Критерії класифікації джерел медичного права

1. Юридична сила.

2.Предмет регулювання.

3. Характер правового регулювання.

4.Сфера дії.

Відповідно до першого критерію (юридична сила) джерела медичного права діляться на закони і підзаконні акти.

Закони у сфері медичного права - це нормативно-правові акти, що характеризуються вищою юридичною силою і що приймаються в установленому порядку по найбільш важливих питаннях медичної діяльності найвищим органом законодавчої влади України.

Як приклади можна навести Закон України «Про лікарські засоби «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфек­ційних хвороб».

Підзаконні акт и у сфері медичного права — це акти, що приймаються на основі й у виконання законів України Президен­том України, різними державними органами і органами місцевого самоврядування (Кабінетом Міністрів України, Міністерством охорони здоров'я України, органами управління охорони здоров'я на місцях, обласними радами тощо). Наведено приклади підзакон-них актів як джерела медичного права:

- Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення»;

Постанова Кабінету Міністрів «Про затвердження Положення про Державний реєстр лікарських засобів»;

- Наказ Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Переліку лікарських засобів, дозволених для застосування в Україні, які відпускаються без рецептів з аптек та їх структурних підрозділів»;

Залежно від предмету регулювання джерела медичного права можуть бути загальні і спеціальні.

Загальні характеризуються тим, що предмет їх регулювання достатньо широкий і охоплює як медичні правовідносини, так і правовідносини з інших галузей права. Це перш за все Конституція України, Цивільний кодекс України, Кримінальний кодекс України тощо.

У свою чергу спеціальні джерела медичного права - це нормативно-правові акти, присвячені виключно питанням регулювання суспільних відносин у сфері медичної діяльності. Закон України «Про пси­хіатричну допомогу» або «Про трансплантацію органів та інших анатоміч­них матеріалів людині».

За характером правового регулювання джерела медичного права можуть бути матеріальні і процесуальні.

Нормативно-правові акти матеріального характеру переважно регулюють змістовну сторону медичних правовідносин, тобто права і обов'язки учасників. До такого роду джерел належать Основи законодавства України про охорону здоров'я

Якщо ж говорити про джерела медичного права переважно процесуального характеру, то це акти, які регулюють порядок діяльності зі здійснення і захисту норм матеріального права, тобто визначають порядок, процедури здійснення тих або інших значущих для медичної діяльності явищ.

Як приклад Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міні­стерства охорони здоров'я від 16 лютого 2001 № 38/63 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з переробки донорської крові та її компонентів», яке визначило порядок ліцензування медичної діяльності, здійснюваної на території України юридич­ними особами та індивідуальними підприємцями.

Залежно від сфери дії джерела медичного права можуть бути:

—загальнодержавні (нормативні акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади);

—республіканські (Автономна Республіка Крим);

—місцеві.

4. Медичне право як навчальна дисципліна і галузь науки.

Дата добавления: 2014-01-11