Календарно-тематический план лекций 5 страница

§ юридично закріплена демонетизація золота, тобто повна відмова від золотого стандарту;

§ скасована фіксація золотого вмісту національних валют (масштабу цін);

§ припинено виконання золотом ролі загального еквівалента;

§ скасовано офіційну ціну на золото, яка раніше існувала (35 дол. за одну тройську унцію — 31,1г);

§ золото перетворено із грошового товару в звичайний товар, який продається й купується на світових ринках дорогоцін­них металів за ціною, що складається залежно від попиту і пропозиції;

§ впроваджено перехід до плаваючих валютних курсів.

2. У паперово-кредитній системі функціонують паперові й кредитні гроші.

Паперові гроші – це належним чином оформлені листки паперу, що виконують функції грошей. Паперові гроші практично не мають власної речовинної вартості. Раніш вони виступали як представники (замінники) золота в обертанні. Сучасні паперові гроші – банкноти – це боргові зобов'язання державних центральних банків. Сьогодні емісія паперових грошей не зв'язана з золотом, вона регулюється центральним банком і визначається національним обсягом виробництва.

Кредитні гроші – це знаки вартості, які виникають і функціонують на основі кредитної угоди та виражають відносини між кредитором і боржником.

Кредитні гроші пройшли наступну еволюцію: вексель, банкнота, чек, кредитні картки, електронні гроші

Вексель – письмове зобов'язання боржника(простий вексель) або наказ кредитора боржнику (перекладний вексель - тратта) про сплату позначеної на ньому суми через визначений термін.

Характерні риси векселя:

- абстрактність – на векселі не указаний вид угоди;

- безперечність – обов'язкова оплата боргу аж до вживання примусових заходів після складання акту про протест;

- обертаність – передача векселя як платіжного засобу іншим особам з передатним написом на його обороті (індосамент), що створює можливість взаємного заліку вексельних зобов'язань.

Використання векселя має свої границі:

- вексель обслуговує тільки оптову торгівлю;

- в оптовій торгівлі сальдо взаємних вимог погашається готівкою;

- у вексельне обертання залучене обмежене коло осіб, упевнених у платоспроможності векселедавців і індосантів.

Банкнота – це вексель банку, за яким пред’явник може одержати в будь-який момент гроші і яким банк замінює комерційний вексель.

Чек – письмовий наказ власника поточного рахунка банку про виплату визначеної суми грошей чекоутримувачу чи про перерахування її на інший поточний рахунок.

Існують наступні види чеків:

- іменні – виписані на визначену особу без права передачі;

- ордерні – складені на визначену особу, але з правом передачі іншій особі по індосаменту;

- на пред'явника – по якому позначена сума виплачується пред'явнику чека;

- розрахункові – використовувані тільки при безготівкових розрахунках;

- акцептовані – по який банк дає акцепт (згоду) здійснити платіж визначеної суми.

Економічна природа чека полягає в тому, що він:

- служить засобом одержання готівки в банку;

- виступає засобом звертання і платежу;

- є знаряддям безготівкових розрахунків.

Кредитні картки – це засіб розрахунків, що заміщає готівку і чеки, а також дозволяє власнику одержати в банку короткострокову позичку. Кредитна картка застосовується в роздрібному торговому обороті і сфері послуг.

Механізація й автоматизація банківських операцій, перехід до широкого використання ЕОМ сприяли виникненню нових методів погашення чи передачі боргу з застосуванням електронних грошей.

Контрольні питання за темою:

1. що таке гроші?

2. Які гроші виконують функції?

3. В чому сутність закону грошового обігу?

4. Як визначається кількість грошей в обертанні?

5. Що таке грошові агрегати? Іх види?

6. Що таке грошова система?

7. Які елементи включаються до грошової системи?

8. Які виділяють типи грошових систем?

9. Що таке повноцінні гроші?

10. Які існують типи кредитних грошей?

Питання на домашнє опрацювання:

Валютні курси. Конвертованість валют [3]с.174-179

ТЕМА 6.3 ІНФЛЯЦІЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАБІЛЬНОСТІ КУПІВЕЛЬНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ГРОШОВОЇ ОДИНИЦІ (ЛЕКЦІЯ 6/ ЗАНЯТТЯ 10)

План лекції.

1. Сутність і причини інфляції.

2. Типи інфляції.

3. Економічні наслідки інфляції.

4. Економічна політика в умовах інфляції.

1. Сутність і причини інфляції.

