Поняття про внутрішнє середовище організму та гомеостаз. Функції, склад і кількість крові. Вікові особливості зміни кількості крові у дитини

Внутрішнім середовищем організму утворюють його рідини: кров, лімфа і тканинна рідина. Відносна сталість складу та фізико-хімічних умов життя у внутрішньому середовищі організму називається гомеостазом. Так, на відносно постійному рівні підтримуються артеріальний тиск, температура тіла, осмотичний тиск крові й тканинної рідини, вміст у них білків, цукру, іонів натрію, калію, кальцію, хлору. Найважливіша роль у підтриманні гомеостазу належить автономній нервовій системі, гіпофізарно-наднирковій системі, підзгір'ю та іншим утворенням нервової та ендокринної систем. Гомеостатичні реакції мають певні межі. Відхилення від них можуть спричиняти тяжкі захворювання, а іноді й загибель організму. Кожний віковий період характеризується специфічними особливостями обміну речовин і енергії та механізмами гомеостазу. У ювенільний період переважають процеси асиміляції над дисиміляцією, чим зумовлений ріст, збільшення маси. З віком відбувається вдосконалення процесів обміну, рухових актів, вищої нервові діяльності (зокрема, вироблення гальмування, яке лежить в основі диференціації).

У зрілому віці процеси асиміляції і дисиміляції, система відновлення гомеостазу забезпечують компенсацію. Під час старіння надійність цих механізмів послаблюється, відбувається згасання функцій ряду органів, зниження інтенсивності процесів обміну, але розвиваються нові специфічні механізми, які підтримують збереження відносного гомеостазу. Це виявляється, зокрема, у збільшенні чутливості тканин до дії гормонів поряд з послабленням нервових процесів.

Функції, склад і кількість крові. Кров як компонент внутрішнього середовища організму виконує такі функції:

1. Дихальна - полягає в перенесенні кисню від легень до тканин і вуглекислого газу в зворотному напрямку.

2. Трофічна - перенесення поживних речовин від органів травлення або від органів, в яких ці речовини депонуються, до тканин, де відбувається подальше перетворення.

3. Видільна - пов'язана з перенесенням кінцевих продуктів дисиміляції в нирки або в інші органи (шкіра, легені); кров бере участь в утворенні сечі.

4. Регуляторна - пов'язана з транспортом гормонів та інших біологічно активних речовин.

5.Терморегуляторна - маючи високу теплопровідність і теплоємність, кров циркулює по кровоносних судинах і збільшує витрати тепла у випадку перенагрівання організму, або, навпаки, зменшує їх при охолодженні тіла.

6. Гомеостатична - підтримання динамічної стабільності внутрішнього середовища організму.

7. Захисна - здійснюється лейкоцитами, що здатні до фагоцитозу. У крові є антитіла, з якими пов'язаний імунітет. До захисних функцій необхідно віднести здатність крові до зсідання.

Разом з нервовою системою кров встановлює зв'язок між окремими органами, завдяки чому організм функціонує як єдине ціле.

Об'єм крові дорослої людини становить приблизно 7 % ваги тіла, у новонароджених — 10—19 % ваги тіла, у немовлят — 9—12 %, у дітей шкільного віку— 7 %.

Кров — це рідка сполучна тканина, яка складається з плазми — 55—60 % і кров'яних пластинок — форменних елементів — 40—45 % - еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів. У кровоносних судинах циркулює не вся кров. Частина міститься в кров'яних депо: печінці — 20 %, селезінці — 16 %, шкірі — 10 %. Депо крові бере участь у підтриманні постійної кількості крові, яка циркулює. Усі клітини крові живуть певний час, після чого руйнуються. У кровотворних органах (кістковому мозку, лімфатичних вузлах, селезінці) відбувається безперервне утворення нових клітин крові.

Плазма крові

Плазма крові складається з води (90—91 %) та сухих речовин: 6—8 % білків, 0,9—1 % мінеральних речовин, 0,12 % — глюкози, 0,7—0,8 % — жирів. Крім білків, у плазмі є азотисті сполуки небілкового характеру — сечовина, сечова кислота, амінокислоти, креатинін, аміак, а також гормони, ферменти, вітаміни, антитіла, розчинні гази.

Білки поділяються на групи: альбуміни — 4,5 % (підтримують водно-сольову рівновагу в організмі); глобуліни — 1,7—3,5 % (беруть участь в утворенні захисних імунних тіл, зв'язують і знешкоджують отруйні речовини, що проникають в організм — це в основному гамма-глобуліни); фібриноген — 0,4 %, який має важливе значення при зсіданні крові; інтерферони, які знешкоджують мікроорганізми та отруйні речовини, забезпечують гуморальний імунітет. Глюкоза є основним джерелом енергії для клітин. До мінеральних речовин належать катіони натрію, калію, кальцію, магнію, заліза, а також аніони хлору, йоду, сульфату, карбонату, фосфату.

Сумарна концентрація солей, білків, глюкози, сечовини та інших речовин, розчинених у плазмі, створює осмотичний тиск, який приблизно дорівнює 6 атм. Сольовий розчин, який відповідає концентрації мінеральних солей у плазмі крові, називається ізотонічним. Для людини ізотонічним є 0,9 відсотковий розчин хлористого натрію. Сольовий розчин, осмотичний тиск якого вищий за осмотичний тиск крові, називається гіпертонічним, а нижчий — гіпотонічним. У гіпотонічному розчині еритроцити крові руйнуються. Це явище називається гемолізом. У людини гемоліз настає за осмотичного тиску 0,44—0,48 % і може спричинятися дією отрути деяких змій (гюрза, ефа), грибів (біла поганка). У гіпертонічних розчинах еритроцити віддають воду, зморщуються і втрачають свої властивості.

