Характеристика фермерського господарства

Фермерське господарство

Фермерське господарство є формою підприємницької діяль­ності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фер­мерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство є формою підприємницької ді­яльності громадян. Це означає, що засновниками фермерсько­го господарства, а також його членами мають браво бути лише фізичні особи.

На відміну від законодавства, що регулює діяльність (КСП), Закон «Про фермерське господарство» чітко розрізняє засновників та членів господарства. Так, за змістом ст. 5 Закону засновником фермерського господарства може бути кож­ний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного ві­ку, виявив бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єднали­ся для спільного ведення фермерського господарства, визна­ють і дотримуються положень статуту фермерського госпо­дарства (ст. З Закону).

Останнє суттєво відрізняє фермерське господарство від схо­жої правової конструкції КСП. Фермерське господарство може бути створене лише родичами або членами сім'ї (ч. 2 ст. 1 За­кону), в той час як КСП — будь-якими фізичними особами не­залежно від наявності у них кровних (родинних) відносин.

Фермерське господарство є юридичною особою із прита­манними їй ознаками — наявність майна, самостійність діяль­ності, ведення бухгалтерського обліку і подання звітності, на­явність печатки із своїм найменуванням і адресою, необхід­ність відкриття поточних та вкладних (депозитних) рахунків в установах банків, право розпоряджатися власними коштами тощо.

Фермерське господарство створюється громадянами, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. На відмі­ну від КСП, законодавство, що регулює діяльність фермер­ських господарств, не містить традиційних положень щодо йо­го права на здійснення «будь-якої діяльності, не забороненої законом». Усі положення Закону «Про фермерське господарство» спрямовані на підкреслення його спеціалізації — роботу в галузі сільського господарства.

Метою діяльності фермерського господарства є отриман­ня прибутку, що підкреслює підприємницький характер його діяльності.

Для здійснення господарської діяльності громадянам — засновникам фермерського господарства надаються земельні ділянки. Лише після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладання договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації засновники фермерського господарства можуть подавати документи для державної реєстрації (ст. 8 Закону).

Згідно зі сї. 1 Закону «Про фермерське господарство» ос­таннє діє на основі статуту.

17. Об'єднання підприємств

Об'єднанням підприємств є господарська організація, утворе­на у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спіль­них економічних та соціальних завдань.

Характеристика об'єднання підприємств

Об'єднанням підприємств є господарська організація. Ін­шими словами, за загальним правилом об'єднання підприємств являє собою юридичну особу (див. ч. 4 ст. 118 ЕК) з притаман­ними їй характерними ознаками.

Об'єднання утворюється у складі двох чи більше підпри­ємств. Зважаючи на це, фізичні особи — суб'єкти підприєм­ницької діяльності не можуть входити до складу об'єднання підприємств.

З одного боку, суть об'єднання підприємств зводиться до об'єднання частини їх капіталів і виникнення на цій матеріаль­ній базі нової юридичної особи — власне «об'єднання підпри­ємств». Стаття 121 ГК спеціально підкреслює, що підприємс­тва — учасники об'єднання підприємств зберігають статус юри­дичної особи. З іншого боку, об'єднання підприємств створю­ється його засновниками для здійснення впливу тією чи іншою мірою на їх діяльність, що зумовлює в свою чергу тісний взає­мозв'язок та більшу чи меншу залежність самих підприємств-учасників від об'єднання.

Об'єднання підприємств утворюється з метою координа­ції виробничої, наукової та іншої діяльності його учасників. Координація є узагальнюючою категорією, під якою розуміють вплив структури об'єднання підприємств з метою забезпечення
погодженості дій його учасників. Конкретні засоби здійснення такого впливу варіюються залежно від виду об'єднання підпри­ємств.

Об'єднання підприємств утворюється для вирішення спільних економічних та соціальних завдань його учасників.

Об'єднання підприємств можуть утворюватися на невизначений строк або діяти як тимчасові об'єднання. Тимчасовість функціонування об'єднання може бути обумовлена як спливом певного строку, встановленого засновниками в установчих доку­ментах, так і досягненням відповідної мети, що була ними пос­тавлена, а отже, недоцільністю подальшого його існування.

Учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документа­ми, майнові внески. Це майно передається об'єднанню його учасниками у господарське відання або в оперативне управлін­ня на основі установчого договору чи рішення про утворення об'єднання.

Об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язаннями його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зо­бов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установ­чим договором або статутом об'єднання.

Класифікація об'єднань підприємств

Згідно зі ст. 119 ГК залежно від порядку заснування можуть утворюватися об'єднання підприємств таких видів: господар­ські об'єднання або державні чи комунальні господарські об'єд­нання.

Господарським об'єднанням визнається об'єднання підпри­ємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність.

Державне (комунальне) господарське об'єднання — об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємс­твами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначе­них законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого са­моврядування. Воно діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Як господарські об'єднання, так і державні (комунальні) господарські об'єднання існують в певних організаційно-право­вих формах.

Так, господарські об'єднання утворюються як асоціації, кор­порації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом:

- асоціація — договірне об'єднання, створене з метою пос­тійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох вироб­ничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і коо­перації виробництва, організації спільних виробництв на ос­нові об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ре­сурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Асоціація не має права втручатися у господар­ську діяльність підприємств — учасників асоціації;

- корпорація — договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів під­приємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих пов­новажень централізованого регулювання діяльності кожного з
учасників органам управління корпорації;

- консорціум — тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети;

- концерн — статутне об'єднання підприємств, а також ін­ших організацій, на основі їх фінансової залежності від од­ного або групи учасників об'єднання, з централізацією фунцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестицій­ної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Учасники концерну наділяють його частиною своїх повнова­жень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відно­синах з органами влади, іншими підприємствами та органі­заціями.

Специфічним видом об'єднання підприємств є холдинг (холдингова компанія). Відповідно до ст. 126 ГК холдинговою компанією визнається суб'єкт господарювання, що володіє кон­трольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підпри­ємств). Специфіка холдингу полягає в тому, що він не об'єднує підприємства, а володіє корпоративними правами на них; фак­тично, у разі наявності у статутному фонді холдингу акцій та (або) майна дочірніх підприємств, він стає перехідною фор­мою між власне об'єднанням підприємств і господарським то­вариством.

Державні і комунальні господарські об'єднання утворю­ються переважно у формі корпорації або концерну, незалеж­но від найменування об'єднання — комбінат, трест тощо (ч. 6 ст. 120 ГК).

Особливим видом об'єднання підприємств є промислово-фі­нансова група. Згідно із Законом «Про промислово-фінансові групи в Україні» промислово-фінансовою групою є об'єднання, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародни­ми договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.

До складу промислово-фінансової групи входить головне підприємство та учасники. Головним є підприємство, створене відповідно до законодавства України, яке виготовляє кінцеву продукцію промислово-фінансової групи, здійснює її збут, сплачує податки в Україні. Учасником промислово-фінансової групи є підприємство, банк або інша наукова чи проектна уста­нова, організація, створена згідно із законодавством України, іноземна юридична особа, що виробляє проміжну продукцію промислово-фінансової групи або надає банківські та інші по­слуги учасникам і головному підприємству і має на меті отри­мання прибутку.

На відміну від об'єднань підприємств, про які йшлося вище, промислово-фінансова група не є юридичною особою і не під­лягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання. Головне підприємство і його учасники укладають Генеральну угоду про сумісну діяльність для виробництва кінцевої продукції. При цьому право діяти від імені промислово-фінансової групи має виключно головне підприємство.

Дата добавления: 2014-01-07