Термін «інфляція» (у перекладі з латинського – здуття) уперше став вживатися в Північній Америці в період громадянської війни 1861-1865р. і позначав процес розбухання паперово-грошового обертання.

На рівні елементарного теоретичного поняття інфляція являє собою надлишок грошей як суми всіх засобів обертання і платежу в порівнянні із сумою цін підлягаючих реалізації товарів.

Інфляція – процес переповнення каналів обертання грошовою масою понад потреби товарообігу, що викликає знецінювання грошової одиниці стосовно товарів і іноземних валют; це процес знецінювання грошей, що виявляється як стійке підвищення загального рівня цін в економіці.

Рівень інфляції виміряється двома основними показниками: індексом цін і темпом їхнього росту.

Для характеристики інфляції особливе значення має індекс споживчих цін (ІСЦ) – відношення вартості споживчого кошика в даному році (місяці) до її вартості в базисному році (місяці).

Темп росту цін – відношення різниці між ІСЦ даного року і ІСЦ базисного року до ІСЦ базисного року (%).

Причини інфляції:

· Грошова емісія, не покрита товарною масою;

· Дефіцит держбюджету;

· Мілітаризація,

· диспропорції в суспільному виробництві;

· значне зростання внутрішнього і зовнішнього державного боргу;

· недосконалість податкової системи;

· монополізація виробництва;

· зовнішньоекономічні фактори;

· більш швидкий зріст заробітної плати, чим зріст продуктивності праці.

2. Типи інфляції.

1. у залежності від характеру інфляційного процесу:

- відкрита, при якій спостерігається ріст загального рівня цін;

- подавлена (схована) – знецінювання грошей виявляється в товарному дефіциті

2. у залежності від причини:

- інфляція попиту (перевищення грошового попиту над товарною масою);

- інфляція пропозиції (ріст цін унаслідок збільшення витрат виробництва).

3. у залежності від можливості прогнозування:

- очікувана, котру можна прогнозувати на якийсь період, вона «планується» і економіка може до неї пристосуватися;

- неочікувана характеризується раптовим стрибком цін і негативно позначається на економіці.

4. у залежності від характеру:

- збалансована – ціни на всі групи товарів ростуть приблизно однаково і співвідношення між цінами залишається постійним;

- незбалансована – різні темпи росту цін на різні товари і відповідне зміну співвідношення цін.

5. у залежності від темпів:

- повзуча – ціни ростуть не більш, ніж на 10% у рік, і темп зростання доходів, як правило, відповідає темпу росту цін;

- галопуюча – ціни зростають на 10-100% щорічно, темп зростання доходів істотно відстає від темпу росту цін;

- гіперінфляція – ціни зростають на 1000% і більше на рік, гроші практично перестають виконувати свої функції. Як міру вартості, засобу обертання і нагромадження починає використовуватися іноземна валюта;

- стагфляція – інфляція, супроводжувана стагнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні: одночасне підвищення рівня цін і рівня безробіття.

3. Економічні наслідки інфляції.

Наслідку інфляції складні і різноманітні. В міру поглиблення інфляція перетворюється в серйозну перешкоду для виробництва, загострює економічну і соціальну напруженість у суспільстві.

Наслідки інфляції:

- інфляція дезорганізує господарство, наносить серйозний економічний збиток як великим корпораціям, так і дрібному бізнесу насамперед через невизначеність ринкової кон'юнктури;

- утрудняє проведення ефективної макроекономічної політики; політична нестабільність;

- нерівномірний ріст цін підсилює диспропорції між галузями економіки, спотворює структуру споживчого попиту;

- ціна перестає виконувати свою головну функцію в ринковому господарстві – бути об'єктивним інформаційним сигналом;

- відбувається відтік капіталу в торгівлю;

- інфляція активізує процес «втечу від грошей»;

- підриває стимули до грошового нагромадження;

- порушує функціонування грошово-кредитної системи, відроджує бартер;

- знецінює надходження від оподатковування, тобто негативно впливає на фіскальну політику;

- ризик інвестицій;

- курс національної валюти падає;

- падає виробництво в силу зниження стимулів до праці і розширення виробництва;

- зниження життєвого рівня населення в наступних формах:

1) зниження реальної цінності особистих заощаджень;

2) падіння поточних реальних доходів.

Інфляція приводить до того, що всі грошові доходи фактично зменшуються. Це визначається розходженнями між номінальним доходом і реальним.

