Об’єкти і суб’єкти профілактики злочинності

Розглянувши рівні і види профілактики злочинів варто розкрити методи і форми профілактики злочинів. Отже, будь-яка діяльність, у тому числі й профілактична, будується на певних методах і формах її здійснення.Характеризуючи діяльність того чи іншого суб’єкта профілактики злочинів, потрібно враховувати, що вона здійснюється по двох основних напрямках: у співвідношенні заходів переконання із заходами примусу стосовно осіб, які порушують норми права і правила поведінки, встановлені суспільством. Тому тут використовують два методи: переконання і примусу.

Якщо перший метод є більш гуманним, оскільки спрямований на переконання тієї чи іншої особи про недопущення протиправної поведінки, то другий пов'язаний із застосуванням тих чи інших заходів примусу до осіб, які допускають відхилення у поведінці. Безумовно, названі методи повинні застосовуватися з урахуванням соціальної запущеності особи.

Використовуючи ці два метоли, суб’єкти профілактики правопорушень, залежно від їх виду, застосовують різні форми, під якими розуміється науково обгрунтована система найбільш доцільних і правомірних заходів профілактики злочинів.

Серед суб’єктів профілактичної діяльності особливе місце займають органи державної влади усіх рівнів і їх виконавчі органи, які, відповідно до Конституції України, покликанізабезпечити «дотримання законів, охорону державного і громадського порядку, прав і законних інтересів громадян». Виходячи з цього. їх профілактична діяльність здійснюється у таких формах:

- розробляють систему заходів, спрямованих на профілактику злочинності у суспільстві (соціальні, економічні, правові і т.п.);

- здійснюють у межах своїх повноважень керівництво системою суб'єктів профілактики на підвідомчій їм території;

- координують діяльність державних і громадських органів при
здійсненні комплексних заходів профілактики злочинності;

- разом з громадськими формуваннями розробляють і затверджують
комплексні плани профілактики злочинності;

- заслуховують керівників правоохоронних органів і громадських
формувань з питань запобігання злочинам;

- приймають рішення про створення тих чи інших суб’єктів профілактичної діяльності;

- безпосередньо через свої постійні комісії (адміністративні, у справах
неповнолітніх і т.п.) проводять профілактичні заходи, використовуючи при
цьому як метод переконання, так і примусу.

Активна участь громадських організацій, трудових колективів і громадян у профілактичній діяльності є гарантією її успіху. Діяльність цих суб’єктів, у розрізі нашої проблеми, проводиться у таких формах:

а) обговорення питань профілактики злочинності; участь у перспективному і поточному плануванні профілактичної діяльності, в закріпленні її завдань, форм у колективних договорах, спільній з правоохоронними органами діяльності, що обумовлено у нормативних і методичних документах;

б) використання заходів громадського впливу стосовно осіб з відхиленою поведінкою, з тим, щоб запобігти їх деградації і забезпечити своєчасну корекцію;

в) індивідуальні і групові бесіди, обговорення поведінки на зборах,
розміщення заміток у пресі, встановлення соціального контролю за особою;

г) здійснення громадського контролю за дотриманням законності у
сфері охорони власності, особи, боротьби з пияцтвом, наркоманією і т.п.;

д) безпосереднє проведення рейдів, патрулювання у громадських місцях
з метою запобігання і припинення порушень порядку.

Практика виробила також організаційні форми участі громадськості у профілактиці правопорушень. Це і громадські пункги охорони порядку, і ради профілактики трудових колективів, ДНД, робітничі загони допомоги міліції тощо.

Окрім громадських формувань, у профілактичній діяльності беруть участь окремі громадяни, формами участі яких можна назвати:

- недопущення антигромадського впливу на дітей;

- створення нормальних умов життя і виховання неповнолітніх;
- вжиття заходів щодо запобігання і припинення протиправної поведінки, своєчасного подання заяв у правоохоронні органи;

- застосування необхідної оборони;

- шефство, наставництво над особами, які стоять на профілактичному
обліку.

