Мета, завдання, функції та принципи профілактики злочинів

Суспільство являє собою складний соціальний організм із різними сферами, кожна з яких складається з відносно самостійних суспільних відносин, зв’язків, процесів. Тому профілактика, як система, має власну «добірку» компонентів (підсистем). Це, передусім, сама профілактична діяльність, яка здійснюється у просторі, тобто йдеться про межі її поширення.

Сфера профілактики злочинів надзвичайно широка. Сьогодні вона не може залишатися полем діяльності тільки правоохоронних органів. У ній мають брати участь усі державні органи, громадські формування і громадяни держави – свідченням цього є Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007 – 2009 роки, що затверджена постановою Кабінету міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767.

Слід зазначити, що профілактика злочинів є конкретною діяльністю, яка мусить бути обмежена суворими рамками, хоча при цьому потрібно вирішувати великий обсяг завдань із заздалегідь не встановленим і змінюваним змістом. Межі цього управління залежать від профілактичного впливу на відповідні об’єкти, його змісту, мети, принципів, пануючих суспільних відносин, від характеру соціально-політичного ладу. Ці ознаки і окреслюють межі і сферу функціонування профілактики.

Відповідно межі профілактики визначаються усією системою соціально-політичних, економічних, організаційних, моральних, психологічних, виховних, правових, технічних та інших методів і засобів впливу. Але вони охоплюють лише ту сферу, в якій діють процеси, що впливають на злочини та інші правопорушення.

Розкрити з достатньою повнотою зміст профілактики правопорушень можна лише за умов урахування і аналізу функцій, які вона виконує, а також цілей і завдань, що стоять перед нею. Отже, розкриємо функції профілактики злочинів:

- запобіжно-регулятивна функція покликана коригувати у специфічних формах взаємозв’язок особи і суспільства і впливати на поведінку людей та суспільні інтереси. Іншими словами дана функція покликана не лише перешкоджати розвитку одних і допомагати удосконаленню інших суспільних відносин, але й, вирішувати виникаючі між особою і суспільством протиріччя, сприяти утвердженню їх взаємозв’язку. Профілактика покликана забезпечити таку поведінку людей, яка відповідала б вимогам, закріпленим у нормах права та інших нормативних актах;

- охоронна функція покликана забезпечити захист суспільних інтересів і соціальних цінностей громадян і держави від злочинних посягань. Оскільки профілактика злочинів спрямована на недопущення антигромадської поведінки, а також вона реалізує не лише можливості переконання, але й примусу до осіб, які не хочуть ставати на шлях виправлення і тим самим активно проявляє дану функцію;

- виховна функція - профілактика злочинів в основному зводиться до цієї функції, адже її призначення - не у примусі, а переконанні, тобто не у тому, щоб покарати, а у тому, щоб виховувати з метою недопущеннязлочинної поведінки;

- ідеологічна функція, призначення якої полягає у забезпеченні загальної ідейної спрямованості профілактичних заходів, обґрунтуванні їх змісту, правильному визначенні шляхів, засобів і методів профілактичної діяльності. На жаль, на сучасному розвитку держави питанням ідеології не надається належної уваги;

- прогностична функція збагачує теорію і практику профілактики правопорушень інформацією, яка дозволяє визначити перспективні напрямки протидії злочинності.

Перелічені основні функції профілактики характеризують її соціальне призначення і практичну цінність.

Розглянувши функції профілактики злочинів, розкриємо її цілі. Вони конкретизуються на різних етапах розвитку суспільства у залежності від його напрямів, рівнів, видів, методів тощо. Основними цілями профілактики є:

а) обмеження впливу негативних обставин, взаємопов’язаних з причинами та умовами злочинності;

б) вплив на причини злочинних проявів та їх умови;

в) вплив на негативні обставини безпосереднього соціального оточення (мікросередовище) особи, що формують мотивацію злочинної поведінки;

г) вплив на особу, здатну завдяки громадському способу життя вчинити злочин або продовжувати злочинну діяльність.

Специфіка цілей профілактики допомагає відділити цей вид діяльності від інших напрямків та засобів протидії злочинності. Із вказаних вище цілей випливають й завдання профілактики злочинів. Інакше кажучи, цілі визначають шляхи вирішення і створюють, певним чином, умови для реалізації цих завдань. Завданнями профілактики є:

- систематичне виявлення і аналіз явищ, процесів, факторів, ситуацій,
що сприяють злочинам;

- вивчення протиріч і конфліктів, що призводять до виникнення та
реалізації злочинних намірів, а також до формування особи правопорушника;

- постійне виявлення осіб, від яких можна чекати вчинення злочинів, їх
вивчення і активний профілактичний вплив на них;

- усунення або нейтралізація явищ, що сприяють злочинній поведінці.
Ці загальні завдання конкретизуються залежно від рівнів, видів, форм і напрямків профілактичної діяльності. Тому ступінь ефективності профілактики залежить від того, як виконуються завдання, що стоять перед нею[28].

