История

План.

План.

Тема 5. Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (ФССНВВПЗ).

1. Особливості соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

2. Структура ФССНВВПЗ.

3. Джерела формування коштів ФССНВВПЗ.

4. Напрямки використання коштів ФССНВВПЗ.

Рекомендована література: 3, 6, 17, 18, 22.

5.1. Особливості соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання

Страхування від нещасного випадку на виробництві та від професійного захворювання є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист з охорони життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Система страхування від нещасних випадків у своєму розвитку пройшла ряд етапів, протягом яких змінювалася її законодавча, нормативна, методична, організаційна та економічна бази.

Страхування від нещасних випадків — це ризикове страхування, яке передбачає виплату страхової суми при настанні страхового випадку у повному розмірі або певної її частини. Не передбачається виплати страхової суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування.

Страхування від нещасних випадків здійснюється за видами:

індивідуальне (сплата страхових платежів здійснюється за рахунок застрахованих);

колективне (сплата страхових платежів здійснюється за рахунок організацій, з якими застраховані перебувають у трудових або інших, передбачених законом відносинах).

Удосконалення індивідуального та колективного страхування — це насамперед розширення обсягів страхової відповідальності, контингенту страхувальників і застрахованих, підвищення рівня страхового забезпе­чення, платоспроможності страховиків, спрощення порядку та техніки виплат.

Страхування від нещасних випадків може мати обов'язкову або добровільну форму.

Метою обов'язкової форми страхування, яку встановлює держава, є захист інтересів не лише окремих страхувальників, а й суспільства в цілому.

Законодавчими актами визначається перелік об'єктів страхування, обсяги страхової відповідальності, норми страхового забезпечення, порядок сплати страхових платежів, права та обов'язки учасників страхування, коло страхових організацій, яким доручається здійснення обов'язкового страхування.

Обов'язкове особисте страхування залежно від джерела сплати страхових платежів поділяється на державне обов'язкове й обов'язкове.

Поняття «державне обов'язкове особисте страхування» означає, що джерелом сплати страхових платежів є Державний бюджет і в разі неплатоспроможності страховика з таких видів страхування держава гарантує виконання зобов'язань перед страхувальниками. Що ж до інших видів обов'язкового особистого страхування, то держава не відповідає за зобов'язання страховика, а лише у формі закону зобов'язує юридичних та фізичних осіб вносити кошти для забезпечення суспільних інтересів.

Державне обов'язкове особисте страхування охоплює:

- військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори;

- осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ;

- медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імуннодефіциту людини під час виконання ними службових обов'язків;

- працівників митних органів;

- працівників прокуратури;

- народних депутатів;

- службових осіб державної контрольно-ревізійної служби;

- службових осіб державних податкових інспекцій;

- службових осіб державних органів у справах захисту прав споживачів;

- посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю;

- спортсменів вищих категорій,

- працівників державної лісової охорони;

- суддів;

- донорів крові і (або) її компонентів.

Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків охоплює страхування:

- на транспорті;

- працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних і пожежних дружин (команд);

- життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

- членів екіпажу і авіаційного персоналу;

- працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків;

- ризикових професій народного господарства від нещасних випадків.

Необхідність проведення державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ, працівників інших відомств зумовлена необхідністю їх соціального захисту, оскільки вони самі стоять на захисті інтересів держави і їх діяльність постійно пов'язана з високим ступенем ризику. Страхувальниками з цих видів страхування, а відповідно і платниками страхових платежів, є міністерства і відомства, а застрахованими — контингент військовослужбовців, службові особи і працівники інших відомств, які визначаються нормативними актами з питань страхування.

Розмір щорічних страхових платежів визначається страховими компаніями за погодженням зі страхувальниками і Міністерством фінансів України. Страхові платежі сплачуються страхувальниками щомісяця до 25 числа в розмірі 1/12 частини річної потреби (суми) на проведення виплат і перераховуються на спеціальний рахунок страхової компанії.

Невикористані в поточному році на виплату страхових сум страхові платежі підлягають зарахуванню в рахунок чергових платежів, а кошти, яких не вистачає на виплату, доплачуються страхувальниками.