Форми профілактичної діяльності громадськості, як ми бачимо, численні. їх здійснення вимагає добротного інформаційно-аналітичного і методичного забезпечення, яке покладається на правоохоронні органи.

Особливе місце у профілактичній діяльності надається правоохоронним органам - одному з головних спеціалізованих суб’єктів профілактики правопорушень. Залежно від мети, поставленої державою перед тим чи іншим правоохоронним органом, теорією і практикою вироблені форми їх профілактичної діяльності.

Закон України «Про прокуратуру» встановлює, що її діяльність спрямована на всебічне зміцнення законності, охорону суспільного ладу, його політичної та економічної систем, соціально-економічних, політичних і особистих прав і свобод громадян. З цього положення випливає, що профілактика злочинності пронизує всі функції прокуратури, виступає завданням, яке підлягає вирішенню на кожному напрямку її діяльності.

Закон визначає також основні форми профілактичної діяльності органів прокуратури. Головною такою формою є загальний нагляд за виконанням законів. Із найбільш значних виділимо: нагляд за виконанням законів органами дізнання і попереднього слідства; нагляд за виконанням законів при розгляді кримінальних справ судами; виявлення причин і умов, що обумовлюють злочинність, і вжиття заходів щодо їх усунення; розробка, спільно з іншими державними органами, заходів щодо попередження злочинів; координація діяльності правоохоронних органів у сфері профілактики правопорушень; правова пропаганда.

Основні форми профілактичної діяльності судів і органів юстиції випливають із законів, що її регламентують. Суди здійснюють профілактичну діяльність у двох формах - процесуальній і поза процесуальній. У свою чергу,
заходи, що здійснюються у процесуальній формі, поділяються на три групи:
кримінально-процесуальні; адміністративно-процесуальні; цивільно-процесуальні.

Зміст поза процесуальних форм полягає у виступах перед трудовими колективами,засобах масової інформації щодо причин та умов злочинності; підготовці інформації у державні органи про стан злочинності і виявлені обставини,які її породжують; направлення окремих ухвал; звіт суддів перед населенням про свою роботу.

Формами профілактичної діяльності органів юстиції є: організаційне керівництво діяльністю суддів; методичне керівництво юридичними службами підприємств народного господарства та адвокатури; методичне керівництво правовим вихованням громадян. Зазначимо, що органам юстиції, на відміну від інших суб'єктів, підвідомчі лише заходи загальної профілактики.

Особливе місце серед суб'єктів профілактичної діяльності займають органи внутрішніх справ, які здійснюють заходи як загальної, так і індивідуальної профілактики.

Основними формами профілактичної діяльності органів внутрішніх справ є:

1) повна реєстрація і своєчасне розкриття злочинів, а також розшук
злочинців;

2) ведення справ профілактичного обліку на осіб, схильних до скоєння
злочинів та інших правопорушень;

3) індивідуальні бесіди з особами, схильними до правопорушень;

4) вжиття необхідних заходів до осіб, схильних до правопорушень
(попередження, штраф, амін. арешт, конфіскація, позбавлення прав, направлення
на примусове лікування, встановлення адміністративного нагляду, притягнення
до кримінальної відповідальності);

5) проведення різноманітних рейдів з метою затримання
правопорушників; виявлення причин і умов злочинності та їх усунення;

6) розробка комплексних планів попередження злочинності на території
обслуговування;

7) інформування державних органів про стан злочинності, причини та
умови, що її детермінують;

8) координація діяльності і надання методичної допомоги громадським
формуванням у справі попередження правопорушень;

9) проведення правової пропаганди серед населення.

Неважко помітити, наскільки багатогранна профілактична діяльність органів внутрішніх справ. У той же час вона здійснюється на основі законів і наданих функцій. Якщо підсумувати зміст профілактичної діяльності органів внутрішніх справ, то вона складається з кількох етапів:

- розробка і здійснення загальних напрямків профілактичної
діяльності;

- конкретизація загальних планів, «заземлення» їх до рівня колективів,
підприємств, установ, організацій і місць проживання населення;

- організація індивідуально-виховної роботи з особами, які поставлені на профілактичний облік в органах внутрішніх справ;

- запобігання злочинам з боку осіб, про злочинні наміри яких відомо
органам внутрішніх справ;

- розкриття злочинів і розшук злочинців з метою недопущення нових
злочинних проявів;

- виховна робота з раніше засудженими особами з метою недопущення
вчинення ними повторних злочинів.