Номінальний доход – кількість коштів, що одержує людина у виді заробітної плати, ренти, прибутку чи відсотка. Реальний доход визначається кількістю товарів і послуг, що він може купити на суму номінального доходу. Якщо номінальний доход залишається стабільним чи зростає повільніше темпу інфляції, то реальний доход падає. Саме тому від інфляції страждають люди з фіксованим доходом. Якщо ж зріст доходу випереджає темпи інфляції, то фінансовий стан поліпшується.

Інфляція перерозподіляє доходи і багатство. Так, боржники багатіють за рахунок своїх кредиторів. Причому виграють дебітори на всіх рівнях, тому що позичка береться при одній купівельній спроможності грошей, а повертається, коли на цю суму можна купити набагато менше.

Інфляція збільшує вартість нерухомого майна.

У період інфляції зростають ціни на товарно-матеріальні цінності, що користаються попитом на ринку. Результатом ажіотажної закупівлі матеріалів є посилення інфляції попиту.

Інфляція приводить також до знецінювання амортизаційного фонду фірми, що утрудняє процес нормального відтворення. Інфляція зменшує також і реальну цінність всіх інших заощаджень, будь те внесок у банку, облігація, чи страховка готівка.

4. Економічна політика в умовах інфляції.

Можливі 2 підходи до управління господарством в умовах інфляції:

1. пошук адаптаційної політики, тобто пристосуванні до інфляції;

2. спроба ліквідувати інфляцію антиінфляційними мірами.

Адаптаційна політика побудована на тому, що всі суб'єкти ринкової економіки у своїх діях враховують інфляцію – насамперед через облік утрат від зниження купівельної спроможності грошей. У світовій практиці існує 2 методи компенсації утрат від зниження купівельної спроможності грошей:

- індексація ставки відсотка – ця операція зводиться до збільшення ставки відсотка на величину інфляційної премії;

- індексація первісної суми інвестиції, що періодично коректується відповідно до руху певного, заздалегідь обговореного індексу.

Домогосподарства намагаються адаптуватися до інфляції через пошук додаткових джерел доходів. Працівники намагаються захистити себе від інфляції через введення в контракт інфляційного коректування заробітної плати. Іншими способами адаптації є перебудова сімейного бюджету убік найбільш нееластичних товарів і послуг, швидка матеріалізація грошей у товарно-матеріальні цінності і т.п.

Фірми беруться лише за реалізацію короткострокових проектів, намагаються лише незначну кількість грошей зберігати на рахунках у банках. Змушені змінювати політику використання прибутку. З однієї сторони для стимулювання інтересу до діяльності фірми менеджери змушені збільшувати кошти, що направляються на матеріальне заохочення. З іншого боку - через те, що в умовах інфляції потік доходів зменшується, а потік витрат росте, власники фірми, якщо вони не хочуть припустити згортання свого капіталу, змушені усе велику частину прибутку направляти на розвиток виробництва.

Основними формами стабілізації грошового обігу, що залежать від стану інфляційних процесів, є грошові реформи й антиінфляційна політика.

Грошові реформи проводилися в умовах металевого грошового обігу, а також після Другої світової війни:

- нуліфікація означає оголошення про анулювання сильно знеціненої одиниці і введення нової валюти;

- реставрація (ревальвація) – відновлення колишнього золотого змісту грошової одиниці;

- девальвація – зниження золотого змісту грошової одиниці, а після Другої світової війни – офіційного валютного курсу до долара США;

- деномінація – «закреслювання нулів», тобто укрупнення масштабу цін.

Антиінфляційна політика – комплекс заходів для державного регулювання економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією:

- дефляційна політика - методи обмеження грошового попиту через грошово-кредитний і податковий механізми шляхом зниження державних витрат, підвищення процентних ставок за кредит, посилення податкового преса і т.п.;

- політика доходів припускає рівнобіжний контроль над цінами і заробітною платою шляхом повного їхнього заморожування чи встановлення меж їхнього зросту;

- індексація – компенсація втрат у результаті знецінювання грошей;

- стримування контрольованого росту цін («заморожування» цін на певні товари чи стримування їхнього рівня у певних межах);

- конкурентне стимулювання виробництва включає міри як по прямому стимулюванню підприємництва шляхом значного зниження податків на корпорації, так і по непрямому стимулюванню заощаджень населення (зниження податків з населення).

Особлива форма боротьби з інфляцією - шокова терапія.

