Аварії і катастрофи

Аварії – небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті, території або акваторії загрозу для життя та здоров’я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процеcу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа – великомасштабна аварія з тяжкими, трагічними наслідками.

Проблема безпеки населення при можливих техногенних аваріях і катастрофах в Україні знаходиться в числі пріоритетних. Це обумовлено тим, що в країні створена потужна техносфера внаслідок багаторічних диспропорцій у розміщенні продуктивних сил територія держави зазнала значних техногенних навантажень на природне середовище, яке в 5-6 разів вище, ніж у інших розвинутих країнах. При цьому основні фонди промисловості України зношені більш ніж на 50%.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру виникають на хімічно-небезпечних об’єктах, радіаційно-небезпечних об’єктах, вибухо – та пожежонебезпечних об’єктах. Останнім часом значно зросла, також, небезпека від аварій на транспорті.

Радіаційно-небезпечні об’єкти

До них відносяться: атомні електростанції, підприємства, що виготовляють ядерне паливо, переробляють відпрацьоване ядерне паливо, охороняють радіоактивні відходи; медичні, наукові, та ін. підприємства і організації, що працюють з джерелами іонізуючих випромінювань.

В Україні побудовано 5АЕС із 17 енергоблоками:

Запорізька – найбільша в Європі АЕС із шістьма енергоблоками ВВЕР – 1000.

Рівненська – з двома енергоблоками ВВЕР – 1000, і двома ВВЕР – 440.

Південно-Українська - з двома енергоблоками ВВЕП – 1000.

Хмельницька – з одним енергоблоком ВВЕП – 1000.

Чорнобильська – з чотирма енергоблоками РБМК – 1000, яка з 15 грудня 2000 року зупинена навічно.

Як компенсацію за Чорнобильську АЕС будуть збудовані по два енергоблоки ВВЕП-1000 на Рівненській і Чорнобильській АЕС. Загальна потужність українських АЕС становить майже 40% від потужності всіх електричних станцій держави.

Крім цих АЕС, в київському НДІ ядерних досліджень НАН України (м. Київ, пр. Науки) є дослідний реактор ВВЕП-10, А в Севастопольському військово-морському інституті – навчальний реактор.

Потенційну небезпеку мають переповнені тимчасові сховища радіоактивних речовин на АЕС, а також транспортування їх залізничним транспортом.

Найтяжчою в атомній енергетиці стала аварія на Чорнобильський АЕС 26 квітня 1986 року. Вона увійшла в історію цивілізації як найбільша за наслідками техногенна катастрофа.

Аварія вплинула на всі сфери життєдіяльності населення України, Білорусі і Російської федерації і залишила невирішенеми проблеми радіаційної безпеки: це об’єкт «Укриття», що побудований за тимчасовою схемою й нерозрахований на тривалу експлуатацію; існування зони відчуження як джерела джерела радіаційної небезпеки для населення України. У зоні відчуження зосереджена основна частина радіонуклідів викиду, тут утворено понад 800 місць захоронення радіоактивних відходів. В них поховані тисячі тон елементів зруйнованого реактора і радіоактивних уламків будівельних конструкцій, техніка, забруднений ґрунт.

На 3000 підприємств і організацій України використовують у виробництві, у науково-дослідній роботі та в медицині різні радіоактивні речовини, переробляють радіоактивні відходи.

Понад 2600 підприємств використовують майже 105 тисяч радіоізотопних приладів.

Хімічно небезпечні об’єкти (ХНО)

Це підприємства, що виробляють, зберігаютьабо використовують у виробництві сильнодіючі отрутні речовини (СДОР).

Під час аварій на об’єктах можуть виникати масові ураження людей, тварин, рослин. На території України розміщено до 15000 ХНО (у м. Києві - 41), на яких зберігається близько 300 тисяч тонн СДОР. Потенційну небезпеку має аміакопровод Таль яті – Одеса довжиною 814 км, на кожному кілометрі якого є 55т аміаку під тиском 50 атм. Встановлений фірмою – виробником 20 – річний гарантійний термін експлуатації аміакопроводу закінчився у 1997 році.

Проблема старіння обладнання стосується більшості ХНО. Побудовані в тридцяті – шести десяті роки минулого століття, ці об’єкти в свій час були на околицях міст у малонаселених районах. В наслідок зростання чисельності населення і розбудови міст більшість ХНО опинилися сьогодні в центрі житлових кварталів і є потенційною загрозою для населення.

Наявність великої кількості чинників, від яких залежить безпека функціонування ХНО, підвищує ймовірність виникнення хімічних аварій.

Про реальність хімічної загрози свідчить аварія на залізниці біля Львова при

Транспортуванні білого фосфору.

Дата добавления: 2014-01-07