Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Кримінологічна класифікація і типологія особи злочинця

Читайте также:
  1. II. Площа фігури, способи її вимірювання.
  2. III. Способи активізації образотворчості в 1-4-х класах
  3. Активи підприємства: сутність та класифікація.
  4. Акушерское пособие при переднем виде затылочного предлежания
  5. Альтернативні способи управління графічним інтерфейсом
  6. Атестація робочих місць за умовами праці. Гігієнічна класифікація умов праці
  7. Атестація робочих місць за умовами праці. Гігієнічна класифікація умов праці
  8. Бази і базування в машинобудуванні. Класифікація баз
  9. Безпека дорожнього руху та кримінологічна безпека населення
  10. Безумовна любов до дитини як основа її розвитку. Способи прояву любові до дитини
  11. Бюджетна класифікація. Доходи та видатки Державного бюджету України.
  12. Вертифікація -статичні, напівстатичні і динамічні структури. Класифікація структур даних.



Поняття «класифікація осіб, які вчинили злочини» застосовується у вузькому і широкому розумінні слова. У вузькому розумінні класифікація - це «закріплений, твердо встановлений розподіл статистичної сукупності на певні класи, розряди, категорії». Критерієм служить статистичне розповсюдження вибраної ознаки або групи ознак. Тому виявлення найбільш суттєвого тут за мету не ставиться. Поряд з цим типологія грунтується на найбільш суттєвих ознаках, теоретично обгрунтованих критеріях, закономірно зв'язаних з причинами злочинної поведінки. У широкому значенні класифікація поєднує і типологію, і класифікацію у вузькому розумінні слова, яку можна також назвати групуванням.

У рамках класифікації (групування) вивчається не особа, а контингент осіб, що скоїли злочини.

У науковій і навчальній літературі можна знайти різні класифікації злочинів. Основи їх різноманітні і залежать від вихідних теоретичних і методологічних посилок авторів і характеру поставлених завдань.

Класифікація злочинців - це розподіл їх за групами, з урахуванням визначених критеріїв.

Особа злочинця відрізняється від особи не злочинця суспільною небезпекою. Характер суспільної небезпеки залежить від мотиваційної спрямованості злочинної поведінки. Ступінь суспільної небезпеки особи змінюється в залежності від стійкості і глибини цієї спрямованості.

Тому вирішальне значення має класифікація злочинців за двома критеріями:

• за характером і змістом мотивації;

• за глибиною і стійкістю антигромадської спрямованості.

За характером і змістом мотивації можна виділити наступні основні групи злочинців:

з негативно-зневажливим ставленням до людської особи, її найважливіших благ: життя, здоров'я, тілесної недоторканності (насильницький тип особи);

• з корисливою спрямованістю (корисливий тип);

• з свідомо зневажливим відношенням до своїх громадських обов'язків (анархічний тип);

• з легковажно-безвідповідальним і недбалим ставленням до вимог певних правил поведінки та обов'язків (необережні злочинці);

• з орієнтацією на абсолютний пріоритет своїх власних (а також рідних і близьких) потреб (егоцентричний тип);

• з орієнтацією на необхідність задоволення елементарних життєвих потреб (самодостатній тип).

За глибиною і стійкістю антигромадської спрямованості осіб варторозрізняти на:

• осіб, які вперше вчинили злочини в результаті випадкового збігу обставин і в супереч із загальною позитивною характеристикою всієї попередньої поведінки (випадкові злочинці);

• осіб, які вперше вчинили злочини під впливом несприятливих умов формування і життєдіяльності особи, але які в цілому характеризуються (наприклад, у трудовому колективі, у побуті), крім цього злочину, переважно позитивно, чим негативно (ситуативні злочинці),



• осіб, які вперше вчинили злочин, але раніше допускали правопорушення, які не є злочинами (нестійкі злочинці);

• осіб, які неодноразово вчиняли злочини, у тому числі і раніше засуджених (злісні злочинці);

• осіб, які неодноразово систематично вчиняли тяжкі та особливо тяжкі злочини (особливо злісні злочинці).

Наведена класифікація не є вичерпною. Вона дозволяє певним чином систематизувати об'єкти дослідження для їх більш детального, вивчення, що можливо при типології злочинців. Класифікація злочинців, як уже відзначалось, можлива і на інших засадах. Найпростішим є розподіл злочинців за видами скоєних ними злочинів: убивці, злодії, насильники, хулігани, грабіжники, шахраї, хабарники, інші. Такий розподіл ґрунтується на характері злочину і менше на особливостях особи злочинця, для якого злочин хоча і суттєва, але не єдина характерна ознака. Безумовно, такий розподіл не може задовольнити дослідника. Типологія осіб, що вчинили злочини, являє собою більше високий рівень узагальнення й пізнання цих осіб. В основі типології завжди лежать найбільш істотні кримінологічно значимі ознаки злочинців, закономірно пов'язані зі злочинною поведінкою.

Механізм злочинної поведінки. При вчиненні кожного навмисного діяння спочатку виникає мотивація, потім злочин планується й виконується. У якості основних системоутвоюючих елементів виступають, по-перше, властивості особи суб'єкта майбутнього злочину (вони детермінують всі ланки механізму), по-друге, фізичні (особа жертви) і особливо, соціальні умови життя. Останні визначають і саму особу, формують її протягом всього життя.

Останнім часом більш широкого значення набуває десоціалізація осіб, втрата життєвих орієнтирів, формування антисоціальних способів особистісної мотивації.

Безпосередньою психологічною причиною окремого злочину є прагнення особи задовольнити свою індивідуальну потребу всупереч і на шкоду суспільним інтересам. Злочинні вчинки в остаточному випадку визначають протизаконний характер обраних особою засобів і способів задоволення своєї потреби й досягнення переслідуваної мети.

Криміногенна ситуація - це сукупність причин, які впливають на людину перед вчиненням злочину, що формують його свідомість, почуття та волю відповідно до моральних якостей даної особи безпосередньо обумовлюють його намір і рішучість вчинити діяння, що утворює навмисний злочин або приводить до злочину з необережності.

Розбіжність між об'єктивним змістом ситуації і її суб'єктивним сприйняттям винним залежить від: а) моральних властивостей винного; б) його психофізичних особливостей і стану; в) зовнішніх (позаособистих) обставин.





Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 412; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.198.247.44
Генерация страницы за: 0.005 сек.