Наприклад, державне обов'язкове страхування спортсменів вищої категорії поширюється лише на спортсменів збірних команд України і проводиться на випадок загибелі чи смерті застрахованого під час підготовки або участі в змаганнях, а також утрати застрахованим працездатності внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, хвороби, інвалідності, що трапилися під час підготовки чи участі в змаганнях. З урахуванням цього визначається й особливий порядок формування страхових платежів.

Страхові суми виплачуються у випадках загибелі або смерті застрахованого залежно від розміру грошового утримання за останньою посадою, що її обіймав застрахований, а в разі втрати ним працездатності або встановлення йому інвалідності страхові суми виплачуються в розмірі, який визначається з розрахунку середньої заробітної плати пропорційно до терміну втрати працездатності чи залежно від встановленої групи інвалідності.

Особливість обов'язкового державного страхування життя та здоров'я народних депутатів України полягає в тому, що вони є застрахованими на випадок загибелі (смерті) або втрати працездатності як у період терміну депутатських повноважень, так і після припинення повноважень на випадок насильницької смерті, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, вчиненого щодо них у зв'язку з їх попередньою депутатською діяльністю. Обов'язкове державне страхування інших категорій здійснюється у разі загибелі або смерті застрахованого під час виконання службових обов'язків, втрати ним працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків. Розмір страхової суми залежить від грошового утримання за останньою посадою та ступеня втрати працездатності. Інші умови є аналогічними.

Транспорт є джерелом підвищеної небезпеки щодо осіб, які експлуатують транспортні засоби, та пасажирів, які ним користуються. Обов'язковому страхуванню від нещасних випадків підлягають:

а) пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту (крім внутрішнього міського) під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;

б) працівники Транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів, діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, а саме:

- водії автомобільного, електротранспорту, машиністи і помічники машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів);

- машиністи поїздів метрополітену, провідники пасажирських вагонів, начальники (бригадири) поїздів;

- поїздові електромонтери;

- кондуктори;

- працівники вагонів-ресторанів, водії дрезин та інших одиниць рухомого складу;

- механіки (начальники) рефрижераторних секцій (поїздів);

- працівники бригад медичної допомоги.

Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в поїзд, морське або річкове судно, автобус чи інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки, а водії — тільки на час обслуговування поїздки.

Страхувальниками з цього виду страхування виступають самі пасажири, які сплачують страховий платіж додатково при оплаті проїзного квитка, а для водіїв — юридичні особи і громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності — власники транспортних засобів, які страхують водіїв на час обслуговування поїздок,

Страховий платіж становить для пасажирів при поїздках на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області в розмірі до двох відсотків, а на маршрутах приміського сполучення — до п'яти відсотків вартості проїзду. Страховий платіж за водіїв визначається у розмірі до одного відсотка страхової суми за кожного застрахованого.

Страхову суму встановлено в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

До страхових випадків належать:

- загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;

- одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності;

- тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Розмір виплати страхової суми залежить від ступеня втрати працездатності чи смерті застрахованого.

Особливість обов'язкового особистого страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних і дружин (команд) полягає в тому, що воно здійснюється з метою захисту їхнього життя та здоров'я під час виконання ними своїх обов'язків.

Особисте страхування на повітряному транспорті здійснюється за рахунок власників або експлуатантів повітряних суден. Обов'язково підлягають страхуванню члени екіпажу та авіаційний персонал під час перебування на борту повітряного судна, а також пасажири повітряного транспорту. Розмір страхової суми на повітряному транспорті становить 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Особливістю страхового ризику в соціальному страхуванні від нещасних випадків на виробництві є те, що він пов'язаний виключно з трудовою діяльністю застрахованого. На ступінь страхових ризиків цього виду соціального страхування впливають різні об'єктивні та суб'єктивні чинники: специфіка технологічних процесів, ступінь зносу основних фондів на підприємствах та в галузях загалом, стан умов та безпеки праці, забезпечення працівників засобами захисту від шкідливого впливу виробничого середовища та дотримання вимог охорони праці на підприємстві тощо. Управління цими чинниками повинно здійснюватися як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях.