Шокова терапія — стимулювання розвитку ринкових відносин, вільне ціноутворення, відмовлення від регулювання цін. Наслідок - зниження життєвого рівня населення.

Контрольні питання за темою:

1. що таке інфляція?

2. Які показники характеризують рівень інфляції?

3. Які основні причини інфляції?

4. Які виділяють типи інфляції?

5. Охарактеризуйте основні наслідки інфляції?

6. Які існують підходи до управління господарством в умовах інфляції?

7. Назвіть види грошових реформ.

8. Назвіть напрямки антиінфляційної політики.

МОДУЛЬ 2. Основи ринкової економіки та макроекономічної теорії

Тема 7. Загальні основи ринку. Суб’єкти ринкової економіки

Тема 7.1 Загальні основи ринку (лекція 7/ заняття 12).

План лекції.

1. Сутність і основні риси ринкового господарства.

2. Основні функції ринку.

3. Інфраструктура ринку.

1. Сутність і основні риси ринкового господарства.

Існують десятки визначень ринку, кожне з який акцентує увагу на тій чи іншій його стороні:

- ринок – це система, у якій рішення про розподіл обмежених ресурсів, необхідних для задоволення потреб людей, приймаються самими споживачами і виробниками;

- ринок – це система економічних відносин, що виникають на основі стійкої взаємодії товарного і грошового обігу;

- ринок – сукупність відносин товарного обміну, механізм взаємодії продавця і покупця, сфера обміну усередині країни і між країнами;

- ринок являє собою пакет угод, за допомогою яких продавці і покупці товарів і послуг вступають у контакт із приводу купівлі-продажу даних чи товарів послуг.

- Ринок – система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.

Для ринкової економіки характерні наступні риси:

- наявність різноманітних і рівноправних форм приватної власності. Саме приватна власність породжує таку найважливішу рису ринкової економіки як економічна воля.

- Економічна свобода припускає для споживача можливість у межах своїх грошових доходів купувати ті товари і послуги, що йому вимагаються для задоволення його потреб і там, де він вважає це необхідним, а для виробника – можливість вибору видів і форм діяльності.

- Саморегулювання господарської діяльності. Ринковий механізм забезпечує самонастроювання економічних процесів на раціональний, ефективний режим господарювання. Неефективні підприємства в умовах конкуренції розоряються і віддаляються з ринку.

- Договірні відносини між взаємодіючими економічними суб'єктами. Відносини між останніми встановлюються не державними планами, програмами, наказами, а самостійно і добровільно на основі договорів, контрактів, угод.

- Економічна відповідальність, що виникає і стає дійсною в умовах панування приватної власності.

- Конкуренція, змагальність, об'єктивно породжувані волею підприємництва, волею вибору й особистим інтересом.

- Наявність відповідної ринкової інфраструктури – підприємств і установ, що зв'язують покупців і продавця.

- Вільне ціноутворення. У ринковій економіці ціни ніким не встановлюються, вони формуються на основі взаємної угоди покупця і продавця.

Ринок товарів

Населення

Платоспроможний попит грошовий виторг

Підприємства

Товари товари

Ресурси ресурси

Ринок ресурсів

Доходи витрати виробництва

Схематично ринкова організація економіки може бути представлена моделлю економічного кругообігу, що характеризує рух реальних економічних благ (товарів і ресурсів), що супроводжується зустрічним рухом капіталу.

2. Основні функції ринку.

Для того, щоб відповісти на основні економічні питання, ринок виконує ряд функцій:

- Посередницька. Ринок виступає посередником між виробниками і споживачами, дозволяючи їм знайти найбільш вигідний варіант купівлі-продажу.

- Функція регулювання. Ринок регулює всі економічні процеси – виробництво, обмін, розподіл і споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу економічних ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту та пропозиції;

- Функція стимулювання. Ринок спонукає виробників товарів та послуг до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів.;

- Функція санації. Ринок постійно проводить «природний добір» серед учасників господарської діяльності. Використовуючи інструмент конкуренції, ринок очищає економіку від неефективно функціонуючих підприємств. І навпроти, дає зелене світло більш заповзятливим і активним.

- Алокаційна функція. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації товарів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів. Ефективнішою є така комбінація ресурсів, за якої товари та послуги виробляються з мінімальними альтернативними витратами.

- Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробників, продавців, споживачів про те, що вигідно виробляти та купувати, а що – ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо.

