Роль і функції держави в національній економіці

Національна економіка являє собою складну систему, що складається з великого числа господарюючих суб'єктів і різнохарактерних економічних процесів. В громадському демократичному суспільстві регулювання розвитку національної економіки проводиться шляхом комбінованого впливу таких суб’єктів регулювання: держава, громадські організації, ринкові механізми саморегулювання економіки. Будь – яка дія з регулювання розвитку економіки в розвинених країнах є результатом компромісу та консенсусу між трьома означеними суб’єктами регулювання. Одним з найбільш великих і значних регулюючих суб'єктів національної економіки є держава, яка зосереджує значну частину національного багатства, встановлює нормативно закріплені правила поведінки інших господарюючих суб'єктів, за допомогою державного бюджету перерозподіляє валовий внутрішній продукт, формує і підтримує систему соціальних гарантій населенню.

Існують такі підходи до визначення ролі держави в національній економіці:

1) меркантилістський, що домінував в XVI-XVII ст., Заснований на визнанні доцільним активного втручання держави в національну економіку. Він виходить з розуміння національного багатства як кількості дорогоцінних металів, що знаходяться в країні, чому відповідає заняття державою такої позиції, яка сприяє експорту та мінімізує імпорт товарів;

2) класични й, заснований на теоретичних розробках А. Сміта, який вважав, що роль держави в економіці зводиться до забезпечення безпеки населення, створення механізмів захисту права власності. Держава повинна створювати тільки умови для нормального функціонування національної економіки, але при цьому по можливості обмежити ступінь свого втручання;

3) кейнсіанський, що домінував на початку ХХ ст. в західних країнах. Відповідно до нього державне втручання в національну економіку необхідно через недосконалість ринкових механізмів. Для цього держава має використовувати фінансово-кредитні інструменти;

4) неокласичний, що виходить з відмови держави від прямих методів впливу на національну економіку і зводить їх до непрямих методів - оподаткуванню, фіскальної політики.

Фактори, що спричиняють необхідність державного регулювання національної економіки, є такими:

• наявність об'єктів власності, що не піддаються приватній експлуатації;

• перерозподіл доходів з метою зниження соціальної напруженості;

• забезпечення розвитку фундаментальної науки і освіти, а також стратегічних проривів на найважливіших напрямках НТП;

• існування найбільших інвестиційних проектів у новітніх галузях з неясними перспективами попиту;

• необхідність захисту середовища перебування людини;

• обов'язковість вирішення регіональних економічних проблем;

• захист національних інтересів на світовому ринку.

Стратегічною метою державного регулювання на­ціональної економіки є збереження й збільшення національного ба­гатства в інтересах поколінь, що живуть зараз і майбутніх.

До основних цілей державного регулювання національної еконо­міки можна віднести:

• забезпечення економічної безпеки країни;

• підвищення добробуту всього населення й боротьба з бідністю його певних шарів;

підтримку безперервного техніко-технологічного прогресу;

• досягнення збалансованого зростання національної економіки й фінансової стабільності в країні;

• забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку.

Досягнення цілей державного регулювання національної еконо­міки передбачає виконання функцій державного регулювання в таких сферах:

1. Управління всіма трьома складовими виробничого сектору - від стадії сировини до реалізації кінцевого результату з метою стимулювання виробництва і захисту споживача від низькоякісної продукції.

2. Управління експортом та імпортом з метою забезпечення максимального наближення структури експорту до стадії кінцевої продукції, а імпорту, навпаки, до стадії сировини. Експортна орієнтація економіки стимулює підвищення конкурентоспроможності.

3. Управління кредитами з метою уникнення невиправданої кредитної залежності, а також стопроцентне доведення кредитів до безпосереднього виробника, не допускаючи їхнього розкрадання.

4. Управління інвестиціями та інноваціями з метою забезпечення постійного науково-технічного прогресу.

Основні функції державного регулювання національної еконо­міки:

- цільова, що полягає у визначенні, цілей і пріоритетів, а також основних напрямків розвитку національної економіки;

- стимулююча, яка передбачає формування регуляторів, здатних ефективно впливати на діяльність й інтереси суб'єктів господарюван­ня, підтримування економічних процесів в бажаному для суспільства напрямку;

- нормативна (регламентуюча), коли держава за допомогою зако­нодавчих і нормативних актів установлює певні правила господарської діяльності для суб'єктів економіки, тобто визначає правовий простір.

