Принцип об'єктивної істини при розгляді справи

означає, що всі справи розглядаються всебічно; збираються, перевіряються й враховуються всі необхідні носії інформації, які містять докази, а також враховуються всі докази за справою. В нормативно-правових актах це спеціально передбачається. Так, наприклад, у ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення прямо вказується, що всі справи розглядаються всебічно, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є повне, об'єктивне з'ясування обставин справи, що дозволяє встановити в ній істину. Виконання цього принципу дозволяє виключити суб'єктивізм у вирішенні справи, прийняти законне рішення.

Рівність учасників процесу перед законом. Стаття 24 Конституції України проголосила положення, у відповідності з яким громадяни є рівними в своїх правах і свободах перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень в адміністративно-юрисдикційному провадженні за ознаками кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. В кожному виді адміністративно-юрисдикційного провадження законодавством закріплюється статус сторін процесу, встановлюються їх права й обов'язки як учасників адміністративно-юрисдикційних відносин. Кожна зі сторін процесу має право брати участь у всіх стадіях процесу, надавати докази, вимагати від органу адміністративної юрисдикції залучати додаткові докази та розглядати їх.

Принцип права на захисника і правову допомогу. У відповідності до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених адміністративно-процесуальним законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Кожна сторона адміністративно-юрисдикційного процесу має право на адвоката.

При здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'язаний неухильно додержуватися вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту особи.

Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що проводила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, а також коли в розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках.

Провадження адміністративно-юрисдикційного процесу національною мовою є принципом адміністративного процесу, який випливає зі статті 10 Конституції України, де записано, що державною мовою в Україні є Українська мова. Оскільки Україна є багатонаціональною державою, остільки в ній гарантується вільний розвиток, використання й захист російської, інших мов національних меншин України.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про мови" громадянам України гарантується право користуватися своєю національною мовою або будь-якою іншою мовою.

Громадянин вправі звертатися до державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій українською чи іншою мовою їх роботи, російською мовою або мовою, прийнятною для сторін.

Відмова службової особи прийняти й розглянути звернення громадянина з посиланням на незнання мови, якою подано звернення, тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Рішенця по суті звернення оформляється українською мовою чи іншою мовою роботи органу або організації, до якої звернувся громадянин. За бажарням громадянина таке рішення може бути видане йому в перекладі російською мовою.В роботі державних органів, підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей (міста, райони, сільські і селищні ради, сільські населенні пункти, їх сукупність), можуть використовуватись поряд з українською і їхні національні мови.

У разі, коли громадяни іншої національності, що становлять більшість населення зазначених адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, не володіють в належному обсязі національною мовою або коли в межах цих адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів компактно проживає кілька національностей, жодна з яких не становить більшості населення даної місцевості, в роботі названих органів і організацій може використовуватись українська мова або мова, прийнятна для всього населення.

В Законі "Про мови" прямо вказується, що провадження у справах про адміністративні правопорушення в Україні здійснюється українською мовою.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення може здійснюватись національною мовою більшості населення тієї чи іншої місцевості, мовою, прийнятною для населення даної місцевості.

Якщо особа, що притягається до адміністративної відпові­дальності, не володіє мовою, якою здійснюється провадження, вона може виступати рідною мовою і користуватись допомогою перекладача.

Принцип самостійності й незалежності у прийнятті рішення також можна віднести до принципів адміністративно-юрисдикційного процесу. В адміністративно-юрисдикційному процесі орган або посадова особа, що в межах компетенції здійснює процесуальні дії, є незалежним у прийнятті рішення і керується в своїй діяльності тільки законом та доказами, які дозволяють встановити повноту обставин в справі. Посадова особа також керується своєю правосвідомістю. Пропозиції та зауваження, які надходять від громадян, посадових осіб, інших органів, а також організацій, повинні враховуватись лише як докази в справі. Орган державної виконавчої влади не може перекласти обов'язок прийняття рішення на інший орган або посадову особу, якщо цей обов'язок прямо записаний в нормативно-правовому акті, що встановлює компетенцію даного органу. Наприклад, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється за правилами, що передбачені в ст. 217 КпАП України, де записано, що ті або інші справи можуть розглядати тільки визначені законом посадові особи і в межах своїх повноважень.

Підсумовуючи можна зазначити: кожен вид адміністративного провадження може мати притаманні лише йому принципи адміністративного процесу. Так, наприклад, провадження в справах про ліцензування певних видів господарської діяльності має притаманні цьому виду провадження принципи. В законі вони не зовсім вірно названі "принципами державної політики у сфері ліцензування", мабуть, тому що автори законопроекту не розглядали цей вид надання управлінських послуг з точки зору виду провадження. Проте за змістом це є саме принципи провадження в справах про ліцензування певних видів господарської діяльності. Вони наступні:

- забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх суб'єктів господарювання;

- захист прав, законних інтересів, життя та здоров'я громадян, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- застосування єдиного порядку ліцензування видів господарської діяльності на території України;

- єдиний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;

ліцензування не може використовуватися для обмеження конкуренції у провадженні господарської діяльності;

- принцип єдиного документа дозвільного характеру (ліцензії), який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Судове провадження в справах щодо оскаржень дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, пов'язаних із порушенням ними підстав, меж повноважень та конституційних прав і свобод громадян повинно ґрунтуватися на засадах:

- здійснення адміністративного судочинства тільки адміністративним судом;

- незалежності суддів адміністративного суду та відповідність їх діяльності тільки закону;

- повне фіксування судового процесу технічними засобами;

- змагальності сторін тощо.

Провадження в справах про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності потребує застосування окремих принципів цього виду провадження, які проявляються в наступному:

- суворості дотримання строків реєстрації;

- повноти подання необхідних документів для реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності;

- обов'язковість ведення реєстру суб'єктів підприємницької діяльності (автоматизованої системи збирання, накопичення, обробки та оперативного надання інформації про суб'єктів підприємницької діяльності), Провадження в справах про видачу патенту на винахід також має свої принципи. Це додержання вимог законодавства при оформленні заявки про видачу патенту на винахід, право конфіденційності автора винаходу, ясність та стислість опису й формули винаходу, що подається заявником, право на пріоритет попередньої заявки на такий само винахід тощо.

Як сам перелік проваджень, так і перелік спеціальних принципів провадження в цій роботі, не є вичерпними. Ми не ставили на меті показати всі види проваджень чи всі їх принципи. Наше завдання полягало у виробленні методики класифікації як видів адміністративного процесу, так і притаманних їм принципів.