Викладені вище положення є основою для організації профілактики будь-яких видів злочинів. Знання основних напрямків, форм і методів цієї діяльності дозволить правильно організувати профілактичну роботу[35].

Об’єкти профілактики, основні рівні і форми профілактики, заходи профілактичного впливу суб’єктів профілактики, які виконують цю діяльність – це все складає систему профілактики злочинності. Як свідчать свідчить теорія і практика боротьби зі злочинністю, що об’єкт профілактики – це все те на що діє система профілактики злочинності, а саме: уражені недоліками суспільні відносини в системі формування людини; різні за походженням негативні традиції, стереотипи поведінки, найбільш поширені негативні звички людей; окремі особи, групи осіб, які вчиняють протиправні вчинки та допускають протиправну поведінку; сукупність конкретних соціальних негативних явищ, процесів, недоліків у різних сферах життя, що детермінують злочинну поведінку і вчинення конкретного злочину; окремі негативні особистісні властивості людини, які провокують злочин або сприяють його вчиненню.

Об’єкт профілактичної діяльності – це окремі або сукупність різних (за ґенезою, сферою, формами та інтенсивністю прояви) негативних явищ та процесів реальної дійсності матеріального чи духовного характеру, що призводять до виникнення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів[36].

До об’єктів профілактики належать процеси і явища різного порядку, а саме: економічні, політичні, психологічні та інші фактори, що зумовлюють рівень і динаміку злочинності; діяльність людей, що повинна відповідати нормам права й соціальної взаємодії (характер діяльності при цьому може бути різноманітний: професійний, адміністративний, технологічний тощо); особа злочинця.

Найважливішими складовими профілактики злочинів є органи, організації, особи, які здійснюють запобіжні заходи, а також самі ці заходи. Іншими словами суб’єкти профілактики. Далі розкриємо їх. Отже, суб’єктами профілактики злочинності є державні органи, органи виконавчої влади, адміністрації державних, колективних та приватних підприємств, установ, організацій, громадські організації й утворення, приватні розшукові та охоронні установи, соціальні групи, службові особи та окремі громадяни, які здійснюють таку діяльність, і на яких законом покладено завдання і функції щодо виявлення, усунення, послаблення, нейтралізації причин і умов, що сприяють існуванню і розповсюдженню злочинності у цілому, її окремих видів та вчиненню конкретних злочинів.

Основні відмінні ознаки суб’єктів профілактики злочинів від інших суб’єктів:

- цілеспрямоване здійснення діяльності щодо профілактики злочинності; координаційний і субординаційний зв’язок з іншими суб’єктами профілактики;

- наявність органу, який спрямовує діяльність усіх інших щодо побудови стратегії боротьби зі злочинністю;

- відпрацьований механізм щодо вибору профілактичних заходів залежно від об’єкта, що профілактується.

Тому органи, організації та особи, які не володіють хоча б однією з перелічених ознак, не можуть розглядатися як суб’єкти профілактики злочинів.

Виходячи з такого тлумачення, суб’єктами профілактики злочинів є: у соціологічному плані - колективи та інші групи, індивіди; соціально-політичному - держава, державні органи і громадські формування, громадяни. Різноманітність суб’єктів, що відрізняються за характером, масштабами, формами і методами діяльності - одна з суттєвих особливостей профілактики злочинів та інших правопорушень.

До суб’єктів профілактики, таким чином, відносяться: державні органи та установи; громадські організації і формування; посадові особи, інші працівники - представники цих органів, установ, організацій і формувань, а також окремі громадяни.

