Лекція 8

Характеристики будови тканин

Будівля тканин характеризується числом ниток основи і утка, розташованих на умовній довжині, рівної 100 мм (відповідно щільністю по основі По і щільністю по утоку П_у).

Тканини можуть бути рівнощільними, тобто. мати однакову щільність в обох системах ниток, і нерівнощільними – з різною щільністю по основі й утчу.

При збільшенні щільності тканини по основі нитки зрушуються у вертикальному напрямку, при збільшенні щільності по утоку – у горизонтальному. Унаслідок цього осередку тканини перестають бути симетричними і витягаються в тім чи іншому напрямку. Форма осередку тканини є одним з основних параметрів, що визначають чи подібність розходження механічних властивостей тканини в частковому і поперечному напрямку

При однаковій фактичній щільності ступінь заповнення тканини нитками може бути різної в залежності від товщини останніх. Тому для одержання порівнянних характеристик вводяться поняття заповнення і наповнення тканин.

Лінійне заповнення по основі Е_о і по утоку Е_у, %, показує, яка частина довжини тканини уздовж чи основи уздовж качка зайняті поперечниками паралельно лежачих ниток (без обліку їхнього переплетення з нитками перпендикулярної системи) і розраховується по формулі:

Е_о=d_оП_о (3.1);

Е_у=d_уП_у (3.2).

Лінійне наповнення по основі Але і по утоку Ну, % показує, яку частину лінійної ділянки тканини займають поперечники ниток обох систем з обліком їхнього переплетення, але без обліку сплющування і похилого розташування.

Але=(d_on_o+d_ус_у)По/n_о (3.3);

Ну=(d_уn_у+d_ос_о)П_у/n_у (3.4),

де n_o,n_у-число ниток рапорту основи і качка; со, су - число полів зв'язку ниток основи і качка в рапорті.

Поверхневе заповнення Е_s, %, показує, яку частину площі тканини закриває площа проекцій ниток основи і качка.

Е_s=Е_о+Е_у-0,01Е_оЕ_у (3.5).

Знаючи поверхневе заповнення тканини можна визначити її поверхневу пористість R_s, що показує відношення площі наскрізних пір до площі всієї тканини, %

R_s=100-E_s (3.6)

Коефіцієнти зв'язаності по основі До і по утоку К_у характеризують зв'язок елементів тканини між собою і визначаються відношенням лінійного наповнення до лінійному заповненню.

До=Але/Е_о (3.7)

К_у=Ну/Е_у (3.8)

Поверхневе наповнення характеризуються відношенням умовно-мінімальної площі S_min, що могла б займати тканину при її умовно-максимальній ущільненості, до фактичній площі S_факт., займаною даною тканиною. Коефіцієнт наповнення тканини визначається по формулі:

H=S_min/S_факт (3.9)

Об’ємне заповнення Е_v, % показує, яку частину обсягу тканини складає сумарний обсяг ниток основи і качка.

Е_v=d_т·100/d_н (3.10),

де d_т, d_н- об’ємна маса тканини і ниток.

Заповнення по масі Їм, %, показує, яку частину маса ниток складає від максимальної маси тканини при умові повного заповнення її обсягу речовиною волокна.

Їм=d_т·100/g (3.11),

де g- щільність речовини волокна.

Загальна пористість тканини, %, характеризує частку всіх проміжків між нитками, усередині ниток і волокон.

R_об.=100(1-d_т/g) (3.12)

Лінійні розміри тканини характеризуються довжиною, шириною і товщиною.

Довжина тканини L, м, - відстань між початком і кінцем шматка, обмірюваний паралельно ниткам основи.

Ширина тканини В, див, - відстань між двома краями шматка разом з чи крайками без них, обмірюване в напрямку, перпендикулярному ниткам основи.

Товщина тканини D, мм, - відстань між лицьовою і виворітною поверхнями тканини, обмірюване при визначеному тиску.