Тягар страхових внесків покладено лише на роботодавців, що встановлено національним законодавством відповідно до міжнародних норм. Таким чином, обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві має лише один рівень, який формується за рахунок страхових внесків страхувальників-роботодавців. Проте не виключається також можливість забезпечення додаткового захисту від даного виду ризиків шляхом добровільного страхування (за умови адекватного рівня доходів населення) за рахунок застрахованих або страхувальників-роботодавців.

Існує диференціація тарифів страхових внесків для різних галузей та груп галузей економіки, що відображає об'єктивну складову страхового ризику в цьому виді соціального страхування. Ступінь вини потерпілого, що призвела до нещасного випадку (недотримання правил техніки безпеки тощо), як один із суб'єктивних чинників страхового ризику, враховується на стадії призначення страхових виплат.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що надбавка страхового внеску страхувальника — це знижка або надбавка за рівень травматизму, професійної захворюваності та стан охорони праці на підприємстві. Можливість впливу підприємства на ці показники є мікроекономічною складовою впливу на страховий ризик загалом. Отже, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань містить економічний механізм впливу на стан охорони праці на підприємствах.

Таким чином, можна визначити три важливі відмінності даного виду соціального страхування від інших його видів. Страхувальниками у страхуванні від нещасних випадків є лише роботодавці; об'єктивна різниця у ступенях страхового ризику для різних галузей економіки (видів економічної діяльності) зумовлює диференційовані страхові тарифи у даному виді страхування; можливість впливу страхувальників на страховий ризик дозволяє змінювати розміри їх страхових внесків. Страхування від нещасного випадку на виробництві, як невід'ємна складова системи соціального страхування, повинна забезпечувати соціальний захист населення у різних випадках втрати заробітку.

5.2. Структура ФССНВВПЗ

Управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві здійснюється за схемою, поданою на рис. 5.1.

Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застра­хованих осіб і роботодавців. Представники держави признача­ються Кабінетом Міністрів України, а представники застрахо­ваних осіб і роботодавців обираються терміном на шість років об'єднаннями профспілок та роботодавців, які мають статус всеукраїнських (від кожної сторони по 15 осіб). Порядок вибо­рів представників визначається самостійно кожним об'єднан­ням. За невиконання своїх обов'язків члени правління Фонду можуть бути позбавлені повноважень органом, який делегував їх у склад правління Фонду, але лише за рекомендації органів державного нагляду.

Рисунок 5.1 – Управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві

Правління Фонду виконує такі функції:

• обирає голову правління та двох його заступників з числа своїх членів (на 2 роки);

• спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів;

• щорічно, а також у разі потреби заслуховує звіти директора виконавчої дирекції Фонду про її діяльність;

• створює постійні та тимчасові комісії з питань профілактики нещасних випадків, виконання бюджету, призначення пенсій тощо;

• щорічно готує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо галузевих тарифів внесків на соціальне страхування від нещасних випадків;

• затверджує: статут Фонду, зміни до нього; регламент роботи правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків; річні бюджети Фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів бюджету та коштів резерву Фонду; чисельність виконавчої дирекції Фонду, посадові оклади її працівників та адміністративні витрати Фонду; річні програми робіт та звіти про їх виконання;

• затверджує Положення про:

- службу страхових експертів з охорони праці, профіла­ктики нещасних випадків на виробництві і професійних за­хворювань;

- порядок використання коштів лікувально-профілак­тичними, навчальними та іншими закладами, які надають Фонду соціальні послуги та контроль за їх цільовим вико­ристанням;

- надання Фондом на безповоротній основі фінансової допомоги підприємствам для розв'язання особливо гострих проблем з охорони праці;

• виконує інші функції, передбачені статутом Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Засідання правління Фонду проводиться не рідше як два рази на рік і є правочинним у тому випадку, коли на ньому присутні 2/3 складу кожної сторони.

