КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Міжнародна трудова міграція
Керівні органи Міжнародної організації праці До керівних органів Міжнародної організації праці належать: 1. Міжнародна конференція праці (МКП) - це вищий орган, ■ загальні напрями роботи МОП; ■ проблеми соціального стану у сфері праці; ■ міжнародні норми праці у світлі конвенцій і рекомендацій; ■ приймає резолюції з окремих питань діяльності МОП. 2. Адміністративна рада - головний виконавчий орган, що обирається на Генеральній конференції на трирічний термін. Завдання, що виконує Рада: § спрямовує роботу МОП у період між конференціями; § втілює в життя рішення МОП, визначає порядок роботи конференцій МОП; § керує діяльністю Міжнародного бюро праці (МБП), а також усіх комітетів, що створюються при Адміністративній раді. Адміністративна рада має дієвий контрольний механізм і включає Комітет експертів із застосування конвенцій і рекомендацій, який готує доповідь для тристороннього Комітету МКП. 3. Міжнародне бюро праці, штаб-квартира якого знаходиться в Женеві, (Швейцарія) з постійно діючим секретаріатом МОП. МБП виконує роль світового дослідницького й соціально-інформаційного центру з соціально-трудових проблем. Бюро вивчає питання для прийняття міжнародних конвенцій і рекомендацій, проводить дослідження, передбачені дворічними програмами, займається підбором експертів і має два інститути - Міжнародний інститут з дослідження трудових ресурсів (Женева) і Міжнародний центр з підвищення професійної і технічної кваліфікації (Турнін). Основними сферами діяльності МОП є: ■ зайнятість і безробіття; ■ професійна підготовка й перепідготовка кадрів; ■ права людини; ■ умови праці й гігієна праці; ■ заробітна плата; ■ соціальне забезпечення; ■ надання допомоги країнам у таких галузях, як трудове Міжнародна трудова міграція (МТМ) - це один з видів переміщень людей у міжнаціональному територіальному просторі з метою пошуку місця роботи без зміни місця постійного проживання. До основних причин виникнення та існування міжнародної трудової міграції належать: а) з боку країн-донорів: ■ велика кількість населення (Індія, Китай, Нігерія); ■ масове безробіття, зумовлене науково-технічним прогресом; ■ низький життєвий рівень і порівняно низька заробітна плата; ■ виробнича необхідність (для фахівців, які працюють у країнах, що розвиваються); б) з боку країн-реципієнтів: ■ потреба в додатковій висококваліфікованій робочій силі; ■ потреба в додатковій дешевій і мобільній робочій силі (у сфері послуг); ■ порівняно висока заробітна плата. Сприяють розвитку міграційних процесів: висока швидкість поширення інформації, бурхливий розвиток міжнародних пасажирських ліній, розвиток засобів комунікацій. Міжнародну трудову міграцію поділяють на довгострокову (кілька років), короткострокову (3-12 місяців), сезонну (до 3 місяців), вахтову (до 1 місяців), маятникову (щоденна). За рівнем кваліфікації МТМ поділяють на міграцію кваліфікованих працівників (з виділенням процесу "відпливу мізків") і міграцію некваліфікованої робочої сили. За ступенем легальності виділяють легальну й нелегальну міграцію, остання формується під впливом таких причин: ■ відсутність чіткої імміграційної політики; ■ юридична неграмотність мігрантів; ■ складний характер процедури легалізації. Від міграції виграють мігранти, тому що вирішують проблему поліпшення свого становища, підприємці, що наймають мігрантів на відносно низьку заробітну плату (при відсутності профспілкового захисту мігрантів). Водночас МТМ дає можливість країні-імпортеру трудових ресурсів заощаджувати засоби на підготовку фахівців, знижувати витрати на виробництво за рахунок використання дешевої робочої сили, як правило, молодої. Країна-експортер робочої сили виграє від трудової міграції з таких причин: ■валютні перекази емігрантів родинам обмінюються на національну валюту, у зв'язку з чим