Тема 15

ДЕРЖАВА ТА ЇЇ ЕКОНОМІЧНІ ФУНКЦІЇ

ПЛАН

1. Держава як суб’єкт економічних відносин

2. Функції держави в ринковій економіці

3. Адміністративні (прямі) та економічні (непрямі) методи регулювання

1. Держава як суб’єкт економічних відносин.

Держава в економічному процесі:

· відтворює умови конкуренції

· виступає як покупець продукції

· є суб’єктом, який несе грошові витрати

· усуває причини відмови ринкового механізму.

Відтворення умов конкуренції зводиться до того, що сотні тисяч підприємств, які виробляють величезну номенклатуру товарів і послуг, мають доповнюватися рухом грошей, цінних паперів, інформацією, знаннями, що можливо лише за умов дії відповідних юридичних законів, нормативних документів, інструментів.

Держава створює юридично - інституціональні засади ринкової економіки

Як покупець продукції від імені держави виступає уряд, який закуповує зброю, поштові, транспортні послуги тощо.

Як суб’єкт, що несе грошові витрати, держава виступає як агент для перерозподілу доходів. Такі витрати називаються трансферними, або передаточними, і є соціальним забезпеченням (велфером). Трансферні платежі нічого не додають до ВВП. Вони свідчать про роль, яку відіграє уряд як агент для перерозподілу доходів у суспільстві на користь тих, хто потребує допомоги.

Усунення причин відмови ринкового механізму досягається втручанням уряду в економічну діяльність через її регулювання, обходячи дію законів ринкової конкуренції. Таке втручання називають регулюванням.

Головні причини збоїв у ринковому механізмі можна об’єднати в такі чотири групи: зовнішні економічні ефекти; суспільні блага; факти неподільності; монополізм.

Зовнішні економічні ефекти – це витрати, що є зовнішніми для учасників процесу виробництва, які платять за товар. Для того щоб запобігти забрудненню навколишнього середовища держава вводить спеціальний закон, що обмежує припустимі межі забруднення. Закон може передбачати кілька варіантів: повністю заборонити викид у воду і атмосферу отруйних речовин, встановити штраф за забруднення навколишнього середовища. Це створить умови для відтворення і оздоровлення навколишнього середовища.

Суспільні блага споживаються всіма членами суспільства, порівну і часто колективно. До них належать оборона, охорона суспільного порядку, державне управління, енергетична система тощо. З моменту їх вироблення вони автоматично споживаються кожним членом суспільства незалежно від того, заплатила за нього людина чи не заплатила.

Факти неподільності. В умовах ринку економічно і соціально не завжди доцільно, щоб у певних галузях, сферах діяльності існувала конкуренція. Це зумовлено тим, що остання дає свободу вибору обсягів підприємств. Якщо ж потужності у суспільстві доцільно з економічної точки зору довести до мінімуму, виникають факти неподільності.

Монополізм створює ринок, призводить до того, що ціни зростають при штучному зменшенні обсягів виробництва. У зв’язку з цим потрібне втручання уряду з метою зменшення впливу монополії, що здійснюється ліквідацією монополії або регулюванням її.

Як бачимо, причини, що протидіють розвитку вільного ціноутворення, конкуренції та ринку, є невід’ємною складовою сучасної розвиненої економіки і можуть бути усунені втручанням держави у процес відтворення. Через ці обставини сучасний ринок є ринком, що регулюється державою. Це здійснюється за допомогою правових актів, що закріплюють ринкові відносини, широкого використання договірних відносин, через фінансування розвитку державного сектора, науки, культури, освіти, соціального захисту населення, через податкову, кредитну, банківську системи, ціноутворення та інші регулятори з метою досягнення цілей, визначених державною соціально-економічною політикою.

2. Функції держави в ринковій економіці

Регулюючі функції держави в ринковій економіці зводяться до трьох основних – законодавчої, стабілізуючої, розподільчої.

Законодавча функція передбачає, що держава розробляє систему економічних, соціальних та організаційно-господарських законів і постанов, які створюють певні “правила гри”, тобто правові засади ринкової економіки, що є гарантом однакових прав і можливостей для усіх форм власності та господарювання.

З метою захисту конкуренції як основної умови і регулятора ринкової економіки держава розробляє і реалізує антимонопольне законодавство.

Стабілізуюча функція полягає у підтриманні високого рівня зайнятості та цінової рівноваги, а також стимулюванні економічного зростання. З цією метою держава: а) визначає цілі, напрями і пріоритети економічного розвитку, виділяє відповідні ресурси для їхньої реалізації, використовує грошово-кредитні та бюджетно-податкові підйоми; б) бере на себе організацію пропозиції центральних грошей; в) забезпечує зайнятість і стабільний рівень цін, проводячи відповідну фіскальну і кредитно-грошову політику, спрямовану на запобігання інфляції та безробіттю.

