Моделі інноваційного розвитку та їх класифікація

Критерії класифікації	Назва моделі	Зміст
За каталізатором розвитку	Дифузія інновацій	Формування ланцюга «наука — техніка — виробництво» з ініціативи суб'єктів мікро- (фір­ми, навчально-наукові заклади) та мезо- (спілки підприємців, банкірів тощо) рівня економіки
Державна підтримка інноваційних форм	Державна протекція національних інновацій­них інститутів й патронаж виходу національної наукоємної продукції на світові ринки
За масштабами охоплення	Локальне інноваційне середовище	Концентрація на певні» території наукового, освітнього, виробничого та фінансового потенці­алу (технополіси, інкубатори, технопарки)
Поліцентризм (між­галузеві науково-технічні комплекси, кластери)	Взаємодія відносно локальних інноваційних зон в національних масштабах
За походженням Інноваційних ідей	Товарне клонування	Опанування виробництва наукоємноі проду­кції, що випускається в країнах постіндустріалізму й перебуває у фазі зрілості життєвого циклу товару
Ліцензійне копію­вання	Використання зарубіжного науково-техніч­ного потенціалу через ліцензійний механізм
Саморозвиток	Розбудова й використання національного на­уково-технічного потенціалу на основі власних зусиль
За стратегію інноваційних процесів	Гонитва за лідером	Домінують інновації, спрямовані на вдоско­налення наявних та запозичених зовні технологій (пасивна стратегія)
Технологічне лі­дерство, розвиток на випередження	Орієнтація на власні радикально нові техно­логії (активна стратегія)

• прямий та опосередкований стимулюючий вплив на систему факторів розвитку (насамперед на професійно-кваліфікаційний та інтелектуально-освітній рівень людського капіталу) й функціонування НІС у цілому згідно з обраними національно-регіональними пріоритетами;

• сприяння виробництву фундаментального знання (в університетах та інших спеціалізованих наукових закладах) і комплексу технологій стратегічного характеру;

• формування інноваційної індустрії нового типу й інноваційної інфраструктури (інноваційні банки, інжинірингові центри, технополіси, інноваційні біржі, страхування інноваційного ризику тощо);

• створення сприятливих інституційних та макроекономічних умов для інноваційної діяльності приватних компаній;

• розробка і підтримка спеціальних інноваційний проектів, у тому числі надання інформації щодо потенційних партнерів та перспектив інноваційного співробітництва;

• брокерство - посередництво між ланками «наука, освіта - виробництво - збут - споживання», у тому числі через політику вибагливого державного споживання (тендери, система сертифікації та стандартизації продукції, контрактна система тощо);

• формування інноваційної ідеології та інноваційної культури, що забезпечують сприйнятливість людей до нових ідей, їх готовність і здатність підтримувати й реалізовувати нововведення у всіх сферах життя;

• надання широкого спектра інформаційно - телекомунікашйних, інфраструктурних, транспортних, консультаційних, страхових та інших послуг;

• регулювання міжнародних аспектів інноваційних процесів, зокрема розумний протекціонізм по відношенню до вітчизняних товаровиробників високотехнологічної продукції;

• пом'якшення чи нейтралізація негативних зовнішніх ефектів інноваційної діяльності, як-то: вихід засобів масового знищення з-під суспільного контролю, структурне безробіття, техногенні аварії та катастрофи, розповсюдження нових небезпечних наркотичних речовин, певне зниження навичок аналітичного мислення у школярів і студентів внаслідок все більшої доступності відповідного інформаційного ресурсу тощо.

Дата добавления: 2014-01-07