- Функція інтеграції. Ринок об’єднує суб’єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

3. Інфраструктура ринку.

Інфраструктура ринку – комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку (банки, фондові і товарні біржі, біржі робочої сили, валютна біржа, інформаційні центри й ін.).

Ринкова інфраструктура

Підсистеми

Організаційно-технічна: товарні біржі; оптові ринки; аукціони; торговельно-промислові палати; сервісні центри; опціони; ярмарки; транспортні комунікації; ріелтерські фірми; земельні аукціони

Фінансово-кредитна: банки; фондові біржі; валютні біржі; фінансові небанківські інститути; страхові компанії; інвестиційні, пенсійні та інші фонди; ощадні каси; ломбарди

Державно-регулятивна: (законодавче регулювання ринкових відносин): біржі праці; ліцензування; оподаткування; митна система; державні фонди для сприяння ділової активності

Науково-дослідницьке та інформаційне забезпечення: науково-дослідні установи з вивчення ринкових проблем; консалтингові компанії; інформаційні центри та агентства; рекламні агентства; спеціальні навчальні заклади; юридичні контори

Функції інфраструктури ринку:

- Створення умов для ділових контактів підприємців;

- Сприяння матеріально-технічному забезпеченню реалізації товарів та послуг;

- Регулювання руху робочої сили;

- Здійснення маркетингового, інформаційного та рекламного обслуговування;

- Правове та економічне консультування підприємств, захист їх інтересів у державних та інших структурах;

- Страховий захист підприємницької діяльності;

- Забезпечення фінансової підтримки і кредитування підприємств;

- Підвищення оперативності, ефективності роботи суб’єктів ринку.

Товарна біржа – це постійно діючі ринки, де купівля-продаж здійснюється на основі встановлених стандартів і зразків, що відповідають форм документів, якими регламентуються номенклатура, обсяг, ціни, терміни і види доставки та інші умови. Товарні біржі поділяються на міжнародні і національні, універсальні і спеціалізовані.

На біржі здійснюються 2 види товарообігу:

· Реальний – передбачає перехід товару від продавця до покупця;

· Ф'ючерсний - продаються право на товар (наприклад, на майбутній врожай), ф'ючерсні контракти, тому рух товарів тут необов'язково.

Різниця між ціною контракту в день його укладання і ціною контракту в день його виконання виплачують чи продавець (якщо ціна піднялася), чи покупець (якщо ціна знизилася). На випадок можливих збитків, обумовлених зміною цін на ринку в майбутньому, ф'ючерсні контракти страхуються (хеджирование).

Фондова біржа – організований ринок цінних паперів, що виконує функції мобілізації грошових засобів для довгострокових інвестицій в економіку та для фінансування державних програм.

Цінні папери – документи, що виражають майнові (боргові) зобов’язання.

Види цінних паперів:

Акції – цінні папери, випущені акціонерним підприємством, які засвідчують вкладення певної кількості капіталу і дають право їхньому власнику на отримання певного доходу (дивіденду) з прибутку акціонерного товариства.

Види акцій:

- Іменні;

- На пред’явника;

- Прості (розмір дивідендів визначається не одразу, а після отримання прибутку);

- Привілейовані (власник акції має право на фіксовану частку доходу - дивіденд);

- З правом голосу;

- Без права голосу.

Облігація – документ, що засвідчує передачу грошей у борг на певний строк із правом отримання щорічного фіксованого доходу та зобов’язання про повернення суми боргу у визначений термін.

Вексель – письмове боргове зобов’язання за встановленою законом формою, яке видається позичальником кредитору, що надає право вимагати від боржника повернення зазначеної у векселі суми в певний строк.

Варрант – цінний папір, що випускається разом з облігацією чи привілейованою акцією і дає право її власнику на додаткові пільги у визначений строк.

Ваучер – майновий купон, що видається в процесі приватизації державного майна для придбання акцій підприємств, які підлягають приватизації.

Сертифікат – фінансовий документ, випущений банком, який засвідчує наявність грошового депозиту і зобов’язання виплатити цю суму тримачеві сертифіката у певний строк.

Коносамент – розписка, що видається агентом транспортного підприємства відправникові багажу, яка засвідчує прийняття вантажу для перевезення і зобов’язання видати його в пункті призначення тримачеві коносаменту.

На фондовій біржі відбувається розподіл і перерозподіл фінансового капіталу (на “первинному” ринку – коли акції випускаються і продаються населенню, різним компаніям і фінансово-кредитним інститутам, і “вторинному” ринку – коли емітовані акції є в обігу і переходять з одних рук в інші).

