Магдебурзьке право

Право обмеженого самоврядування в місті (магдебурзьке право). Таку назву право на самоврядування міст отримало тому, що за зразок бралася «Хартія вольностей» міста Магдебург. Цим право володіло з початку ХV ст. 35 міст, наприкінці ХV ст. – 150 міст. Наприклад, Новий Сонч (1294), Хуст, Тячів, Вишкове, Сянок (1339), Львів (1356), Кам’янець-Подільськ (1374), Луцьк (1432), Кременець (1438), Житомір (1444), Київ (1494). За існування магдебурзького права з міста стягувалася певна сума, визначена у привілеї. Населення звільнялося від натуральних повинностей і сплачувало грошові податки з торгівлі та промислів. Місто мало власну систему управління.

Система самоврядування в українських містах, що мали Магдебурзьке право

		Виконавчі службовці Писар та шафарі

Необхідно зазначити, що користуватися Магдебурзьким правом у містах могли тільки католики, а оскільки українське населення було у переважній більшості православної віри, то воно було усунене від участі в органах самоврядування міст. У Львові, наприклад, православні українці не мали права навіть жити в інших частинах міста – тільки на Руській вулиці міста. Так само було і в Дрогобичі, Перемишлі, Кам’янці. Усіма правами користувалися поляки та німці, частково були наділені певними правами євреї та вірмени, а усі міщани-українці позбавлялися права брати участь у житті міста.

Іншою особливістю міст було об’єднання міщан в цехи: купців, ремісників, лікарів, аптекарів, музикантів, співаків та ін. цех був самоврядною громадою з власним статутом, судом і виборним майстром на чолі. Головні питання цеху обговорювались і вирішувались зборами членів цеху. Цеховим мацстрам підпорядковувались підмайстри та учні. Кожен цех мав свій статут і цехове керівництво пильно стежило за його дотриманням. Кожен цех мав своє свято, свого захисника, ікони, прапори.

Дата добавления: 2014-01-07