Система і джерела медичного права

Додаткові права і обов'язки

Специфічні права і обов'язки, закріплені за окремими категоріями громадян

Ті, що складають суть (основу) правовідносин

свідчить про право пацієнта на отримання медичної допомоги і обов'язок медичного працівника її надавати. Правовий статус пацієнта передбачає наявність у кожної людини, що звернулася за медичною допомогою, права на її отримання.

входять лише ті, які виникають у певних ситуаціях і обставинах:

- право матері на перебування в стаціонарі з дитиною, що потребує догляду та обов'язок лікувальної установи забезпечити його реалізацію;

- право пацієнта на оплачувану відпустку й інші компенсаційні заходи у зв'язку з перенесеним захворюванням і необхідністю реабілітаційних заходів;

- право на проведення біомедичних досліджень за наявності певних умов та ін.

У практиці надання медичної допомоги такий зміст правових відносин може виража­тися в тих умовах, про які досягнута угода при укладанні договору на надання медичної допомоги. Тут може йтися про особливості харчування, післяопераційного догляду, окрему комфортабельнішу палату та інші аспекти знаходження пацієнта в стаціонарі.

Юридичний факт у сфері надання медичної допомоги — це повні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин у сфері медичної діяльності.

Юридичні факти поділяються за їх зв'язком з індивідуальною волею суб'єкта на дві групи:

- події - це юридичні факти, що відбуваються незалежно від волі людини (наприклад, надходження особи до лікувальної установи в безсвідомому стані);

- дії - це такі факти, настання яких залежить від волі і свідомості людей (наприклад, згода особи на оперативне втручання).

У свою чергу дії можуть бути

- правомірними, що відповідають приписам норм права (класичний приклад надання медичної допомоги, заснований на зверненні пацієнта до лікувальної установи відповідно до норм чинного законодавства) і

- неправо­мірними, що не відповідають приписам правових норм (проти­законне вилучення органу або тканини для трансплантації).

Система медичного права — це його внутрішня будова.

Наявність системи медичного права дозволяє законодавцям при ухваленні нормативно-правового акта, присвя­ченого регулюванню того або іншого напряму медичної діяльності, поєднувати положення цих правових документів із вже існуючою юридичною базою. Система медичного права також знижує вірогідність для посадових осіб сфери охорони здоров'я, що володіють адміністративно-розпорядними функціями, ухвалю­вання неправомірних соціально-економічних рішень.

Медичне право існує в трьох вимірах:

1)як комплексна галузь права;

2)як учбова дисципліна;

3)як частина правової науки.

система медичного права як галузі права складається з таких елементів:

- норми медичного права;

- інститути медичного права;

- підгалузі медичного права.

Такий розподіл пов'язаний із розглядом внутрішньої струк­тури медичного права за принципом: «від меншого до більшого», тобто від найдрібнішої частини (норма медичного права) до більшої (інститут і підгалузь), які вже в своїй сукупності і утворюють медичне право як галузь права.

Норма медич­ного права, будучи структурним елементом системи права, є загальнообов' язковим правилом поведінки, призначеним для врегулювання медичних правовідносин і забезпеченим силою державного примусу.

До особливостей медичного права слід віднести ту обставину, що медичні правовідносини врегульо­вуються нормами різних галузей права: кримінального, цивіль­ного, адміністративного й ін. Наприклад, питання здійснення примусових заходів медичного характеру врегульовані за допомо­гою норм кримінального права. Взаємовідносини пацієнта і приватної лікувальної установи при укладенні договору на надання медичної допомоги регламентуються нормами цивільного права.

Інститут медичного права - це структурний елемент системи права, що є сукупністю правових норм, регулюючих вид однорідних суспільних відносин у сфері медичної діяльності.

До основних інститутів медичного права належать: управлін­ня у сфері охорони здоров'я, лікувально-профілактична допомога населенню, забезпечення лікарськими засобами, надання платних медичних послуг та ін.

Підгалузь медичного права — це структурний елемент системи права, що є відособленою частиною галузі права, яка регулює якісно однорідні групи суспільних відносин.

Серед підгалузей медичного права виділяються права населен­ня в галузі охорони здоров'я, гарантії здійснення медико-соціальної допомоги громадянам, медична експертиза та ін.

Розглядаючи систему медичного права, важливо орієнтуватися в джерелах цієї галузі права. Під джерелом права в загальнотеоретичному сенсі розуміють спосіб закріплення правових норм.

Джерела медичного права - це спосіб зовнішнього закріплення правових норм, регулюючих суспільні відносини у сфері медичної діяльності. З позицій сучасного розвитку правової науки можна виділити такі особливості джерел медичного права:

1) наявність в Конституції України положень, присвячених загальним питанням регламентації медичної діяльності (ст. 49);

2) існування загального нормативно-правового акта у сфері медичної діяльності - Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р.;

3) норми, що регулюють медичні правовідносини, нерідко розташовані в інших галузях права (кримінальне, цивільне, адміністративне й ін.), що пов'язане з розглянутою раніше комплексною природою медичного права.

Дата добавления: 2014-01-11