Значення травлення. Загальний план будови травної системи людини

План.

ТЕМА. ВІКОВА ФІЗІОЛОГІЯ ТА ГІГІЄНА ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ ДИТИНИ.

Гігієна дихальної системи дитини.

До моменту народження дитини її дихальний центр здатний забезпечувати ритмічну зміну фаз дихального циклу — вдих і видих, але не так досконало, як у дітей старшого віку. Це пов'язано з тим, що до моменту на­родження функціональне формування дихального центру ще не закінчилося. Про це свідчить велика мінливість частоти, глибини, ритму дихання у дітей раннього віку. Діти перших років життя відрізняються вищою стійкістю до нестачі кисню (гіпоксії), ніж діти старшого піку. У віці 2 років уже добре виражена мож­ливість пристосування дихання до різних умов життєді­яльності. Про функціональний стан дихального апарату свідчить і можливість довільно змінювати дихання (пригнічувати дихальні рухи або робити максимальну вентиляцію). У довільній регуляції дихання беруть участь кора великого мозку, центри, пов'язані зі сприйняттям мовних по­дразників і з відповіддю на ці подразники. Довільна ре­гуляція пов'язана з другою сигнальною системою і виникає лише з розвитком мовлення.

Велике значення мають захисні рефлекси слизових оболонок дихальних шляхів. Ці рефлекси перешкоджають потраплянню в дихальні шляхи шкідливих речовин або сприяють видаленню подразнюючих речовин, які вже потрапили туди. Так, при подразненні чутливих рецепторів у гортані й трахеї пилом повітря судомно виштовхується з легень при широко розкритій голосовій щілині (кашель). При подразненні слизової оболонки носа виникає чхання.

2.

Травлення — це складний біохімічний процес, у якому беруть участь різноманітні ферменти — біокаталізатори, завдяки яким гідролізуються полімерні нерозчинні продукти на розчинні, що легко всмок­туються.

Основними поживними речовинами, що надходять з їжею, є білки, які виконують в організмі, головним чином, пластичну (будівельну) функцію, вуглеводи і жири, які є переважно енергетичними речовинами. Велику роль відіграють вітаміни, органічні кислоти, мінеральні речовини, без яких неможливе засвоєння речовин в організмі.

В організмі людини під впливом травних соків у травному каналі білки розщеплюються на амінокислоти, жири — на гліцерин і жирні кислоти, вуглеводи — на моносахариди. Основна роль у розщепленні належить фер­ментам, під впливом яких нерозчинні й не здатні всмок­туватися складні речовини перетворюються в розчинні та легкозасвоювані прості речовини.

Неперетравлені рештки харчових мас видаляються з травного каналу у вигляді калу. З ним виводяться солі, пігменти, шкідливі для організму речовини.

Харчові продукти раціону людини поділяються на тваринні й рослинні. Тваринні продукти є джерелом пластичних (за рахунок білків) та енергетичних (за рахунок жирів) речовин. До них належать: м'ясо і м'ясні продукти, риба та рибні продукти, молоко і молочні продукти, яйця та продукти з них. Жири тварин надходять в організм головним чином у вигляді вершків, вершкового масла, свинячого сала, жирного м'яса птахів, риби.

Рослинні продукти представлені зерновими, бобови­ми рослинами (крупа, борошно, хліб), а також овочами, фруктами, ягодами, які є джерелом біологічно активних речовин — вітамінів, ферментів, мікроелементів (заліза, міді, йоду, кобальту тощо). Крім того, ці продукти містять клітковину, пектинові речовини та інші вуглеводи, органічні кислоти.

Система органів травлення

Травний апарат людини складається з кількох відділів: ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, тонкої і товстої кишок. До органів травлення належать слинні залози, печінка і підшлункова залоза.

Перетравлення їжі починається в ротовій порожнині, у якій розрізняють два відділи: присінок рота, обмежований спереду і з боків губами і щоками, ззаду —яснами та зубами, і власне ротову порожнину, утворену твердим і м'яким піднебінням.

