Організм — саморегулююча система

Біологічна характеристика живих організмів. Організм як саморегулююча система. Взаємозв’язок органів і систем.

Кожна з фізіологічних систем виконує свої специфічні життєві функції, проте всі вони мають загальні для всіх життєві властивості:

a. обмін речовин;

b. збудливість (подразливість);

c. саморегуляція;

d. ріст та розмноження.

Організм людини складають безліч живих клітин, з яких побудовані тканини й органи. Діяльність кожного органа й організму в цілому залежить від діяльності органів дихання, травлення, кровообігу, виділення, які забезпечують нормальний перебіг процесів обміну речовин. Взаємний зв'язок між органами і системами органів здійснюється в організмі через нервову систему і гуморально. Будь-якому організму потрібні певні умови існування, до яких у нього виробляється пристосування в процесі розвитку. Середовищем існування для клітин організму є внутрішнє середовище (кров, лімфа, тканинна рідина). Склад і властивості внутрішнього середовища підтримуються на відносно сталому рівні, що забезпечує умови для життєдіяльності всього організму. Сталість хімічного складу і фізико-хімічних властивостей внутрішнього середовища називають гомеостазом. Найважливіша роль у підтриманні гомеостазу належить нервовій системі, яка регулює діяльність органів і систем організму. Завдяки цьому в організмі відбувається саморегуляція фізіологічних функцій, що підтримує необхідні для організму умови існування. Системні механізми гомеостазу забезпечуються також взає­модією найважливіших регуляторних систем: ендокринної та імунної.

Ендокринна система відіграє важливу роль в організмі. Гормони, які виділяються залозами внутрішньої секреції впливають на різні аспекти процесів обміну, що забезпечують гоместаз.

Вищий центр регуляції ендокринних залоз – гіпоталамічна ділянка проміжного мозку. Саме тут відбувається інтеграція нервових і ендокринних елементів у загальну нейроендокринну систему. Гіпоталамус – вищий центр вегетативної нервової системи, який контролює вегетативні функції за типом нервової регуляції: тут знаходиться цент підтримання температури тіла, голоду, спраги, водно-сольового обміну і статевої активності. Особливо велику активність виявляє гіпоталамус під час стресової реакції, коли мобілізуються всі сили для відбиття нападу, втечі або іншого виходу з важкої ситуації.

Особливість нервової регуляції полягає у швидкості виникнення відповіді, причому ефект її виявляється безпосередньо в тому місці, куди надходить сигнал, тобто куди підходять нерви, які несуть цей сигнал.

В організмі людини імунна система анатомічно не становить єдиного цілого, вона розташована окремими скупченнями: тимус (вилочкова залоза), лімфатичні вузли, селезінка, кістковий мозок. Зв’язок між ними підтримується через систему кровообігу. У кістковому мозку містяться стовбурові клітини, здатні до міграції. За висловом імунолога Р.Б.Петрова (1978), вони є своєрідним “насінним матеріалом” для лімфоїдних тканин, тому кістковий мозок можна вважати одн7им із центральних органів імунної системи.

Саморегуляція — універсальна властивість організму, яка починає діяти тоді, коли виникають відхилення від певного постійного рівня будь-якого життєво важливого фактора зовнішнього чи внутрішнього середовища.

Одна з основних характеристик усього живого - здатність зберігати відносну динамічну сталість внутріш­нього середовища. Цю властивість називають гомеоста­зом

Дата добавления: 2014-01-07