Суб’єктів профілактики можна поділити (крім названих) на такі групи:

а) органи та організації, які керують, спрямовують, координують
профілактичну діяльність (органи державної влади і управління);

б) органи, організації, установи, що безпосередньо виконують
профілактичні функції, організовують профілактичні заходи (МВС, СБУ,
прокуратура, суд, Державна податкова адміністрація, Державний департамент з питань виконання покарань, спеціально створені громадські формування);

в) суб’єкти, що відрізняються один від одного залежно від масштабів
здійснюваних ними профілактичних заходів - у межах держави, регіону, області,
району, населеного пункту, об’єкта.

Класифікуючи суб’єкти профілактики, потрібно враховувати: по-перше, всі вони відрізняються один від одного, але функціонують не ізольовано, а у взаємозв'язку, тим більше, що існує їх своєрідна ієрархія; по-друге, кожний суб’єкт наділений певними повноваженнями. Він є носієм конкретних прав і обов'язків.

У кримінологічній літературі виділяють:

- загальні суб’єкти профілактики, для яких ця діяльність не є головною функцією;

- спеціальні суб’єкти профілактики, для них профілактика є головною або однією з головних функцій. Дана група суб’єктів - найбільш активна ланка, оскільки перебуваєна передовому плані боротьби із правопорушеннями, володіючи спеціальними методами і засобами. Ці органи та організації покликані забезпечити проведення у життя різноманітних профілактичних заходів, виступаючи при цьому як їх безпосередні організатори і виконавці (органи внутрішніхсправ, служба безпеки, прокуратура, суди, органи юстиції, спеціальнігромадські формування).

Таким чином, суб’єктами профілактики злочинів у цілому виступають сукупність державних органів, громадських організацій і громадян, що цілеспрямовано здійснюють на різних рівнях і у різних масштабах керівництво, планування заходів щодо попередження злочинів, управління цими заходами або їх безпосереднє виконання, забезпечення цього виконання, мають у зв’язку з цим певні права та обов'язки і несуть відповідальність за досягнення поставленої мети.

Центральне та основне місце у системі суб’єктів профілактики злочинів займаютьоргани внутрішніх справ. Характерною рисою їх діяльності щодо запобігання злочинам є комплексний характер, який проявляється в таких аспектах:

1) органи внутрішніх справ, на відміну від інших суб’єктів профілактичної діяльності, впливають на дуже широке коло об’єктів профілактики;

2) займають одне з центральних місць у системі суб’єктів профілактики
злочинів, що проявляється у цілісній взаємодії з усіма суб’єктами, наданні
інформації про стан оперативної обстановки, виявленні причин і умов
злочинності та осіб, які потребують індивідуального профілактичного впливу, у
наданні методичної і практичної допомоги в проведенні профілактичних заходів:

3) органи внутрішніх справ не лише самі виявляють і ліквідують причини та умови злочинів, але й у встановленому законом порядку пред’являють
іншим суб’єктам вимоги щодо виконання покладених на них функцій у сфері
зміцнення правопорядку;

4) органи внутрішніх справ здійснюють профілактичну діяльність на
всіх рівнях, у всіх видах і формах, використовуючи при цьому широкий арсенал
різноманітних методів і засобів як гласних, так і оперативних;

5) у структуру органів внутрішніх справ входять ряд служб і підрозділів,
єдине або головне призначення яких полягає у реалізації профілактичних
функцій[37].

Згідно з Положенням «Про Мініс­терство внутрішніх справ України», затвердженим Указом Пре­зидента України від 17 жовтня 2000 р. № 1138, до основних завдань МВС України поряд з іншими належать такі:

• організація й координація діяльності органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів сус­пільства й держави від протиправних посягань, охорона громадського порядку та забезпечення громадської без­пеки;

• участь у розробці та реалізації державної політики щодо боротьби зі злочинністю;

• забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, роз­криття і розслідування, розшук осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів щодо усунення причин і умов, які сприя­ють вчиненню правопорушень.

