Українська держава гетьмана П.Скоропадського

29 квітня в Києві зібрався хліборобський конгрес, який нараховував близько 8 тис. учасників переважно селян. Цей з’їзд висловив незадоволення політикою Центральної Ради. Делегати вимагали припинення соціалістичних експериментів та поновлення приватної власності на землю. Було висунуто лозунг утворення міцної влади у формі гетьманату. Проголошений гетьманом Павло Скоропадський видав маніфест, в якому повідомлялось про розпуск Центральної Ради й земельних комітетів. Проголошувалось право приватної власності. Одночасно вийшли “Закони про тимчасовий державний устрій України”. З них випливало, що замість УНР постає так звана “Українська держава”. Законодавча, виконавча та судова влади затверджувалися в руках гетьмана. Головою гетьманського кабінету міністрів став полтавський поміщик Федір Лизогуб. Законодавство Центральної Ради було скасоване; старости гетьмана й коменданти окупаційних військ відбирали у селян майно; у свої маєтки повернулися поміщики.

Оскільки територія України була окупована, уряд Скоропадського позбавлявся змоги вести самостійну зовнішню політику. Його дипломати перебували лише в столицях центральних держав. 12 червня у Києві підписано попередню угоду про припинення війни між Україною та Росією, а також про відновлення залізничного й поштово-телеграфного зв’язку. Гетьман домагався від Росії територіальних поступок. Він також намагався приєднати до України всю Холмщину, Крим та заселені українцями райони Бессарабії. Особливо заплутаним було кримське питання, тому що в Криму існував підтримуваний німцями уряд генерала Сулеймана Сулькевича.

У липні 1918 p. було прийнято закон “Про засоби боротьби з розрухою сільського господарства”. Він передбачав примусове використання в поміщицьких маєтках реманенту селян. Були заборонені й страйки. Гетьманська адміністрація прагнула примусити робітників працювати більш інтенсивно. Було встановлено 12-годинний робочий день.

Селяни не бажали повертати конфісковане в поміщиків майно і землю. Ширилися підпали маєтків, потрави посівів, вбивства поміщиків. Утворювалися партизанські загони.

Скоропадський робив спроби українізувати державний апарат, підтримував ідею незалежності (автокефалії) Української Православної Церкви. Особливо вражають досягнення уряду гетьмана Скоропадського в освітній галузі. Було випущено кілька мільйонів примірників україномовних підручників, в більшості шкіл введено українську мову, засновано біля 150-ти нових українських гімназій. У жовтні 1918 p. в Києві та Кам’янці-Подільському відкрилися два нових українських університети, було також засновано Національний архів та Національну бібліотеку (в понад 1 млн. томів). Вершиною цієї діяльності стало створення 24 листопада 1918 p. Української Академії Наук (першим президентом став Володимир Вернадський). Була заснована академія мистецтв, Український театр під керівництвом О.Саксаганського.

Однак внутрішня обстановка ставала дедалі складнішою. Розколовся Союз хліборобів-власників: менша його частина вимагала забезпечення незалежності України, більша з – виступала за федерацію з Росією. Активно діяли русофільські партії. Наростало невдоволення залежністю гетьманського уряду від німців. Основна маса селянства не підтримувала владу. Мало кому подобалася орієнтація П.Скоропадського на білогвардійську Росію, на монархію. Все це підготувало грунт практично для загальнонаціонального невдоволення.

І політичні опоненти гетьмана скористалися такою ситуацією. В.Винниченко і С.Петлюра, керівники Української соціал-демократичної партії заснували опозиційний Український національний союз. Свою роль відіграли тут і революційні події листопада 1918 р. в Німеччині, де була повалена монархія. 14 листопада 1918 р. політичні партії України утворили в Києві верховний орган республіки – Директорію. Почалися події проти гетьманських військ. 14 грудня 1918 р. П.Скоропадський зрікся влади і залишив Київ.

Дата добавления: 2014-01-15