашення єврообліга­цій. Разом з тим, при опосередкованому випуску позичальника можна вважати "емітентом" єврооблігацій лише умовно, хоча і економічного погляду він фактично виконує його функції.

Восени 2002 р. опосередкований випуск єврооблігацій на суму 100 млн. дол. СІЛА здійснив перший в Україні корпоративний "емітент" єврооблігацій — ЗАТ "Київстар Дж. Ес. Ем.". Операція вклю-і.ша вирішення десяткш безпрецедентних питань, пов'язаних з українським корпоративним, податковим, валютним законо-і.імством, законодавством щодо цінних паперш. Оскільки ро-іііськс законодавство містить приблизно ті ж перешкоди для прямого випуску, що й в Україні, у всіх емісіях єврообліїгацій російськими корпоративними емітентами також використову-ишіася структура опосередкованого випуску.

Вибір юрисдикції емітента залежить від тих переваг і пере­шкод, які вона створює для емітентів та інвесторів. У біль­шості випадків вирішальним фактором виступає сприятливий податковий режим для інвестора. Тому перед остаточним вибором завжди ретельно аналізуються договори про подвій­не оподатковування України з відповідними державами. Най­частіше перевага віддається тій країні, юридичне середовище якої створює менше проблем і вимагає невеликих фінансо­вих витрат на реалізацію випуску.

Компанія обрала опосередковану структуру емісії єврооблігацій. Дану емісію називають успішною. Що стосується законодавчого регулювання ринку євро­облігацій в Україні, то фізичні та юридичні особи вперше отримали дозвіл НБУ на інвестування в єврооблігації тільки у 2003 р. з прийняттям Правлінням НБУ постанови № 35 "Про ствердження Положення "Про порядок видачі резидентам індивідуальних ліцензій на переказування іноземної валюти за межі України з метою придбання облігацій зовнішніх дер­жавних позик України", зареєстрованого в Міністерстві юс­тиції України 17 лютого 2003 р. за № 120/7441. У постанові зазначені правила придбання українських єврооблігацій на міжнародних ринках. Правилами зумовлено два головні прин­ципи роботи з вітчизняними євробондами. Перший — суб'єк­там господарської діяльності забороняється купувати на міжбанківському валютному ринку ВКВ для придбання єврооб­лігацій. Таким чином головний банк одразу ж унеможлив­лює тиск на валютний ринок попиту на зовнішні євробонди. Другий принцип стає основоположним для створення укра­їнського вторинного ринку євробондів: НБУ передбачив но­рму, за якою подальший продаж куплених зобов'язань Укра­їни можливий лише за гривню. Індивідуальні ліцензії на пе­рерахування іноземної валюти за межі країни для купівлі облігацій видаються на 90 календарних днів. Департамент валютного контролю й ліцензування НБУ за наявності догово­ру про купівлю зобов'язань України розглядає заяву на отри­мання ліцензії протягом 30 днів.

Золото тривалий час було однією з форм міжнародних гро­шей і становило основу світової валютної системи. Криза Бреттон-Вудської системи призвела до офіційної демонетизації золота, і зараз воно являє собою особливий товар, торгівля яким зосереджена на спеціальних ринках. Особливість золота визначається, перш за все, тим, що воно є не тільки цінним сировинним товаром, але й реальним резервним та фі­нансовим активом.

І'инки золота — це спеціальні центри торгівлі золотом, де здійснюється його регулярна купівля-продаж за ринковою ціною з метою промислово-побутового споживання, приват­ної тезаврації, інвестицій, страхування ризиків, спекуляції, одержання необхідної валюти для міжнародних розрахунків.

Основне джерело пропозиції золота — це його новий видобу­ток. Першість у видобутку золота належить ПАР (Південно-Африканській Республіці), також активно видобувають золото в Канаді, Австралії, Китаї, Бразилії, Росії та інших країнах.

На ринках золота купуються та продаються стандартні зли­вки. Зливки міжнародного типу мають вагу 400 тройських унцій (12,5кг), причому чистота їх сплаву повинна бути не менше 995-ї проби. Крупні зливки досягають ваги до 1 кіло­грама, а дрібні — мають вагу від 1 до 10 грамів. Також золото продається у формі монет старого та нового карбування, па­м'ятних медалей, листів, дротів та пластин. Іноді покупці на­дають перевагу купівлі золотих сертифікатів — документів, що підтверджують право їх власника одержати за його пред'яв­ленням певну кількість золота.

В організаційному плані ринок золота — це консорціум із декількох банків, які уповноважені здійснювати операції із золотом. Ці банки є посередниками між покупцями та про­давцями золота. Крім того, існують спеціальні фірми, які за­ймаються очищенням та зберіганням золота, а також виго­товленням зливків.

У світі налічується понад п'ятдесят-ринків золота, які за рів­нем державного регулювання поділяються на чотири категорії: світові (Лондон, Цюріх, Нью-Йорк, Чикаго, Гонконг та ін.), внутрішні вільні (Париж, Мілан, Стамбул, Ріо-де-Жанейро та ін.), місцеві контрольовані (Афіни та Каїр) та "чорні"17.

На ринках золота існують такі ж типи контрактів, як і на валютному ринку. Спот-угоди на золото являють собою готів­кові операції із терміном виконання на другий робочий день після дня укладання угоди. Останнім часом популярними ста­ли також строкові операції із золотом — форвардні, своп-угоди, опціони та ф'ючерси. Ці угоди передбачають купівлю (або

У січні 1999 р. відбулися перші торги банківським металом 11.1 У МВБ. Цша золота на той час становила 1278,83 української і і>ііііііі за одну тройську унцію (31Д гр.) або 41,12 гривень за і і>.імін. Відкрита торгівля золотом дає можливість комерційним "інкам залучати значні кошти населення, для цього НБУ ггід-'<»гупав новий інструмент у вигляді золотих зливків масою 50, 1,10 грамів та одна унція. Торги золотом на УМВБ проводять і процедурою, що використовується Лондонською біржею. Що-іжпя в середу УМВБ проводить фіксинги, причому лише за пишками номіналом 12 кілограмів, а далі іде розмін зливків на міпші, за що банк стягає комісію. В Україні найпопулярніши-ми шивками є зливок вагою один кілограм та зливок вагою 100 грамів. Оптовою торгівлею вважаються операції з банківськи­ми металами, що перевищують 100 грамів золота, платини та паладію або один кілограм срібла. Банківські метали можуть купу-іі.іти та продавати і юридичні, і фізичні особи. Рівень цін на бан-і Іиські метали в Україні вище світових. Щодо золота відхилення тоді сягає 25—30 %. Це пояснюється, в основному, невідповід­ністю діючих валютних курсів реальній гривневій ціні долара.

Дата добавления: 2014-01-07