Складське господарство

Складське господарство є однією з ділянок технологічного комплексу любого підприємства. Організація і механізація вантажно-складського господарства істотно впливає на техніко-економічні показники і якість відвантажуваної продукції. У загальній вартості підприємства витрати на споруду складів складають близько 20-40%, а на вантажних операціях зайнято до 30% робітників.

При споруджені складів передбачають резервні площі для аварійних запасів готової продукції. За способом зберігання склади бувають відкриті, закриті і комбіновані, а формою і типу споруд - конусні, штабельні (прямолінійної і кільцевої форми), штабельно-напівбункерні, бункерні і силосні. За технологічною послідовністю складське господарство підрозділяється на склади сировини та на склади готової продукції.

Основними типами складів мінеральних заповнювачів (щебеню, піску тощо) є: відкриті конусні, відкриті штабельні, естакадно-траншейні.

При експлуатації відкритих конусних складів якість продукції погіршується за рахунок використовування бульдозерів, екскаваторів і відсутності бетонного майданчика.

До недоліків конусних складів можна віднести неможливість повної зачистки вагонів зважаючи на наявність естакадних опор і часткового змішування матеріалів з розташованих поряд конусів. Поліпшити якість продукції, відвантажуваної з відкритих складів, можна шляхом організації контрольного грохочення. Штабельні склади мають ті ж недоліки, що і конусні, але вони дозволяють розмістити більше продукції.

Перевага бункерних складів полягає у тому, що відпадає необхідність підгрібання матеріалу, зберігається якість продукції, продукцію зручно і швидко занурювати. Їх недолік - висока вартість і неможливість використовування для зберігання і вантаження вологої продукції в зимовий час (на гравійно-піщаних заводах). Вантаження готової продукції з складів може бути конвеєрним (стрічковими транспортерами), бункерним, екскаваторним одноковшовими навантажувачами і грейферними кранами (при вантаженні в баржі).

В загальному випадку зберігають мінеральні заповнювачі (щебінь, гравій, пісок тощо) на підприємствах у відкритих і закритих складах. У проектних рішеннях застосовують наступні склади заповнювачів, виконані по різних схемах: скреперно-траншейний із завантаженням траншей з думпкарів або із стрічкового конвеєра; з мостовими грейферними кранами; естакадно-траншейні і безтраншейні; напівбункерно-траншейні; бункерні і силосні; безбункерно-естакадні; штабельні.

Велике розповсюдження на цементно-бетонних заводах мають відкриті естакадно-траншейні і безтраншейні склади заповнювачів. На рис. 1.1 показаний естакадно-траншейний склад заповнювачів відкритого типу з човниковим стрічковим конвейєром. Даний склад, володіючи всіма особливостями, властивими естакадно-траншейним складам, забезпечує збільшену місткість без крупних додаткових капіталовкладень.

Рисунок 1.1 - Естакадно-траншейний склад заповнювачів з челноковим стрічковим конвеєром:

1- естакада; 2- скидаючий візок; 3- транспортер на естакаді; 4- транспортер подачі на склад; 5- штабель заповнювачів; 6- траншейний стрічковий конвеєр; 7- затвор; 8- одноковшовий навантажувач; 9- розвантажувальна установка

У деяких проектах естакадно-траншейних окладів передбачається роздільне зберігання матеріалів по фракціях і сортах, з пристроєм між штабелями розділових стінок різної висоти.

Полубункерно-траншейні склади, завантажувані з думпкарів, мають ряд недоліків: місткість бункерних траншей, заповнюваних під кутом природного укосу, використовується в малому ступені; питома місткість на одиницю площі складу низька; як і у всіх полубункерно-траншейних відкритих складах при дощах волога зі всієї площі окладу потрапляє в підбункерну траншею, заливаючи стрічковий конвеєр.

Бункерні силосні оклади заповнювачів унаслідок складності будівельної частини і високої вартості широкого розповсюдження не мають.

Склади з безбункерними естакадами виконують з підвищеними шляхами (розвантажувальними естакадами) і розвантажувальними шляхами на нульовій відмітці з приймальними бічними траншеями (рис. 1.2).

Рисунок 1.2 - Схема складу з безбункерною естакадою:

а- з піднесеною естакадою; б- з однією траншеєю; в- з двома траншеями

Низькі і високі естакади з приймальними траншеями призначаються для прийому саморозвантажних вагонів. Заповнювачі з первинних штабелів, утворюваних уздовж естакади при розвантаженні залізничних вагонів, перенавантажують в штабелю складського зберігання саморушними стріловидними грейферними кранами, автонавантажувачами і т.п.

Штабельні склади характеризуються конусними, призматичними або іншої конструкції штабелями з бічними поверхнями, що утворюються гравітаційно під кутом природного укосу.

Відвантаження заповнювачів з штабелів можна виробляти самохідними вантажними машинами, а за наявності підштабельних траншейних конвеєрів - гравітаційно через підштабельні люки, обладнані затворами або живильниками.

При виборі типу складів для заповнювачів слід враховувати наступне:

ü зберігання і складська переробка заповнювачів повинні вироблятися без погіршення їх якості;

ü враховуючи вимоги, що підвищуються, до якості заповнювачів, слід вважати за доцільне застосування критих складів з використанням найекономічніших конструктивних рішень;

ü на вибір типу складу, крім його місткості вантажообігу і кліматичних умов, істотний вплив роблять властивості матеріалів, що зберігаються в них, і технологічні вимоги до їх якості;

ü найекономічнішими слід рахувати схеми штабелів з великими висотами;

ü при виборі схем і типів критих складів слід враховувати переваги напівбункерних схем з кутом нахилу стінок, забезпечуючим гравітаційне закінчення заповнювачів на підштабельний конвеєр.