Лінійна щільність тканини М_L, г/м, - маса 1 м довжини тканини при її фактичній ширині – може бути визначена шляхом перерахування маси крапкової проби m, м, довжиною L, мм, по формулі:

М_L=m·10³/L (3.12)

Поверхнева щільність тканини (маса 1 м²) є стандартною характеристикою, показники якої по кожному виду тканини регламентуються технічною документацією; відхилення від норми допускається в строго встановлених межах. Поверхневу щільність тканини М_s, г/м², визначають шляхом перерахування маси крапкової проби довжиною L, мм, і шириною В, мм, на площу 1 м².

М_s=m·10⁶/(LB) (3.13)

Поверхневу щільність можна розрахувати по структурним показникам тканини:

М_s=0,01(П_оТ_о+Путу)h (3.14),

де h-коефіцієнт, що враховує зміна маси в процесі її вироблення й обробки

По даним проф. Н. А. Архангельського, коефіцієнт (залежать від виду тканини:

Вид тканини Значення (

Бавовняна 1,04

Вовняна гребінна 1,25

Тонкосукняна 1,3

Грубосуконна 1,25

Лляна 0,9

Фази будови тканини

Згідно теорії Н.Г. Новикова тканини в залежності від висоти хвиль ниток, що переплітаються, поділяють на 9

У тканині першої фази будівлі Ф₁ нитки утоку обгинають не вигнуті нитки основи, у дев'ятій фазі будівлі Ф₉ , навпаки, не вигнутими залишаються нитки утоку, а обгинають їхньої нитки основи. У тканині середньої, п'ятої, фази будівлі нитки основи і качка вигнуті в однаковому ступені.

Висота хвиль ниток (h_o, h_у) при їхній постійній товщині змінюється в залежності від кута нахилу a - ниток основи і кута нахилу b - ниток утоку:

h_o = (d_o + d_у) sin a

h_e = (d_o + d_у) sin b

де d_o, d_у – діаметри ниток основи і качка, відповідно

У свою чергу кути нахилу залежать від відстані між центрами перетину ниток даної системи. Зі збільшенням висоти хвиль ниток основи відповідно зменшується висота хвиль утокових ниток.

Фази будови при постійній сумі діаметрів ниток змінюються в залежності від співвідношення щільностей по основі По і по утоку П_у. При По > П_у тканина мають фази будівлі Ф₆ – Ф₈, при По = П_у – середню фазу Ф₅, при По < П_у – фази Ф₂ – Ф₄. Фаза Ф₉ можливі лише при більшій щільності основи і малої щільності утоку, фаза Ф₁, навпаки, при більшій щільності утоку і малої щільності основи; зустрічаються ці фази рідко і практическог7об значення не мають.

Фаза будови даної тканини не є величиною постійної, вона змінюється в процесах текстильного і швейного виробництва. Вносять зміни у фази будівлі тканин і процеси експлуатації, що викликають розтягання матеріалу в різних напрямках і змінюючі глибині хвиль ниток

Поверхня тканини

Волокнистий склад, структура ниток, вид переплетення, щільність, фази будови тканини й оздоблювальних операцій визначають характер контакту тканини з навколишніми предметами. У залежності від виду переплетення, щільності і фази будови тканини на її поверхні переважають нитки чи основи утоку.

Тканина, на поверхні якої переважають утокові перекриття, називають уточно – опорної. У випадку переваги основних перекриттів тканина називаються основоопорною. При однаковому виступанні на поверхні тканини ниток основи і утка її називають рівноопорною.

Площа фактичного контакту тканини з площиною предметів називається опорною поверхнею. Вона складає від 5 до 20 % усієї площі тканини

Опорна поверхня тканини змінюється як у процесах оздоблювального виробництва, так і при експлуатації одягу. При розтяганні тк4ані в довжину додатковий вигин одержують нитки утоку і гребеня їхніх хвиль помітно виступають на поверхні тканини. При усадці по довжині, навпаки, додатковий вигин одержують нитки основи, гребені хвиль яких піднімаються над поверхнею тканини.

Лекція 9

Обробка текстильних матеріалів

Загальна схема технологічного процесу обробки різних текстильних матеріалів в основному однакова і складається з чотирьох стадій:

1) Підготовка матеріалу до фарбуванню і друкуванню.

2) Фарбування.

3) Друкування.

4) Заключна обробка.

1. Підготовка матеріалу до фарбуванню і друкуванню.

Дата добавления: 2014-01-07