Страхування збитків у разі переривання підприємницької діяльності

Страхування від перерв у виробництві внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна поширене у країнах із розвинутою ринковою економікою. Страхування на випадок збитків від перерв у виробництві — важлива частина підприємницьких ризиків. Практика його застосування залежить від виду бізнесу, що веде підприємство, а інколи від оцінки недоотриманого доходу, яка досить складна.

Так звана "чорна бухгалтерія" ускладнює реальну оцінку даного ризи­ку, зокрема для теле- і радіокомпаній. Це стосується і тієї сфери виробництва, де застосовуються різні схеми ухиляння від податків.

Умови договору страхування збитків, зв'язаних з перервами у виробництві, формуються при детальному аналізі роботи підприємства за певний період. Тільки після цього встановлюється сума страхового відшкодування. В умовах, коли підприємство-страхувальник систематично знижує прибуток, то неможливо адекватно оцінити його фінансові ризики. Крім того, неможливо оцінити ризик перерв у виробництві в тому випадку, коли власне виробництво почалося зовсім недавно.

Одночасне страхування майна і втрат від перерв у виробництві вважається вигідним як для підприємця, так і для страхової компанії, оскільки ризики за двома цими договорами, як правило, одні і ті самі. Крім того, якщо обидва договори уклала одна страхова компанія, то вона зацікавлена якнайшвидше відновити застраховане майно, щоб уникнути значних страхових виплат у зв'язку з компенсацією страхувальникові втрат від перерви у виробництві.

Обсяг відповідальності за договором страхування від перерв у виробництві ширший, ніж у страхуванні майна від вогню. Об'єктом страхування є фінансові втрати від перерви у виробництві (внаслідок матеріальних збитків. від страхової події із застрахованим майном страхувальника), які вміщують:

— поточні витрати страхувальника із продовження господарської діяльності в період вимушеної перерви у виробництві;

— втрати прибутку від вимушеної перерви у виробництві. Договором можуть покриватися як поточні витрати і втрачений прибуток разом, так і кожна з фінансових втрат окремо.

Виходячи з обраного об'єкта страхування, встановлюється страхова сума, у відсотках до якої обчислюється страхова премія. Розмір премії зле-більшого встановлюється індивідуально для кожного страхувальника з урахуванням особливостей його господарської діяльності.

Особливістю цього виду страхування є те, що розмір збитку дещо залежить від тривалості перерви у виробництві. Тому для визначення обсягу страхового відшкодування важливо встановити зобов'язання страхової організації щодо відшкодування збитків віл простою.

У договорах страхування збитків під простою здебільшого передбачається встановлення деякої межі, починаючи з якої виникає відповідальність страховика. Такою межею може бути використана франшиза у грошовому вираженні, або період простою, при перевищенні якого страхувальник отримує право на відшкодування.

До збитків, які підлягають страховому відшкодуванню від простою, входять такі елементи: витрати, здійснені за час зупинки виробництва, не одержаний внаслідок цього прибуток, додаткові затрати на ліквідацію наслідків страхового випадку.

Треба зауважити, що відповідальність страховика, як прав, настає не відразу. Зазвичай умови страхування передбачають встановлення межі, починаючи з якої виникає така відповідальність

При настанні матеріального збитку, що призвів до перерви у виробництві, розмір страхового відшкодування визначається на основі розміру поточних витрат щодо здійснення застрахованої діяльності і прибутку, от­риманого страхувальником від цієї діяльності за період, який дорівнює 12 місяцям до дати настання матеріального збитку.

Дата добавления: 2014-01-07