Виконавча дирекція підзвітна правлінню Фонду, здійснює свою діяльність від його імені, організовує та забезпечує вико­нання рішень правління Фонду.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду виступають управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Киє­ві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного зна­чення, які є юридичними особами.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на ви­робництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, зобов'язаний:

- вести реєстр страхувальників;

- письмово повідомляти страхувальнику умовний клас професійного ризику його підприємства — групу галузей (підгалузей) економіки або видів діяльності, що мають визначений для цієї групи рівень виробничого травматизму та професійної захворюваності;

- укладати угоди з лікувально-профілактичними закладами та окремими лікарями на обслуговування потерпілих на виробництві;

- вивчати та використовувати досвід управління охороною праці та страхування від нещасного випадку в зарубіжних країнах;

- співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймати рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Нагляд за діяльністю Фонду здійснює наглядова рада, яка складається з 15 осіб, обирається терміном на 6 років і в рівних пропорціях складається з представників сторін. Метою нагляду є забезпечення виконання Фондом статутних завдань і цільового використання його коштів.

5.3. Джерела формування коштів ФССНВВПЗ

Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить збір та акумуляцію страхових внесків, має автономну, незалежну систему фінансування.

Фінансування Фонду здійснюється за рахунок:

а) внесків роботодавців:

- для підприємств — з віднесенням на валові витрати виробництва;

- для бюджетних установ та організацій — з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

б) капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників;

в) прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

г) коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці;

д) добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.

Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України, або спеціального банку, який обслуговує фонди соціального страхування.

Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).

Страхові тарифи, диференційовані за групами галузей економіки (видами робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.

Сума страхових внесків страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків повинна забезпечувати фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань Фонду; резерви коштів Фонду для забезпечення його стабільного функціонування; покриття витрат Фонду, пов'язаних зі здійсненням соціального страхування від нещасного випадку.

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:

а) для роботодавців — у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;

б) для добровільно застрахованих осіб — у відсотках до мінімальної заробітної плати.

Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку та в строки, які визначаються страховиком.

Залишки сум від можливого перевищення доходів над витратами Фонду за підсумками фінансового року використовуються для коригування (зменшення) суми внесків страхувальників.

Якщо на страхувальника протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства про охорону праці, він втрачає право на знижку страхового тарифу.

Суми надбавок до страхових тарифів і штрафів сплачуються страхувальником із суми прибутку, а при відсутності прибутку відносяться на валові витрати виробництва; для бюджетних установ та організацій — із коштів на утримання страхувальника.

Таким чином, основними напрямками використання Фонду соціального страхування від нещасних випадків є:

- створення резервів коштів Фонду для забезпечення його стабільного функціонування;

- проведення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків на виробництві;

- відшкодування матеріальної і моральної шкоди застрахованим і членам їх сім'ї шляхом здійснення соціальних виплат із Фонду;

- відновлення здоров'я та працездатності потерпілих від нещасних випадків.

5.4. Напрямки використання коштів ФССНВВПЗ

У результаті запровадження соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, з 2001 року потерпілі на виробництві отримують регресні та поточні виплати.

У 2001 році було започатковано надання соціальних послуг потерпілим (виготовлення протезів, оплата ліків, медичних послуг, санаторно-курортне лікування).

Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, згідно статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" спрямовуються на:

1) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, особам, які перебували на його утриманні, а саме на виплату:

- допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

- одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

- щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

- пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- грошової суми за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому;

- допомоги дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності;

2) організацію поховання померлого, відшкодування вартості пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;

3) сприяння створенню умов для своєчасного надання першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;

4) організацію лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого;

5) забезпечення потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги;

6) впровадження всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого;

7) забезпечення згідно з медичним висновком домашнього догляду за потерпілим, допомоги у веденні домашнього господарства (або компенсування йому відповідних витрат), сприяння наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;

8) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) проведення навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб зі зниженою працездатністю;

9) організацію робочих місць для інвалідів з компенсуванням при цьому витрат виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду;

10) у разі невідкладної потреби надавання інвалідам разової грошової допомоги або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь допомоги у вирішенні соціально-побутових питань;

11) сплату внесків на медичне та пенсійне страхування за потерпілого;

12) організовувати залучення інвалідів до участі в громадському житті.

