Страхування майна підприємців від вогню та інших ризиків

Найпоширенішим і навіть традиційним видом страхування підприємницьких ризиків є страхування майна промислових підприємств від вогню та інших небезпек. Страхування від вогню полягає у відшкодуванні збитків від раптових і непередбачуваних випадків пожежі або вибуху, а також деяких інших супутніх явиш.

За цим видом укладаються основний та додатковий договори страхування. За основним договором страхуванню підлягає все майно, що належить підприємству. Ставки страхових внесків за договорами страхування майна коливаються від 0,05% до 0,5% вартості майна (при страхуванні приміщення, меблів). При страхуванні обладнання промислових підприємств страховий збір коливається від 0,15% до 1 % їх вартості, а якщо страхуються дорогі марки автомобілів, то ставки страхових внесків можуть досягти 17%.

Стандартний поліс вогневого страхування передбачає покриття таких ризиків: пожежа, удар блискавки, вибух газу. Якщо страхувальник зазнав збитків при здійсненні заходів, спрямованих на врятування майна, запобігання пожежі та ін., то такі збитки підлягають відшкодуванню.

За додатковим договором страхування можуть бути застраховані можливі збитки внаслідок:

—стихійних лих - землетрусів, бурі, смерчу, повені, паводків, гірських зрушень тощо;

—вибуху парових котлів, газосховищ, агрегатів, машин тощо;

—пошкодження застрахованого майна внаслідок аварії електричної мережі та впливу електроструму;

—пошкодження застрахованого майна в результаті аварії водопроводу, каналізаційної та опалювальної системи, систем гасіння пожежі;

—крадіжки зі зломом;

— биття скла, дзеркал, вітрин.

Додатковий договір передбачає страхування:

—майна, одержаного підприємством згідно з договором майнового найму (якщо воно не застраховане у наймодавця). або прийнятого від інших підприємств та населення для переробки, ремонту, перевезення, зберігання, на комісію тощо;

—майна на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, експонування на виставках.

Окремо від власного майна можуть страхуватися основні фонди, що передані в оренду іншим підприємствам і організаціям.

Для повного відшкодування збитків, завданих основним і оборотним фондам, необхідна їх оцінка. Для оцінювання основних фондів застосовується повна балансова вартість за вирахуванням величини зносу.

Основою для визначення страхової суми є дійсна вартість застрахованого майна на момент підписання договору, що визначається за балансовою вартістю та вартістю придбання з урахуванням зносу. Страхова сума не повинна перевищувати страхової вартості. Якщо вона менша, то страхувальник має право на відшкодування тільки тієї частини збитку, що відноситься до загальної суми збитку так, як страхова сума до страхової вартості. Йдеться про так зване "недострахування". Страхувальник сплачуватиме меншу за розміром страхову премію.

Страхова вартість визначається:

—для товарів, що виготовляє страхувальник (незавершеного будівництва та готової продукції), — це затрати на виготовлення аналогу;

—для товарів, якими страхувальник торгує, сировини, яку страхувальник використовує для виробництва товарів, та природних ресурсів – це ціна покупки заміни;

—для машин і устаткування - витрати на придбання або відновлення застрахованого об'єкта аналогічного втраченому (за мінусом зносу);

—для будівель і споруд — за вартістю будівництва будівлі чи споруди повністю аналогічної тій, що загинула, із урахуванням місцевості, техніко-експлуатаційного стану будівлі та її зносу.

При настанні страхового випадку страхове відшкодування виплачується після того, як повністю виявлено причини та розмір збитків.

Розмір збитку в разі загибелі (руйнування) будівель, споруд та іншого майна, що належить до основних засобів, визначається на підставі повної балансової або договірної вартості, за якої вони застраховані, а в разі пошкодження цих об'єктів - на основі вартості відновлення (ремонту) і в межах страхової суми.

Витрати на відновлення враховують:

—витрати на придбання матеріалів та запасних частин для ремонту;

—витрати на оплату ремонту;

—витрати на доставку матеріалів до місця ремонту та Інші видатки,
необхідні для доведення пошкодженого майна до стану, що був перед настанням страхового випадку.

До суми збитку входять також втрати від пошкодження майна внаслідок заходів, що вживалися для його рятування, зберігання та впорядку­вання застрахованого майна після настання страхового випадку, витрати на складання кошторисів на відновлення пошкоджених об'єктів, проведення експертиз тощо.

Кількість і вартість майна, наявного на момент настання страхового випадку, визначається за даними бухгалтерського обліку і звітності та на підставі первинних документів про надходження та видатки інвентаризаційних залишківневикористаних матеріалів.

Після розрахунку розміру збитку, визначають розмір страхового відшкодування.

Страхове відшкодування визначається за формулою:

Страхове відшкодування = (збиток х страхова сума)/ вартість майна

У випадку втрати або пошкодження майна з вини страхувальника страхове відшкодування зменшується на 30%. Якщо за фактом знищення або пошкодження майна відкрито кримінальну справу, то страховик сплачує 30% страхового відшкодування, а решту - після закінчення розслідування.

Страхове відшкодування виплачується:

—у випадку повної загибелі майна - у розмірі дійсної (відновної) вартості з вирахуванням зносу та вартості залишків майна, придатного для подальшого використання, але в межах страхової суми;

- у разі часткового пошкодження майна - у розмірі різниці між заявленою страховою сумою та вартістю залишків майна, придатних для подальшого використання, а при страхуванні за відновною вартістю — в розмірі витрат на його відновлення, але не більше страхової суми.

Дата добавления: 2014-01-07