Розвиток рухів у дітей

У новонародженої дитини спостерігаються безладні рухи кінцівок, тулуба, голови. Розумова діяльність формується за механізмом тимчасових зв'язків.

Наростання тонусу потиличних м'язів дає змогу дитині у віці 1,5—2 місяці піднімати голову, у 2,5—З місяці спостерігається розвиток руху руки до предмета, а у 4 місяці — повертання зі спини на бік, у 5 місяців — на живіт і з живота на спину. У віці від 3 до 6 місяців дитина готується до повзання. Від 6 до 8 місяців завдяки розвиткові м'язів тулуба і таза дитина починає сидіти, стояти, опускатися.

На кінець 1-го року життя дитина починає ходити, але в цей період кроки короткі, положення тіла нестійке. До 4 років довжина кроку досягає 40 см. Від 8 до 15 років довжина кроку збільшується, а темп ходьби змен­шується. У віці 4—5 років з розвитком м'язових груп дітям доступні складніші рухові акти: біг, стрибки, катання на ковзанках, гімнастичні вправи, малювання, гра на му­зичних інструментах.

З віком швидкість бігу збільшується аж до 13 років. У 14—15 років вона зменшується, що пов'язано з періодом статевого дозрівання.

Діти раннього віку при підстрибуванні не відрива­ють ніг від землі, з трьох років злегка відривають ноги від землі, лише в 6—7 років спостерігається координація нижніх кінцівок при стрибках. Після 13 років різниця в стрибках у довжину стає яскраво виражена залежно від статі, а при стрибках у висоту — з 11 років.

Фізичні вправи удосконалюють не тільки м'язову систему, а й вегетативні функції (дихання, кровообіг тощо), без яких неможливе виконання м'язової роботи. Стимулююча дія позначається на функціях центральної нервової системи.

Школярі в 7—11 років мають низькі показники м'язової сили і пристосовані до короткочасних швидкісно-силових вправ динамічного характеру.

Період росту м'язової сили у хлопчиків спостерігається в 14—17 років, у дівчаток — у 14—15 років.

Інша рухова якість — витривалість — невисока у дітей 7—11 років до динамічної роботи. З 11—12 років вони стають витривалішими. Добрим засобом тренування витривалості є ходьба, повільний біг, пересування на лижах. До 14 років м'язова витривалість дорівнює 50—70 %, до 16 років — 80 %.

За рахунок інтенсивного розвитку в 7—11 років, швидкості рухів (частоти, швидкості рухів, часу реакції тощо) у підлітковому віці школярі дуже добре адаптуються до швидкісних навантажень і можуть показувати чудові результати з бігу, плавання, тобто там, де швидкість рухів має провідне значення. Велика рухомість хребетного стовпа, висока еластичність зв'язкового апарату зумов­люють високий приріст гнучкості в 7—10 років, у 13—15 років цей показник досягає максимуму.

У 7—10 років високими темпами розвивається спритність рухів. До 12—14 років відбувається підвищення влучності кидків, попадання в ціль, точності стрибків. У дітей м'язи тулуба ще слабо розвинені, тому їхня постава нестійка. Постава не належить до спадкових ознак. Вона починає формуватися з раннього піку і протягом життя може змінюватися. Для формування правильної постави велике значення має розвиток м'язів тулуба. Напруження цих м'язів формує і утримує постану, а зменшення напруження порушує її. При неправильній поставі голова висунута вперед, грудна клітка приплюснута, плечі зведені вперед, живіт випнутий, а груди за­палі. Поперековий лордоз і грудний кіфоз сильніше підкреслені. Часто неправильна постава супроводжує сколіози, тобто бокові викривлення хребетного стовпа. При сколіозах плечі, лопатки і таз асиметричні.

Неправильна постава утруднює роботу серця, легень, травного каналу, при цьому зменшується життєва ємність легень, знижується обмін речовин, з'являється головний біль, підвищена втомлюваність. Головним у формуванні постави є рівномірне заняття фізичними вправами і гармонійний розвиток усіх м'язових груп. До 18 років постава стабілізується, після чого виправити її дуже важко.

Різнобічна м'язова діяльність підвищує працездатність організму, при цьому зменшуються енергетичні витрати організму на виконання роботи. При систематичному виконанні фізичних вправ і навантажень формується досконаліший механізм дихальних рухів, збільшується глибина дихання, підвищується використання кисню тканинами організму.

Лекція № 4.

Тема. Вікова фізіологія і гігієна серцево-судинної системи.

План.

1. Поняття про внутрішнє середовище організму та гомеостаз. Функції, склад і кількість крові. Вікові особливості зміни кількості крові у дитини.

2. Захисні властивості крові. Поняття про фагоцитоз, імунітет, згортання крові.

3. Групи крові. Поняття про резус-фактор.

4. Вікові зміни в роботі серцево-судинної системи. Особливості кровообігу у плода.

Дата добавления: 2014-01-07