Усі види соціальних послуг та виплат надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, зареєстровано підприємство, на якому стався страховий випадок у Фонді соціального страхування від нещасних випадків чи ні.

За рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності фінансуються заходи щодо профілактики нещасних випадків та професійних захворювань:

- розробка та реалізація центральними органами виконавчої влади національної та галузевих програм поліпшення стану безпеки, умов праці і виробничого середовища та їх реалізації;

- навчання, підвищення рівня знань працівників, які вирішують питання охорони праці;

- організація розроблення та виробництва засобів індивідуального захисту працівників;

- здійснення наукових досліджень у сфері охорони праці;

- пропаганда безпечних та нешкідливих умов праці, організація створення тематичних кінофільмів, радіо- і телепередач, видання та розповсюдження нормативних актів, підручників, журналів, іншої спеціальної літератури, плакатів, пам'яток з питань соціального страхування від нещасного випадку та охорони праці;

- надання підприємствам на безповоротній основі фінансової допомоги для розв'язання особливо гострих проблем з охорони праці;

- виконання інших профілактичних робіт.

Тема 6. Фонд соціального страхування на випадок безробіття (ФССВБ).

1. Призначення та сутність соціального страхування на випадок безробіття.

2. Управління страхуванням на випадок безробіття.

3. Сучасні тенденції страхування на випадок безробіття в Україні.

Рекомендована література: 7, 8, 15, 17, 23.

6.1. Призначення та сутність соціального страхування на випадок безробіття

Безробіття є не випадковим, а закономірним явищем, породженим процесом накопичення капіталу в умовах ринкової економіки, що ґрунтується на приватній власності на засоби виробництва.

Словник російської мови С.І. Ожегова трактує безробіття як наявність безробітних, тобто осіб, що не мають постійної роботи, заробітку.

Подібне визначення дає й Закон України «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 5.07.2012 р. Так, безробітною вважається особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Згідно Закону України «Про зайнятість населення» не можуть бути визнані безробітними громадяни:

а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату);

б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки;

в) які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу;

г) які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або досягли встановленого законом пенсійного віку.

Причинами виникнення безробіття можна вважати:

По-перше, структурні зрушення в економіці, що виражаються у впровадженні нових технологій, згортанні виробництва в традиційних видах економічної діяльності, ліквідації технічно відсталих підприємств. Це призводить до скорочення зайвої робочої сили.

По-друге, погіршення економічної ситуації, що змушує роботодавців знижувати потребу у всіх ресурсах, у тому числі і трудових.

По-третє, економічна конкуренція, зокрема на ринку праці.

По-четверте, політика уряду в галузі оплати праці. Так, наприклад, підвищення мінімального розміру заробітної плати призведе до збільшення витрат виробництва і тим самим може сприяти зниженню попиту на робочу силу.

По-п’яте, сезонні зміни в рівні виробництва в окремих видах економічної діяльності.

По-шосте, зміни в демографічній структурі населення, зокрема зростання чисельності населення в працездатному віці збільшує попит на працю і, отже, зростає імовірність безробіття.

Економічна теорія розрізняє п’ять основних форм безробіття, визначення яких дозволить обирати напрямки її зменшення:

· фрикційне безробіття;

· структурне безробіття;

· сезонне безробіття;

· циклічне безробіття;

· приховане безробіття.

Фрикційне безробіття відображає плинність кадрів, пов'язану зі зміною робочих місць, місця проживання. Серед сукупної робочої сили якась частина постійно перебуває в русі, переміщаючись на нові робочі місця. Ця форма безробіття характеризується наявністю осіб, що тимчасово незайняті у зв'язку з переходом з однієї роботи на іншу й протягом короткого періоду часу розраховують почати працювати на новому місці, а також працівників у тих видах економічної діяльності, де тимчасові звільнення є нормою без впливу на загальний рівень доходу людей, наприклад, у будівництві.