Отвір, обмежований передніми піднебінними дуга­ми, називається зівом, він сполучає ротову порожнину з глоткою. У ротовій порожнині є чотири мигдалики, які утворюють навколо зіва лімфоїдне кільце. У мигдаликах розвиваються лімфоцити.

У ротовій порожнині містяться язик і зуби. Язик — рухомий м'язовий орган, вкритий слизовою оболонкою, забезпечений судинами і нервами. Язик пересуває їжу в процесі жування, є органом смаку і мови. Зуби подрібнюють їжу, беруть участь у формуванні звуків мови. За формою і функціями розрізняють різці, ікла, малі й великі корінні зуби. У дорослої людини 32 зуби — по 16 у кожній шелепі: різців 8, іклів — 4, малих кутніх — 8 і великих кутніх — 12. Кожний зуб має коронку, що виступає з ясен, яка переходить у шийку та корінь, занурений у зубну ямочку ясен. Великі корінні зуби на нижній щелепі мають по 2, а на верхній — по З корені. Решта зубів — однокорінні.

Основну масу зуба становить дентин, вкритий на кінці емаллю, а в корені цементом. Усередині зуба є порожнина, заповнена ніжною сполучною тканиною — пульпою, у якій є багато кровоносних судин і нервів. Тут відбувається інтенсивний обмін речовин зуба. З пульпою пов'язані відновні процеси в разі якихось пошкоджень дентину. Дентин і цемент становлять собою видозмінену кісткову тканину, яка містить багато кальцію фосфату.

Зуби закладаються і розвиваються в товщі щелепи. Ще в утробному періоді розвитку закладаються зачатки постійних зубів, які потім змінюють молочні.

У дитини на 6—8-му місяці починають прорізатися тимчасові, або молочні, зуби. Протягом другого року життя, а інколи і на початку третього року закінчується.. прорізування всіх 20 молочних зубів.

У 6—7 років у дітей починають випадати молочні зуби і замість них поступово виростають постійні зуби. Прорізування постійних зубів закінчується до 14—15 років. Виняток становлять зуби мудрості, поява яких часом затримується до 25—30 років.

При хімічній дії на емаль відбувається демінералізація — розчинення мінеральних солей емалі кислотами, які утворюються в основному в результаті розпаду решток їжі. Демінералізація відбувається також і в тканині зуба, розташованій під емаллю, — у дентині. Найбільш згубно діє на емаль молочна кислота — основний продукт бродіння вуглеводів.

Подрібнена механічно їжа змішується в порожнині рота зі слиною. У слизовій оболонці рота є багато дрібних залоз, що виділяють слину. У порожнину рота відкрива­ються три пари великих слинних залоз:

— привушна — найбільша слинна залоза, яка знахо­диться трохи нижче від вушної залози. Вивідна протока її розміщена під шкірою щік і відкривається у присінок рота на внутрішній поверхні щік, проти другого верх­нього великого кутнього зуба;

- підщелепна залоза розміщена в підщелепній ямці, вивідна протока її відкривається на дні рота під передньою частиною язика;

- під'язикова — найменша залоза, лежить під язиком, має кілька вивідних проток, найбільша з них відкривається в ротову порожнину разом з протокою
підщелепної залози.

Слина, що виділяється слинними залозами, — прозора рідина, в ній міститься 98—99 % води, решта - неорганічні (солі калію, кальцію тощо) та органічні (ферменти — птіалін і мальтаза, а також білкова слизова речовина - муцин) речовини. Фермент птіалін розщеплює складні вуглеводи до мальтази; мальтаза роз­щеплює дисахариди до глюкози. Білок слини муцин ро­бить слину клейкою, завдяки чому їжа легше проковтується. Білкова речовина — лізоцим — має бактерицид­ну дію.

У дітей слинні залози сформовані вже в день народ­ження, але виділення слини в перші місяці життя не­значне, з 4—6-місячного віку слиновиділення значно посилюється.

У дітей 11 —12 років під час їжі за добу виділяється 200 мл слини. У проміжки між прийманням їжі — 400— 600 мл, ця величина відносно стала в однієї й тієї самої дитини і неоднакова в різних дітей.

Дата добавления: 2014-01-07