Здійснення політики у сфері профілактики злочинності по­винно ґрунтуватися на певних принципах. До основних прин­ципів профілактики злочинності належать: демократизму, соціальної справедливості та гуманізму, комплексності, диференціації та індивідуалізації, своєчасності та необхідної достатності, наукової обґрунтованості, законності і економічної доцільності.

Принцип демократизму профілактики злочинів проявляється у широкій участі у профілактичній діяльності як населення в цілому так, зокрема, громадських та релігійних формувань; вивчення громадської думки щодо включення тих чи інших заходів до профілактичної діяльності. Цей принцип полягає в тому що громадяни повинні достатньо широко використовувати право звертатись особисто або колективно з питань боротьби зі злочинністю в державні органи і органи місцевого самоврядування.

Принцип соціальної справедливості та гуманізму полягає в тому, що профілактика як особливий вид діяльності, як правило, пов’язана із завданням конкретним особам позбавлень та право обмежень і спрямована на запобігання з боку конкретних осіб протиправної поведінки.

Принцип комплексності проявляється у програмно-цільовому підході, всебічному аналізі і прогнозуванні ситуації та використанні на цій основі заходів економічного, виховного, управлінського, правового характеру для впливу на всю сукупність причин та умов злочинності, її окремих видів тощо.

Принцип диференціації і індивідуалізації полягає в тому, що профілактична діяльність повинна мати співвідношення характеру та інтенсивності визначених заходів з конкретними завданнями впливу та врахуванням статусу і особливостей особи, до якої застосовуються профілактичні заходи, а також умов її життєдіяльності та динаміки поведінки.

Принцип своєчасності та необхідної достатності означає, що профілактична діяльність повинна бути направлена на ранній етап виникнення ситуації, яка несе у собі загрозу вчинення злочину.

Профілактична діяльність неможлива без кримінологічних досліджень, за допомогою яких вивчаються стан і тенденції злочинності, причини й умови, що впливають на її територі­альні особливості, тощо. За допомогою таких досліджень кон­кретизуються завдання й об’єкти профілактики, основні на­прями й засоби попереджувального впливу, коло суб'єктів. У цьому виявляється принцип наукової обґрунтованості.

Важливе значення для ефективної профілактичної діяль­ності має принцип законності. Правові основи профілактики повинні регламентувати її основні напрями й форми, компетен­цію суб’єктів, підстави для застосування заходів індивідуаль­но-профілактичного впливу, а також передбачати гарантії за­хисту прав і законних інтересів осіб, стосовно яких вони здійснюються.

Принцип економічної доцільності полягає в тому, що при плануванні профілактичної діяльності необхідно враховувати майбутні витрати на плановані заходи, оскільки вони можуть залишитися невиконаними через надмірну вартість.

1. Рівні, види, методи і форми профілактичної діяльності

Питання про рівні профі­лактики злочинів не дістало однозначного вирішення. Найбільш обґрунтованою є точка зору О. М. Яковлєва, який виділяє три рівні профілактики злочинів:

1) загальносоціальна профілактика, тобто профілактична діяльність, що здійснюється у суспільстві в цілому;

2) профілактика у соціальних групах і колективах;

3) індивідуальна профілактика (рання і безпосередня)[29].

Виділяють також четвертий рівень — профілактику злочинів на регіональному або галузевому рівні[30].

Складнішу будову структури профілактичної діяльності дає Г. А. Аванесов. Він поділяє профілактику злочинів на: загальну, спеціальну й індивідуальну, а також на моральну, кримінально-пра­вову, кримінологічну та спеціальну[31].

На нашу думку, що ґрунтується на аналізі значної кількості кримінологічної літератури та прикладів практичної профілактичної діяльності злочинності, зовсім обґрунтованим є поділ профілактики злочинів на такі рівні:

- загальна профілактика, яка включає в себе як загальносоціальну, так і спеціально-кримінологічну профілактику злочинності;

- індивідуальна профілактика, яка поділяється чотири рівні: рання профілактика; безпосередня профілактика; профілактика на етапі формування злочинної поведінки (пенітенціарна); профілактика рецидиву (постпенітенціарна).