деякі країни від експорту трудових ресурсів одержують доходи, рівні доходам від інших видів експорту (Йорданія, Пакистан, Єгипет, Індія, Португалія, Туреччина); ■послаблюється проблема безробіття; ■від ротації, тобто повернення на батьківщину одних і міграції інших громадян, відбувається збагачення досвіду місцевих фахівців; ■МТМ поліпшує використання трудових ресурсів у світовому господарстві. До негативних наслідків МТМ для країн-експортерів трудових ресурсів належать: ■утрата висококласних фахівців (проблема "відпливу мізків"); ■додаткові витрати з бюджету на підготовку нових фахівців; ■проблеми з захисту своїх громадян-мігрантів від дискримінації; ■утрата широкого вибору робочої сили, особливо фахівців. Регулювання міжнародних міграційних процесів здійснюється на основі національних міграційних політик, що захищають внутрішній ринок праці і забезпечують соціально-правовий захист трудящих-емігрантів. Авторитетною міжнародною організацією, що займається проблемами міграції населення, є Міжнародна організація з питань міграції (МОМ), створена в 1951 році як Міжурядовий комітет з питань Європейської міграції (остання назва - у 1987 році). МОМ вирішує такі завдання: ■управління впорядкованою і плановою міграцією громадян; ■переміщення кваліфікованих людських ресурсів; ■ організація міграції біженців, переміщених осіб та інших Штаб-квартира МОМ знаходиться в Женеві, де безпосередньо працюють 175 співробітників (інші 765 - працюють у 60 представництвах, розташованих по усьому світі). У МОМ входить 46 країн-членів і 35 країн-спостерігачів. У трудової міграції МОМ розробила спеціальні програми "Міграції в інтересах розвитку". Серед найбільш ефективних варто назвати такі: ■"Повернення кваліфікованих людських ресурсів"; ■"Вибіркова міграція"; ■"Об'єднаний експорт"; ■"Горизонтальне співробітництво у сфері кваліфікованих людських ресурсів". МОМ співпрацює з низкою міжнародних громадських організацій, серед яких: Міжнародна конференція вільних профспілок (МКВП), Міжнародна організація наймачів (МОН), Всесвітня конференція праці (ВКП), Міжнародна рада соціального забезпечення (МРСЗ), Міжнародна спеціальна служба (МСС), Міжнародна організація допомоги робітникам (МОДР) та ін. Контрольні питання: 1 Поняття й тенденції міжнародного поділу праці. 2 Форми міжнародного поділу праці. 3 Міжнародна організація праці і її роль у регулюванні ринку праці й соціально-трудових відносин. 4 Керівні органи Міжнародної організації праці. 5 Міжнародна трудова міграція та її види. Література 1. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» // Уряд. кур’єр. — 2000. — № 206. — С. 10. 2. Закон України «Про підприємництво» // Закон і підприємець: 3. Закон України «Про відпустки» // Законодавство України про працю: Зб. нормат. актів: У 3 кн. / Упоряд. і наук. ред. В. Вакуленко. — К.: Істина, 1999. — Кн. 2. — С. 67—75. 4. Закон України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 р.» // Праця і зарплата. — 2000. — № 24. — С. 1. 5. Закон України «Про державну статистику» // Офіційний вісник. — 2000. — № 33. 6. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» // Праця і зарплата. — 2000. — № 14. — С. 2—9. 7. Закон України «Про оплату праці» // Законодавство України про працю: Зб. нормат. актів: У 3 кн. / Упоряд. і наук. ред. В. Вакуленко. — К.: Істина, 1999. — Кн. 2. — С. 455—462. 8. Закон України «Про охорону праці» // Законодавство України про працю: Зб. нормат. актів: У 3 кн. / Упоряд. і наук. ред. В. Вакуленко. — К.: Істина, 1999. — Кн. 3. — С. 3—20. 9. Кодекс законів про працю України та інше законодавство про працю. — К.: Праця, 1997. — 288 с. 10. Закон України «Про зайнятість населення» / Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999 р. — К.: Істина, 1999. 