Розподільча функція пов’язана, з одного боку, з досягненням більш справедливого розподілу доходів у суспільстві, а з іншого – з більш ефективним розміщенням ресурсів у ринковій економіці. Для здійснення цієї функції: а) здійснює перерозподіл коштів груп населення, що мають високі доходи, на користь непрацездатних і малозабезпечених, проводячи відповідну фінансову і податкову політику, політику регулювання цін; б) встановлює і контролює реалізацію законодавства про встановлення мінімального розміру заробітної плати; г) бере на себе функцію забезпечення суспільними благами, у виробництві яких приватні та колективні суб’єкти не зацікавлені, водночас без цих благ суспільство не може досягти благополуччя. У регулюванні зовнішньоекономічних відносин і валютного ринку, міграції капіталів і робочої сили, здійсненні контролю над платіжними балансами.

Регулюючі функції держави в ринковій економіці є умовою досягнення балансу економіки на макрорівні, здійснення ефективної грошово-кредитної політики, соціального захисту малозабезпечених верств населення.

3.Адміністративні (прямі) та економічні (непрямі)

методи регулювання

Головними методами прямого регулювання є такі:

· законодавча та економічна діяльність держави;

· державні закупівлі, трансферні платежі;

· індикативне планування, розробка і реалізація цільових програм;

· прямий державний контроль над монопольними ринками;

· адміністративне регулювання певних процесів економічного життя.

Організуючий вплив на ринок держава здійснює передусім через розробку законів і контролю за виконанням їх усіма господарюючими суб’єктами. Для реалізації його використовують антимонопольне законодавство, контроль над цінами, а також за якістю продукції, через систему державного ліцензування на виробництво окремих товарів; обмеження вивезення ряду товарів у інші країни. Держава виступає гарантом грошової одиниці, здійснює контроль над обігом грошей. Уряд щороку визначає мінімальний розмір заробітної плати, що сприяє регулюванню ринку праці.

Захист внутрішнього продовольчого ринку держава замість зовнішньоекономічної політики, односторонньої лібералізації продовольчого імпорту вводить різні обмеження на ввезення цього товару. Для цього підвищуються ставки мит.

Компенсаційні збори, розмір яких визначають як різницю між внутрішньою ціною і ціною ринку, з якого надходить імпортований продукт.

Особливу увагу держава приділяє виробництву суспільних благ, здійснюючи виробництво цих благ безпосередньо на державних підприємствах, та виступаючи як посередник між споживачем і виробником таких благ.

Держава здійснює виплати, які перерозподіляють податкові доходи, отримані від платників податків, певним верствам населення у формі допомоги з безробіття, виплат з соціального страхування та забезпечення, допомоги ветеранам війни тощо.

Регулюючий вплив на ринкову економіку держава здійснює через індикативне планування, відображаючи цілі та пріоритети соціально-економічної політики держави, використовує показники, які мають рекомендаційно-орієнтовний характер.

Економічні (непрямі) методи регулювання

Одним з найефективніших регулюючих засобів держави є податки, які існують у суспільстві п’ять століть.

Суб’єктами оподаткування є фізичні та юридичні особи. У фізичних осіб об’єктами оподаткування є доход, майно і земля. Середній європейський громадянин сплачує у формі податків 45-48 відсотків свого доходу. У юридичних осіб об’єктами оподаткування є прибуток, майно і земля. У більшості країн світу юридичні особи, що ведуть підприємницьку діяльність, сплачують до бюджету 48-52 відсотки одержаного прибутку.

Через систему оподаткування, яка передбачає прямі (прибутковий податок з населення, податок з корпорацій), непрямі (акцизи, податок на добавлену вартість, митні збори) та інші (податок на нерухоме майно, спадщину, землю) податки, держава формує бюджет, обсяг якого становить1/3 –1/2 національного доходу.

Кошти державного бюджету витрачаються на розвиток певних галузей, виробництво товарів та продуктів харчування, здійснення різноманітних видів діяльності. Переважна частина витрат припадає на соціально-економічні напрями: а) витрати на виплату пенсій, допомог, охорону здоров’я, освіту, підготовку кадрів; б) сприяння розвитку енергетики, житлового будівництва і комунального господарства, зв’язку, транспорту; в) охорона навколишнього середовища. Воєнні витрати, витрати на наукові та космічні дослідження становлять значну частку витрат бюджету.

Особливе значення у країнах з розвиненою ринковою економікою надається стимулюванню науково-технічного прогресу, розвитку на його основі наукомістких виробництв.

Важливим об’єктом державного регулювання є аграрний сектор, який стимулюється за рахунок фінансування з державного бюджету. Держава сприяє подоланню наслідків стихійних лих, розв’язанню перспективних завдань: розвитку інфраструктури, реформуванню виробництва, усуненню соціальних суперечностей на селі – безробіття, занепаду соціально - побутової та культурної інфраструктури.

Важливе місце в системі регулюючих важелів держава відводить грошово-кредитній системі. Визначаючи кількість грошової маси в обігу, обсяг кредитів, рівень відсоткових ставок, держава активно впливає на кон’юнктуру ринку. Зменшуючи кількість грошей у каналах обігу, держава стримує ділову активність і навпаки – збільшення грошей сприяє посиленню інвестиційної діяльності господарюючих суб’єктів. Цього можна досягти також за рахунок кредитної політики.

Дата добавления: 2014-01-07