Подібна форма безробіття є навіть ефективною, оскільки свідчить про підвищення зацікавленості робітників у більш високооплачуваній й більш продуктивній роботі.

Однаке при відповідних змін у загальній структурі попиту на робочу силу фрикційне безробіття плавно перетікає у структурне безробіття, що характеризується (на відміну від фрикційного безробіття) необхідністю отримання безробітними нових навичок, перенавчання, підвищення кваліфікації тощо. Така ситуацію може бути спричинена зміною попиту на деякі професії, появою нових професій. Відповідно зростає період часу, протягом якого фізична особа є безробітною.

Сезонне безробіття пов’язане із сезонністю підприємств окремих видів економічної діяльності. Тобто попит на робочу силу прямо залежить від сезонних коливань обсягів виробництва цих підприємств.

Економічна криза, що супроводжується недостатністю загальних витрат спричиняє циклічне безробіття, яке характеризується падінням попиту на товари та послуги, скороченням виробництва і, відповідно, зменшенням попиту на трудові ресурси.

Найнебезпечнішою формою безробіття є приховане безробіття, яке досить трудно виявити. Суть його полягає в тому, що формально фізичні особи є зайнятими, але у зв’язку із коротко- або довготривалою кризою окремих виробництв переводяться на скорочений режим робочого часу або знаходься у неоплачуваних відпустках.

Соціально-економічні наслідки безробіття є очевидними. Так існування будь-якої форми безробіття призводить до:

- зменшення обсягів виробництва в цілому і, відповідно, до негативної зміни багатьох соціально-економічних показників;

- зниження податкових надходжень;

- погіршення рівня життя незайнятого населення;

- погіршення фізичного і психологічного здоров’я безробітних тощо.

Тому існування безробіття і збільшення його рівня повинно супроводжуватися відповідною державною політикою, що включає підготовку і перепідготовку робочої сили, сприяння створенню додаткових робочих місць, виплату допомоги по безробіттю, страхування безробіття.

Важливим напрямком державної політики зайнятості є матеріальна підтримка безробітних, що здійснюється на основі взаємодії двох складових: страхування від безробіття і соціальної допомоги.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-III визначає загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) як систему прав, обов'язків і гарантій, що передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Страхування на випадок безробіття включає такі елементи як (рис. 6.1) суб’єкт і об’єкт страхування.

Конспект лекций для студентов

всех специальностей и форм обучения

среднетехнического факультета

Кемерово 2012

Составитель:

С.В. Лапицкая, преподаватель

Рассмотрено и утверждено на заседании кафедры

«Общие гуманитарные и социально-экономические дисциплины»

Среднетехнического факультета

Протокол № 1 от 05.09.2012

Рекомендовано методической комиссией

среднетехнического факультета

Протокол № 1 от 17.09.2012

Конспект лекций по дисциплине «История» составлен в соответствии с ФГОС СПО третьего поколения. Дана краткая характеристика новейшего периода отечественной истории. Для повторения материала представлены контрольные вопросы. Дан список рекомендуемой литературы.

© КемТИПП, 2012

ОГЛАВЛЕНИЕ

Введение………………………………………………………….4-6

Раздел 1. Развитие СССР и его место в мире в 80-е гг.

XX века………………………………………………………… 6-32

1.1 Основные тенденции развития СССР в 80-е гг….6-32

Контрольные вопросы и задания к разделу 1……………….32-34

Раздел 2. Россия в 90-е гг. XX века - начале XXI века……34-133

2.1 Россия в период президентства Б.Н. Ельцина…34-111

2.2 Россия в начале XXI века …………………….112-132

Контрольные вопросы и задания к разделу 2……………..132-133

Раздел 3. Россия и мир в 90-е гг. XX века - начале XXI

века………………………………………………………….133-177

3.1 Внешняя политика России в 80-е гг. XX века 133-143

3.2 Геополитическое положение и внешняя политика России в 90-е гг. XX века………………………………….144-162

3.3 Россия в системе современных международных

отношений…………………………………………163-175

Контрольные вопросы и задания к разделу 3 ……………175-177

Список рекомендуемой литературы …………………………..177

Дата добавления: 2014-01-07