І. 2. Етапи розвитку документознавства

ТЕМА: ДОКУМЕНТОЗНАВСТВО ЯК НАУКОВА СИСТЕМА. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДОКУМЕНТА.

І.1. ДОКУМЕНТОЗНАВСТВО ЯК НАУКОВА СИСТЕМА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

Документознавство – це наукова дисципліна, що вивчає в історичному розвитку способи, окремі акти й системи документування явищ об’єктивної дійсності і створювані в результаті документування окремі документи, їхні комплекси й системи.

Формування загального документознавства передбачає визначення основних її складових об’єкта, предмета, структури, методів понятійного апарату й принципів проведення досліджень.

Об’єкт документознавства – усі види систем документації, починаючи від створення, виробництва й розповсюдження і закінчуючи використанням й зберіганням.

Предмет вивчення – створення наукового знання про документ у єдності його інформаційної та матеріальної складових, вивчення закономірностей створення й функціонування документів у суспільстві.

Основні завдання:

1. Вивчення документу на теоретичному, історичному та методологічному рівнях.

2. Визначення основних механізмів й закономірностей створення й функціонування документальних систем.

3. Дослідження документу як системи.

4. Вивчення властивостей, параметрів, структури та функцій документу.

5. Вивчення методів й способів документування, класифікації й типологізації документів.

6. Аналізування й узагальнення результатів досліджень документа та документних систем.

7. Пошук ефективних шляхів документування всіх сфер діяльності людини.

Відмінність документознавства від інших дисциплін полягає в тому, що головним об’єктом дослідження є документ.

Методи документознавства – загальнофілософські, загальнонаукові, спеціальні (аналітико-тематичний, структурно-типологічний, топографічний), конкретні.

Принципи – історизму, об’єктивності, усебічності та цілісності.

У різні часи аналізом складових частин документа займалися олександрійські вчені ІІІ ст. до н.е., давньогрецькі логографи VI ст. до н.е. (логос – історія); філософи Геродот, Аристотель. З появою фальсифікатів виникла необхідність у чіткій регламентації документів. Першою публікацією про підробки документів стала праця цюріхського каноніка Конрада з Муре під назвою «Summa de arte prosandi» (1276р.). Основоположником «дворянського» документознавства вважають Ж.Мабільона, який почав досліджувати достовірність актових джерел. Як праобраз першого посібника загальної науки про документ можна визнати чотиритомну працю Конрада Геснера «Biblioteka universalis» (1545-1555). Формування наукових документознавчих дисциплін дослідники пов’язують з розвитком архівів. Уже в XV ст. офіційні документи починають зберігати в єдиних сховищах манускриптів. Так у 1480 р. було створено папську реєстратуру («таємну бібліотеку» папи Сікста IV), ще пізніше – архів державних паперів у Англії. В 1571 і 1963 рр. у Німеччині та Венеції побачили світ перші публікації зі справочинства та архівознавства. У Росії в 1725 р. наказом Петра І був затверджений Вексельний статут про регламентацію й встановлення обов’язкових реквізитів боргових зобов’язань. У середині ХІХ ст. М.Магницький, В.Вельдбрехт і М.Варадінов опублікували свої дослідження з метою класифікації та аналізу окремих типів документів, розвитку теорії діловодства та правових засад діяльності канцелярій.

Термін «документознавство» вперше було використано в доповіді радянського вченого, професора Костянтина Мітяєва на конференції архівістів СРСР в червні 1942 р. К.Мітяєв запропонував уважати документознавство як архівознавчу дисципліну. З часом відбулося відокремлення науки про документи в самостійну наукову дисципліну.

Перша спроба уніфікації документообігу відбулася у роки Великої Вітчизняної війни в 1943р. Головне архівне управління розробило проект «Інструкції з постановки документальної частини й охорони документальних матеріалів у поточному діловодстві установ, організацій і підприємств».

Урядовими постановами в 1963, 1965 рр. було поставлене завдання розроблення та реалізації Єдиної державної системи діловодства (ЄДСД). Основним розробником Системи став створений у 1965 р. галузевий науково-дослідний Всесоюзний інститут документознавства і архівної справи ВНДІДАС.

Про становлення документознавства писали С.Кулешов, Я.Лівшиць, М.Ілюшенко, В.Автократов.

У 1969 р. відбулося юридичне оформлення документознавтва як наукової спеціальності, а дещо пізніше – і як навчальної дисципліни. ЇЇ почали викладати в Московському державному технічному університеті ім. М.Е Баумана та Московському державному інституті культури та мистецтв, а згодом - в інших навчальних закладах СРСР.

Дата добавления: 2014-01-07