Типологія криз

У літературі з паблик рілейшнз представлена велика гама підходів до класифікації криз. Автори книги «Це ПР» - однієї з найпопулярніших у США з даного фаху – Д. Ньюсом, А. Скот і Дж. Турк, наприклад, пропонують таку типологізацію криз:

Типологія криз*

Типи криз	Руйнівні Кшпастрофічні - раптові людські жертви або руйнування	Неруйнівні Несподівані загрози, але втрати, якщо трапляються, то відстрочуються
Природні	Землетруси, лісові пожежі тощо	Посухи, епідемії тощо
Навмисні	Акти тероризму, в тому числі навмисне псування продуктів, що призводить до людських жертв або руйнації власності	Погрози використання вибу­хівки, отруєння продуктів, насильницьких захоплень, розкриття таємниць, навмисні чутки та інші зловмисні дії
Ненавмисні	Вибухи, пожежі, отруєння, інші аварії	Проблеми на виробництві з відстроченими наслідками, біржові крахи, банкрутства

*[87, Р. 540].

Наведена типологія, особливо виділення тих криз, що виходять за межі природного походження, передбачають різноманітну стратегію і тактику відношення до них та застосування певних методів кризово­го управління. Тобто залежно від причин виникнення кризових ситу­ацій, факторів, що впливають на динаміку їх розгортання, кожна ор­ганізація спроможна передбачити найбільш вірогідні типи криз сус­пільного походження, в яких вона може опинитися. А це означає, що запобігання їм можна певним чином заздалегідь планувати.

Дещо інший підхід до типологізації криз пропонують С. Катліп, А. Сентер та Г. Брум. За основу вони беруть тривалість розгортання криз, виділяючи такі можливі сценарії:

• Несподівані кризи. Це найжахливіший тип криз, які виникають настільки раптово і неочікувано, що залишається дуже мало або зовсім не буває часу для підготовки і планування. Сюди можна від­нести авіакатастрофи, псування продуктів, смерть головного ке­рівника, землетрус, паніку. Такі кризи вимагають завчасного по­годження між провідними керівниками плану дій, що дозволило б уникнути непорозуміння, суперечок і неоперативності реагування.

• Назріваючі кризи. Вони дають більше часу для дослідження і пла­нування, але можуть миттєво вибухнути після тривалого процесу «бродіння». До таких криз можна віднести незадоволення праців­ників і несприятливий моральний клімат у колективі, істотні зло­вживання та образи під час роботи, надмірні сподівання на держав­ні замовлення. У даному випадку завдання полягає в тому, щоб пе­реконати вище керівництво здійснити коригуючі кроки, перш ніж криза досягне руйнівної фази.

• Безперервні кризи. Вони можуть тривати місяцями або роками, незважаючи на зусилля керівництва зупинити їх. Поза межами контролю паблик рілейшнз, наприклад, можуть опинитися плітки або спекуляції, що повідомляються засобами масової інформації чи переказуються з вуст у вуста. Ніякі спростування або протидії, здається, не спроможні зупинити чутки або очистити канали новин від потоку викривлених даних, оскільки журналісти, ганяючись за новинами, завжди будуть наражатися на попередні публі­кації, знову і знову відтворювати дезінфоамацію [58, Р. 366].

Спроба підійти до типологізації криз із точки зору їх тривалості на­дає піарменам додаткові можливості підготуватися і до різних сценаріїв їх розгортання та більш цілеспрямовано й ґрунтовно діяти з метою нейтралізації небезпечних для організації наслідків. В умовах будь-якої кризи фактор часу завжди залишається ключовим.

Англійський фахівець із паблик рілейшнз Сем Блек пропонує ще один підхід до типологізації криз із урахуванням тих неприємностей, які вони можуть завдати конкретній організації. Вш певною мірою ро­бить спробу перейти від загальної типологізації криз за родовою озна­кою до такої їх класифікації, яка безпосередньо наближена до змісту і сфери діяльності організації. С. Блек розмежовує кризи на «відоме невідоме» та «невідоме невідоме».

Ведучи мову про перший тип криз, він наголошує, що коли компа­нія, наприклад, виробляє автомобілі або капітальне устаткування, вона в будь-який момент може зіткнутися з необхідністю відкликати продук­цію. У хімічній промисловості і виробництві радіоактивних речовин постійно присутня загроза витоку хімічних або радіоактивних елемен­тів. Морські, залізничні та авіаційні перевезення мають свої специфіч­ні та широко відомі форми ймовірної небезпеки. Тобто в ситуації кризи на залізниці, авіації, в хімічній промисловості, ядерній енергетиці ми знаємо, що аварія можлива. С. Блек робить висновок: «В усіх цих і безлічі подібних їм випадках відомо, що аварія може трапитися, але невідомо, чи трапиться вона, і якщо так, то коли». Він також перераховує інші варіанти подібних ситуацій, які необов’язково пов’язані з аварією. Це може бути комп’ютерне шахрайство (на зразок чеченських авізо). Це може бути смерть керівника і т.д. «Бути готовим до всього — такою повинна бути офіційна політика», — пише Сем Блек.

Щодо другого типу криз, то трапляються катастрофи й аварії, які ніхто не спроможний передбачити. Це може бути землетрус, псування продукції, порушення технології, що несе загрозу отруєння і людських жертв. Але в основному «наша робота, — пише С. Блек, — і передбачувана, і піддається плануванню. Екстремальні ПР — явище досить рідкісне, і більшість із нас із такими ситуаціями взагалі ніколи не зустрінеться, але якщо ви працюєте в потенційно небезпечній галузі, вам необхід­но мати план заходів на такий випадок» [1, С. 42]. Тут потрібна моментальна реакція в правильному напрямі. І до неї також слід бути готовим.

Дата добавления: 2014-01-11