На скреперних складах допускається зберігання в кожному секторі або в кожній траншеї одного сорту щебеня або піску. Недоліком траншейних скреперних складів є мала висота і відносно велика поверхня, що спричиняє за собою попадання великої кількості атмосферних опадів, пил і відносно велику поверхню змерзання в зимовий час. У складах заповнювачів, обладнаних грейферними кранами, всі операції подачі на склад і видачі з складу в приймальні пристрої для транспортування в бункери підігріву, на сортування або на установку змішувача виконуються за допомогою грейфера з пересуванням при цьому грейферної візки, а іноді і моста (порталу) крана. Перевагою такого складу є надійність устаткування. До недоліків складів з портальними грейферними крана-мі відноситься низький коефіцієнт використовування складської території, значні пробіги важких кранів з невеликою порцією заповнювача при завантаженні бункерів-живильників.

Разом з складами мінеральних заповнювачів до складу підприємств входять складські приміщення для зберігання цементу, мінерального порошку та інших дрібнодисперсних матеріалів.

Склади цементу або мінерального порошку, залежно від призначення, місткості вантажообігу і ряду місцевих умов, виконують по різних схемах. По конструктивних ознаках склади цементу та мінерального порошку підрозділяють на капітальні, виконувані в залізобетоні, і інвентарні - збірно-розбірні металеві. По вигляду транспортних пристроїв - на склади з механічним (елеватори, шнеки) і пневматичним транспортом (гвинтові і камерні пневмонасоси, ерліфти, аерожолоби). По типу склади підрозділяються на закриті, бункерні і силосні. Склади закрійного типу не інвентарні і тому при відносно невеликих капітальних витратах вимагають значних трудових витрат на перевантажувальні і складські операції. Бункерні склади цементу характеризуються наявністю ряду відсіків, з яких цемент гравітаційно (самоплив) поступає в гвинтові конвеєри, елеватори і пневмонасоси для подальшого транспортування у відділення змішувачів.

Для зберігання цементу або мінерального порошку на заводах застосовують силоси прямокутно-пірамідальні або циліндрові з вертикальними стінками і днищем у вигляді усіченої піраміди або конуса. Компоновка силосів можлива по схемах в один, два і декілька рядів. При цьому кожна схема компоновки повинна забезпечувати примикання до окладу зовнішніх шляхів сполучення, достатні розвантажувальні фронти і зручність маневрових операцій.

Вибір місткості цементного складу залежить від ряду чинників і в першу чергу від потужності бетонного заводу, а отже, і від розмірів складських запасів.

Розміри складських запасів матеріалів роблять значний вплив на розміри складської площі, об'єми будівельно-монтажних робіт (зведення естакад, підземних і наземних галерей, бетонування майданчика і т.п.), протяжність комунікацій, залізничних колій і під'їзних автомобільних доріг, тип і кількість навантажувально-розвантажувальних транспортних машин і механізмів, встановлену потужність електродвигунів, витрату електроенергії, схему і дальність транспортування цементу і заповнювачів, а також на тип складу. Визначення запасу матеріалів в днях можна виробляти різними методами. Звичайно при підрахунку запасу враховують робочі і календарні дні, кількість змін, середні або максимальні витрати матеріалів.

При проектуванні складів органічних в’яжучих приймають до уваги –фізико-механічних властивостей матеріалів, які зберігаються. У загальному випадку органічні в’яжучі при нормальній температурі навколишнього середовища мають тверду або туго пластичну консистенцію. При підвищенні температури вони переходять у рідкий стан. Виключення складають емульсії, дьогті та рідки бітуми. Слід відзначити, що застосування дьогтів та рідких бітумів у дорожній сфері досить обмеженне. Одже, в якості органічних в’яжучи розуміють – бітуми нафтові дорожні, бітумні емульсії та бінумні мастики (останні також досить рідко використаються у зв’язку із значною вартістю, але їх застосування збільшується завдяки більш високих показників якості).

Для зберігання органічних в’яжучих застосовують два типи складів: відкриті (в теперішній час досить рідко використовуються в наслідок значного впливу на навколишнє середовище та залежності матеріалів від кліматичних умов) та закриті. Закриті склади підрозділяють на бітумосховища (зберігання органічних в’яжучих у напіврідкому стані із постійним підігрівом матеріалу – місцевим та загальним) і ангари або приміщення (для зберігання органічних в’яжучих у тарі). Ангари застосовуються у разі використання емульсій або мастик. Слід відзначити жорсткі вимоги щодо зберігання в’яжучих у ангарах – кількість матеріалу, температура, вологість, світло і т.п. Ангари застосовуються для зберігання хімічних домішок та поверхнево-активних речовин (ПАР).

Питання винесенні до контролю за темою №1:

1. Наведіть структуру будівельного комплексу України

2. Яка класифікація підприємств будівельних виробів та конструкцій?

3. Наведіть структуру виробничого процесу у будівельній галузі?

4. З яких елементів складається виробнича структура підприємств?

5. Які основні вимоги застосовуються до генерального плану підприємства?

6. Які особливості складського господарства на підприємствах будівельної галузі?

7. Наведіть структуру та конструкцію складів для зберігання мінеральних заповнювачів.

8. Наведіть структуру та конструкцію складів для зберігання мінерального порошку або цементу.

9. Наведіть структуру та конструкцію складів для зберігання органічних в’яжучих.

тема №2: ТЕХНОЛОГІЧНІ СХЕМИ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ БУДІВЕЛЬНОЇ ІНДУСТРІЇ

Дата добавления: 2014-01-07