Загальна характеристика договорів про спільну діяльність

Групу договорів, учасники яких мають спільну мету, складають: договори про спільну діяльність (простого товариства) та договори про створення юридичної особи.

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, яка не суперечить закону.

Договори про спільну діяльність укладають у випадках, якщо досягнення бажаного результату однією особою неможливо або ускладнене. Так, юридично неможливо створення повного товариства однією особою, для цього має укладатися засновницький договір. Фактичні ж складнощі або економічні інтереси вимушують кількох осіб укладати договір для спільного будівництва об’єктів загального користування, наприклад, прокладання дороги тощо. При цьому спільна діяльність є для учасників договору не самоціллю, а лише засобом досягнення певного результату, настання якого вони прагнуть разом. Тому такий договір виконує функцію інструменту, завдяки якому стає можливим досягнення його учасниками певної мети, а також координації спільної діяльності задля цього.

Наявність в учасників спільної мети відрізняє ці договори від всіх інших договорів, що називаються зустрічними (купівлі-продажу, найму тощо), в яких сторони протистоять одна другій і є контрагентами (кредитором і боржником). Специфіка договорів, спрямованих на досягнення спільної мети, полягає в тому, що кожен із його учасників виступає одночасно як кредитор і як боржник по відношенню один до одного та всіх разом. Жоден з них не вправі вимагати від інших виконання для себе особисто і, навпаки, виконувати безпосередньо для будь-кого одного чи для кількох (а не всіх) учасників. Усі дії учасників цих договорів мають підкоритися їх спільній мети.

Договори, спрямовані на досягнення певної мети, називають багатосторонніми, хоча в них можуть брати участь дві особи. Така їх кваліфікація залежить не від кількості сторін, а від спрямованості їх волі.

Коло суб’єктів договорів, спрямованих на досягнення єдиної мети, може істотно відрізнятися. Так, якщо жодних обмежень для участі в договорі про спільну діяльність закон не встановлює, то, якщо це договір простого товариства, його учасники – фізичні особи мають бути зареєстровані як підприємці.

Спірним є питання оплатності зазначених договорів, адже в правових зв’язках, що складаються при спільній діяльності, відсутній обов’язок одного з учасників здійснювати певні дії по відношенню до іншого, відсутня зустрічність, а тому - відсутнє й зустрічне задоволення. Утім, це зумовлюється специфікою таких договорів, а значить, можлива й специфіка прояву їх оплатності.

Договір про спільну діяльність (простого товариства) та інші договори, спрямовані на досягнення на досягнення єдиної мети, є консенсуальними, бо вважається укладеними з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов, до яких слід віднести, крім предмета, визначення вкладів учасників (якщо йдеться про повне товариство, засновницькі договори) та інші умови, зазначені законодавством.

Форма договору про спільну діяльність – проста письмова. Разом із тим, як правило, підписи осіб на засновницьких договорах засвідчуються нотаріально.

Строк дії договору про спільну діяльність зазначається в самому договорі, а за відсутності такого зазначення він припиняється з досягненням учасниками спільної мети.

Важливим для спільної діяльності учасників договору є ведення їх спільних справ, оскільки для третіх осіб, з якими учасники вступають у правовідносини, вони повинні ставити певну єдність. Це має значення і у відносинах між учасниками. Під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо інше не встановлено договором між ними. Це правило діє стосовно учасників всіх договорів, спрямованих на досягнення єдиної мети, - і простого товариства, і засновницького договору. У договорі може передбачатися й інше – що всі учасники ведуть справи спільно або доручають це окремому учаснику. У першому випадку для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників; у другому – представник учасників діє на підставі довіреності, яка підписується всіма учасниками. Це стосується зовнішніх відносин. Щодо внутрішніх відносин, то будь – які питання вирішуються учасниками всіх зазначених договорів також за взаємною згодою.

Закон встановлює правило про порядок відшкодування витрат і збитків, пов’язаних із спільною діяльністю учасників за домовленістю між ними, а у разі її відсутності – пропорційно вартості його вкладу в спільне майно. Відповідальність учасників договорів, спрямованих на досягнення єдиної мети, різниться залежно від того, чи здійснюють вони підприємницьку діяльність. Якщо так, то відповідальність учасників буде солідарною, а в противному випадку – частковою.

Договір про спільну діяльність припиняється у випадках, передбачених законом. Припинення договору тягне за собою поділ спільного майна між учасниками за правилами, передбаченими договором та законом.

Дата добавления: 2014-01-07