Класифікація профілактичних заходів

У кримінологічній літературі існують різні класифікації профілактичних заходів. На нашу думку найоптимальнішою для прогнозування і організації профілактичної діяльності є класифікація за наступними критеріями: соціальним рівнем профілактичної діяльності; об’ємом; територіальним масштабом; суб’єктами і об’єктами профілактики; направленістю та змістом впливу тощо.

За соціальним рівнем профілактичної діяльності заходи поділяються на: загальносоціальні заходи; спеціально-кримінологічні заходи; індивідуальні заходи.

Відмінність між ними полягає в тому, що загальні заходи спрямовані на позитивний розвиток соціаль­но-економічної системи загалом і цим сприяють зниженню рівня злочинності, а спеціальні (кримінологічні) безпосеред­ньо впливають на причини й умови наявного стану злочин­ності та її окремих видів з метою їх усунення, нейтралізації або обмеження. Індивідуальні ж направленні саме на особу, в основі такої діяльності лежать обгрунтовані припущення, прогноз і правова підстава, що та чи інша особа потенційно може вчинити злочин.

Розглянемо профілактичні заходи, що поділяються за об’ємом на загальні, спеціальні та індивідуальні. Загальні профілактичні заходи направлені на виявлення, усунення, ослаблення та нейтралізацію причин та умов злочинності вцілому або її окремих видів. Натомість вони орієнтовані на широке коло об'єктів впливу – ситуацій і осіб (наприклад, система заходів щодо боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів). Спеціальні профілактичні заходи здійснюються щодо груп ситуацій або групи осіб, які виділені за відповідною родовою ознакою, наприклад, профілактика щодо осіб, схильних до вчинення злочинів, які зловживаннють алкоголем, наркотиками тощо. Індивідуальні заходи направлені на усунення неблагоприємного впливу на конкретну особу, що можуть призвести до формування у неї антисуспільної і злочинної поведінки тощо.

Загальна, спеціальна, індивідуальна профілактика у залежності від стадії прояву криміногенних детермінант, розвитку на їх основі не вірних орієнтацій і особливостей у особи профілактична поділяється на сім етапів впливу на об'єкт:

- ранню профілактику у формі соціального захисту (допомоги), яка має на меті виявлення і усунення криміногенних ситуацій, неблагоприємних життєвих умов, осередків підвищеного ризику, груп, конкретних осіб, до того коли ці негативні ситуації і умови сформують суттєві зміни щодо ціннісних орієнтацій;

- ранню профілактику у формі взаємозв’язку соціальної допомоги і корегуючого впливу на негативний вплив неблагоприємних життєвих умов, що вже призвело до антисуспільних позицій груп і конкретних осіб та їх протиправної поведінки;

- безпосередню профілактику, коли нормальна суспільна поведінка особи стала антисуспільною і призвела до систематичного вчинення правопорушення, що свідчить про те що особа поступово стає на злочинний шлях;

- профілактику безпосередньої небезпеки вчинення злочину;

- припинення на стадії підготовки або замаху на вчинення злочину;

- процесуальні заходи профілактики по фактам вчинення злочинів, а також заходи реалізації цілей кримінально-правової превенції;

- профілактику рецидиву під час відбування покарання і ресоціалізації після його відбування тощо[38].

За територіальним масштабом здійснення профілактичні заходи поділяються:

• загальнодержавні, що проводяться серед населення країни;

• місцеві, що здійснюються у межах району, населеного пункту;

• у межах певного відомства або стосовно певних прошарків
населення (наприклад, серед неповнолітніх, безробітних; силами працівників органів внутрішніх справ, прокура­тури, Державного департаменту України з питань виконання покарань);

• у малих соціальних групах (на підприємствах, в установах, організаціях, сім'ях, неформальних групах);

• стосовно окремих осіб.

За конкретним змістом розрізняють такі заходи профілак­тики: економічні, соціальні, ідеологічні, технічні, організа­ційні, правові. Економічні заходи профілактики злочинності спрямовані на нейтралізацію криміногенних наслідків функціонування еко­номічної сфери і мають велике значення як на макрорівні (на­приклад, оздоровлення економіки країни загалом, економіч­ний захист найменш забезпечених верств населення шляхом уведення науково обґрунтованого рівня прожиткового мініму­му), так і на мікрорівні (наприклад, пільги і допомога конкрет­ним особам, які перебувають у критичній ситуації).

Соціальні заходи профілактики позитивно впливають на різ­ні соціальні інститути (сім'ю, колективи, громадські органі­зації та ін.). Наприклад, значний профілактичний потенціал містять заходи, що сприяють створенню культу сім'ї, розвитку громадських засад місцевого самоврядування.

Ідеологічні заходи профілактики повинні формувати у членів суспільства моральну свідомість на основі суспільних цінностей; обмежувати негативний вплив на поведінку осіб стандартів ма­сової культури (обмеження часу показу фільмів з еротичним змістом і сценами насилля); виправляти моральні деформації у осіб з правопорушуючою поведінкою за допомогою індивідуально-виховної роботи (психолого-педагогічні та право обмежувальні заходи).

До технічних заходів профілактики належать різні техно­логії, правила, засоби і пристосування, що перешкоджають сус­пільно небезпечним наслідкам у процесі соціальної діяльності людей, а також вчиненню злочинів та інших правопорушень (наприклад, технології, що виключають аварійність на виробництві; правила дорожнього руху; засоби охоронної та пожеж­ної сигналізації; запираючі пристрої).

Організаційні заходи попередження злочинності повинні сприяти нейтралізації або мінімізації криміногенних наслідків від непрофесійної організаційно-управлінської діяльності (на­приклад, заходи удосконалення процесів керованої міграції на­селення; відпрацювання дієвого механізму забезпечення соці­альної адаптації осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі; формування критеріїв ефективності діяльності правоохоронних органів).

Правові заходи попередження злочинності за змістом поді­ляють на такі:

• що сприяють нейтралізації умов, які полегшують вчинен­ня злочинів (норми різних галузей законодавства, що об­межують дієздатність алкоголіків, позбавляють батьківсь­ких прав, регламентують порядок придбання і зберігання
вогнепальної зброї та ін.);

• що стимулюють до дій, які перешкоджають або припи­няють вчинення злочинів (норми кримінального права про добровільну відмову від злочину, необхідну оборону, затримання злочинця);

• що регламентують процес запобігання злочинам.

Визначимо, що саме скадає правову основу профілактики злочинів, а саме: положення Конституції України, закони України і підзаконні нормативні акти (наприклад, закони України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про адміністративний нагляд за особами,
звільненими з місць позбавлення волі», «Про прокурату­ру» та інші; Укази Президента України (наприклад Указ Президента України від 11.09.2006 року № 742 «Про Комплексну програму протидії корупції в Україні «На шляху до доброчесності») акти Кабінету Міністрів України щодо питань бороть­би зі злочинністю (наприклад, затверджена постановою КМУ від 20.12.2006року № 1767 «Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007-2009 роки); окремі норми галузевого законодавства України (напри­клад, ст. 23 КПК України, ст. 6 КАП України); відомчі та міжвідомчі нормативні акти (накази МВС Укра­їни, Генерального прокурора України, Державного депар­таменту України з питань виконання покарань та ін.).

Зазначимо, що до цього часу не прийнято Закон України «Про профілактику злочинів», який визначав би систему заходів профілактики злочинів, порядок їх здійснення державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян, а також права та обов'язки державних органів і організацій, що проводять роботу щодо профілактики злочинів, і осіб, щодо яких здійснюються передбачені цим законом заходи.

Дата добавления: 2014-01-07