Валютна біржа – біржа, що здійснює на регулярній та впорядкованій основі купівлю-продаж іноземної валюти за ринковими цінами.

Біржа робочої сили чи служба зайнятості – це установи, що здійснюють посередницькі функції між працівниками і підприємцями, збирають і надають інформацію про наявність вакансій, сприяють підготовці і перепідготовці кадрів, створенню робочих місць, швидкому переміщенню робочої сили, частково регулюють процес зайнятості.

Фрахтова біржа – постійно діючий ринок, на якому укладаються угоди щодо фрахтування та від фрахтування суден.

Розглянуті вище біржі називаються спеціалізованими.

Універсальна біржа – біржа, яка здійснює операції не тільки з широким асортиментом товарів, а й з валютою, цінними паперами та фрахтовими контрактами.

Отже, біржі – це ринкові структури, де укладаються угоди, здійснюються біржові операції.

Угода (операція) – домовленість про взаємну передачу прав та зобов’язань стосовно біржового товару, яка супроводжується передачею фінансового інструмента від однієї особи до іншої.

Ф’ючерсні – угоди про купівлю-продаж фінансових інструментів або товарів обумовленої марки на біржах за умови оплати їх за узгодженою ціною через певний проміжок часу після укладання угоди.

Форвардні – строкові угоди за готівковою формою розрахунку, відповідно до якої покупець і продавець погоджуються на поставку товару обумовленої якості та кількості на певну дату в майбутньому

Види біржових операцій (угод)

Угоди з премією (опціони) – договірне зобов’язання купити або продати певний вид цінностей чи фінансових прав за встановленою на момент підписання угоди ціною в межах певного періоду. В обмін на отримання такого права покупець опціону сплачує продавцеві певну суму – премію. Ризик покупця опціону обмежений цією премією, а ризик продавця зменшується на величину отриманої премії.

Онкольні – система купівлі реального товару або цінних паперів, за якою ціна не фіксується аж до вимоги покупця. Продавець страхує себе хеджуванням продажу. Ціна, за якою він закриває хедж, стає ціною закупівлі реального товару. Хедж – строкова угода, укладена для страхування від можливого коливання цін.

Контрольні питання за темою:

1. Що таке ринок?

2. Які риси притаманні ринковому господарству?

3. Які функції виконує ринок?

4. Що таке ринкова інфраструктура?

5. Які функції виконує ринкова інфраструктура?

6. Які підсистеми включаються до ринкової інфраструктури?

7. Що таке фондова біржа?

8. Назвіть види цінних паперів.

9. Назвіть види біржових угод.

Тема 7.2 Попит та пропозиція. Ринкова рівновага (лекція 7/ заняття 13).

План лекції.

1. Попит: поняття, фактори, еластичність.

2. Пропозиція: поняття, фактори, еластичність.

3. Ринкова рівновага і його порушення.

1. Попит: поняття, фактори, еластичність.

Попит – це кількість товарів і послуг, що покупці готові придбати при даних цінах протягом певного часу.

Залежність між ціною і попитом описується законом попиту, відповідно до якого між ціною і попитом існує зворотна залежність.

Ця залежність графічно описується кривою попиту.

Р

Q

Зворотний зв'язок між зміною ціни товару і попитом на нього пояснюється трьома причинами:

1. ефектом доходу. Розрізняють: номінальний доход – доход, одержуваний у грошовій формі, і реальний – та кількість товарів і послуг, що може бути куплене на номінальний доход. Якщо ціна товару падає, то при тім же номінальному доході споживач може придбати більше товару, попит зростає. І навпаки.

2. Ефектом заміщення. Якщо ціна одного товару зростає, то при наявності замінників він буде заміщатися; попит на товар упаде (чай і кава, нафта і вугілля, цегла і дерево і т.д.)

3. Чинністю закону убутної граничної корисності.

Поряд з цінами на величину попиту впливають і нецінові фактори, що приводять до зміни попиту при даних цінах:

1. переваги споживачів (смак і мода).

2. Рівень доходу. Зміна доходу може робити на попит двоякий вплив. Розрізняють товари вищої категорії («нормальні товари») і товари нижчої категорії. Якщо доходи зростають, то попит на нормальні товари підвищується, а попит на товари нижчої категорії падає. І навпаки.

Дата добавления: 2014-01-07