11. Конвенція МОП № 131 «Про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються» від 3 червня 1970 р. 12. Конвенція МОП № 142 «Про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів» від 23 червня 1975 р. 13. Конвенція МОП № 168 «Про сприяння зайнятості і захист від безробіття» від 21 червня 1988 р. 14. Абрамов В. М., Данюк В. М., Гриненко А. М., Колот А. М., Чернов В. І. Нормування праці. — К., 1995. 15. Абрамов В. М., Данюк В. М., Колот А. М. Мотивація і стимулювання праці в умовах переходу до ринку. — Одеса, 1995. 16. Адамчук В. В., Кокин Ю. П., Яковлев Р. А. Экономика труда: Учебник. — М.: Финстатинформ, 1999. 17. Адамчук В. В., Ромашов О. В., Сорокина М. Е. Экономика и социология труда: Учебник. — М.: ЮНИТИ, 1999. 18. Андрушків Б. М., Кузьмін О. Є. Основи менеджменту. — Львів: Світ, 1995. 19. Аоки М. Фирма в японской экономике / Пер. с англ. — СПб.: Лениздат, 1995. 20. Аттестация руководителей и специалистов предприятий, учреждений и организаций: Метод. рекомендации. — М., 1989. 21. Афонин А. С. Основы мотивации труда: организационно-экономические аспекты: Учеб. пособие. — К.: МЗУУП, 1994. 22. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці. — К.: Знання-Прес, 2000. 23. Васькин А. А. Оценка менеджеров: Учеб.-практ. пособ. — М.: Компания Спутник +, 2000. 24. Вилюнас В. К. Психологические механизмы мотивации человека. — М.: Изд-во МГУ, 1990. 25. Виханский О. С., Наумов А. И. Менеджмент: Учебник для эконом. спец. вузов. — М.: Высш. шк., 1994. 26. Волгин А. П., Матирко В. П., Модин А. А. Управление персоналом в условиях рыночной экономики: опыт ФРГ. — М.: Дело, 1992. 27. Волгин Н. А. Методика разработки и внедрения бестарифной рыночной модели оплаты труда и ее разновидностей на предприятиях с различными формами собственности. — М.: Луч, 1991. 28. Гангслі Теренс. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки. — К.: Основа, 1995. 29. Грачев М. В. Суперкадры: управление персоналом и международные корпорации. — М.: Дело, 1993. 30. Дафт Р. Л. Менеджмент. — СПб.: Питер, 2000. 31. Декларация МОТ 1998 года об основополагающих принципах и правах в сфере труда и механизм ее реализации: 86-я сессия Междунар. конф. труда. — Женева: МБТ. — 1998. — 14 с. 32. Деятельность МОТ в 1996—1997 гг.: Доклад генерального директора: 86-я сессия Междунар. конф. труда. — Женева: МБТ, 1998. — VII. — 274 с. 33. Достойный труд: Доклад генерального директора: 87-я сессия Междунар. конф. труда. — Женева: МБТ, 1999. — 106 с. 34. Дрозд О. М., Онікієнко В. В., Пухлій В. Т., Страхолес Л. А. Соціально-економічні наслідки безробіття в Україні та шляхи запобігання йому. — К., 1999. — 56 с. 35. Жуков В., Мімандусова Г., Привалов Ю. Сучасні проблеми соціально-трудових відносин в Україні (соціол. аналіз). — К.: Ін-т соціології НАН України, 1998. — 158 с. 36. Завіновська Г. Т. Економіка праці. — К.: КНЕУ, 2000. 37. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч.-метод. посібник — К.: КНЕУ, 2001. 38. Ильин Е. П. Мотивация мотивы. — СПб.: Питер, 2000. 39. Казановський А. В., Колот А. М. Соціальне партнерство на ринку праці. — К., 1995. 40. Калина А. В. Организация и оплата труда в условиях рынка (аспект эффективности). — К.: МАУП, 1995. 41. Колот А. М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення. — К: Праця, 1997. 42. Колот А. М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу. — К.: КНЕУ, 1998. 43. Конвенция о содействии занятости и защите от безработицы (№ 168): 75-я сессия Междунар. конф. труда (1 июня 1988 г.). — Женева: МБТ, 1988. — 14 с. 44. Конвенция о статистике труда (№ 160): 71-я сессия Междунар. конф. труда (7 июня 1985 г.). — Женева: МБТ, 1985. — 6 с. 45. Конституція України: Ухвалена на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. — К.: Преса України, 1997. — 80 с. 46. Конев В. С. Опыт аттестации специалистов с использованием ЭВМ. — Л.: ЛДНТП, 1987. 47. Коханов Е. Ф. Отбор персонала и введение в должность. — М.: ГАУ, 1996. 