Розчини, які за своїм якісним складом і концентрацією солей відповідають складу плазми, називаються фізіологічними розчинами. Вони ізотонічні. Такі рідини використовують як замінники крові при кровотечах.

Осмотичний тиск крові підтримується на постійному рівні діяльністю нирок, потових залоз, через які з організму видаляються вода, солі та інші продукти обміну.

Плазма крові має не тільки сталий осмотичний тиск і визначений якісний склад солей, у ній підтримується сталість реакції. Реакція середовища визначається концентрацією водневих іонів. Дія характеристики реакції середовища користуються водневим показником — рН. Кров людини за температури 37 С має рН 7,36. Активна реакція крові слаболужна.

4. Будова і функції еритроцитів

Серед формених елементів крові найбільше червоних кров'яних тілець — еритроцитів, які мають форму двояко в й гнутих пластинок у нормі без ядра. У 5 літрах крові людини натіпується приблизно 25 трлн. еритроцитів. Кількість їх змінюється залежно від доби, роботи, віку, статі, хвороб. До складу еритроцита входить понад 100 хімічних сполук — 60 % води і 40 % сухих речовин, що складаються з гемоглобіну (85 %) та інших речовин: заліза, калію, натрію, магнію, міді, цинку, марганцю; вітамінів — аскорбінової кислоти, нікотинової кислоти,. пантотенової кислоти, вітамінів В, В, В, більш як 40 ферментів. У кожному еритроциті близько 265 млн. молекул гемоглобіну — червоного пігменту.

Гемоглобін — це білок, молекула якого складається з 4 пептидних ланцюжків, до яких приєднані 4 атоми заліза. Еритроцити утворюються в червоному кістково­му мозку, живуть 3—4 місяці. Щосекунди в селезінці і в печінці руйнується 2,5 млн. еритроцитів, така сама кількість утворюється в кістковому мозку. Цей процес називається еритропоезом. Він забезпечує стабільний рівень оксигенації крові для нормального функціону­вання клітин. У разі зниження рівня кисню в крові нирки продукують гормон еритропоетин, який потрапляє в червоний кістковий мозок і стимулює продукцію ерит­роцитів. Уся кількість еритроцитів, у тому числі й гемоглобіну, поновлюється протягом 3—4 місяців. Основна функція еритроцитів — транспорт кисню від органів дихання до тканин і виділення з тканин вуглекислого газу. Це пов'язано зі здатністю гемоглобіну утворювати нестійкий комплекс з киснем, атоми кисню приєднуються до атома заліза, що є в молекулі гемоглобіну. В 100 мл крові міститься 15 г гемоглобіну. У легенях кисень утворює нестійку сполуку з гемоглобіном — оксигемоглобін. В умовах низького парціального тиску кисню в капілярах тканин відбувається розщеплення ок­сигемоглобіну з виділенням кисню і гемоглобіну. Гемо­глобін, який утворився, приєднує приблизно 10 % вуг­лекислого газу, а решта транспортується плазмою крові у вигляді карбонатних сполук, в утворенні й руйнуванні яких беруть участь ферменти еритроцитів.

Під час руйнування гемоглобіну від нього відщеп­люється гем, який втрачає атом заліза і перетворюється в жовчні пігменти шкіри, сечі, калу. Розпад еритроцитів (гемоліз) — розчинення — відбувається в печінці й се­лезінці. Еритроцити руйнуються під дією багатьох зміїних отрут, хімічних речовин (ефір, бензол, алкоголь). Гомолізована кров не може виконувати своїх функцій, і організм гине. Зменшення кількості еритроцитів називається анемією. Зниження числа еритроцитів нижче З млн. і кількості гемоглобіну нижче 60 % свідчить про наявність анемічного стану — недокрів'я.

Найміцнішу сполуку гемоглобін утворює з чадним газом (СО). При вмісті в повітрі 0,1 % чадного газу більше половини гемоглобіну крові сполучається з ним (карбоксигемоглобін), у зв'язку з чим клітини і тканини не забезпечуються киснем. У результаті кисневого голодування з'являються м'язова кволість, непритомність, судоми, настає смерть.

Високий вміст гемоглобіну (понад 100 %) і велика кількість еритроцитів спостерігаються у новонароджених, до 5—6 дня життя ці показники знижуються, що пов'язано з кровотворною функцією кісткового мозку, до 3—4 років їх кількість збільшується, у 6—7 років наростання кількості еритроцитів уповільнюється, з 8 років знову збільшується.

Я кшо крон уберегти від зсідання і залишити на кілька годин у капілярних трубочках, то еритроцити, що містяться в крові, унаслідок наги починають осідати. У жінок вони осідають 7—12 мм/год, а в чоловіків — З—9 мм/год. У новонароджених швидкість осідання — під 1 до 2 мм/год, у дітей 2 років — від 2 до 17 мм/год. Визначення швидкості осідання еритроцитів має ве­лике значення для діагностики в медицині. При тубер-кульозі, різних запальних процесах в організмі швидкість осідання еритроцитів підвищується. Це пов'язано з тим, що при запальних процесах у крові збільшується кількість білків глобулінів, які адсорбуються еритроцитами, що змінює властивості їх поверхні й призводить до приско­рення осідання еритроцитів.

Дата добавления: 2014-01-07