Розкриємо складові такого ємкісного поняття як загальна профілактика. Отже, під загальносоціальною профілактикою злочинності, насампе­ред, слід розуміти комплекс перспективних соціально-економічних і культурно-виховних заходів, спрямованих на подальший розвиток та вдоско­налення суспільних відносин і усунення або нейтралізацію разом з тим причин та умов злочинності. Тому вирішальна роль у посту­повому зменшенні соціальних суперечностей в усіх сферах соціаль­ного життя належить розумній господарсько-організаційній та куль­турно-виховній діяльності державних органів, підприємств, уста­нов, фірм, громадських організацій. Профілактичний потенціал цієї діяльності полягає в тому, що вона протидіє негативним яви­щам і процесам, які сприяють відтворенню або збільшенню рівня злочинів, стимулює законослухняну поведінку людини. Загально-соціальна профілактика — це позитивний ефект продуманої со­ціальної політики, яка здійснюється не тільки і не стільки з метою безпосередньої профілактики злочинності. Вона спрямована перш за все на вирішення загальних економічних і соціальних зав­дань держави. Загальносоціальна профілактика злочинності поля­гає в тому, що його здійснення зменшує соціальні суперечності, криміногенне протистояння різних верств населення, рівень безробіття, підвищує стандарт життя людей, створює необхідні умови для легалізованого одержання достатніх прибутків громадянами, сприяє побудові міцного фундаменту, щодо нормального функціонування всіх соціальних сфер, виховання та контролю над дітьми і молод­дю, оздоровлення морального клімату в суспільстві, впроваджен­ня високих моральних цінностей в ньому, додержання демократич­них засад та ін. Прогресивні соціальні програми спрямовані на ут­вердження законності, поваги до конституційних прав і свобод людини, зміцнення громадського порядку, дисципліни, на вирішен­ня проблем поєднання громадських, виробничих, сімейно-побуто­вих інтересів жінок і сім'ї, соціальної адаптації маргінальних верств населення тощо.[32]

Спеціально - кримінологічна профілактика включає в себе сукупність за­ходів спеціально направлених і цілеспрямованих на боротьбу зі злочинністю, які здійснюються органами, підприємствами, організаціями, установами, які мають функції, закріплені у нормативно-правових актах, пов’язані з цією боротьбою.

Загальносоціальна та спеціально-кримінологічна профілактика злочинності взаємопов’язані між собою і взаємодоповнюють один одного. При цьому органи, які розроблюють спеціальні заходи, мають право і зобов’язані на основі аналізу соціальної та кримінальної ситуації повідомляти про необхідність обліку тенденцій цієї ситуації у змісті великомасштабних заходів загальносоціального рівня. Тому вони і є складовими елементами загальної профілактики злочинності.

Щодо індивідуальної профілактики то – це система цілеспря­мованого, організованого, з урахуванням педагогічних вимог ви­ховного впливу на свідомість, почуття, волю особи, що профілактується, з метою усунення, нейтралізації, блокування у неї негативних і, одночасно, формування позитивних якостей, стереотипів і звичок законослухняної поведінки[33].

Залежно від стадії ґенезу особи злочинця виділяють чотири види індивідуальної профілактики злочинності:

- рання профілактика стосується об’єктів, які перебувають на початковому етапі криміналізації особи, а саме: виявляти джерела кримінальних та інших антисуспільних впливів на особу (групу осіб) до того, як цей вплив не подіяв на її (їх) поведінку; одночасно виявляти, коли для особи, яка профілактується, ці контакти стали цікавими, для того щоб впливати на конкретні життєві обставини. Завдання ранньої профілактики полягає у протидії джерелам негативного впливу і роз’ясненні особі, що профілактується, небезпечності таких контактів;

- безпосередня профілактика стосується осіб, поведінка яких свідчить про розвиток у них негативних інтересів, звичок, стереотипів (відчуження від позитивного мікросередовища, сумнівні знайомства, безпосередні контакти з кримінальним середовищем і особами, що надмірно вживають алкоголь, немедично вживають наркотичні засоби тощо); безпосередньо приймають участь у вчиненні адміністративних правопорушень. Завдання безпосередньої профілактики у стримані особи від подальшого становлення на злочинний шлях та схилити її стати на шлях виправлення, оновлення мікросередовища в якому вона спілкується з негативного на позитивне;

- профілактика на етапі злочинної поведінки (пенітенціарний вид) охоплює осіб, що вчинили злочини і стосовно них суд прийняв рішення про застосування різних заходів кримінально-правового впливу. Завданням цього виду профілактики є стримування від повторного вчинення злочинів шляхом демонстративних заходів контролю і жорстких роз’яснень правових наслідків злочинів. Цей вид профілактики реалізується в діяльності установ виконання покарань, завданням яких і є виправлення та ресоціалізація засідженого, а також здійснюється відповідними державними та громадськими організаціями при звільненні особи від реального кримінального покарання (умовне засудження, відстрочка виконання вироку тощо);

- профілактика рецидиву або ще цей вид називають пост пенітенціарним стосується осіб, що відбули кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі, але підлягають нагляду з метою запобігання рецидиву.

Від правильного вибору рівня та суб’єкта, який буде проводити профілактику, залежить її ефективність.

Реалізуються вище розглянуті рівні і види за допомогою: державних планів економічного та соціального розвитку як на державному, так і на регіональному рівні (загальносоціальна профілактика злочинності); відомчих і міжвідомчих планів або програм протидії злочинності, у яких передбачається система захо­дів, спрямованих на профілактику конкретних видів і груп злочинності, злочинності взагалі, на певній території (спеціально-кримінологічна профілактика злочинності); приписах прокурора, поданнях слідчого, окремих ухвалах суду, окремих програмах індивідуального коригування правопорушуючої поведінки (індивідуальна профілактика злочинності). [34]

Дата добавления: 2014-01-07