48. Лібанова Е. М. Ринок праці: Навч. посіб. — К.: Центр навч. л-ри, 2003. — 224 с. 49. Лібанова Е. М. Ринок праці (соціально-демографічні аспекти). — К., 1996. — 132 с. 50. Липпе П. фон дер. Экономическая статистика. Стратегические очерки Еврейского центра повышения квалификации. — Висбаден: Федеральное статистическое управление Германии, 1995. — Т. 1. — 629 с. 51. Лукъянченко Н. Д. Управление трудом в промышленных предприятиях. — Донецк, 1996. 52. Мандибура В. Специфічні особливості експлуатації праці в період економічної кризи // Україна: аспекти праці. — 1999. — № 3. — С. 29—33. 53. Маргіналізація населення України / В. В. Онікієнко, В. Г. Герасимчук, І. С. Кравченко та ін.; За ред. В. В. Онікієнка — К.: НЦ ЗРП, 1997. — 191 с. 54. Марцинкевич В. И., Соболева И. В. Экономика человека: Учеб. пособие. — М.: Аспект Пресс, 1995. 55. Маслоу А. Мотивация и личность. — М., 1998. 56. Мерсер Д. ИБМ: Управление в самой преуспевающей корпорации мира. — М.: Прогресс, 1991. 57. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М.: Дело, 1992. 58. Методические рекомендации по оценке сложности и качества работы специалистов. — М.: Экономика, 1989. 59. Мотивация и поведение человека в сфере труда. — М.: НИИ труда, 1990. 60. Мотиваційні основи ефективної праці в умовах ринкової трансформації економіки: Зб. наук. праць. — К.: Ін-т економіки, 1996. 61. Онікієнко В. В., Коваленко Н. І. Продуктивна зайнятість: зміст, актуальні проблеми і шляхи досягнення. — К.: Принт-Експрес, 1999. — 50 с. 62. Организация оплаты труда работников предприятий в условиях либерализации цен и приватизации: Рекомендации. — М.: НИИ труда, 1997. 63. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування // Праця і зарплата. — 1998. — № 4. — С. 1—4. 64. Основні напрями політики щодо грошових доходів населення України: Затв. Указом Президента України від 7 серпня 1999 року № 969/99 // Праця і зарплата. — 1999. — № 19. — С. 1—2. 65. Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року: Затв. Указом Президента України від 3 серпня 1999 року № 958/99 // Праця і зарплата. — 1999. — № 18. — С. 1—3. 66. Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року: Затв. Указом Президента України від 24 травня 2000 року № 717/2000 // Праця і зарплата. — 2000. — № 22. — С. 5—12. 67. Основы управления персоналом / Под ред. Б. М. Генкина. — М.: Высш. Шк., 1996. 68. Оценка работников управления / Под ред. Г. Х. Попова. — М.: Московский рабочий, 1976. 69. Павленко Н. Трудові відносини: запитання та відповіді. — Харків: Фактор, 2001. 70. Питерс Т., Уотермен Р. В поисках эффективного управления. — М.: Прогресс, 1986. 71. Петти В., Смит А., Ринардо Д. Антология экономической мысли. — М., 1993. 72. Продуктивні сили України: аналіз і короткостроковий прогноз розвитку: В 2 т. / Рада з вивчення продуктивних сил України НАНУ. — К., 1999. — Т. 1. — 236 с. 73. Резолюция, относящаяся к статистике занятости в неформальном секторе // Соврем. междунар. рекомендации по статистике труда. — М.: Финстатинформ, 1994. — С. 146—165. 74. Резолюция, относящаяся к статистике занятости в неформальном секторе: 15-я Междунар. конф. статистиков труда (январь 1993 г.) // Соврем. междунар. рекомендации по статистике труда. — М.: Финстатинформ, 1994. — С. 146—165. 75. Резолюция, относящаяся к статистике экономически активного населения, занятости, безработицы и неполной занятости: 13-я Междунар. конф. статистиков труда (октябрь 1982 г.) // Соврем. междунар. рекомендации по статистике труда. — М.: Финстатинформ, 1994. — С. 49—63. 76. Рекомендация по статистике труда (№ 170): 71-я сессия Междунар. конф. труда (7 июня 1985 г.). — Женева: МБТ, 1985. — 4 с. 77. Рекомендации по разработке внутрипроизводственных тарифных условий оплаты труда работников предприятий. — М.: НИИ труда, 1995. 78. Рекомендации по совершенствованию организации заработной платы и премированию работников производственных отраслей народного хозяйства. — М.: Экономика, 1987. 