Класичними функціями, які реалізує держава в національній економіці, є:

1) формування та підтримка в актуальному стані нормативно-правової бази, що регламентує діяльність господарюючих суб'єктів. Держава є єдиним суб'єктом у національній економіці, який володіє достатніми ресурсами і правами, необхідними для встановлення правового поля, що регулює господарську діяльність, зведення законів, які визначають правила поведінки господарюючих суб'єктів. Регулювання монополізму є однією з основних галузей діяльності держави, яка здійснюється для того, щоб створити конкурентні умови ціноутворення та господарської діяльності, а в кінцевому рахунку щоб населення отримувало блага за мінімально можливою ціною і максимально високої якості. Воно реалізується у двох основних напрямках. По-перше, створює нормативно-правову базу діяльності монополістів, в тих галузях, де тільки така форма господарської діяльності здатна забезпечити ефективне відтворення. По-друге, забороняє діяльність монопольних утворень у тих галузях, для яких такий режим не здатний забезпечити ефективного відтворення;

2) формування умов сталого зростання національної економіки, що є найважливішою передумовою функціонування держави. Для цього вона використовує, наприклад, кредитні, грошові, бюджетні і податкові методи, що дозволяють істотно знизити рівень безробіття, підтримати стабільний рівень національної валюти і цін, подолати спад обсягів виробництва і згладити інфляцію;

3) розподіл і перерозподіл ресурсів - національного багатства. Для цього воно штучно вилучає з національної економіки частина ресурсів і направляє їх на виробництво суспільних благ, наприклад науково-технічні розробки, охорону здоров'я, освіту, армію, створення транспортних і комунікаційних структур;

4) створення системи мінімальних соціальних гарантій, для того, щоб у кожного громадянина був мінімум ресурсів, достатніх для задоволення своїх потреб (наприклад, у формі прямої допомоги малозабезпеченим, допомоги по безробіттю, інвалідності, старості). Тим самим воно запобігає можливість виникнення голоду і, як наслідок, соціальної напруженості і вибухів.

Ці класичні функції держави трансформуються в залежності від різних умов. Так, для перехідного типу економіки вони істотно відрізняються від класичних функцій. Склалась ситуація, при якій держава відмовилася від колишніх своїх функцій, одночасно не взявши на себе нові, більш відповідні реаліям ринкової економіки. По суті, держава усунулася від управління економікою.

В умовах перехідної економіки держава реалізує такі функції:

1) створює умови для ефективного функціонування національної економіки. Так як держава є економічним суб'єктом, то воно об'єктивно прагне до підвищення ефективності свого функціонування - мінімізації витрат при максимізації результатів. При реалізації цієї функції воно спрямовує свої дії на мінімізацію державних витрат до межі, яка дозволяє створити режим ефективного функціонування соціальної, політичної та економічної сфер суспільства та економічних суб'єктів;

2) перерозподіляє ресурси - національне багатство, по причини завжди присутньої в національній економіці нерівномірності розподілу доходів. У перехідній економіці реалізація цієї функції є досить складною у зв'язку з необхідністю трансформації існуючої економічної структури, для чого державі необхідне залучення значних ресурсів;

3 ) регулює діяльність господарюючих суб'єктів за допомогою створення та зміни існуючої нормативно-правової бази. Так як економічна діяльність є новою для господарюючих суб'єктів, виникає необхідність створення адекватного законодавства в інтересах економічного зростання в умовах перехідної економіки;

4) стабілізує ситуацію. Це функція найбільш актуальна для перехідної економіки, тому що економічний спад завдає істотної шкоди рівню життя населення. Держава змушена залучати весь арсенал методів державного регулювання лише для того, щоб стабілізувати стан національної економіки. У перехідній економіці на виконання цієї функції направляється значна частина державних ресурсів, і лише після її реалізації на належному рівні можна говорити про перехід до інших функцій;

5) створює умови для економічного зростання. Так як в перехідній економіці спостерігається повсюдний спад і депресія, після їх усунення держава повинна створити умови, в яких стає можливим економічне зростання. Це одна з першочергових функцій держави, для реалізації якої застосовується весь спектр фінансових, кредитних, податкових інструментів.

Державне регулювання національної економіки - це система заходів для здійснення підтримуючої, компенсаційної, регулюю­чої діяльності держави, які спрямовані на створення нормальних умов ефективного функціонування ринку й вирішення складних соціально-економічних проблем розвитку національної економіки.

Підтримуюча діяльність держави передбачає правове забезпечення ринкової діяльності, створення ринкової й виробничої інфра­структури, підтримку конкурентного середовища.

Компенсаційна діяльність держави покликана врівноважувати недоліки або негативні наслідки ринку.

Регулююча діяльність держави передбачає упорядкування еко­номічних і соціальних відносин з метою реалізації певних цілей, що стоять перед національною економікою.

Зміна стану національної економіки має відбуватися одночасно з трансформацією держави, а в противному випадку можливе виникнення серйозних проблем, коли держава не сприяє розвитку національної економіки, а перешкоджає йому.

Дата добавления: 2014-01-07