Особливе місце у здійсненні профілактичної діяльності орга­нами внутрішніх справ посідає міліція. Згідно із ст. 2 Закону України «Про міліцію» одним із завдань міліції є попереджен­ня і припинення правопорушень. Крім того, про спеціально-попереджувальну функцію міліції зазначається в п. 2, 6, 7, 13, 14 ст. 10 Закону України «Про міліцію», де наведено також пе­релік основних обов’язків міліції.

Аналіз чинного законодавства, підзаконних актів МВС Ук­раїни та інших документів дає підстави виокремити такі основ­ні напрями профілактичної діяльності міліції:

- активна участь у забезпеченні громадського порядку, охороні
державної та індивідуальної власності, законних прав громадян, перекриття
каналів незаконного збагачення;

- профілактика особливо небезпечних і тяжких злочинних проявів у
державі, які за кілька останніх років мають тенденцію до зростання. Особливе
місце серед них займають організована і професійна злочинність, злочини,
вчинені з особливою жорстокістю і немилосердністю;

- профілактика пияцтва, алкоголізму, наркоманії, поширення вірусу
СНІД. Держава надає особливого значення створенню у країні обстановки
нетерпимого ставлення до порушників норм права; до подолання негативних
звичок і пережитків, і передусім пияцтва, наркоманії, що згубно впливають на
здоров'я і духовний розвиток людей, завдають не лише моральних та
матеріальних збитків суспільству, але й штовхають таких осіб на скоєння
злочинів;

- особлива увага, на сьогоднішній день, надається профілактиці злочинності неповнолітніх. Саме у цьому середовищі досить часто
виховуються особи, які вчиняють найбільш небезпечні і розповсюджені злочини, такі як: крадіжки, грабежі, розбійні напади, зґвалтування, убивства, хуліганство, крадіжки транспортних засобів. Все частіше вчинення неповнолітніми цих злочинів поєднується з особливою жорстокістю. Контингент цих осіб дає максимальний, порівняно з іншими категоріями засуджених, процент рецидиву, передбачаючи тим самим тенденції зростання рецидивної злочинності на багато років уперед;

- одним із напрямків є профілактика рецидивної злочинності. Рецидивістами вчинюєтьсязначна кількість злочинів, переважно особливо небезпечних і тяжких. За останнє десятиріччя на 95% зросла кількість злочинів, вчинених особливо небезпечними рецидивістами;

- важливим напрямком єпрофілактика злочинності у сфер економічних відносин. Розвал економіки, інфляція, безробіття є тим середовищем, яке породжує тіньову економіку, створює мафіозні угруповання. Цей вид злочинності завдає державі величезних збитків;

- тенденції останніх років свідчать про домінування у структурі
злочинності майнових злочинів. У середньому вони становлять понад 70 % від
загальної кількості. Тому перед органамивнутрішніх справ стоять невідкладні
завдання щодо їх профілактики;

- найвищими соціальними цінностями є людське життя та здоров’я. На
жаль, злочинні посягання на життя і здоров’я громадян за останні роки мають
тенденцію до зростання. Зростає кількість злочинних проявів у сфері сімейно-побутових відносин. Звідси випливає черговий напрямок профілактичної
діяльності, який стоїть перед органами внутрішніх справ;

- збільшилася кількість правопорушень, що вчинюються у парках, на
вулицях, майданах, інших громадських місцях, особливо у вечірній та нічний час.
Органи внутрішніх справ зобов'язані застосовувати відповідні профілактичні заходи щодо їх профілактики;

- важливим напрямком є профілактика необережних злочинів і правопорушень у сфері екології та охорони довкілля.

Профілактичну функцію виконують усі підрозділи міліції, які входять в її структуру: кримінальна міліція, міліція гро­мадської безпеки, транспортна міліція, державна автоінспек­ція, міліція охорони, спеціальна міліція. Найвагоміший внесок у профілактичну діяльність міліції роблять підрозділи карного розшуку, державної служби боротьби з економічними злочина­ми, дільничні інспектори міліції, слідчі, штатні підрозділи ді­знання, патрульно-постова служба, підрозділи державної служ­би охорони і державної автомобільної інспекції.

Дата добавления: 2014-01-07