79. Ржаницына Л. С. Цена рабочей силы в условиях рынка. — М.: Профиздат, 1993. 80. Рофе А. И., Збышко Б. Г., Ишин В. В. Рынок труда, занятость населения, экономика ресурсов для труда: Учеб. пособие / Под ред. А. И. Рофе. — М.: ЛИСК, 1997. 81. Синк Д. С. Управление производительностью: планирование, измерение, оценка. — М.: Прогресс, 1989. 82. Слезингер Г. Э. Труд в условиях рыночной экономики. — М.: ИНФРА-М, 1996. 83. Современная экономика труда. — М.: Финстатинформ, 2001. 84. Сотникова С. И. Управление карьерой: Учеб. пособие. — М.: ИНФРА-М, 2001. 85. Социально-экономические аспекты промышленной политики. Рынок труда и занятость / Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономикии и пром-сти; Редкол.: Амоша А. И. (отв. ред.) и др. — Донецк, 2003. — Т. 3. — 396 с. 86. Структурна трансформація економіки та ринок праці України: тенденції, соціальні наслідки, перспективи / С. І. Бандур, Т. А. Заяць, Ю. М. Маршавін; За ред. С. І. Дорогунцова. — К., 1999. — 268 с. 87. Ткаченко Л. Методологічні проблеми визначення неформального сектору економіки за даними обстежень економічної активності населення України 1997—1998 рр. // Проблеми статистики: Зб. наук. праць. — К., 2000. — Вип. 2. — С. 188—193. 88. Ткаченко Л. Основні поняття міжнародної статистики економічної активності населення та їх використання у вибіркових обстеженнях домашніх господарств України // Доп. Міжнар. наук.-практ. конф. «Соціально-економічний розвиток України. Проблеми статистики-98». — К., 1999. — С. 152—155. 89. Технология управления персоналом в России. Опыт профессионалов. — М.: HRC. Кадровый клуб: Книжный мир, 2001. 90. Травин В. В., Дятлов В. А. Основы кадрового менеджмента. — М.: Дело, 1995. 91. Труд за рубежом. — М.: НИИ труда (за 1992 — 2002 гг). 92. Управление персоналом в условиях социальной рыночной экономики / Под науч. ред. проф., д-ров Р. Марра, Г. Шмидта. — М.: Изд-во МГУ, 1997. 93. Управление персоналом организации: Учебник / Под ред. А. Я. Кибанова. — М.: ИНФРА-М, 1997. 94. Уткин Э. А. Мотивационный менеджмент. — М.: ЭКМОС, 1999. 95. Филиппов А. В. Работа с кадрами: психологический аспект. — М.: Экономика, 1990. 96. Хучек М. Стратегия управления трудовым потенциалом предприятий. — М.: РАУ, 1993. 97. Хуссманнс Р., Мехран Ф., Верма В. Обследования экономически активного населения: занятость, безработица и неполная занятость: В 2 кн.: Пер. с англ. — М.: Финстатинформ, 1994. — Кн. 1. — 272 с. 98. Чернышев И. В. Статистика для новых рынков труда в странах с переходной экономикой. — К.: ИИЦ Госкомстата Украины, 1999. — 274 с. 99. Щекин Г. В. Как работают с людьми за рубежом. — К.: ВЗУУП, 1992. 100. Экономика труда и социально-трудовые отношения / Под ред. Г. Г. Меликьяна, Р. П. Колосовой. — М.: Изд-во МГУ, 1996. 101. Эренберг Р. Дж., Смит Р. С. Современная экономика труда. Теория и государственная политика. — М.: Изд-во МГУ, 1996. 102. Яковлев Р. А. Оплата труда на предприятии. — Изд. 2-е, перераб. и доп. — М.: Центр экономики и маркетинга, 2001. 103. Hussmanns R. ILO Interdepartmental Project on the Urban Informal Sector: Methodology of the Surveys Conducted in Dar Es Salaam, Metro Manila and Bogota: Paper for Seminar on Informal Sector Statistics (4—6 december 1997). — Geneva: Bureau of Statistics International Labour Office. — 13 p. 104. Social Panorama of Latin America: 1998. — New York: ECLAC, 1999. — 306 p. 105. Hussmanns R. Developments in the Design and Implementation of Informal Sector and Similar Surveys. — A Review of National Practices and Experiences: Room Document for Sixteen International Conference of Labour Statisticians (Geneva, 6—15 оctober, 1998). — Geneva: International Labour Office. — 52 p.
Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 847; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |